Анна Ахматоваписала чудові вірші. Пронизливі, глибокі, що врізаються в душу ... Вона називала себе поетом, а не поетесою, тому бути поетом - це покликання, і воно не залежить від статі.
Багато чого довелося пережити їй у житті – війну, гоніння, страшні роки репресій… Однак ця тендітна та талановита жінка змогла зберегти внутрішню силу та подарувати світові чудові вірші. Ми вибрали найкращі з них, вірші, які назавжди залишили яскравий слід в історії:
Я навчилася просто, мудро жити,
Дивитися на небо і молитися Богові,
І довго перед вечором блукати,
Щоб стомити непотрібну тривогу.
Коли шарудять у яру лопухи
І никне гроно горобини жовто-червоної,
Складаю я веселі вірші
Про життя тлінного, тлінного і прекрасного.
Я повертаюся. Лиже мені долоню
Пухнастий кіт, муркотить зворушливіше,
І яскравий спалахує вогонь
На башті озерної лісопильні.
Лише зрідка прорізує тиша
Крик лелеки, що злетів на дах.
І якщо в двері мої ти постукаєш,
Мені здається, я навіть не почую.
Двадцять перше. Ніч. Понеділок.
Обриси столиці у темряві.
Склав же якийсь ледар,
Що буває кохання на землі.
І від лінощів чи з нудьги
Усі повірили, так і живуть:
Чекають на побачення, бояться розлуки
І любовні пісні співають.
Але іншим відкривається таємниця,
І спочиє на них тиша.
Я на це натрапила випадково
І з того часу все ніби хвора.
Стиснула руки під темною вуаллю…
«Чому ти сьогодні бліда?»
- Тому, що я терпким смутком
Напоїла його доп'яна.
Як забуду? Він вийшов, хитаючись,
Скривився болісно рот.
Я втекла, поруччя не торкаючись,
Я бігла за ним до воріт.
Задихаючись, я крикнула: «Жарт
Все що було. Підеш, я помру.
Усміхнувся спокійно і моторошно
І сказав мені: Не стій на вітрі.
І впало кам'яне слово
На мої ще живі груди.
Нічого, адже я була готова.
Впораюся з цим якось.
У мене сьогодні багато справ:
Треба пам'ять до кінця вбити,
Треба, щоб душа скам'яніла,
Потрібно знову навчитися жити.
А не те… Гаряче шелест літа
Немов свято за моїм вікном.
Я давно передчувала цей
Світлий день і спорожнілий будинок.
(З поеми "Реквієм")
Широке і жовте вечірнє світло,
Ніжна квітнева прохолода.
Ти спізнився на багато років,
Але таки тобі я рада.
Сюди до мене ближче сядь,
Дивись веселими очима:
Ось цей синій зошит -
Із моїми дитячими віршами.
Вибач, що я жила скорботою
І сонцю тішилася мало.
Вибач, вибач, що за тебе
Я дуже багато приймала.
Є близькості людей заповітна риса,
Її не перейти закоханості та пристрасті, -
Нехай у моторошній тиші зливаються вуста
І серце рветься від кохання на частини.
І дружба тут безсила і року
Високого та вогняного щастя,
Коли душа вільна і чужа
Повільною знемозі юрби.
Ті, хто прагне до неї божевільні, а її
Досяглі - вражені тугою.
Тепер ти зрозумів, чому моє
Не б'ється серце під твоєю рукою.
(Мені якось на парі з художнього мікроаналізу тексту задали завдання, передати сенс вірша Ганни Ахматової "Я навчилася просто, мудро жити..." - ось що з цього вийшло...)
Дивитися на небо та молитися богу.
І довго перед вечором блукати,
Щоб стомити непотрібну тривогу.
Коли шарудять у яру лопухи,
І никне гроно горобини жовто-червоної,
Складаю я веселі вірші
Про життя тлінного, тлінного і прекрасного.
Я повертаюся, лиже мені долоню
Пухнастий кіт, муркотить зворушливіше.
І яскравий спалахує вогонь
На башті озерної лісопильні.
Лише зрідка прорізує тиша
Крик лелеки, що злетів на дах.
І якщо в двері мої ти постукаєш,
Мені здається, я навіть не почую.
1912.
Яка прекрасна осіння природа. Люблю гуляти після полудня, коли лагідні промінчики вранішнього сонця пестять землю, як ніжний вітерець розвіває шовковисте волосся, і незаймано торкнувшись його несеться в далечінь, до безмежних полів, по деревах...
Бувало, приляжеш так на колосисту траву, поринеш у неї з головою, і забуваєш про всі тлінні турботи, про метушні швидкого життя. Лежиш і просто насолоджуєшся цими миттєвостями.
У такі хвилини забуття, в мою голову мимоволі летять рими, і іноді так прийдеш додому, сядеш, розслабишся, і гладячи звіра, що тільки що підбіг муркотить, візьмешся за перо і ллються безтурботні думки на папір ...
Вийдеш бувало у двір свого маленького затишненького будиночка, сядеш на сходах... десь вдалині чути відгомін лісопильні, шумлять біля будинку невеликі яблуньки. Підбіжить, заграли пушинкою, маленьке, біле кошеня. Ти береш його на руки, і одразу всі турботи та суми відступають на другий план.
«У такі моменти я забуваю про те, як тяжко на душі через нього одного. Я поринаю в сон, який, як хотілося б, довше продовжував мені життя і заповнював хвилини туги і смутку, не залишаючи жодного шансу для смутку та тяжких спогадів».
Раптовий крик лелеки, що пролітає над головою, перервав мої думки - він летів, як мені здається, до своєї родини - на дах старого сараю за будинком. Останні кліки, мить - і ось він знову безтурботно пролетів над моєю головою, відлітаючи в далечінь, від дому... від сім'ї... від мене... І тільки іноді спостерігаючи за його піруетами в небі, я починаю з тугою згадувати про тебе , про те, що було, і що сталося... Але...
«Природа допомогла мені далі жити, незважаючи на минуле, не дивлячись на всі труднощі. Мені здається, що навіть коли-небудь, тихим літнім чи весняним днем ти постукаєш у моє вікно – я цього не почую, а все тому, що надія на краще з тобою давно покинула моє серце і полетіла, як цей лелека – вдалину, безповоротно ».
P.S. Буду радий вашим відгукам!
Рецензії
КОЛИ ТОБІ ПОКРАДЕНІ Вірші. . .
НОВА ПОЕЗІЯ РОСІЇ
«. . . Яка прекрасна осіння природа. Люблю гуляти
після полудня, коли ласкаві промінчики заходить
сонця пестять землю. . . »
© Copyright: Алекс Беррі, 2013
Свідоцтво про публікацію №113071005720
===========================================
ВИ ВИ Р К А. . .
Коли тобою вкрадено вірші;
Перелицьовані, під «мікровивчення» –
Той препарат словесної нісенітниці,
Чи стане - Смислів здоланням? . .
Ти - Алекс Беррі, в цьому, мабуть, суть -
Претензійно кілька і все ж таки;
Сідаєш, скажімо, у дифрос – шпурляти суп,
А з приладів лише гострий ножик. . .
І що ти робитимеш, молодець?
Напевно, ложку зробиш зі стільця? . .
Ну, от і байку, начебто кінець,
І кішка притомилася, і заснула. . .
Не треба зайвих, словоблудних тем
Вони лише забирають час життя;
Поет сказав: «Нехай буде завтра день! »
І чекай на нього всією фіброю організму! ! !
© Copyright: Володимир Дорін-Терехов, 2019
Свідоцтво про публікацію № 119070803133
Щоденна аудиторія порталу Стихи.ру - близько 200 тисяч відвідувачів, які загалом переглядають понад два мільйони сторінок за даними лічильника відвідуваності, розташованого праворуч від цього тексту. У кожній графі вказано по дві цифри: кількість переглядів та кількість відвідувачів.
English: Wikipedia is making the site more secure. Ви використовуєте old web browser, який не може бути підключений до Wikipedia в майбутньому. Please update your device or contact your IT administrator.
中文: 维基百科正在使网站更加安全。您正在使用旧的浏览器、这在将来无法连接维基百科。请更新您的设备または联络您的IT管理员。 ）.
Español: Wikipedia має в своєму розпорядженні el sitio mas seguro. Ви використовуєте свій navegador web viejo que no será capaz de conectarse a Wikipedia en el futuro. Actualice su dispositivo o contacto a su administrador informático. Más abajo hay una actualización más larga y más técnica en anglès.
ﺎﻠﻋﺮﺒﻳﺓ: ويكيبيديا تسعى لتأمين الموقع أكثر من ذي قبل. أنت تستخدم متصفح وب قديم لن يتمكن من الاتصال بموقع ويكيبيديا في المستقبل. يرجى تحديث جهازك أو الاتصال بغداري تقنية المعلومات الخاص بك. يوجد تحديث فني أطول ومغرق في التقنية باللغة الإنجليزية تاليا.
Français: Wikipedia va bientôt augmenter la sécurité de son site. Vous utilisez actuellement un navigateur web ancien, що не pourra plus se connecter à Wikipédia lorsque ce sera fait. Merci de mettre à jour votre appareil ou de contacter votre administrateur informatique à cette fin. Des informations supplémentaires plus techniques et en anglais sont disponibles ci-dessous.
日本語: 위키피디아는 사이트의 보안을 강화하고 있습니다.이용 브라우저는 버전이 오래되어, 향후 위키피디아에 접속할 수 없게 될 가능성이 있습니다.디바이스를 갱신하거나 IT 관리자에게 상담해 주세요.기술면의 상세한 갱신 정보는 아래에 영어로 제공됩니다.
Deutsch: Wikipedia erhöht die Sicherheit der Webseite. Du benutzt einen alten Webbrowser, der in Zukunft нігт мейр на Wikipedia zugreifen können wird. Bitte aktualisiere dein Gerat oder sprich deinen IT-Administrator an. Ausführlichere (und technisch detailliertere) Hinweise findest Du unten in englischer Sprache.
Italiano: Wikipedia sta rendendo il sito più sicuro. Stai usando un browser web che non sarà in grado di connettersi a Wikipedia in futuro. Для favore, aggiorna il tuo dispositivo o contatta il tuo amministratore informatico. Più in basso è disponibile un aggiornamento più dettagliato e tecnico in inglese.
Magyar: Biztonságosabb lesz a Wikipedia. A böngésző, amit használsz, nem lesz képes kapcsolódni a jövőben. Hazznalj modernebb szoftvert vagy jelezd a problémát a rendszergazdádnak. Alab olvashatod a részletesebb magyarázatot (angolul).
Svenska: Wikipedia gör sidan mer säker. Du använder en äldre webbläsare som inte kommer att kunna läsa Wikipedia і framtiden. Uppdatera din enhet eller kontakta din IT-administratör. Det finns en längre och mer teknisk förklaring på engelska längre ned.
हिन्दी: विकिपीडिया साइट को और अधिक सुरक्षित बना रहा है। आप एक पुराने वेब ब्राउज़र का उपयोग कर रहे हैं जो भविष्य में विकिपीडिया से कनेक्ट नहीं हो पाएगा। कृपया अपना डिवाइस अपडेट करें या अपने आईटी व्यवस्थापक से संपर्क करें। नीचे अंग्रेजी में एक लंबा और अधिक तकनीकी अद्यतन है।
Використовується для підтримки програмного забезпечення для TLS protocol versions, особливо TLSv1.0 і TLSv1.1, які ваш браузер використовується для підключення до наших мереж. Це зазвичай пов'язано з зареєстрованими браузерами, або за допомогою Android smartphones. Або це може бути interference від корпоративного або індивідуального "Web Security" software, який в даний час підвищує зв'язок безпеки.
Ви повинні upgrade вашого веб-браузера або іншогоwise fix це issue to access our sites. Цей message буде remain until Jan 1, 2020. Після того, як ваш браузер не може бути встановлений для підключення до наших серверів.
Анна Ахматова писала чудові вірші. Пронизливі, глибокі, що врізаються в душу ... Вона називала себе поетом, а не поетесою, тому бути поетом - це покликання, і воно не залежить від статі.
Багато чого довелося пережити їй у житті – війну, гоніння, страшні роки репресій… Однак ця тендітна та талановита жінка змогла зберегти внутрішню силу та подарувати світові чудові вірші.
Ми вибрали найкращі з них, вірші, які назавжди залишили яскравий слід в історії:
Я навчилася просто, мудро жити,
Дивитися на небо і молитися Богові,
І довго перед вечором блукати,
Щоб стомити непотрібну тривогу.
Коли шарудять у яру лопухи
І никне гроно горобини жовто-червоної,
Складаю я веселі вірші
Про життя тлінного, тлінного і прекрасного.
Я повертаюся. Лиже мені долоню
Пухнастий кіт, муркотить зворушливіше,
І яскравий спалахує вогонь
На башті озерної лісопильні.
Лише зрідка прорізує тиша
Крик лелеки, що злетів на дах.
І якщо в двері мої ти постукаєш,
Мені здається, я навіть не почую.
Двадцять перше. Ніч. Понеділок.
Обриси столиці у темряві.
Склав же якийсь ледар,
Що буває кохання на землі.
І від лінощів чи з нудьги
Усі повірили, так і живуть:
Чекають на побачення, бояться розлуки
І любовні пісні співають.
Але іншим відкривається таємниця,
І спочиє на них тиша.
Я на це натрапила випадково
І з того часу все ніби хвора.
Стиснула руки під темною вуаллю.
«Чому ти сьогодні бліда?»
Тому, що я терпким смутком
Напоїла його доп'яна.
Як забуду? Він вийшов, хитаючись,
Скривився болісно рот.
Я втекла, поруччя не торкаючись,
Я бігла за ним до воріт.
Задихаючись, я крикнула: «Жарт
Все що було. Підеш, я помру.
Усміхнувся спокійно і моторошно
І сказав мені: Не стій на вітрі.
І впало кам'яне слово
На мої ще живі груди.
Нічого, адже я була готова.
Впораюся з цим якось.
У мене сьогодні багато справ:
Треба пам'ять до кінця вбити,
Треба, щоб душа скам'яніла,
Потрібно знову навчитися жити.
А не те… Гаряче шелест літа
Немов свято за моїм вікном.
Я давно передчувала цей
Світлий день і спорожнілий будинок.
(З поеми "Реквієм")
Широке і жовте вечірнє світло,
Ніжна квітнева прохолода.
Ти спізнився на багато років,
Але таки тобі я рада.
Сюди до мене ближче сядь,
Дивись веселими очима:
Ось цей синій зошит -
Із моїми дитячими віршами.
Вибач, що я жила скорботою
І сонцю тішилася мало.
Вибач, вибач, що за тебе
Я дуже багато приймала.
Є близькості людей заповітна риса,
Її не перейти закоханості та пристрасті, -
Нехай у моторошній тиші зливаються вуста
І серце рветься від кохання на частини.