Під нормуванням оборотних коштіврозуміється процес визначення мінімальної, але достатньої (для нормального перебігу виробничого процесу) величини оборотних засобів для підприємства. За планової економіки кожному підприємству вищестояща організація встановлювала загальний норматив оборотних засобів. У умовах підприємства були змушені контролювати цю величину.
З переходом на ринкові умови підприємства норматив оборотних коштів ніхто не встановлює і не контролює. Але це не означає, що в умовах ринку підприємства не повинні самі встановлювати та контролювати норматив обігових коштів.
У разі ринкових відносин значення нормування оборотних засобів різко зростає, позаяк у кінцевому підсумку це пов'язані з платоспроможністю і фінансове становище підприємства.
Загальний норматив оборотних коштів (Нобщ) складається із суми приватних нормативів:
де Н п.з – норматив виробничих запасів;
Н н.п – норматив незавершеного виробництва;
Н г.п – норматив готової продукції;
Н б.р – норматив майбутніх витрат.
Норматив виробничих запасів(Нпз) складається з нормативу поточного запасу, підготовчого та страхового та може бути визначений за формулою
де Qcy т – середньодобове споживання матеріалів;
N т.з - норма поточного запасу, так.;
N п.з – норма підготовчого запасу, дн.;
N стор - норма страхового запасу, дн.
Величина нормативу незавершеного виробництва(Нн.п) може бути визначена за формулою
де V сут - плановий обсяг випуску продукції з виробничої собівартості;
Т ц – тривалість виробничого циклу;
Кн.з – коефіцієнт наростання витрат.
На підприємствах з рівномірним випуском продукції коефіцієнт наростання витрат (К„з) можна визначити так:
де а - Витрати, вироблені одночасно на початку процесу виробництва;
в – наступні витрати до закінчення виробництва готової продукції.
Таким чином, норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від добового обсягу продукції, що виробляється, тривалості виробничого циклу і коефіцієнта наростання витрат. Він характеризує ступінь готовності вироби та визначається ставленням собівартості незавершеного виробництва до собівартості готової продукції.
Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції(Н г.п) можна визначити за формулою
де Всут - добовий випуск готової продукції з виробничої собівартості;
Тф.п - час, необхідне формування партії для відправки готової продукції споживачеві, дн.;
т.д - час, необхідне оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дн.
Нормування оборотних засобів для підприємства і контролю над встановленими нормативами - одне з найважливіших складових управління підприємством загалом. Особливо актуальною є ця проблема для середніх і великих підприємств.
Дивіться також:
Загальний норматив обігових коштівскладається із суми приватних нормативів:
Н заг = Н п.з + Н н.п + Н г.п + Н б.р,
Нп.з – норматив виробничих запасів;
Нн.п – норматив незавершеного виробництва;
Нг.п – норматив готової продукції;
Нб.р – норматив майбутніх витрат.
Норматив виробничих запасів
Норматив виробничих запасів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час перебування у підготовчому, поточному та страховому запасах та може бути визначений за формулою:
Н п.з = Q добу (N п.з + N т.3 + N стор),
Q сут – середньодобове споживання матеріалів;
N п.з. - Норма підготовчого запасу, дн.;
N т.зв. - Норма поточного запасу, дн.;
N стор - норма страхового запасу, дн;
Підготовчий запаспов'язаний з необхідністю приймання, розвантаження, сортування та складування виробничих запасів. Норми часу, необхідного для виконання цих операцій, встановлюються за кожною операцією на середній розмір поставки на підставі технологічних розрахунків або за допомогою хронометражу.
Поточний запас- основний вид запасу, необхідний безперебійної роботи підприємства між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність постачання матеріалів за договорами та обсяг їх споживання у виробництві. Норма оборотних коштів у поточному запасі зазвичай приймається у розмірі 50% середнього циклу постачання, що з постачанням матеріалів кількома постачальниками й у різні терміни.
Технологічний запасстворюється у випадках, коли даний видсировини потребує попередньої обробки або витримки для надання йому певних споживчих властивостей. Цей запас враховується у тому випадку, якщо він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини та матеріалів потрібен час на підсушування, розігрів, розмелювання тощо.
Транспортний запасстворюється у разі перевищення термінів вантажообігу проти термінами документообігу на підприємствах, віддалених від постачальників на значні відстані.
Страховий запас- другий за величиною вид запасу, що створюється на випадок непередбачених відхилень у постачанні та забезпечує безперервну роботу підприємства. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини в залежності від розташування постачальників та ймовірності перебою в поставках.
Нормування незавершеного виробництва
Величина нормативу оборотних засобів у незавершеному виробництві залежить від чотирьох факторів:
обсягу та складу виробленої продукції;
тривалості виробничого циклу;
собівартості продукції;
характеру зростання витрат у процесі виробництва.
Обсяг продукції безпосередньо впливає на величину незавершеного виробництва: чим більше виробляється продукції, тим більше буде розмір незавершеного виробництва. Зміна складу виробленої продукції по-різному впливає величину незавершеного виробництва. При підвищенні питомої вагипродукції з більш коротким циклом виробництва, обсяг незавершеного виробництва скоротиться, і навпаки.
Собівартістьпродукції прямо впливає на розмір незавершеного виробництва. Чим нижчі витрати на виробництво, тим менший обсяг незавершеного виробництва грошовому вираженні. Зростання собівартості продукції тягне за собою збільшення обсягів незавершеного виробництва.
Джерела формування оборотних коштів (ОБС) поділяються на два види
1.Власні ОБС:
n оборотний капітал (кошти власників підприємства);
n прибуток - основне джерело;
n стійкі пасиви (кошти, прирівняні до власних):
Заборгованість із заробітної плати;
Заборгованість до бюджету;
заборгованість за тару;
Передплата.
2. Залучені кошти:
¨ позикові (короткострокові кредити банку);
¨ державний кредит;
¨ інші (залишки фондів, резервів, які не використовуються за прямим призначенням).
Для забезпечення безперебійного випуску та реалізації продукції, а також з метою ефективного використанняоборотних коштів на підприємствах, здійснюється їхнє нормування. З його допомогою визначається загальна потреба підприємства у оборотних коштах.
Нормами витрати вважаються максимально допустимі абсолютні величини витрати сировини та матеріалів, палива та електричної енергіївиробництво одиниці продукції.
Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Основними мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність та забезпечення зниження норм.
На практиці застосовують три методи нормування оборотних коштів:
1) аналітичний- передбачає ретельний аналіз готівкових товарно-матеріальних цінностей із подальшим вилученням із них надлишкових;
2) коефіцієнтний- полягає у уточненні чинних нормативів власних оборотних засобів відповідно до змін показників виробництва;
3) метод прямого рахунку- науково обґрунтований розрахунок нормативів щодо кожного елементу нормованих оборотних коштів.
При встановленні і нормативів на запланований рік рекомендується використовувати дослідно-статистичний і розрахунково-аналітичний метод.
Норма оборотних коштів- величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів. Вона встановлюється зазвичай у днях.
Норматив ОС- мінімально необхідна сума грошових коштів, що забезпечують безперервність роботи підприємства
Норма ОС (Н а.ос) визначається за такою формулою:
Н а.ос = З тек + З стор + З тран + З техн + П р,
де З тек - поточний запас (основний вид запасу, найбільша величина в нормі ОС); З стор - страховий запас;
З тран – транспортний запас;
З техн – технологічний запас;
П р - час, необхідне приймання.
Поточний запас визначається за такою формулою:
де З п - вартість постачання;
І – інтервал між поставками.
Страховий запас (другий за величиною вид запасу) визначається за такою формулою:
Транспортний запас окреслюється перевищення термінів вантажообігу (час доставки товару від постачальника покупцю) над термінами документообігу.
Технологічний запас - час, необхідне підготовки матеріалів до виробництва.
Норматив ОБС визначається за такою формулою:
Н обс = Р * Н а.
де Р – середньоденна витрата оборотних коштів;
Н а.ос – норма ОБС.
Норматив ОБС можна знайти за формулою:
де У - витрата (випуск) за елементом ОБС у період (крб.);
Т – тривалість періоду (дні);
Н а.ос – норма оборотних коштів за елементом (дні).
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах визначається:
З ср.с * Н з,
де З порівн.с – середньодобове споживання у вартісному вираженні;
Н з - норма запасу днями.
Нормування ОС у незавершеному виробництві (Н нп) здійснюється за формулою:
Н нп = ВП порівн. * П ц * К,
де ВП ср.д - середньоденний випуск продукції з виробничої собівартості;
П ц – тривалість виробничого циклу;
К - коефіцієнт наростання витрат, що при рівномірному наростанні витрат визначається за такою формулою:
де Ф е - Одноразові витрати;
Ф н - наростаючі витрати;
С – собівартість.
При нерівномірному наростанні витрат
К = З порівн /П
де З порівн - середня вартість виробу в незавершеному виробництві;
П – виробнича собівартість виробу.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н б.п.) визначається за формулою:
Н б.п. = РБП нач + РБП до - РБП с,
де РБП поч - перехідна сума витрат майбутніх періодів початку планованого року;
РБП перед - витрати майбутніх періодів наступного року, передбачені кошторисами;
РБП з - Витрати майбутніх періодів, що підлягають списанню на собівартість продукції наступного року.
Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається:
Н г.п = ВГП дн. * Н з.скл. ,
де ВГП дн. - Вартість одноденного випуску готових виробів;
Н з.скл - норма їхнього запасу складі днями.
Сукупний норматив оборотних засобів є сумою нормативів оборотних засобів, обчислених за окремими елементами.
З погляду ефективності виробництва обсяг оборотних засобів може бути оптимальним, тобто. достатнім для забезпечення безперебійного виробничого процесу, але в той же час мінімальним, що не веде до утворення наднормативних запасів, заморожування коштів, зростання витрат виробництва та реалізації продукції. Необхідність формування оборотних коштів у оптимальному розмірівикликана тим, що між часом споживання матеріальних ресурсів у виробництві та надходженням виручки від реалізації існує тимчасовий лаг, що залежить від безлічі внутрішніх та зовнішніх факторів. Сума оборотних засобів, достатня для нормального функціонування процесу виробництва та реалізації продукції, встановлюється шляхом нормування оборотних коштів, що є основою їхнього раціонального використання.
Нормування оборотних коштів - Це процес визначення мінімальної, але достатньої для нормального перебігу виробничого процесу величини оборотних коштів на підприємстві.
В умовах ринкової економікиЗначення нормування оборотних коштів дуже велике: підприємства самостійно повинні встановлювати та контролювати норматив оборотних коштів, так як зрештою від цього залежить ефективність діяльності підприємства та його фінансове положення(Платоспроможність, стійкість, ліквідність). Заниження величини оборотних коштів тягне за собою нестійке фінансове становище, перебої в виробничому процесіі, як наслідок, зниження обсягу виробництва та прибутковості. Навпаки, завищення обсягу оборотних засобів заморожує кошти у вигляді (складські запаси, призупинене виробництво, зайві сировину й матеріали), цим перешкоджаючи вкладенню коштів у розширення та оновлення виробництва.
У практиці внутрішньовиробничого планування підприємства використовують такі методи нормування обігових коштів.
Аналітичний Метод передбачає розрахунок потреби у оборотних коштах у вигляді їх фактичних середніх залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва у плановому періоді. Попередньо проводиться детальний аналіз ефективності використання оборотних коштів у базисному періоді, виявляються фактори та резерви прискорення їхньої оборотності. Застосовується на підприємствах, у структурі оборотних коштів яких велику частку займають виробничі запаси.
Коефіцієнтний Метод ґрунтується на розподілі елементів оборотних коштів на дві групи залежно від зміни обсягу виробництва. Оборотні кошти, що входять у першу групу, залежить від обсягу виробництва. Розрахунок потреби у них проводиться аналітичним методом виходячи з їх розміру у минулому періоді та передбачуваного зростання обсягу виробництва (сировина, матеріали, готова продукція, незавершене виробництво). Друга група включає витрати майбутніх періодів, запчастини, малоцінні та швидкозношувані предмети, тобто. всі види оборотних засобів, величина яких залежить від зміни обсягу виробництва. p align="justify"> Нормування оборотних коштів другої групи проводиться на основі фактичних середніх залишків за минулий період.
Метод прямого рахунку полягає у розрахунку потреби у нормованих оборотних засобах по кожному їх елементу. Перевага цього методу полягає головним чином у тому, що він дозволяє точно визначити потребу в оборотних коштах. Однак він досить трудомісткий, вимагає високої кваліфікації економістів і переважно застосовується за вузької номенклатури матеріальних ресурсів. Метод використовується з метою уточнення потреби в оборотних коштах чинного підприємства або при організації нового підприємства, коли ще немає ні статистичних даних, ні ритмічно діючого виробництвані сформованої виробничої програми.
Метод прямого рахунку вимагає визначення норм запасу та середньоденної витрати на окремим видамоборотних засобів. При нормуванні оборотних коштів необхідно враховувати залежність норм і нормативів від тривалості виробничого циклу, умов матеріально-технічного постачання (інтервалів між поставками, розмірів партій, що поставляються, віддаленості постачальників, швидкості перевезень) та умов реалізації продукції.
Методика розрахунку потреби у оборотних коштах способом прямого рахунку представлена нижче.
Загальний норматив обігових коштів є сумою приватних нормативів:
де Нп.з – норматив виробничих запасів;
Нн п - норматив незавершеного виробництва;
Нг.п – норматив готової продукції;
Нб.р - норматив витрат майбутніх періодів.
Усі складові загального нормативу оборотних коштів мають бути представлені у грошах.
Норматив виробничих запасів визначається за формулою:
де Q cyт - середньоденна витрата матеріалів, руб.;
N - Норма запасу для даного елемента оборотних коштів, дні.
Норма запасу оборотних засобів є період (кількість днів), протягом якого оборотні кошти абстрактні у виробничі запаси. Норма запасу складається з поточного, підготовчого, страхового, транспортного та технологічного запасів:
Поточний запас - Основний вид запасу, що забезпечує безперервність процесу виробництва продукції. На розмір поточного запасу впливають періодичність постачання за договорами та обсяг споживання матеріалів у виробництві. Він приймається зазвичай лише на рівні половини середнього інтервалу між поставками. Середній інтервал між рівномірними поставками (цикл постачання) визначається шляхом поділу 360 днів на кількість планованих поставок.
Страховий, або гарантійний запас необхідний на випадок непередбачених обставин (наприклад, у разі недопостачання сировини) і встановлюється, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і меншою за цю величину залежно від розташування постачальників та ймовірності перебоїв.
Транспортний запас утвориться лише у разі перевищення термінів вантажообігу порівняно з термінами документообігу. Документообіг – час на висилку розрахункових документів та здачу в банк, час на обробку документів у банку, час поштового пробігу документів. Насправді транспортний запас визначається з урахуванням фактичних даних за попередній період.
Технологічний запас створиться в період підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз та лабораторні випробування. Технологічний запас враховується лише тому випадку, якщо є частиною процесу виробництва.
Підготовчий запас встановлюється на підставі технологічних розрахунків або за допомогою хронометражу та відноситься до матеріалів, які не можуть відразу йти у виробництво (сушіння деревини, обробка зерна).
У ряді випадків встановлюється також норма сезонного запасу, коли сезонний характер носить вид заготовлюваних ресурсів (цукровий буряк) або спосіб доставки (водним транспортом).
Норматив оборотних коштів із незавершеного виробництва визначається за формулою:
де V cyт – плановий середньодобовий обсяг випуску продукції з виробничої собівартості;
Т ц – тривалість виробничого циклу, дні;
Кн.з - коефіцієнт наростання витрат.
На підприємствах з рівномірним випуском продукції коефіцієнт наростання витрат можна визначити за такою формулою:
де а - Витрати, вироблені одночасно на початку процесу виробництва (сировина, основні матеріали, напівфабрикати);
в – наступні витрати до закінчення виробництва готової продукції (наприклад, заробітня плата, амортизаційні відрахування).
Норматив оборотних коштів щодо витрат майбутніх періодів визначається за формулою:
де П – перехідна сума витрат майбутніх періодів початку планованого року (береться з бухгалтерського балансу);
Р – витрати майбутніх періодів наступного року (визначаються з урахуванням плану науково-технічного розвитку підприємства);
С – витрати майбутніх періодів, що підлягають списанню на собівартість продукції наступного року відповідно до планового кошторису витрат на виробництво.
Норматив оборотних коштів за запасами готової продукції:
де Т ф.п – час, необхідне формування партії для відправки готової продукції споживачеві, дні;
Т д. – час, необхідний для оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дні.
Як зазначалося вище, загальний норматив оборотних засобів для підприємства дорівнює сумі нормативів за всіма елементами. Загальна норма всіх оборотних засобів у днях встановлюється шляхом поділу загального нормативу оборотних засобів на середньодобовий випуск товарної продукції з виробничої собівартості.