Теорія та практика управління розвитком методичної служби професійної освітньої установи. Цілі та завдання методичної служби Найкраща методична служба освітньої установи

ОРГАНІЗАЦІЯ

роботи методичної служби

щодо впровадження ФГОС.

У національній стратегічній ініціативі "Наша нова школа" позначено

6 основних напрямів розвитку загальної освіти:

-Перехід на нові освітні стандарти;

-Розвиток системи підтримки талановитих дітей;

-Удосконалення вчительського корпусу;

-Зміна шкільної інфраструктури;

-Збереження та зміцнення здоров'я школярів;

-Розширення самостійності шкіл.

Національна освітня ініціатива, будучи основним політичним документом державної освітньої політики, визначає перехід від стандартів, що містять докладний перелік тем з кожного предмета, обов'язкових вивчення кожним учнем, на нові стандарти- вимоги про те, якими мають бути шкільні програми, які результати мають продемонструвати діти, які умови мають бути створені у школі для досягнення цих результатів.

Впровадження ФГОС є складним та багатоплановим процесом.

Найважливішим фактором, що забезпечує його успішність, є системність підготовки до впровадження ФГЗСі комплексність всіх видів супроводу (забезпечення) застосування ФГОС.

Найважливішою вимогою до підготовки та забезпечення впровадження ФГОС є постійний науковий та методичний супровід, включаючи консультування всіх учасників цього процесу. При запровадженні ФГЗ має бути організована широка роз'яснювальна робота серед педагогічної громадськостіпро цілі та завдання ФГОС, його актуальність для системи освіти, для учнів та їх сімей. При цьому методична службазаймає центральне місце по роз'ясненнявимог ФГЗС, організації освітнього процесу, впровадження та використання сучасних освітніх технологій, інноваційних способів та методів організації навчального процесу.

Перш ніж вибудовувати науково-методичне супроводження та забезпечення впровадження ФГОС та правильно організувати методичну роботу, необхідно чітко розуміти значення таких понять як: супроводжувати, супровід, науково-методичнесупровід та забезпечення.

У тлумачному словнику Ожегова слово "Супроводжувати" - значить слідувати поруч, разом із кимось, а "Супровід" - явище, дія разом із чимось.

Отже, науково-методичний супровід запровадження ФГЗС- це правильно організовані дії (процес) щодо організації застосування ФГОС в освітньому процесі. Науково-методичний супровід– процес, спрямований на вирішення актуальних для педагога проблем професійної діяльності: актуалізація та діагностика суті проблеми, інформаційний пошук можливого шляху вирішення проблеми, консультації на етапі вибору шляху, конструювання плану дій та первинна реалізація плану.

Методичне забезпечення:

Необхідна інформація, навчально-методичні комплекси, тобто. різноманітні методичні засоби, що оснащують та сприяють більш ефективній реалізації професійної педагогічної діяльності;

Спільна продуктивна робота методиста та педагога (колективу);

Апробація та впровадження у практику більш ефективних моделей, методик, технологій; - інформування, просвітництво та навчання кадрів.

Методична робота - це заснована на науці та прогресивному педагогічному та управлінському досвіді цілісна система взаємопов'язаних заходів, націлена на забезпечення професійного зростання вчителя, розвиток його творчого потенціалу, на підвищення якості та ефективності навчально-виховного процесу, на зростання рівня освіченості, вихованості, розвиненості, соціалізації та збереження здоров'я учнів.

Отже, робота методичної служби є сукупністю заходів, проведенихз метою оволодіння педагогами методами та прийомами навчально-виховної роботи, творчого застосування їх на уроках та у позаурочній діяльності, пошуку нових, найбільш раціональних та ефективних форм та методів організації, проведення та забезпечення освітнього процесу, спрямованихна всебічне підвищення професійної майстерності кожного педагога, на збагачення та розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу.

Місія методичної служби в умовах переходу на нові освітні стандарти – це створення умов зміни типу освітньої діяльності, що передбачає перехід від «знання»моделі освітнього процесу до «діяльнісний»- Успішна робота педагогічного колективу в режимі розвитку. Створення атмосфери зацікавленості зростання педагогічної майстерності, пріоритету педагогічної компетентності, творчих пошуків колективу.

Таким чином, перед методичною службою стоять такі завдання:

1. Створити умови для:

Розвитку варіативності та свободи вибору освітніх траєкторій для

суб'єктів освітнього процесу;

(варіативність- здатність освіти відповідати потребам та можливостям різних груп учнів та індивідуальним особливостям окремих учнів,

індивідуальна освітня траєкторія- являє собою певний рух учня у змісті навчання, у часі та у просторі, тобто по різних установах району, що забезпечується за допомогою навчання у малих групах та за індивідуальними навчальними планами.)

Впровадження технологій системно-діяльнісного,

компетентнісно-орієнтованого підходу в освіті для забезпечення

формування базових компетентностей сучасної людини

(інформаційної, комунікативної, самоорганізації, самоосвіти);

Забезпечення в ОУ сучасних умов освітнього процесу відповідно

із вимогами ФГОС.

2. Забезпечити науково-методичний супровід розробкиі реалізаціїосновний освітньої програми у загальноосвітньої організації.

3. Удосконалювати діяльність методичних об'єднань освітян на етапах планування навчального процесу, аналізу його результатів, корекції організації навчального процесу за підсумками моніторингу та аналізу, вибудовування мережевої взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу.

4. Організація підвищення професійної кваліфікації освітян.

Принципи роботиметодичної служби:

Принцип "зони найближчого розвитку"(обґрунтований Л.С. Виготським на навчання дітей).

В якості " зони найближчого професійного розвитку"виступає та зона, в якій педагог за допомогою своїх колег, учених, літератури, що вивчається, може вирішити виниклі проблеми у професійній діяльності. При цьому" зона найближчого професійного розвиткудля кожного педагога суто індивідуальна.

Реалізація цього принципуприпускає :

Вивчення професійних труднощів, виявлення проблем діяльності педагога

під час використання ФГОС;(тестування, моніторинг)

Актуалізацію необхідних для професійного зростання знань та умінь (надання

допомоги педагогу в усвідомленні своїх професійних труднощів та проблем);

визначення індивідуальних завдань підвищення педагогічної кваліфікації;

Допомога у складанні індивідуальної програми професійного зростання

педагога;

Систематичну оцінку вирішення поставлених завдань та реалізації програми, їх

коригування.

Принцип стимулювання творчого зростання педагогівна основі розробленої системи моральних та матеріальних стимулів вимагає створення умовдля формування мотивації професійного самовдосконалення. Серед мотивів можна назвати такі: мотиви успіху, подолання професійних труднощів, професійного визнання, кар'єрні мотиви та інших.

Реалізація цього принципуприпускає :

Систематичне відстеження результатів діяльності, об'єктивну оцінку

професійного зростання педагогів та педагогічних колективів;

Надання допомоги педагогу, педагогічному колективу у визначенні тих сфер

діяльності, де можна досягти успіху, виявити свої сильні сторони, показати

зразок вирішення проблеми для інших своїх колег;

Визначення системи засобів, що спонукають кожного до пошуку та творчості, з урахуванням

особливостей педагогів, їх можливостей;

Розробку положень про колективні та індивідуальні конкурси, огляди з

результати інноваційної, творчої діяльності педагогів.

Принцип поєднання індивідуальних та групових формметодичної роботи припускає , кожен педагог може об'єднатися коїться з іншими педагогами чи включитися у роботу спеціально організованих груп.

Реалізація цього принципу передбачає :

Вивчення професійних проблем, інтересів, потреб педагогів,

їх класифікацію та визначення найбільш поширених, типових запитів

педагогів;

Визначення затребуваної тематики та відповідно різних групових форм

методичної роботи;

Надання можливості кожному педагогу вибирати свої способи та форми

підвищення майстерності, добровільно брати участь у різних семінарах, на курсах

та в інших формах методичної роботи;

Можливість самому педагогові запропонувати індивідуальну форму підвищення

кваліфікації.

Принцип безперервності та наступностіпередбачає постійне професійне зростання педагогів, а також облік рівня їхньої реальної професійної підготовки.

Цей принцип передбачає :

Забезпечення цілісності, систематичності методичної діяльності у ГО;

Координацію, узгодженість діяльності всіх суб'єктів запровадження ФГОС;

Збереження традицій раніше використовуваних ефективних форм методичної роботи,

а також запровадження нових;

Врахування досвіду, рівня підготовленості педагогів, а також визначення перспектив їх

професійного зростання,

Вибір форм та методів методичної роботи, що забезпечує розвиток творчих

здібностей і що передбачає велику самостійність та відповідальність

освітян.

1. Формиметодичної роботи, спрямовані на підвищення кваліфікації та професійної майстерності педагогічних та керівних працівників школи:

Курсова підготовка (у тому числі дистанційно);

Навчальні семінари;

Теоретичні та практико-орієнтовані семінари (у тому числі, у рамках діяльності структурних підрозділів методичної служби);

Участь у роботі мережевих спільнот Інтернету;

Майстер-класи;

Самоосвітня діяльність вчителя з індивідуальної методичної теми;

Індивідуальна методична допомога;

Дослідно-експериментальна робота;

Діагностика труднощів.

2. Форми методичної роботи, спрямовані на узагальнення, подання та поширення досвіду інноваційної діяльності:

Науково-практичні конференції;

Практичні семінари з напрямів освітньої діяльності;

фестивалі (наприклад, педагогічних технологій);

Відкриті уроки;

Майстер-класи;

Творчі звіти;

Конкурси методичних матеріалів та педагогічної майстерності;

Друковані видання школи, зокрема на електронних носіях.

3. Форми інформаційно-методичної роботи:

формування бібліотечного фонду програмно-методичних матеріалів, науково-методичної літератури;

Забезпечення періодичними науково-методичними та спеціальними виданнями;

Створення картотеки, наприклад програм елективних курсів, електронних ресурсів

Робота в мережі Інтернет (використання ресурсу інтернет як джерела інформації з певної теми, листування, отримання інформації про конкурси, конференції, семінари, курсову підготовку та ін.);

Розміщення інформації щодо діяльності методичної служби на сайті.

Розділи: Адміністрація школи

Методична робота в освітній установі – це комплекс заходів, що базується на здобутках науки, передового педагогічного досвіду; спрямований на всебічне підвищення компетенції та професійної майстерності педагогів.

Наша школа з 2002 року працює у режимі експерименту. Перший експериментальний майданчик працював над темою "Психолого-педагогічні умови становлення індивідуальності в адаптивній багатопрофільній школі".

Результати цього експерименту та необхідність переходу старшого ступеня школи на профільне навчання допомогли визначити тему роботи нового дослідно-експериментального майданчика: “Становлення індивідуальності учнів адаптивної профільної школи у процесі підготовки до вибору професійної освіти та кар'єри”.

Процес оновлення шкільної освіти, залучення нашого навчального закладу до експериментальної роботи зажадав від нас не лише певних управлінських дій, оновлення змісту освіти, а й деякої реконструкції системи методичної роботи з кадрами.

В умовах експерименту методична робота має бути орієнтована насамперед на розкриття творчого потенціалу кожного педагога та педагогічного колективу в цілому, на створення умов для зростання професійної майстерності педагогів, а, зрештою, на підвищення якості та ефективності освіти.

Для цього потрібна дієва та ефективна структура методичної служби в освітньому закладі.

Методична служба нашої школи включає такі відділи:

• Інформаційно-ресурсний, де розглядаються питання програмного забезпечення, нормативно-правової бази, організації методичного банку даних.
• Консультативний відділ – це діагностика педагогічних труднощів, можливостей, потреб; а також наставництво.
• Методичний відділ розглядає питання самоосвіти вчителів, підвищення кваліфікації, курсової підготовки.
• Дослідно-експериментальний відділ – інноваційна діяльність, узагальнення досвіду.
• Атестаційний відділ відповідає за професійне зростання педагога.

Нами розроблено таку структуру методичної служби школи.

• Педагогічна рада

- Вищий орган колективного керівництва методичною роботою. До складу педагогічної ради входять усі педагоги освітнього закладу.
Функції Педагогічної ради: планування, експертиза, ухвалення рішень.

• Заступники директора з навчально-виховної роботи

- Виступають у ролі координаторів, забезпечують взаємодію рівнозначних структурних компонентів методичної служби школи.
Заступники директора виконують такі функції: планування, інформаційно-аналітична діяльність, педагогічна діагностика, первинна експертиза, виявлення та поширення передового педагогічного досвіду, індивідуальне та групове консультування, адресна допомога педагогам.

• Предметні групи (ПГ)

– у предметні групи об'єднуються педагоги однієї освітньої галузі чи кількох суміжних дисциплін. Предметна група здійснює проведення освітньої, методичної та позакласної роботи, націленої на вирішення наступних завдань:

• вивчення нормативної та методичної документації з питань освіти;
• організація підвищення кваліфікації вчителів;
• відбір змісту та складання освітніх програм з предмету з урахуванням варіативності;
• вдосконалення методики проведення різних видів занять та їх навчально-методичного та матеріально – технічного забезпечення;
• затвердження атестаційного матеріалу для підсумкового контролю у перекладних та випускних класах;
• взаємовідвідування уроків з певної тематики; організація відкритих уроків;
• вироблення єдиних вимог щодо оцінки результатів освоєння програми на основі освітніх стандартів з предмету;
• ознайомлення з методичними розробками на предмет;
• організація та проведення предметних тижнів, першого етапу предметних олімпіад, конкурсів.

Керівник предметної групи призначається методичною радою з-поміж висококваліфікованих педагогів цієї групи. Функції керівника предметної групи: збір інформації, діагностика навчально-виховного процесу з предмету, визначення наставників для молодих фахівців, курування педагогів, що атестуються.

У школі організовано 6 предметних груп:

• ПГ вчителів математики та інформатики;
• ПГ вчителів початкових класів;
• ПГ вчителів природничо-наукового циклу;
• ПГ вчителів лінгвістики;
• ПГ вчителів історії та суспільствознавства;
• ПГ вчителів технології, ІЗО та фізичної культури.

Крім предметних груп, до структури методичної служби школи входять

• Експериментальні лабораторії

- Експериментальні лабораторії об'єднують педагогів, які працюють над однією дослідницькою темою. Причому можуть бути вчителі, які у різних освітніх областях. Експериментальна лабораторія створюється на вирішення частини завдань, що з експериментальної діяльністю школи. Серед них:

• Проведення педагогічних експериментів;
• Розвиток та впровадження інновацій в освітній процес, координація та стимулювання пошуку ефективних технологій;
• Організація дослідницької роботи освітян, затвердження індивідуальних планів;
• Звіти про самоосвіту вчителів;
• Оцінка ефективності експериментальної діяльності освітян.

На даний момент у школі працюють 4 експериментальні лабораторії.

Лабораторія №1 працює над темою "Вибір як засіб розвитку індивідуальності учня, навичок його самовизначення, планування освітнього маршруту та професійної кар'єри". Експериментальна робота ґрунтується на використання в урочній та позаурочній діяльності форм, методів та прийомів мотивації та стимулювання саморозвитку учнів, розвиток індивідуальних креативних здібностей, формування рефлексивних якостей для розвитку особистості школяра та його професійних інтересів.

Лабораторія №2 працює над темою “Методичне забезпечення процесу профілювання адаптивної школи”. Основні напрямки роботи: 1) діагностика професійних інтересів старшокласників; 2) проектування індивідуального "Режиму життєдіяльності"; 3)розвиток індивідуальних здібностей у процесі профілювання школи.

Лабораторія №3 - "Психолого-педагогічне забезпечення процесу профілізації адаптивної школи" працює за напрямками: 1) діагностика професійних інтересів учнів, 2) виявлення методичних умов, що сприяють розвитку професійних інтересів школярів, 3) психолого-педагогічна та методична підтримка у розвитку навичок прийняття та самовизначення.

Лабораторія №4 - "Управлінський ресурс школи розвитку індивідуальності" працює над проблемою створення оптимальної моделі управління школою, формування нової організаційної культури школи, орієнтованої на розвиток та саморозвиток.

Керівники експериментальних лабораторій призначаються наказом директора, до їх функцій входить: збір інформації, діагностика навчально-виховного процесу на тему експерименту, курування роботи педагогів-дослідників.

Діяльність лабораторій з досягнення поставленої мети контролює:

• Керівник науково-експериментальної роботи

– до його функцій входить проектування та координація експериментальної діяльності педагогів, забезпечення взаємодії роботи лабораторій. А також планування, інформаційно-аналітична діяльність, контроль за перебігом експерименту, організація та проведення семінарів щодо поширення результатів експериментальної діяльності.

• Соціально-психологічна служба супроводу:

- До її складу входять шкільний психолог, учитель-логопед і соціальний педагог. Основне завдання служби – забезпечення високопрофесійної консультативної, діагностичної, корекційної допомоги дітям, освітянам, батькам. Служба виконує такі функції: збирання інформації про проблему, консультування педагогів та батьків за запитами, діагностика навчально-виховного процесу.

• Методична порада
є головною сполучною ланкою всіх підструктур. До складу методичної ради входять директор школи, заступники директора з навчально-виховної роботи, керівник науково-експериментальної роботи, керівники предметних груп та експериментальних лабораторій.

Функції методичної ради школи:

• Діагностична (моніторинг педагогічної діяльності, аналіз, атестація педагогічних кадрів);
• Інформаційна (інформаційна підтримка освітян, формування банку даних);
• Науково-дослідницька (координація науково-дослідної діяльності, презентація інноваційного професійного досвіду);
• Організаційна (підготовка до участі у конкурсах педагогічної майстерності, поширення передового досвіду, стимулювання праці освітян);
• Освітня (впровадження та апробація сучасних технологій, експертиза та затвердження програм).

Взаємодія методичної ради з предметними групами, експериментальними лабораторіями, соціально-психологічною службою має характер інтегративного управління.

Пропонована нами модель методичної служби дозволяє організувати методичну роботу на проблемно-діагностичній основі, відстежити та детально проаналізувати результати роботи. Делегування повноважень дозволяє стимулювати та створювати умови для методичного вдосконалення педагогів, забезпечити випереджальну реакцію на проблему.

Суб'єкти освітнього процесу перебувають у єдиному творчому пошуку. Побудова методичної служби за запропонованою нами схемою дає можливість членам педагогічного колективу як брати участь у реалізації готових планів й у виконанні розроблених рекомендацій, а й брати активну участь у розробці.

Ціль:Сприяння оптимальному функціонуванню школи у забезпеченні високого рівня загальноосвітніх послуг шляхом підвищення професіоналізму, особистої відповідальності та творчого підходу кожного педагогічного працівника.

Завдання:

· Забезпечення управління науково-методичною роботою школи;

· Забезпечення умов для безперервного вдосконалення професійної майстерності вчителя з урахуванням основних напрямів інноваційної роботи школи;

· науково-методична підтримка у створенні, освоєнні, впровадженні та поширенні передового педагогічного досвіду, нововведень серед педагогів, які працюють в інноваційному режимі;

· Інформаційне забезпечення освітнього процесу;

· Здійснення контрольно-аналітичної експертизи професійно-педагогічної компетентності в рамках атестації.

Система методичної роботи з організації безперервної освіти вчителів включає такі компоненти:

· місію роботи з педкадрами,яка відіграє роль головного орієнтиру: «Створення умов організації безперервної професійної підготовки вчителів з підвищення якості та ефективності УВП»;

· програму розвиткупрофесійної майстерності;

· перспективний та річний планироботи.

Визначаючи змістпідвищення кваліфікації вчителів, ми орієнтуємося

· На державну політику в галузі модернізації освіти, яка вимагає від педагога вищого рівня професіоналізму в роботі з дітьми;

· На пріоритетні напрямки в освіті;

· На необхідність впровадження в освітній процес школи ідей профілізації та інформатизації УВП;

· На якісний склад вчителів.

Визначення місії та головних орієнтирів допомогло розробити модель роботи з удосконалення професійної майстерності вчителів, яка включає роботу школи професійної майстерності,яку підрозділяємо на:

· школу педагогічної майстерності;

· школу вдосконалення майстерності;

· Школа становлення молодого вчителя.

Система навчання в цих школах включає чотири взаємодоповнюючі етапи:

1 етап. Вивчення теоретичних засад сучасного інноваційного процесу(особливу увагу приділяємо педтехнологіям, методикам та прийомам успішного навчання) здійснюємо через систему теоретичних семінарів, педрад, методичних семінарів, проблемних курсів(Останні проведені під час канікул фахівцями ІПК ПК з навчання роботи з інтерактивною дошкою). Для реалізації завдань цього етапу залучаємо викладачів педінституту.

2 етап. Відпрацювання теоретичних питань, первинна апробація у практиці тих чи інших інновацій профільного навчанняздійснюється на уроках,на засіданнях творчих груп. На цьому етапі активно працює школа удосконалення педагогічної майстерності.

3 етап. Апробація моделей, форм та методів навчання, демонстрація практичних умінь у використанні сучасних педтехнологійздійснюється через систему відкритих уроків, занять майстер клас, конкурсівпрофесійної майстерності, заходів щодо узагальнення досвіду. Крім того, на цьому етапі вчителі освоюють технологію розробки програм елективних та спеціальних курсів для вирішення завдань оновлення змісту та форм профільного навчання. Тут активно працюють вчителі школи педагогічної майстерності.

4 етап. Узагальнення досвіду, аналіз проблем та досягнутих результатів,визначення подальших завдань діяльності школи щодо підвищення професійної майстерності педагогів здійснюється на засіданнях МО, експертних та підсумкових педрад.

Стратегія діяльності загальношкільного колективу:

ñ постійне підвищення конкурентоспроможності школи;

· орієнтація на найкращі світові досягнення у сфері надання освітніх послуг;

· Вдосконалення професійної майстерності колективу ініціатива, творчість, відповідальність - як основні складові якісного зростання кожного;

· Раціональне використання ресурсів - запорука якості.

· Пріоритет питань якості за всіма напрямками діяльності:

· відповідальність керівництва;

· Загальні положення, процедури та розробка програми якості;

· маркетинг освітніх послуг;

· Управління педагогічним персоналом;

· Управління документацією;

· Управління підготовкою випускників.

Тактика управління діяльністю загальношкільного колективу:

· Створення нового елемента інформаційного середовища – науково-освітнього комплексу;

· Поетапний контроль якості професійної підготовки учнів (особистісно-діяльнісний підхід);

· Внутрішній моніторинг якості роботи викладачів;

· Формування основних професійних компетенцій;

· Підвищення особистої відповідальності школи, керівників мо за організацію та контроль роботи викладачів;

· Вдосконалення нормативної, звітної та плануючої документації, що забезпечує ефективну діяльність колективу.

Принципи діяльності:

· Принцип не нашкодь:дбайливе, гуманне ставлення до себе, до тих людей та речей, які нас оточують.

· Принцип справжньої демократії: максимальна можливість розвитку ініціативи, самодіяльності самоврядування, організація взаємозв'язку педагогічного управління та учнівського самоврядування.

· Принцип гармонізації сутнісних сил особистості учня, його інтелектуальної, фізичної, емоційно-вольової сфер з урахуванням його індивідуальності, вікових особливостей та можливостейвимагає цілеспрямованої роботи зі створення умов реалізації учнем своїх потенціалів у різних видах діяльності за досить ефективному психолого-педагогічному супроводі. Цей принцип може бути реалізований за таких умов:

Варіативності вибору способу самореалізації у різних видах діяльності;

Навчання способів рефлексії та програмування свого самовдосконалення;

Поєднання форм роботи, які враховують вікові особливості;

Постійної корекції впливів кожного учня з урахуванням змін, які у його здоров'я та психіці.

Кредо педагогічного колективу школи: якість, креативність (творчість); раціональність, працездатність; єдність; борг, динаміка; організованість, освіченість.

Прогнозовані результати:

1. Адекватність відповідності освітніх програм вимогам соціуму та стандартів освіти.

2. Розширення варіативності освітніх програм.

3. Впровадження сучасних методів та технологій навчання.

Індикатор досягнення результату:

1. Навчання за зміненими освітніми програмами.

2. Збільшення контингенту учнів дітей та дорослих.

Цілі та завдання методичної роботи тісно пов'язані із системою внутрішньошкільного управління, з життєдіяльністю школи в цілому, а отже, і кінцевим результатом діяльності всього педагогічного колективу школи.

Методична служба в школі дає можливість членам педагогічного колективу не лише брати участь у реалізації вже готових програм, а й брати активну участь у їх плануванні та розробці, в апробації експериментів та інновацій, постійно стимулюючи розвиток творчого потенціалу вчителя, спрямованого на формування та розвиток особистості учня. Тому визначити цілі та завдання методичної роботи - означає визначити результативність, що залежить насамперед від професійно значущих якостей вчителя.

Методична робота - це діяльність з навчання та розвитку кадрів; виявлення, узагальнення, поширення найбільш цінного досвіду вчителів; створення власних методичних розробок задля забезпечення освітнього процесу.

Функції методичної роботи

Необхідність вирішення перерахованих завдань випливає з безпосередніх потреб самої школи у забезпеченні освітнього процесу програмно-методичним матеріалом, у підготовці педагогічних кадрів до вирішення поставлених перед ними завдань. Названі функції вважатимуться основними, а то й перераховувати ряд важливих функцій, які стосуються самому вчителю. Насамперед завдяки активній участі у методичній роботі, вчитель зберігає та закріплює своє становище у школі; навчання робить вчителя більш гнучким та мобільним, пристосованим до зовнішніх змін, конкурентоспроможним; навчання на робочому місці сприяє досягненню вчителем бажаного професійного статусу та визнання в колективі, більшої впевненості у собі, впливає на професійну кар'єру; методична робота грає роль стимулу у професійному розвитку педагога, сприяє самореалізації, вирішенню особистих, професійних проблем, дозволяє досягти більшого задоволення праці.

Структура методичної служби

У реалізації функцій методичної роботи визначено таку структуру методичної служби школи, яка виглядає таким чином:

1. Педагогічна Рада
2. Методична Рада школи
3. Шкільні методичні об'єднання вчителів-предметників

Методична рада керує педагогічною діяльністю. Мета діяльності методичної ради – організація та координація методичного забезпечення навчально-виховного процесу, методичного навчання педагогічних кадрів. До його складу входять керівники шкільних методичних об'єднань та заступник директора з УВР.

Протягом останніх років методрада вела свою роботу за такими напрямками:

• створення умов для зростання педагогічної та методичної майстерності вчителів;
• координація роботи ШМО;
• діагностика професійної діяльності вчителів

Основними завданнями МС є:

• Організація систематичної професійної підготовки педагогічних кадрів.

• Аналіз ефективності роботи школи, визначення проблем, мети, завдань на найближчий період та на перспективу.

• Створення необхідних умов забезпечення впровадження педагогічних технологій, реалізації Програми розвитку школи.

• Узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів.

У МС є такі матеріали:

• план роботи школи на навчальний рік;

• освітня програма школи;

• Програма розвитку школи;

• план роботи ШМО;

• методичні матеріали, розроблені вчителями школи (розробки уроків, позакласних заходів);

• матеріали щодо атестації вчителів;

• матеріали з іспитів та підсумкових перевірочних робіт;

• олімпіади з предметів та матеріали шкільного інтелектуального марафону;

• навчально-методична література на допомогу вчителю.

Шкільне методичне об'єднання вчителів-предметників

Головною структурою, що організує методичну роботу вчителів-предметників та класних керівників, є шкільне методичне об'єднання (ШМО). Це колективний орган школи, що сприяє підвищенню професійної мотивації, методичної культури вчителів та розвитку їхнього творчого потенціалу.

У нашій школі працюють наступні ШМО:

• МО вчителів початкових класів
• МО вчителів гуманітарного циклу
• МО вчителів фізико-математичного циклу
• МО вчителів природничо-наукового циклу
• МО вчителів іноземних мов
• МО класних керівників

Планування роботи ШМО будується виходячи з завдань, які з оцінки школи, методичного об'єднання, з проблемних полів діяльності всіх методичних підрозділів, які з аналізу результативності роботи за попередній рік.

Форми організації та проведення ШМО можуть бути такими:

• лекція;
• теоретичний семінар;
• семінар-практикум;
• творча дискусія;
• годину колективної творчості;
• ярмарок методичних ідей;
• методичний тренінг;
• зустріч за круглим столом.

У ході роботи можуть проводитись об'єднані засідання ШМО.

В рамках роботи ШМО передбачаються домашні завдання вчителям. Вони можуть бути такими:

• моделювання уроку (цілком або фрагментарно);
• розробка системи уроків за темою чи курсом;
• розробка елективного курсу, програми дослідження з певної теми;
• підбір літератури з певної теми, курсу, проблеми;
• складання контрольних матеріалів, тестів;
• складання та захист опорних схем, пам'яток, дидактичного матеріалу;
• розробка планів роботи об'єднань додаткової освіти, сценаріїв позакласних заходів з предмету, курсів на вибір;
• відвідування уроків, позакласних заходів із подальшим аналізом;
• представлення власного досвіду роботи з теми, проблеми;
• робота над темою із самоосвіти;
• підготовка доповідей щодо певної проблеми;
• підготовка презентацій з вивченої теми, проблеми;
• захист своїх досягнень у межах свого дослідження.

Самоосвіта вчителів пронизує всі компоненти системи методичної роботи, забезпечуючи вищий рівень їхнього функціонування, тому воно є системоутворюючим компонентом.

Вступ.

Якби людство змогло визначити сенс хоча б половини понять, що використовуються ним, воно позбавилося б більшої частки своїх помилок. Почнемо з того, які з численних функцій, об'єктивно необхідних для нормального функціонування та розвитку навчального закладу, можна віднести до методичних? Слово “метод” від грецької перекладається як шлях дослідження чи пізнання, та якщо з педагогічного словника Коджаспірова Г.М. воно визначає "сукупність щодо однорідних прийомів, операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі". Доцільно вважати, що ними є функції інформування та навчання педагогічних кадрів, а також створення програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу:

• Інформування кадрів про нові вимоги, що пред'являються до роботи, та останні досягнення педагогічної науки та практики.
• Навчання та розвиток педкадрів, підвищення їхньої кваліфікації до рівня, необхідного навчальному закладу.
• Виявлення, вивчення та поширення найбільш цінного досвіду педагогічної, інноваційної та іншої діяльності членів педколективу.
• Підготовка методичного забезпечення здійснення освітнього процесу: пам'яток, програм, рекомендацій тощо.

Методична робота – це основний вид освітньої діяльності, що представляє собою сукупність заходів, що проводяться адміністрацією навчального закладу, педагогами з метою оволодіння методами та прийомами навчально-виховної роботи творчого застосування їх на уроках та позакласній роботі, пошуку нових, найбільш раціональних та ефективних форм та методів організації, проведення та забезпечення освітнього процесу.

Специфіка праці педагога спонукає його поповнювати знання та вміння все життя. Цей процес протікає у різних формах. Більшість вчителів вважають за краще переймати досвід колег, вчителів-новаторів. Психологи встановили: лише знання стають переконаннями людини, які їм самостійно обдумані і пережиті. І якщо первинне сприйняття знань може бути фронтальним і груповим, то подальша робота має бути індивідуальною, у тому обсязі та темпі, який необхідний кожній особистості. А це можливе лише за умови самостійної, самоосвітньої діяльності в організації безперервної освіти педагогів.

Ця робота присвячена змісту діяльності методичної служби нового типу - тому, чим вона повинна займатися щодня відповідно до поставлених цілей. Була зроблена спроба побудови науково-методичної роботи спрямованої на надання дієвої допомоги керівникам та педагогам у покращенні організації навчання та виховання учнів ліцею, узагальненні та впровадженні передового педагогічного досвіду, підвищенні теоретичного рівня та педагогічної кваліфікації педагогів.

Новизна полягає у розробці комплексно-цільової програми безперервної освіти та педагогічного зростання вчителів.

Ціль:створення в ліцеї високого рівня пізнавального середовища, широких та різноманітних підстав для самовдосконалення, підвищення свого професійного статусу кожному педагогові.

Завдання:створення системи професійно-особистісної самоосвіти педагогів у оволодінні ними продуктивних, освітніх та інформаційних технологій.

Очікувані результати:якщо розробити та впровадити комплексно-цільову програму та створити умови для організації безперервної освіти педагогів, то це має сприяти високому рівню готовності педагогів до інноваційної діяльності та професійної компетенції.

Організація методичної служби нового типу.

Якщо хочеш виховувати в дітях сміливість розуму, інтерес до серйозної інтелектуальної роботи
самостійність, як особисту рису, вселити в них радість творчості, то створюй такі умови,
щоб іскорки їхніх думок утворили царство думки, дай їм можливість відчути себе у ньому володарями.
Ш.А. Амонашвілі

Соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні, створили умови для перебудовних процесів у сфері освіти – це створення нових типів навчальних закладів, активне впровадження у практику різноманітних педагогічних інновацій, авторських програм та підручників.

Змінюється ситуація у системі освіти формує нові освітні потреби педагогів. Це призводить до закономірних змін у системі педагогічної освіти. Які зміни? Наскільки вони відповідають сучасним соціокультурним та соціально-педагогічним процесам? У чому особливості теоретичних та практичних підходів до питань підвищення кваліфікації педагогічних кадрів?

Ці проблеми хвилюють будь-якого педагога, який свідомо прагне підвищення своєї професійної компетенції, бажає бути готовим і здатним до дій у нових соціокультурних умовах. Значна частина педагогів налаштована на глибинне, сутнісне оновлення, а чи не пошук приватних нововведень косметичного характеру. У цій спрямованості видно тенденцію визрівання нового образу педагога. Вона пов'язана з чітким розрізненням понять про спеціаліста, як добре навченому, підготовленому людині, віртуозно володіє педагогічною технікою та професійною, що володіє знаннями про багатопозиційну структуру педагогічної праці. Нова педагогічна компетенція педагога виявляється у його здатності включати у свою діяльність та інтегрувати у ній ряд професійних позицій: і методолога, вікового антрополога, діагноста, проектувальника педагогічних ситуацій. Педагог-професіонал не приймає у готовому вигляді ні ідеї, ні технології - він самовизначається стосовно них і усвідомлено творить свою діяльність. У зв'язку з цим перед методичними службами стоять завдання знаходити ефективніші підходи до організації навчально-виховного процесу та нові форми організації методичної роботи у навчальному закладі.

Процес побудови змісту діяльності методичної служби складний і багатовимірний, проте він полегшується застосуванням діяльнісного підходу: визначенням змісту діяльності, виходячи з спрогнозованих цілей, лаконічно задуманим планом.

Отже, з чого розпочати визначення змісту методичної діяльності? Відповімо на це питання, ранжуючи за кроковими діями:

1. Аналіз ситуації щодо виявлення труднощів у роботі педагогів і управлінців; готовність та потреба педагогів в інноваційній діяльності.
2. Фіксація потреб педагогів та управлінців у методичній службі.
3. Формулювання замовлення з боку педагогів та управлінців у методичній службі
4. Постановка цілей методичної служби, виходячи із замовлення практики.
5. Виділення основних напрямів змісту діяльності методичної служби, адекватних поставленим цілям.

По Немовой під метою розуміється такий результат, який відповідає потребам та можливостям суб'єкта діяльності, визначений за часом і заданий конкретно

Цілі є системоутворюючим чинником будь-якої, у тому числі – освітньої діяльності. Яка мета така та діяльність. Яка діяльність, такі й результати.

Аналіз ситуації, інакше самообстеження – це, мабуть, найважчий етап. Воно одна із найважливіших чинників професійного зростання педагогів, які позитивно впливають вдосконалення системи освіти. Ефективність та корисність цієї процедури залежить від забезпечення низки умов:

• Внутрішній мотивації колективу освітнього закладу: колектив повинен мати інформацію про цілі та завдання самообстеження, до цієї роботи мають бути залучені найбільш компетентні та авторитетні члени педагогічного колективу.
• зв'язки процедури самообстеження з організацією роботи загалом; основні напрями діяльності (навчальний процес, методична, інноваційна, виховна, кадрова політика).

Для проведення самообстеження виділяються такі основні напрямки, які дозволяють визначити цілі та завдання методичної служби для ефективної діяльності освітньої установи:

1. Система управління освітньою установою. Дається аналіз та оцінка ефективності та дієвості управління змістом та якістю підготовки фахівців. По Звєрєвої В.І. під "ефективністю управління" розуміється результат досягнення цілей управлінської діяльності, "дієвість управління" - це результат досягнення цілей.
2. Структура підготовки спеціалістів. Аналіз структури підготовки фахівців провадиться з метою визначення перспективи розвитку освітньої установи.
3. Зміст підготовки спеціалістів. Зміст підготовки оцінюється на основі аналізу відповідності професійних освітніх програм та комплексу їхнього навчально-методичного супроводу вимогам державного освітнього стандарту
4. Якість підготовки спеціалістів. Оцінювання якості підготовки фахівців здійснюється навчальним закладом на основі аналізу результатів підсумкових атестацій випускників за останні п'ять років, контролю знань учнів.
5. Ефективність педагогічної праці освітян. За елемент структури педагогічної діяльності педагога за Кузьміною Н.В. приймається вміння педагога, його особисті якості та здібності. Де у першій частині оцінюються психологічні та загальні методичні результати діяльності педагога, і у другій оцінка спеціальних умінь педагога та результатів його праці.
6. Система та зміст виховної роботи. Сенс обстеження у цьому напрямі у тому, щоб вивчити рівень вихованості учнів, оцінити зміст, методи та форми організації виховної діяльності освітнього закладу.
7. Кадрове забезпечення. Оцінюється стан та динаміка кадрового забезпечення. У цьому аналізується: відповідність базової освіти педагогів, їх спеціальності займаної посади; віковий склад освітян.

Після аналізу ситуації ми зможемо отримати об'єктивну інформацію про стан педагогічного процесу у навчальному закладі. Важливим механізмом даного етапу є рефлексія, яка забезпечує процес самоаналізу та активного осмислення стану дій індивіда та інших людей, включених у розв'язання задачі (Зверєва В.І.). Рефлексія дозволяє суб'єкту усвідомити свій досвід як на рівні мислення, а й у рівні почуттів та емоцій. А оскільки емоції беруть участь у формуванні мотивів, вони наповнюють його необхідною енергією. Інструментарієм для самообстеження можуть бути як активні, і пасивні методи. Активні – анкетування, співбесіда, тестування, шкалювання, соціометричні виміри. Пасивні – спостереження, кількісний – та якісний аналіз продуктів діяльності.

Фіксація потреб педагогів та управлінців у методичній службі включає:

1. Діагностика соціально-педагогічної діяльності колективу навчального закладу.
2. Визначення основних ціннісних орієнтацій та мотивів діяльності педагогів та учнів.
3. Визначення готовності особистості педагога та колективу навчального закладу до переходу на методичну службу нового типу.

Наступний третій крок цієї роботи - формулювання замовлення. Визначення основних пріоритетів у змісті методичної роботи на вирішення виявлених проблем. Збір інформації, ранжування цінностей та мотивів підвищення методичної майстерності педагогів. Розробка пропозицій щодо створення цілісної системи методичної служби. Визначення ресурсів, часу, технології.

Четвертий крок — постановка цілей методичної служби. Якщо мета реальна, вона викликає в людини активність. У змістовному плані цілями є професійні знання та вміння, які набувають педагоги. Наявність конкретних та обґрунтованих цілей дозволяє розробити якісні плани та програми навчально-виховного процесу. Планування дає гарантію отримання певних результатів заданого терміну. Планом визначається сукупність дій, етапів діяльності, завдань та інших, необхідних та достатніх для того, щоб отримати очікувані результати. Їм передбачається і те, скільки часу потрібно виконання кожного окремого етапу, дії чи завдання у цілому, оскільки ряд дій можуть виконуватися у ньому паралельно. План регламентує й організаційні відносини між суб'єктами за виконання цих дій, тобто хто, що, коли, як і у взаємодії з ким робитиме.

Однією з найскладніших завдань навчання персоналу навчання педагогів під час запровадження нововведень. Якщо ініціатива у використанні нововведення походить від самого педагога, то, як правило, проблем із його навчанням не виникає. Він активно займається самоосвітою: читає літературу, відвідує уроки колег, які працюють за новою технологією, знаходить можливість пройти навчання на спеціальних курсах, веде самостійні розробки. Коли ініціатива виходить не від педагогів, а від керівників навчального закладу, потрібне організоване навчання. Воно виконує завдання мотивації та підготовки педагога до освоєння нововведень.

У процесі навчання має бути придбано як знання, сформовано загальне уявлення про технології, а й вироблені початкові професійні вміння.

Педагог набуває свободи і може застосувати знання тоді, коли в нього достатньо умінь, щоб спланувати не один урок чи захід за заданим зразком, а самостійно побудувати весь навчальний процес. Це означає, що основними професійними вміннями для роботи педагога в новій технології є проектування - вміння планувати навчання на рік та чверть, розробляти плани проведення уроків. Успішність застосування нового залежить не просто від того, чи здатний чи ні, педагог застосувати на практиці певний метод, а більшою мірою від того, наскільки правильно він його застосовує у певному контексті: на даному етапі навчання, при вирішенні конкретного навчального завдання, у роботі з конкретними учнями . Розвиток професійних умінь має здійснюватися саме у цьому напрямі.

Навчання новому не можна вважати повним, якщо педагог сам не вміє оцінити результати нововведення, проаналізувати свою діяльність і виявити приховані причини недоліків. Наявність проектувальних та аналітичних умінь роблять педагога суб'єктом, без них він буде здатний лише скопіювати чужий досвід.

Нові цінності методичної роботи у нашому ліцеї визначаються з нової мети: підготовка педагога як суб'єкта професійної діяльності, соціального життя, суб'єкта особистісної самореалізації, самоактуалізації та самоорганізації. У зв'язку з цим підвищення якості професійного рівня педагогічної майстерності педагогів розглядається не тільки як процес накопичення знань. Це, перш за все, процес поглибленого проникнення в сутність нових технологій. Така переорієнтація методичної роботи визначає необхідність нової якості формуються в її процесі професійно-особистісних характеристик, професійної самоорганізації, ключових компетенцій та педагогічної творчості вчителя. Отже, виникає необхідність у створенні для всіх педагогів широких та різноманітних підстав для самовдосконалення, підвищення свого професійного статусу та організації в ліцеї загальнокультурного розвиваючого середовища, яке було б найважливішим фактором розвитку та саморозвитку педагогів. Для цього необхідно розвести зусилля, які будуть спрямовані на здійснення публічної, офіційної методичної та організаційно-педагогічної роботи, яка потрібна кожному педагогові. І досягти цього без побудови такої ситуації, коли педагог буде зобов'язаний і захоче досягати більшого – складна та цікава робота методичної служби.

Всю роботу у нашому ліцеї плануємо те щоб створено умови, у яких відбувається формування та розвитку особистості педагога, його професійне зростання (Додаток 1). Для організації безперервної освіти педагога використовуються різноманітні форми роботи:

• самоосвіта педагогів;
• методичні об'єднання педагогів, майстрів п\о, класних керівників та вихователів ліцею;
• школи передового досвіду; творчі групи;
• семінари-практикуми
• різноманітні конкурси професійної майстерності;
• педагогічні читання

У процесі внутрішньоліцейського навчання для посилення мотивації, обліку індивідуальних особливостей педагогів у ліцеї використовуються різні методи та підходи:

1. Постійно чинний режим консультування.

Консультування здійснюють найкращі педагоги ліцею. Воно може здійснюватися в індивідуальному режимі, а також проводитися зв'язки з тенденціями утрудненнями, що виникають у ряду педагогів.

2. Проблемно-ситуаційне навчання.

Це навчання є перспективним видом навчання. Навчання проводиться шляхом використання реальних, живих, щойно виниклих ситуацій.

3.Проектне чи програмне навчання.

Група педагогів визначає собі напрямок діяльності, розробляє програму, реалізацію якої здійснює спільно чи кожен окремо, але за спільного обговорення досягнутого і невдалого.

Висновок.

У роботі представлено інноваційний проект із переходу на методичну роботу нового рівня. Ця робота передбачає отримати такий продукт навчання, який компетентний у всіх відносинах.

• фіксацію нормативних, знальних, ціннісних та ін. труднощів у педагогів, учнів, управлінців, що призводять до виникнення проблеми;
• вивчення різних джерел, літератури, її науковий аналіз, що дозволяє визначити науково-практичні засади вирішення подібних проблем;
• вивчення досвіду роботи над аналогічною проблемою;
• типологізація засобів вирішення проблеми;
• навчання педагогічного колективу управлінської рефлексії, техніки корекції суб'єктивного стану в проблемній ситуації;
• побудова моделі нового виду діяльності, що дозволяє знімати протиріччя та призводити до вирішення проблем;
• розробка необхідних дидактичних, психолого-педагогічних та інших засобів;
• апробація нової моделі діяльності;
• вироблення методичних рекомендацій для всіх учасників освітнього процесу, спрямованих на вирішення проблеми та отримання нової якості.

Організація роботи з даного змісту дозволить організувати зони саморозвитку кожного педагога, який навчається і всього педагогічного колективу. Ґрунтуючись на людиноцентристській управлінській позиції, було поставлено завдання створення сприятливого психологічного мікроклімату, активізації діяльності педагогів на основі добровільного вибору способу, глибини та методу, які будуть освоювати кожен член педагогічного колективу.