Інтерв'ю з прізвисько. Віталій Кличко: "Щоб ви не знали горя та удачі". Про патріотизм та Україну

Україна завжди славилася богатирями.

Вони оспівані в легендах, піснях, думах, а найвідоміший український силач жив, зрозуміло, у стольному граді Києві, на Подолі, заробляв собі на життя тим, що м'яв шкіри, роблячи їх придатними для подальшої обробки, через що і прізвисько отримав – Кожем'яка. Якщо вірити давній легенді, саме Микита Кожем'яка врятував Київ від могутнього вогнедишного Змія, перемігши чудовисько голими руками і не взявши за це нагороди.

Віталій Кличко став обличчям не так спортивної, як взагалі сильної України наприкінці 1990-х років XX століття, коли на барвистих плакатах, які офісні жителі так люблять вивішувати над робочими місцями, з'явилися фотографії братів-боксерів Віталія та Володимира Кличка з чемпіонськими поясами. З того часу ось уже понад десять років Віталій Кличко – обличчя українського спорту, чемпіон світу, один із найвідоміших світових спортивних брендів, мільйонер, живе втілення «американської мрії» в українському форматі: людина, яка зробила себе сама.

Але Віталій Кличко відомий не лише тим, що працює кулаками на рингу, здобуваючи чемпіонські пояси. Чи не вперше в історії світового боксу, а вже українського – так точно, чемпіон світу з боксу захищає дисертацію та здобуває вчений ступінь кандидата філософських наук. Якось Віталія запитали: що, на його думку, є людина і навіщо вона прийшла у цей світ? На що він відповів: Існує безліч роздумів філософів на цю тему. Я вважаю, що людина прийшла в цей світ, щоб змінити її на краще. А якщо філософствувати на тему, що є боксер і для чого він прийшов у цей світ, і давати визначення, то боксер – це спортсмен, який захоплюється таким видом єдиноборств, як бокс. Займаючись цим видом спорту, для найкращих результатів він ставить собі певні завдання. І перемагає!»

З осені 2004 року, яка стала для України історичною та багато в чому переломною, Віталій Кличко став ще й новою особою української політики. Вийшовши на Майдан 2004 року, він уже за рік очолив політичний блок свого імені. Проте політична діяльність не відвернула його від головного – Кличко продовжував закріплювати свій статус чемпіона світу з боксу.

Як же вдається професійному боксеру бути одночасно політиком та філософом?

Майбутній чемпіон світу Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року у селищі Біловодськ – там, у Киргизії, служив його батько, військовий льотчик. Мати, Надія Ульянівна, була звичайною службовкою. Але історична батьківщина Кличка – Центральна Україна, Черкащина, знаменитий козацький та гайдамацький край. Батько майбутнього спортсмена, Володимир Родіонович, народився у місті Сміла. А взагалі, як розповідав Віталій, рід Кличка походить із Волині, тієї її частини, яку зараз займає Рівненська область. Біля села під назвою Вільшани є хутір Клички. Про сімейний переказ, цей хутір був заснований козаком Кличком, який мав славу хлібосольною людиною і дуже любив приймати гостей. Але особливо вирізнявся цей козак навіть гостинністю, а гучним голосом. Він скликав, тобто, українською, «кликав» (скликав) гостей. Цим же голосом предок чемпіона сповіщав також про те, що збирається на бій.

Прапрадід Віталія та Володимира був ковалем, людиною величезної сили. У їхньому роді взагалі всі були високими та сильними. За розповідями очевидців, дід гнув підкови та рвав сиром'ятні ремені. Та й батько, полковник авіації, теж був не слабким десятком. «Але природа природою, а якби ми з Володею покладалися лише на неї – програвали б першим зустрічним новачкам. Іншими словами, спочатку – техніка, а генетика – на додачу», – говорив якось Віталій. До речі, молодший брат Віталія, не менш знаменитий Володимир, народився на п'ять років пізніше, 25 березня 1976 року в Казахстані, куди на той час перевели батька. Коли брати подорослішали, досягли спортивних успіхів і стали публічними людьми, багато хто, розглядаючи плакати та фотографії, на яких вони зображені разом, всерйоз вважають їх за однолітків та близнюків. «Плутають частенько, – погоджувався молодший Кличко у численних інтерв'ю. - Буває, познайомишся з якоюсь чарівною панночкою, відчуваєш її інтерес до тебе - і раптом він пропадає. Виявляється, «знаючі» люди натякнули їй, прийнявши мене за Віталія, про дружину та двох дітей. Це я не байку розповідаю – випадок із життя, і не один».

Хоча у своїх інтерв'ю Віталій неодноразово говорив, що перші дитячі спогади у нього пов'язані з Киргизією та Казахстаном, мабуть, вони були недостатньо яскравими: про дитинство братів Кличків, які пройшли за межами України, відомо дуже мало. До Києва їхнього батька перевели лише 1985 року. Сім'я Кличків оселилася у військовому містечку на околиці Києва. Віталія зарахували до восьмого класу київської школи № 69 у середині навчального року. Миттєво він опинився у центрі уваги жіночої статі. Що зовсім не дивно: якщо хлопець високий, накачаний і стрункий – на такому мимоволі погляд зупиниться. «Особливо впадали у ступор чомусь семикласниці, – згадує класний керівник Віталія Ніна Василівна Войтенко у своєму інтерв'ю «Комсомольській правді в Україні». – Як зараз пам'ятаю: йде Віталік коридором, і всі дівчата з молодших класів як за командою «роблять рівняння». Ми з колегами сміялися, спостерігаючи цю картину. Сам же Віталій, за словами його шкільного друга Юрія Іонанова, на такі дрібниці не звертав уваги. Серйозно захоплювався спортом і збирався вступати до військового училища.

Однак, незважаючи на живий інтерес із боку слабкої статі, сам Віталій свої емоції намагався стримувати. Хоча, як згадують друзі дитинства, модничати любив. Тоді, у вісімдесятих, шикарними та супермодними вважалися штани-дудочки та краватки-«оселедець». У Віталія та його приятелів був спільний друг – закрійник, який ушивав на модний манер їхні шкільні штани. Потім хлопці купували собі стильні чорні краватки і хизувалися, оминаючи таким чином припис з'являтися на уроки в однотипній, безликій формі. Ще друг дитинства згадує, як вони з Віталієм любили гризти «радянський» кисіль у брикетах – варити не було колись, і робили це в той час, коли решта мала урок української мови. За тодішніми правилами, діти військовослужбовців, які довгий час жили далеко від України, звільнялися від вивчення рідної мови. Згодом Віталій Кличко заповнить цю прогалину, додавши до мов, якими володіє, ще й рідною, і постійно її вдосконалюватиме. «У моїй родині говорять російською. Поруч не було людей, які могли б частіше практикуватися зі мною українською. Але я не втрачав надії освоїти рідну мову. Крім того, ми можемо спілкуватися казахською, чеською та литовською», – пояснював пізніше своє ставлення до мовної проблеми Віталій.

До речі, свої перші гроші Віталій Кличко заробив, як школяр, і аж ніяк не на занятті спортом, а на… любові до Києва. «Я одразу ж закохався у це місто, – згадував він у одному з інтерв'ю. – Київ мені здався затишним та дуже гарним. Хотілося про нього якнайбільше дізнатися і ділитися своїми знаннями. Це й спричинило те, що півроку я пропрацював екскурсоводом. Перший заробіток – 140 карбованців, все до копійки витратив на подарунки рідним. Батькам купив радіо, брату і собі – скейтборд. Залишилося ще й на Київський торт».

Треба сказати, що високе зростання завдавало підлітку чимало клопоту. За літо 1986 року Віталій виріс одразу на 20 сантиметрів. Після канікул до школи він прийшов худим, довгим і незграбним. З боку на себе юнак дивитись соромився, хотів здаватися нижче, тому весь час горбився і сутулився. Від незворотного викривлення його хребет урятував старшокласник, який професійно займався спортом. "Нижче не станеш, горбатим - запросто", - сказав він, після чого Віталій змирився з цим природою зростанням. Пізніше він зізнавався, що зростання дозволяє йому їздити на машинах лише певних моделей, а в літаку літати лише бізнес-класом: економ-клас не розрахований на богатирів, йому в салоні завжди не вистачає місця. Незважаючи на своє зростання і статуру, Віталій ніколи не брав участі у вуличних бійках. У підлітковому віці і він, і Володимир вже професійно займалися спортом, у тому числі кікбоксингом, що входило в моду завдяки популярності у «пізньому» СРСР фільмів про східні єдиноборства. А жоден спортсмен, що поважає себе, не дозволить собі битися на вулиці, та ще з більш слабким противником. «Коли одного разу в дитинстві прийшов додому із синцем, бабуся сказала: «Словом можна вдарити набагато сильніше, ніж кулаком. Вчись доводити правоту словами», – згадує Віталій. - І ось я, прислухавшись до її поради, протягом усього цього часу намагаюся тренуватися в красномовстві не менше, ніж у боксі. Мені здається, ця якість теж дуже важлива».

Уславився мер завдяки не тільки яскравому боксерському минулому, але і в першу чергу за свою здатність видавати перли.

З усіх висловлювань та застережень Віталія Кличка можна скласти талмуд і на дозвіллі, коли поганий настрій читати та веселитися. У такий знаменний день "КП" в Україні" зібрала найкращі афоризми мера.

Не тільки все

"Візитною карткою" Віталія Кличка є фраза про завтрашній день, проголошена в ефірі українського телеканалу.

"А сьогодні в завтрашній день не всі можуть дивитися. Точніше, дивитися можуть не тільки всі. Мало хто може це робити" - з цього моменту в інтернеті мера Києва цитували стали всі.

До землі

Трохи пізніше Кличко коментував ситуацію з підготовкою столиці до опалювального сезону і трохи обмовився – закликав киян готуватися до землі. А може він і не обмовився зовсім?!

"Кожен з киян я прошу з розумінням ставитися до цієї проблеми і просив би всіх киян так само з особливим складником звернутися до проблеми теплозбереження та підготовки до землі".

В іншому інтерв'ю Віталій Кличко дуже зрозуміло пояснив, чому в деяких районах Києва відсутнє водопостачання.

"Щоб холодна вода стала гарячою, її треба підігріти!" - І ось не посперечаєшся.

Взагалі, слова мера іноді звучать цілком логічно, ось візьмемо в приклад ситуацію з Шулявським мостом, що обвалився.

"Аварійним він визнаний не був. Він втомився від часу..."

Математика складна наука

Хто забув, нагадуємо – Віталій Кличко колишній боксер та вміти робити складні математичні обчислення йому не обов'язково. Бокс не шахи.

"У мене є два заступники, чотири з яких уже місяць лежать у кабінеті міністрів і яких призначити неможливо. Не знаю, чому" - а ми не знаємо, чого вони там лежать.

"Хочу звернути увагу всіх. Я зустрічався з багатьма міліціонерами, які загинули, з людьми та демонстрантами, які загинули, і всі запитують…"

Та які тут можуть бути запитання, Віталію Володимировичу?!

"В Одесій області є місто 50 кілометрів – недалеко. Знаєте, не за кілометри відстань вимірюється. Дві години… 50 кілометрів їхати дві години" - вказав на проблеми з дорогами київський мер.

Думки у моїй голові

Напевно, вся справа в тому, що думок у Віталія Кличка дуже багато і іноді вони плутаються і виходить у результаті те, що виходить. На запитання журналістів, про те скільки меру потрібно часу, щоб змінити ситуацію в місті, градоначальник відповів у звичній для себе манері.

"Нам потрібен не тільки час, нам потрібні гроші. Тому що ми розуміємо, що нам не потрібні гроші. Не забирайте у нас гроші. З повітря без грошей ми не зможемо побудувати ні доріг, ні ліфти замінити" - просто в думках заплутався.

Як і в інтерв'ю з Володимиром Познером

"Якщо людина одягла форму СС, то… є чітке… вона пофарбувала себе в ті кольори, в які вона… пофарбувала себе. І… ті люди, які… є дуже багато з цього приводу точок зору… я чітко дотримуюсь і… я чітко розумію Якщо ви вже так ребром ставите питання, що нібито ми…" - завіса.

Вітаємо!

Хоч як би там було, але кияни все одно поспішають привітати свого мера з днем ​​народження. Ось навіть монету з його портретом "випустили" - номіналом у 8 грн, присвячену новим тарифам на проїзд. Привітання здебільшого надходять у тій самій формі, що й отримували самі українці від Віталія Кличка.

"Вітаю всіх з Новим роком, бажаю, щоб ви не знали горя, удачі, кохання, щастя і особливо здоров'я". І вам того ж пан мер.

Віталій Кличконеодноразово демонстрував власну нездатність до публічних виступів. Саме через свої перли мер Києва став справжньою зіркою в інтернеті.

Про завтрашній день

В ефірі українського телеканалу політик сказав фразу, яка миттєво стала його своєрідною «візитною карткою»: «А сьогодні в завтрашній день не всі можуть дивитися. Точніше, дивитися можуть не тільки всі. Мало хто може це робити.

Жителям Києва

Пізніше, коментуючи ситуацію з підготовкою столиці до опалювального сезону, Кличко обмовився і закликав киян «підготуватися до землі»: «Кожного з киян я прошу з розумінням ставитися до цієї проблеми і просив би також усіх киян так само з особливим складником звернутися до проблеми теплозбереження та підготовки до землі».

«Щоб холодна вода стала гарячою, її треба підігріти», — саме так мер української столиці Віталій Кличко пояснив журналістам, чому у деяких районах Києва немає гарячого водопостачання.

Математика та Кличко

В ефірі українського телеканалу ТСН Віталій Кличко обмовився: «Я маю двох заступників, чотири з яких уже місяць лежать у кабінеті міністрів і яких призначити неможливо. Не знаю чому".

«На Одещині місто, п'ятдесят кілометрів, недалеко… П'ятдесят кілометрів… Знаєте, не за кілометри відстань вимірюється. Дві години! П'ятдесят кілометрів треба їхати дві години».

Про бійки

Екс-боксер прокоментував кулачні бої парламентаріїв України: «Все-таки йшли до парламенту працювати головою. Головою у деяких не дуже виходить, тож у хід пішли кулаки. Як професіонал у цій справі можу сказати, що кулаками у них теж не дуже добре виходило».

Про роботу з народом

Також градоначальнику Києва належать такі висловлювання:

«Хочу звернути увагу до всіх. Я зустрічався з багатьма міліціонерами, які загинули, з людьми та демонстрантами, які загинули, і всі запитують…»

«Я не ходив з кабінету, не дивився, я проходив, подивився кабінети, кабінети мені не має значення. Я готовий працювати, головне, щоб ця робота була ефективною, а не там, де ти сидиш».

"Я заходжу там, де готовий заходити".

Про політиків

В інтерв'ю Ксенії Собчак Кличко говорить про необхідність політикам простіше говорити. Але навіть і цю, начебто, просту думку йому не вдається без допомоги брата виразно сформулювати.

«Дуже багато політиків намагаються говорити на такій термінології і так розумно, що там можна слухати годину, а потім запитати його, що ти зрозумів з усього цього сказаного, і людина не може абсолютно нічого переказати».

«Політика стала важливою частиною мого життя. Вона нагадує банку з тарганами. Тут хтось кого обхитрить, хтось кого обдурить. І навіть якщо політики застосовують заборонені прийоми одна проти одної, вони знову трапляються у цій банку».

Про історію

Відповідаючи на запитання Володимира Познера про ветеранів СС, Віталій Кличко сказав: «Якщо людина одягла форму СС, тобто чітке, вона пофарбувала себе в ті кольори, в які вона пофарбувала себе. І ті люди, які… Є дуже багато з цього приводу поглядів. Я чітко дотримуюсь і чітко розумію, що ті прояви, якщо ви вже так рубаєте питання, що нібито ми», — зазначив він.

Про патріотизм та Україну

На зустрічі з українськими солдатами Віталій Кличко зовсім заявив: «Найголовніший бронежилет для кожного з вас, хто має, — мати, дружина, діти… Соціальні стандарти — ось це бронежилет. Коли кожен знає: не дай Бог, що станеться з ним — його сім'я отримає хорошу компенсацію і не буде злиденна, і держава піклуватиметься про них, і у них є нормальні стандарти життя. Ось це бронежилет».

Ми взяли у Кличка інтерв'ю. На запитання про перевагу авто відразу почули чітку відповідь: «Я їжджу на великих, бо в малі просто не вміщаюся. А комфорт на сьогоднішній день має велике значення в автомобілях». Коли Віталій Кличко після дев'ятки сів у Гранд Черокі, він мав відчуття, ніби він у літаку. Майже завжди Віталік сам за кермом, отримуючи від цього насолоду.

Інтерв'ю з Віталієм Кличком вийшло досить кумедне. Він згадував дитинство, в якому його кімната була обклеєна плакатами ламборджіні, і він мріяв про те, коли її придбає. І одного разу настав. «Я прийшов в автосалон, а менеджери мене дуже засмутили, сказали, що я туди просто не вміщуся. Звичайно, спробував сісти в кабіну ламборджіні, але так і не зміг.

Інтерв'ю з Віталієм Кличком було проведено у передачі У гостях у Дмитра Гордона. У цій передачі розповідається про спортивне життя боксера, а також про політичну діяльність. Віталій розповідав про те, що дружить з американським кіноактором, губернатором і просто гарною людиною Арнольдом Шварценеггером .

Давав Кличку інтерв'ю дуже цікаве. Також Віталій розповідає про свій сайт, де є цитата «Найбільшим чемпіоном суперважкої ваги всіх часів є Віталій Кличко».З цього приводу йде бурхливе обговорення.

На думку Віталія Кличка, самим великим супер тяжемМакс Шмелінг. У деякі моменти інтерв'ю з Віталієм Кличком проходило у розпалі. Але інтерв'ю давав чітке та ясне.

Віталій Кличко (інтерв'ю частина 2)

Віталій Кличко – особистість легендарна. У нашій країні немає людини, яка б не чула про цього спортсмена. Адже Віталій є чемпіоном світу з боксу. Не кривлячи душею можна сказати, що прізвище Кличка – гордість України. Але нині Віталій не лише найуспішніший боксер, а й політик. Які політичні погляди у лідера партії "Удар"? Що він думає про спорт та Україну? На ці та інші запитання Віталій Кличко відповів в ексклюзивному інтерв'ю порталу www.stat-ua.kiev.ua

Віталію, Ви всесвітньо відомий спортсмен. Навіщо вам політика?

Спорт моє життя. Але життя моєї родини, моїх батьків пов'язане з тим, що відбувається в Україні. Ми не збираємося їхати жити за кордон. І нам не байдуже, що відбувається у країні. На жаль, в Україні існують найглибші економічні проблеми. Правила гри встановлюються для жменьки людей. Але переважна більшість народу, до 90%, чекає, коли їхнє життя хоч у чомусь покращиться, проте нічого не змінюється. Інші країни розвиваються – візьміть хоч Польщу. А чому ми не можемо? Тут є потенціал, щоб зробити нашу країну великою. Сьогодні ми не повинні згаяти момент.

Тобто, сьогодні для Вас політика є пріоритетним напрямком?

Я встигну все. Щоранку я тренуюсь. А починаючи з 9-ї ранку працюю в офісі. Перед боєм – 3 тижні серйозних тренувань і, звичайно, мені не до політики. Хоча хто знає, можливо через кілька років про мене говоритимуть як про політику, а не як про спортсмена.

Ваше головне завдання – привести українську політику до європейського рівня?

І це також. Ідей та завдань – багато, головне встигнути все реалізувати. Наприклад, в Україні благодійність зведена до рангу подвигу, я намагаюся зробити так, щоб меценатство стало нормою. Крім того, одним із головних завдань, яке я ставлю перед собою (як політик) – це боротьба з корупцією.

Віталію, як Ви самі оцінюєте свою спортивну кар'єру?

Я досяг майже всього того, про що можна було мріяти. Був чемпіоном Європи, інтерконтинентальним чемпіоном. Здобував титули чемпіона світу. Дуже почесно для мене було стати володарем того самого титулу, яким свого часу володів Мухаммед Алі. Став маємо почесний пояс, який присуджується експертами боксу журналу «The Ring», як найсильніший важкоатлет планети. Оцінюючи свій спортивний шлях, тепер можу сказати: мною було досягнуто всіх цілей, які я ставив перед собою. У мене з братом – три пояси з можливих чотирьох. У наших планах – завоювання його.

Чого побажаєте нашим читачам?

Головне - мати мету та мрію. І йти до неї не зупиняючись. І будьте певні, все вийде!

Марія Рябініна, спеціально для