Тихонравов Михайло Клавдійович. Тихонравов Михайло Клавдійович: життєдіяльність та біографія М до тихонравів біографія

Тихонравов Михайло Клавдійович – начальник відділу ОКБ-1 Державного комітету Ради Міністрів СРСР з оборонної техніки.

З 1902 сім'я жила в Санкт-Петербурзі. Закінчив третю міську класичну гімназію. У 1918 році, рятуючись від голоду, родина переїхала до міста Переславль-Залеської Володимирської губернії. Працював кур'єром у міському народному суді, тоді ж став комсомольським активістом, одним із організатором та товаришем (заступником) голови першого у місті комсомольського осередку.

З червня 1919 року - у Червоній Армії, доброволець. Служив завідувачем агітаційно-просвітницького відділу Переславського повітового військкомату, 1920 року - агітатором у Володимирському губернському військовому комісаріаті. У 1920 році вступив до Інституту інженерів Червоного Повітряного флоту в Москві. У 1923 інститут реорганізований в Академію Повітряного флоту імені Н.Є. Жуковського, Тихонравов закінчив академію у складі її першого випуску 1925 року. Служив у 1-й легкобомбардувальній ескадрильї імені В.І. Леніна. З 1926 року працював у конструкторських бюро М.М. Полікарпова та Д.П. Григоровича.

Паралельно з роботою над новими моделями літаків Тихонравов у роки працював над створенням спортивних планерів власної конструкції, розробивши близько 10 моделей. Частина з його планерів брала участь у спортивних змаганнях та у Всесоюзних зльотах планеристів у Коктебелі (Крим), вони отримували призові місця та на них навіть були встановлені рекорди висоти та дальності.

З 1930 року – керівник моторної групи конструкторського бюро Московського авіаційного заводу № 39 імені В.Р. Менжинського. У роки М.К. Тихонравов зустрівся із С.П. Корольовим, який захопив його ідеями реактивних двигунів та ракет. У 1932 році Тихонравов є одним із творців Московської групи вивчення реактивного руху(ГІРД), незабаром стає начальником бригади у ГІРД. Один із провідних творців першої радянської ракети з двигуном на гібридному паливі ГІРД-09, успішно запущеної 17 серпня 1933 на полігоні в Нахабіно.

З жовтня 1933 року служив у Реактивному науково-дослідному інституті Народного комісаріату важкої промисловості СРСР – старший інженер, з 1934 – начальник відділу, з червня 1936 – старший науковий співробітник, з грудня 1936 - знову начальник відділу, з грудня 1937 - начальник групи. Там вів конструкторську роботув галузі створення рідинних ракетних двигунів, ракет для вивчення верхніх шарів атмосфери землі, з кінця 1930-х років зосередився на розробці некерованих реактивних снарядів (ракети майбутніх "катюш").

У роки Великої Вітчизняної війнивів найактивнішу роботу над подальшою розробкою реактивних снарядів та реактивних двигунів для ВПС. З жовтня 1943 був начальником лабораторії НДІ-3 при Раді Народних Комісарів СРСР. З червня 1943 року працював у НДІ-1 Народного комісаріату авіаційної промисловості СРСР – начальник лабораторії, З вересня 1944 року – начальник науково-дослідного сектора у філії інституту, з кінця 1944 року – знову начальник лабораторії.

З 1946 року – заступник начальника науково-дослідного інституту № 4 Академії артилерійських наук СРСР з реактивних снарядів. Поряд з основною діяльністю в інституті в перші повоєнні роки, глибоко аналізуючи розвиток радянської та німецької ракетної техніки, дійшов висновку про можливість багатоступеневих балістичних ракет(Як їх тоді називали, "пакетна ракетна схема") і глибоко розробляв її. Однак його виступи з цього питання на наукових конференціяхв інституті та в Академії в 1948 та в 1950 роках не тільки не зустріли розуміння, а й були оголошені фантастичними ідеями. Підтримали Тихонравова тоді лише президент Академії артилерійських наук А.А. Благонравов та С.П. Корольов. Сам же Тихонравов був звинувачений у роботі над марними ідеями і знято з посади заступника начальника НДІ в 1950 році, його призначили зі зниженням науковим консультантом інституту, а відділ, що займався ракетами, - розформували. У 1950 – 1953 роках у зв'язку із зменшенням завантаженістю роботою в інституті працював за сумісництвом завідувачем кафедри в Академії оборонної промисловості.

Але вже у 1953 році керівництво держави та Збройних силбуло змушене звернути найсерйознішу увагу на розвиток реактивного озброєння через його прискорений розвиток у США. Виявилося, що Тихонравов продовжував "підпільно" працювати над своїми ідеями у роки вимушеного усунення активної дослідницької роботи. Він надав свої розробки, які стали основою подальших перспективних планів інституту. Тоді ж Тихонравова було призначено академіком-секретарем Академії артилерійських наук і запропонувало першу в СРСР комплексну програму освоєння космічного простору, затверджену після низки доробок у 1954 році. З 1955 року інженер-полковник Тихонравов – у запасі.

З лютого 1955 року на пропозицію С.П. Корольова направлено до його Дослідно-конструкторського бюро № 1, де став начальником відділу проектування штучних супутниківЗемлі, пілотованих космічних кораблів та автоматичних міжпланетних апаратів. Йому належить честь створення першого штучного супутника Землі, успішно запущеного в космос 4 жовтня 1957 року і відкрив космічну епоху у розвитку людства. За його безпосереднього керівництва проектувався космічний корабель "Схід-1", виведений на космічну орбіту 12 квітня 1961 року з першим у світі космонавтом Ю.А. Гагаріним на борту.

За визначні заслуги у створенні зразків ракетної техніки та забезпеченні успішного польоту людини в космічний простір Указом Президії Верховної Ради СРСР («закритим») від 17 червня 1961 року Тихонравову Михайлу Клавдійовичуприсвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп та Молот».

З червня 1961 року - начальник відділу - заступник головного конструктора ОКБ-1 (1966 року перейменовано на Центральне конструкторське бюро експериментального машинобудування (ЦКБЕМ)). Колектив під його керівництвом створював радянські пілотовані кораблі та автоматичні міжпланетні станції, приймав найактивніше створення розробки штучних супутників Землі різного призначення. З 1970 року – науковий керівник ЦКБЕМ.

Вів активну викладацьку роботу: викладач та професор кафедри у Московському авіаційному інституті імені С. Орджонікідзе (1930-1931, 1960-1974), в Артилерійській академії імені Ф.Е. Дзержинського (1944-1947), у Московському вищому технічному училищі імені Н.Е. Баумана (1947-1952).

Член-кореспондент Академії артилерійських наук СРСР (1947). Член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики (1968). Лікар технічних наук (1958). Професор (1962).

Жив у місті-герої Москві. Помер 4 березня 1974 року. Похований на Новодівичому цвинтарі в Москві.

Інженер-полковник (30.04.1945). Нагороджений двома орденами Леніна (1945, 17.06.1961), двома орденами Червоного Прапора (1944, 1950), орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (18.11.1944), медаллю "За Перемогу над Німеччиною14-Великою. " (1946), іншими медалями.

Лауреат Ленінської премії (1957). Заслужений діяч науки та техніки РРФСР (1970).

Іменем Героя названо 50-й Центральний науково-дослідний інститут Міністерства оборони Росії, вулиці в містах Володимир та Ювілейний Московської області. Меморіальні дошки встановлені у містах Володимир та Ювілейний. Почесний громадянин міста Переславль-Залеський (2011, посмертно).

Тихонравов Михайло Клавдійович (1900-1974).

Михайло Клавдійович Тихонравов народився 29 липня 1900 року у Володимирі.
1919 року він добровільно вступив до Червоної Армії. У цьому року працював товаришем голови Переславського комітету РКСМ.
У 1920 році він вступив до Інституту інженерів Червоного Повітряного Флоту (нині Військово-повітряна інженерна академія імені М.Є.Жуковського). Закінчивши навчання у 1925 році, Михайло Тихонравов працював на кількох авіаційних підприємствах. Конструктор низки планерів: АВФ-1 «Арап» (1923 р.), АВФ-22 «Змій Горинич» (1925 р., разом із В.С.Вахмистровым), «Жар-Птица» (1927 р., разом із А .А.Дубровіним), «Гамаюн», «Скіф» (обидва 1928 р. разом із В.С.Вахмистровым і А.А.Дубровиным), «Комсомольська Правда» («Жар-Птица-2», 1929 р. разом із В.С.Вахмистровым і А.А.Дубровиным), «Скіф-2» (1931 р. разом із В.С.Вахмистровым і А.А.Дубровиным).

Тихонравов познайомився у секції планеризму при ОСОАВІАХІМі СРСР із Сергієм Павловичем Корольовим, їхнє знайомство перейшло у тісне співробітництво. На пропозицію Корольова він очолив роботи зі створення балістичних ракет на рідкому паливі, що закінчилися першими успішними запусками

У 1932 році працював начальником бригади у Групі вивчення реактивного руху, під час якої розробляв перший радянський двоступінчастий ракетний двигун. У 1933 році керував створенням першої радянської ракети із двигуном на гібридному паливі. З 1934 працював Начальником відділу Реактивного інституту.

З 1938 Михайло Тихонравов займався дослідженням рідинних ракетних двигунів, розробкою ракет для вивчення верхніх шарів атмосфери, проте в кінці тридцятих років роботи зі створення рідинних балістичних ракет були згорнуті і Тихонравов зайнявся розробкою снарядів для Катюш. У 1940-1943 роках очолював конструкторську групу, що розробляла (під загальним керівництвом А.Г.Костікова) експериментальний винищувач-перехоплювач «302П» із силовою установкою, що складається із ЖРД та двох ПВРД.

У 1956 році Михайло Клавдійович перейшов на роботу в ОКБ-1, на посаду начальника відділу проектування різних штучних супутників Землі, кораблів, що пілотуються, космічних апаратівдля дослідження Місяця та деяких планет Сонячна система. За успішні запуски «Супутника-1» та супутника з живою істотою на борту, Тихонравов у 1957 році став лауреатом Ленінської премії.

31 грудня 1957 року у зв'язку зі створенням ракети Р-7 та успішним запуском першого штучного супутника Землі великій групі вчених та інженерів у Кремлі вручалися Ленінські премії. Серед них були й члени групи — М.К.Тихонравов, І.М.Яцунський, І.К.Бажинов та А.В.Бриков, яким премію було присуджено за обґрунтування можливості створення та запуску першого ШСЗ. Г.Ю.Максимову Ленінську премію присудили трохи пізніше - за участь у створенні перших автоматичних місячних апаратів. І.К.Бажинов у своїх спогадах пише про те, що «С.П.Корольов, представляючи до нагороди Г.Ю.Максимова, безумовно, враховував його великий внесок у роботи групи М.К.Тихонравова».

М.К.Тихонравов брав активну участь у роботах із запуску першого пілотованого космічного корабля, внаслідок чого 17 червня 1961 року йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (указ не публікувався).

Надалі відділ, під керівництвом Михайла Клавдійовича, брав участь, зокрема, у розробці важкого міжпланетного корабля, створюваного для пілотованого польоту на Марс.

Член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики (1968).

4 березня 1974 року Михайло Клавдійович Тихонравов помер, похований на Новодівичому цвинтарі, на його могилі встановлено бюст.

Нагороди:
-золота медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці;
-Два ордени Леніна;
-Два ордени Червоного Прапора;
-Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня;
-медалі.
-Ленінська премія.

М.К.Тихонравов. 1925 р.

Михайло Клавдійович Тихонравов народився 29 липня 1900 року у місті Володимир у ній юриста і педагога. У 1918 році сім'я переїхала до Переславля. Тут Михайло почав працювати кур'єром у суді, де його батько був народним суддею. У 1919 році юнак став першим комсомольцем Переславля. Тихонравов організував комсомольський осередок за колишньої жіночої гімназії. Також у 1919 році він вступив до Робітничо-Селянської Червоної Армії і став агітатором військкомату.

За свідченнями, що збереглися, Тихонравов добре справлявся з обов'язками агітатора. 1920 року його перевели до Володимирського військкомату, а звідти він був спрямований на фронт. У тому ж році Тихонравов вступив до Інституту інженерів Червоного Повітряного Флоту (нині Військово-повітряна інженерна академія імені М. Є. Жуковського). У період навчання Тихонравов сконструював ряд планерів, моделі яких мали досить високі характеристики. З 1925 року Тихонравов працював на кількох авіаційних підприємствах.

1932 року Тихонравов став начальником бригади у Групі вивчення реактивного руху. У секції планеризму при Товаристві сприяння обороні, авіації та хімічному будівництву СРСР Тихонравов познайомився із С. П. Корольовим. Надалі їхнє знайомство переросло у тісне співробітництво, зокрема, у 1933 році на пропозицію Корольова Тихонравов очолив роботи зі створення перших радянських балістичних ракет на гібридному паливі. У серпні того ж року було проведено перші випробування ракети ГІРД-09 конструкції Тихонравова.

1934 року Тихонравов став начальником відділу Реактивного науково-дослідного інституту. І тут під його керівництвом велася робота щодо створення ракет, висота зльоту яких поступово збільшувалася.

Наприкінці 1930-х років Тихонравов та очолюваний ним колектив займалися розробками, пов'язаними з рідинними ракетними двигунами та ракетами для вивчення верхніх шарів атмосфери, проте незабаром ці дослідження були згорнуті. А перед Тихонравовим та його колегами було поставлене завдання щодо розробки снарядів для «Катюші».

Після Великої Вітчизняної війни Тихонравов приступив до роботи зі створення штучних супутників Землі, пілотованих космічних кораблів та автоматичних міжпланетних станцій. Однак у 1950 року Тихонравов був усунений з посади. Повернутися до дослідницької роботийому вдалося лише 1953 року, а 1954 року Тихонравов вже запропонував послідовну програму освоєння космічного простору від запуску першого супутника і до висадки на Місяці.

У музеї Переславля зберігаються комсомольський квиток та щоденники Михайла Клавдійовича. Його записи про поїздки сільською місцевістю у справах військкомату становлять чималий інтерес і з історичної, і з краєзнавчої точок зору. Серед інших матеріалів є схеми розташування селищ, де вказано кілометраж, час виходу з Переславля та час повернення до міста, а також описані настрої, які мали місцеве населення.

У 1956 році Тихонравов почав працювати в ОКБ-1 на посаді начальника відділу проектування різних штучних супутників Землі, пілотованих кораблів, космічних апаратів для дослідження Місяця та інших планет. 1957 року Михайло Клавдійович Тихонравов удостоївся Ленінської премії СРСР за успішні запуски «Супутника-1» та супутника з живою істотою на борту.

Крім того, Тихонравов брав активну участь у роботі із запуску першого пілотованого космічного корабля. За це у 1961 році указом Президії Верховної Ради СРСР Михайлу Клавдійовичу було надано звання Героя Соціалістичної Праці, а також вручено орден Леніна та медаль «Серп і Молот».

Пізніше колектив, очолюваний Тихонравовим, брав участь у розробці важкого міжпланетного корабля, який призначався пілотованого польоту на Марс.

Паралельно з науково-дослідною діяльністю видатний конструктор викладав у стінах Московського авіаційного інституту імені С. Орджонікідзе, професором якого Тихонравов став 1962 року.

Крім вже згадуваних нагород, Тихонравов за свої досягнення, які сприяли розвитку радянської авіаційної, ракетної та космічної техніки, був нагороджений орденами Червоного прапора, Червоної зірки та ін.

Відкриття та винаходи Росії, Слов'янський Дім Книги

- (1900-74) російський конструктор, заслужений діяч науки і техніки Росії (1970), Герой Соціалістичної Праці (196..1). Керував розробкою першої радянської ракети з рідинним ракетним двигуном (1933). Учасник створення перших … Великий Енциклопедичний словник

Радянський вчений та конструктор у галузі ракетобудування та космонавтики, заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1970), Герой Соціалістичної Праці (1961). У 1919 вступив добровольцем до Червоної. Велика Радянська Енциклопедія

- (1900-1974), конструктор, заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1970), Герой Соціалістичної Праці (1961). Керував розробкою першої радянської ракети із ЗРД (1933). Учасник створення перших радянських ШСЗ, космічних кораблів, … Енциклопедичний словник

- (16.07.1900 1974) вчений у галузі ракетно-космічної техніки, Герой Соціалістичної Праці (1931), лауреат Ленінської премії (1957), член кор. Міжнародна академія космонавтики (1968), професор (1962). З 1932 очолював бригаду ГІРД. З… … Велика біографічна енциклопедія

- … Вікіпедія

Тихонравов Михайло Клавдійович Дата народження: 29 липня 1900 року Дата смерті: 4 березня 1974 р. Громадянство: СРСР … Вікіпедія

22 вересня 1918(19180922) 14 червня 1944 р. Місце народження д. Ширяйка, нині Переславського району Ярославської області Місце смерті Люблінське воєводство Приналежність … Вікіпедія

Тихонравов поширене російське прізвище: Тихонравов, Костянтин Микитович археолог, історик, редактор «Володимирських губернських відомостей», секретар Володимирського губернського статистичного комітету Тихонравов, Михайло… … Вікіпедія

1. ТИХОНРАВОВ Михайло Клавдійович (1900-74), конструктор, заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1970), Герой Соціалістичної Праці (1961). Керував розробкою першої вітчизняної ракети із ЖРД (1933). Учасник створення перших вітчизняних … Російська історія

Рішенням Переславль-Заліської міської Думи від 26 травня 2011 року № 54 за видатні заслуги в галузі ракетобудування та космонавтики надано звання «Почесний громадянин міста Переславля-Заліського» Михайлу Клавдійовичу Тихонравову (посмертно)

Спорідненим корінням Михайло Клавдійович Тихонравов належить до переславського голови Олександрова по материнській лінії (Софія Миколаївна Вороніна). За батьківською лінією у Переславлі жила племінниця Ніна Покровська (Охотіна), викладач жіночої гімназії. Батьки його були освіченими людьми: батько мав юридичну освіту, якийсь час працював шкільним учителем. Мати і тітка вчили.

Михайло народився у Володимирі 1900 року, закінчив гімназію у Санкт-Петербурзі, 1918 року родина переїхала до родичів у Переславль. У північній столиціу цей революційний час життя було важким, і багато інтелігентів поверталися до провінційних міст туди, де можна було прожити городами та своїм господарством.

Родичі Тихонравових жили в будинку поряд із жіночою гімназією. У цій гімназії вчителювали мати Михайла та його тітонька. Батько влітку 1918 року був обраний народним суддею 2-ої ділянки Переславського повіту (Єлизарівська, Смоленська та Петрівська волості). Михайло влаштувався працювати до народного суду кур'єром та переписувачем. 18-річний Михайло одразу включився у роботу з організації Спілки молоді.

Від Михайла Клавдійовича у 1958 році до Переславського музею надійшов архів, вивчаючи який можна простежити історію та розвиток молодіжного руху у місті та на селі у 1919-1920 рр. Архів складається з документів друкованих та рукописних. Чернетки протоколів комсомольських зборів та засідань комітету, списки співчуваючих молодіжному руху, рапорти та звіти до партійної організації тощо. Ось що повідомляв Михайло Клавдійович про створення комсомолу у Переславлі: «Переславська молодь зуміла організуватися лише 19-го року. Не було дня організації, були дні організації, була боротьба, були зусилля, тому що комуністичний елемент не міг бути виявлений одразу, доводилося боротися з чужим міщанським елементом, який у перші дні наповнив Союз». Спілка молоді була визнана повітовим комітетом партії, а дату 16 січня 1919 року можна встановити як дату організації РКСМ у Переславлі.

У жовтні 1920 року переславські комсомольці обрали молодого Михайла делегатом III Всеросійського з'їзду РКСМ, де виступав В.І. Ленін із історичною промовою «Завдання Спілки молоді», яка визначила програму діяльності поколінь радянської молоді.

У червні 1919 року Тихонравов добровільно вступив до Червоної Армії. Як людину освічену (а це на той час було рідкістю), її визначили на політроботу в повітовому військкоматі. Командування швидко помітило в хлопці тягу до техніки авіації.

В 1920 він - курсант Інституту Червоного Повітряного Флоту (згодом Військово-повітряної інженерної академії імені Н.Є. Жуковського).
Отримавши 1925 року диплом інженера, М. До. Тихонравов з головою пішов у космічне ракетобудування. Молодий інженер невдовзі познайомився із конструкторами Ф.А.Цандером та С.П. Корольовим. Інженери-однодумці створюють знаменитий ГІРД – групу з вивчення динаміки руху ракет. (У складі московської групи С.Корольов, Ф.Цандер, В.Ветчинкін, Ю.Побєдносов, М.Тихонравов)

Група працювала у підвалі старого будинку на розі Садово-Спаської та Орликова провулка. Перший тихонравівський винахід - ракету "ГІДР - 09" - постійно переслідували нещастя: заправлена ​​рідким киснем і желеподібним бензином, вона ніяк не хотіла злітати. Випробування йшли одне за одним. Винахідники мали труднощі з транспортом, і першу радянську ракету завертали в рогожу і везли трамваєм на полігон у Нахабіно, заплативши за провезення багажу. Здається символічним протиріччя: убогість способу транспортування - і масштабність задачі, що розв'язується.

За десять льотних тижнів 1933 року було проведено 16 випробувань. Будь-яке терпіння добігає кінця: «Ця погань ніколи не злетить!» Тихонравов до кінця виснажився, і Корольов насильно відправив його у відпустку на Хопер, наказавши «тихо вудити рибу».

День 17 серпня 1933 року увійшов до історії російської космонавтики: людська впертість перемогла впертість металу. Ракета «09» злетіла і поступово набираючи швидкість досягла висоти 400 метрів. «Починаючи з цього моменту, радянські ракети мають літати над Союзом Республік», - написав тоді у ГІРДівській стінгазеті Корольов.

Зверніть увагу на особливість тогочасних радянських реалій: адже прийнято було працювати на голому ентузіазмі! Ну, можливо, не зовсім на «голому» - Михайлу Клавдійовичу та його однодумцям за створення ракети «ГІРД - 09» було вручено премію: кожному по…чорному шкіряному пальті. А до того їх заохочували лише однією парою черевиків на всіх.

В 1946 ракетниками під керівництвом Тихонравова розроблено перший проект корабля для польоту людини в космос на висоту 150-200 км, через півтора десятка років «Схід».

Зі спогадів льотчика-космонавта СРСР Костянтина Феоктистова:
«1957 року я прийшов працювати до Корольова. Спочатку я працював у Тихонравова. За зовсім різних натур вони підходили один одному в одному: кожен з них був людиною, вірною ідеї, за яку стояв».

1960 року в московському Центрі підготовки космонавтів професор Тихонравов читав курс лекцій «Механіка космічного польоту». «Це був дивовижний політ фантазії у можливості людини та техніки на той час», - скаже його учень, льотчик-космонавт Віталій Севастьянов.

Для Тихонравова - інженера найвищого, світового класу - людський чинник залишався найважливішим завжди, з його комсомольської юності до останніх днів життя. Він, як і багато справжніх вчених, чудовим педагогом. Мабуть, тому він, як і багато чудових учених, був чудовим педагогом. Мабуть тому він опинився в елітній команді тієї професури, хто читав лекції першому, «гагаринському» загону радянських космонавтів.

Останніми роками М.К. Тихонравов передав цю педагогічну естафету одному зі своїх учнів – В.І. Севастьянову (Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт).
Михайло Клавдійович Тихонравов є одним із піонерів у чудовій плеяді радянських конструкторів у галузі ракетобудування та космонавтики. Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки РРФСР, Герой Соціалістичної праці, він був членом-кореспондентом Міжнародної Академії астронавтики, лауреатом Ленінської премії, кавалером численних радянських орденів та медалей.

19 липня 2002 року в Переславлі-Заліському біля будинку, де жила родина Тихонравових, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на згадку про нашого земляка. Церемонію відкрили перший секретар Переславського райкому КПРФ В.П. Паутов, мер міста Е.А. Мельник, а також двічі герой Радянського Союзу льотчик-космонавт В.І.Севастьянов, який навчався у М.К.Тихонравова та рідна донька вченого Наталія Михайлівна, яка привезла у подарунок Переславському Будинку дитячої творчості планшети з малюнками батька.