Плоди екзотичних фруктів. Фрукти Таїланду: найповніший огляд із фото та назвами. Плід богів – мангустин

Лічі (Літчі, Китайська злива, Litchi).

Круглий плід червоного кольору до 4 см в діаметрі. Чудовий, дуже смачний фрукт. Має всередині одну кісточку. Схожий на Лонгон за формою, фактурою та кісточкою, але з більш насиченим смаком та ароматом. Дуже соковитий, солодкий, іноді із кислинкою. Шкірка легко відокремлюється від біло-прозорої м'якоті.

На жаль, у свіжому вигляді Лічі можна вживати не цілий рік: сезон збирання врожаю Лічі настає у травні і триває до кінця липня. В решту пори року його практично неможливо знайти.

У міжсезоння в Азії можна придбати консервований Лічі у банках чи пластикових пакетах у власному соку чи кокосовому молоці.

Зрілі плоди зберігаються у холодильнику до двох тижнів. Можна заморозити та зберігати в морозильнику до 3-х місяців очищені від шкірки плоди.

У Лічі міститься багато білків, пектинові речовини, калій, магній та вітамін С. Дуже високий вміст нікотинової кислоти – вітаміну РР, який активно перешкоджає розвитку атеросклерозу. Широка поширеність Лічі у країнах Південно-Східної Азії є причиною низького рівня атросклерозу у цьому регіоні.

Рамбутан

Рамбутан (Rambutan, Ngo, "волосатий фрукт").

Круглі плоди червоного кольору, до 5 см у діаметрі, покриті м'якими відростками на зразок колючок. М'якуш, що покриває кісточку, є прозоро-білою пружною масою, приємним солодким смаком, іноді з кислуватим відтінком. Кісточка досить щільно з'єднана з м'якоттю, і їстівна.

Містить вуглеводи, протеїн, кальцій, фосфор, залізо, нікотинову кислоту та вітамін С. Плоди мають нетривалий термін зберігання – до 7 днів у холодильнику.

Сезон збирання врожаю: з травня до жовтня.

Очищають шляхом надрізу шкірки ножем, або без використання ножа скручуванням плода посередині.

Рамбутан їдять у свіжому вигляді, варять джеми та желе, консервують.

Мангустін

Мангустин (Mangosteen, мангустан, мангостин, гарцинія, манкут).

Плоди розміром з невелике яблуко темно- фіолетового кольору. Під товстою, неїстівною шкіркою знаходиться їстівна м'якоть у вигляді часточок часнику. М'якуш солодкий з кислинкою, дуже смачний, не схожий ні на що. Як правило, без кісточок, хоча в деяких плодах зустрічаються невеликі м'які кісточки, які можна з'їсти.

Іноді зустрічаються хворі плоди Мангустину, з темно-кремовою, липкою та неприємною на смак м'якоттю. Такі плоди неможливо визначити, доки ви їх не почистите.

Сезон збирання врожаю – з квітня по вересень.

Природні біологічно активні речовини, що містяться в мангустині, знижують запальні реакції: набряк, болючість, почервоніння, висока температура.

Око Дракона

Око Дракона (пітахайя, пітая, місяць янь, dragon fruit, pitaya).

Це плоди кактусу. Око дракона – російський варіант назви цього фрукта. Міжнародна назва – Фрукт Дракона (Dragon Fruit).

Досить великі, довгасті плоди (розміром з долоню) червоного, рожевого або жовтого кольору зовні. Усередині м'якоть білого або червоного кольору, усіяна дрібними чорними кісточками. М'якуш дуже ніжний, соковитий, злегка солодкий, з невираженим смаком. Зручно їсти ложкою, вичерпуючи м'якоть із плода, що розрізає навпіл.

Око дракона корисне при шлункових болях, цукровому діабеті чи іншому ендокринному захворюванні.

Сезони збирання врожаю - цілий рік.

Дуріан

Король фруктів. Плоди дуже великого розміру: до 8 кг.

Фрукт знаменитий на весь світ своїм запахом. Майже всі чули про нього, деякі відчували його запах, і мало хто пробував його. Його запах нагадує запах цибулі, часнику та поношених шкарпеток. З цим фруктом через його запах навіть заборонено проходити в готелі, транспорт та інші громадські місця. Для нагадування про заборону в Таїланді, наприклад, вивішують таблички із перекресленим зображенням фрукта.

Солодка м'якоть плода має дуже ніжну консистенцію, і зовсім не відповідає неприємному запаху. Спробувати цей фрукт слід хоча б з тієї причини, що про нього багато хто чув, але мало хто наважується спробувати. А даремно. Смак дуже приємний, а сам фрукт вважається в Азії найціннішим фруктом. Він дуже калорійний та корисний. У дуріана так само репутація найсильнішого афродизіаку.

Продається обробленим (на часточки) та упакованим у поліетилен. У супермаркетах можна знайти дуже цікаві цукерки зі смаком та запахом Дуріана.

Сала

Сала (салак, ракум, зміїний фрукт, snake fruit, sala)

Довгі або круглі плоди невеликого розміру (близько 5 см. в довжину) червоного (Ракум) або коричневого (Салак) кольору, вкриті щільними дрібними колючками.

Фрукт із дуже незвичайним, яскравим солодко-кислим смаком. Комусь нагадує хурму, комусь грушу. Варто спробувати хоча б один раз, а там уже, як сподобається.

Слід бути обережним при чищенні фрукта: колючки дуже щільні та впиваються у шкіру. Краще використати ніж.

Сезон – з квітня по червень.

Карамбол (Старфрут, Камрак, Ма Фіак, Carambola, Star-fruit).

«Зірка тропіків» — у розрізі формою уявляємо собою звездочку.

Плід із їстівною шкіркою, з'їдається цілком (всередині є невелике насіння). Головна перевага - приємний запах та соковитість. Смак особливо нічим не виділяється - злегка солодкий або кисло-солодкий, чимось нагадує смакуючи яблука. Досить соковитий фрукт і відмінно втамовує спрагу.

Продається цілий рік.

Людям із вираженими збоями у роботі нирок споживати Карамболу не рекомендується.

Лонган (Лам-яй, Око Дракона).

Невеликі плоди, схожі на дрібну картоплю, вкриті тонкою неїстівною шкіркою та однією неїстівною кісточкою всередині.

М'якуш Лонгана дуже соковитий, має солодкий, дуже ароматний, смак зі своєрідним відтінком.

Сезон – з липня по вересень.

Лонгконг/Лангсат

Лонгконг (Лонган, Лонкон, Лангсат, Lonngkong, Langsat).

Плоди Лонгконга, як і Лонган, схожі на дрібну картоплю, але трохи більше за розміром і мають жовтуватий відтінок. Можна відрізнити Лонгана, якщо відчистити плід від шкірки: очищений, він на вигляд нагадує часник.

Мають кисло-солодкий цікавий смак. Багаті кальцієм, фосфором, вуглеводами і вітаміном C. Спалена шкірка Лонгконга дає ароматний запах, який не тільки приємний, але і корисний, оскільки служить відмінним репелентом.

Свіжий фрукт можна зберігати у холодильнику трохи більше 4-5 днів. Шкірка стиглого фрукта має бути щільною, без тріщин, інакше плід швидко зіпсується.

Сезон – з квітня по червень.

Іноді продається так само різновид - Лангсат, який зовні нічим не відрізняється, але має трохи гіркуватий смак.

Джекфрут (Напередодні, Khanoon, Jackfruit, Нангка, плід індійського хлібне дерево).

Плоди Джекфрута - найбільші плоди, що ростуть на деревах: їхня вага досягає 34кг. Усередині плоду знаходяться кілька великих солодко-жовтих часточок їстівної м'якоті. Ці часточки і продаються вже очищені, оскільки самі ви з цим гігантом не впораєтеся.

М'якуш має нудотно-солодкий смак, що нагадує диню і пастилу. Вона дуже поживна: містить близько 40% вуглеводів (крохмалю) — більше, ніж у хлібі.

Сезон – із січня по серпень.

Можете ризикнути привезти такого монстра додому цілком, у холодильнику він зберігатиметься до 2-х місяців. Але краще купити оброблені та упаковані часточки м'якоті.

Важливо! У деяких людей після вживання Джекфрута з'являється нездорова реакція у горлі – спазми, стає важко ковтати. Все зазвичай проходить через годину-другу. Можливо, це алергічна реакція. Будьте уважні.

Ананас (Pineapple).

Плоди Ананаса не потребують особливих коментарів.

Слід лише відзначити, що Ананаси, куплені в Азії та Ананаси, куплені в Росії - зовсім різні речі. Ананаси в Росії, це жалюгідна подоба справжніх Ананасів, які ви зможете спробувати на їхній батьківщині.

Окремо варто сказати про тайський Ананас - він вважається найсмачнішим у світі. Неодмінно треба куштувати і обов'язково привезти із собою додому, щоб побалувати рідних. Для вживання дома краще купувати вже очищений.

Сезон Ананаса - цілий рік

Манґо (Mango).

За деякими оцінками Манго вважається найсмачнішим фруктом у світі.

Манго досить широко відомий і продається у Росії. Проте смак і аромат Манго на його батьківщині дуже відрізняється від того, що продається в наших магазинах. В Азії його плоди набагато ароматніші, соковитіші, а смак більш насичений. І справді, коли їж свіжий, стиглий манго, вирощений, наприклад, у Таїланді, здається, що немає нічого смачнішого.

Плід покритий їстівною шкіркою, яка не відокремлюється від м'якоті: її необхідно зрізати тонким шаром за допомогою ножа. Усередині плоду знаходиться досить велика, плоска кісточка, від якої м'якоть так само не готельиться, і її необхідно відокремлювати від кісточки за допомогою ножа або просто об'їдати.

Колір Манго в залежності від ступеня зрілості змінюється від зеленого до жовтого (іноді жовто-жовтогарячого або червоного). Для вживання на місці краще купувати найстигліші – жовті або помаранчеві плоди. Без холодильника такі плоди можуть зберігатися до 5 діб, у холодильнику до 30 дня, якщо звичайно вони не зберігалися до цього деінде.

Якщо ви хочете привезти кілька плодів додому, то можна купити плоди середньої зрілості, зеленого кольору. Вони непогано зберігатися і дозріють у дорозі чи вже вдома.

Нойна

Нойна (Цукрове яблуко, Аннона луската, sugar-apple, sweetsop, noi-na).

Ще один незвичайний фрукт, що не має аналогів і не схожий на жоден із звичних нам фруктів. Плоди Нойни розміром із велике яблуко, зеленого кольору, бугристі.

Усередині плоду солодка ароматна м'якоть та багато дрібних твердих кісточок.

Чистити дуже незручно через бугристу шкірку. Якщо плід зрілий, то м'якуш можна їсти ложкою, попередньо розрізавши фрукт навпіл.

Фрукт багатий вітаміном С, амінокислотами та кальцієм.

Сезон – з червня по вересень.

Солодкий Тамарінд

Солодкий Тамарінд (Sweet Tamarind, індійський фінік).

Тамарінд вважається пряністю сімейства бобових, але вживається і як звичайний фрукт. Плоди довжиною до 15 сантиметрів мають неправильну вигнуту форму. Існує так само різновид Тамарінду – зелений Тамарінд.

Під твердою коричневою шкіркою, що нагадує шкаралупу, знаходиться коричнева кисло-солодка з терпким смаком м'якоть. Будьте обережні – усередині Тамарінду знаходяться великі тверді кісточки.

Шляхом вимочування тамаринду у воді та перетирання крізь сито отримують сік. З стиглого сушеного тамаринду роблять солодощі. Можна купити в магазині і привезти додому чудовий соус до яблука до м'яса і солодкий тамариндовий сироп (для приготування коктейлів).

Цей фрукт багатий на вітамін А, органічні кислоти і складні цукри. Тамарінд так само використовують як проносний засіб.

Сезон – з жовтня по лютий.

Маммея американська (Mammea americana).

Цей фрукт, також відомий під назвою Американський абрикос і Антильський абрикос, родом з Південної Америкихоча зараз його можна знайти майже у всіх тропічних країнах.

Цей фрукт, який насправді є ягодою, є досить великим, виростає до 20 сантиметрів у діаметрі. Усередині знаходиться одна велика або кілька (до чотирьох) дрібніших кісточок. М'якуш дуже смачний і ароматний, і, відповідно до своєї другої назви, за смаком і запахом нагадує абрикос і манго.

Сезон дозрівання різний залежно від регіону, але переважно із травня до серпня.

Черімоя (Annona cherimola).

Черимойя також відома під назвою Кремове яблуко і Дерево морозива. У деяких країнах фрукт відомий взагалі під зовсім іншими назвами: у Бразилії – Graviola, у Мексиці – Roox, у Гватемалі – Рac або Tzumux, у Сальвадорі – Anona poshte, у Белізі – Tukib, на Гаїті – Cachiman la Chine, на Філіппінах – Atis , на острові Кука - Сасалапа. Батьківщиною фрукта є південна Америка, проте його можна зустріти в теплих цілий рік країнах Азії та Південної Африки, так само в Австралії, Іспанії, Ізраїлі, Португалії, Італії, Єгипет, Лівії та Алжирі. Однак у цих країнах фрукт зустрічається рідко. Найбільш поширений він все ж таки на Американському континенті.

Плід Черимойї однозначно дізнатися з першого недосвідченого погляду досить складно, оскільки вона існує кількох видів різною поверхнею(горбиста, гладка або змішана). Одним із горбчастих різновидів, у т.ч., є Нойна (див. вище), яка широко поширена в країнах південно-східної Азії. Розмір плода – 10-20 сантиметрів у діаметрі, а за формою розрізаний плід нагадує серце. М'якуш за консистенцією нагадує апельсин і зазвичай з'їдається ложкою, дуже смачна і до смаку нагадує відразу і банан і маракуйю, і папайю і ананас, і полуницю з вершками. У м'якоті є дуже тверді кісточки розміром з горошину, так що будьте обережні, інакше можна залишитися без зуба. Продається зазвичай трохи недозрілим і твердим і повинен полежати (2-3 дні), перш ніж придбати свій справжній дивовижний смак та фактуру.

Сезон дозрівання зазвичай з лютого до квітня.

Ноні (Noni, Morinda citrifolia).

Цей фрукт відомий також під назвами Велика морінга, Індійська шовковиця, Корисне дерево, Сирний фрукт, Нону, Ноно. Батьківщиною фрукта є південно-східна Азія, але зараз він зростає у всіх тропічних країнах.

Плід Ноні нагадує за формою та розміром велику картоплю. Ноні не можна назвати дуже смачним та ароматним, і, мабуть, тому туристи дуже рідко стикаються з ним. Зрілі плоди мають неприємний запах (нагадує запах запліснявілого сиру) та гіркуватий смак, але вважаються дуже корисними. У деяких регіонах Ноні є основним продуктом харчування бідного населення. Вживають його зазвичай із сіллю. Також популярний сік Ноні.

Плодоносить Ноні цілий рік. Але знайти його можна далеко не на кожному фруктовому ринку, а зазвичай на ринках для місцевих жителів.

Марула (Marula, Sclerocarya birrea).

Росте цей фрукт виключно на африканському континенті. Та й знайти його у продажу у свіжому вигляді в інших регіонах не просто. Вся справа в тому, що після дозрівання плоди практично відразу починають бродити всередині, перетворюючись на слабоалкогольний напій. Цією властивістю марули з радістю користуються не лише жителі Африки, а й тварини. Після поїдання плодів марули, що впали на землю, вони часто бувають «напідпитку».

Зрілі плоди Марули мають жовтий колір. Розмір плодів близько 4 см у діаметрі, а всередині біла м'якоть та тверда кісточка. Марула не має видатного смаку, але м'якоть її дуже соковита і має приємний аромат, поки не почала бродити. Також у м'якоті міститься дуже багато вітаміну З.

Сезон збирання врожаю Марули відбувається у березні-квітні.

Платонія чудова (Platonia insignis)

Платонія зростає лише у країнах південної Америки. Знайти її у країнах Південно-Східної Азіїнеможливо.

Плоди Платонії мають розмір до 12 сантиметрів, з великою товстою шкіркою. Під шкіркою знаходиться біла ніжна м'якоть із кисло-солодким смаком та кілька великих кісточок.

Кумкват (Kumquat)

Кумкват також відомий під назвами Фортунелла, Кінкан, Японські апельсини. Це цитрусова рослина. Виростає Півдні Китаю, але поширений й у інших тропічних країнах. Плоди Кумквату можна зустріти і на полицях наших магазинів, але за смаком це зовсім не те, що можна спробувати на батьківщині у найсвіжішому вигляді.

Плоди кумквату невеликі (від 2 до 4-х сантиметрів), схожі на дрібненькі довгасті апельсини або мандарини. Зовні вкриті дуже тонкою їстівною кіркою, всередині і за структурою і смаком майже такі ж, як апельсин, хіба що трохи кисліше і гірше. З'їдається цілком (крім кісточок).

Сезон дозрівання з травня по червень, купити можна цілий рік.

Гуава (Guajava)

Гуава (Guajava), Гуйава чи Гуайява зустрічається практично у всіх тропічних та субтропічних країнах. Незважаючи на те, що фрукт вважається екзотичним, екзотичного смаку від неї не варто очікувати: досить посередній, малосолодкий смак, що нагадує грушу. Спробувати один раз може і варто, але її фанатом ви навряд чи станете. Інша річ аромат: він досить приємний і дуже сильний. До того ж фрукт дуже корисний, багатий на вітамін С і відмінно піднімає загальний тонус організму і зміцнює здоров'я.

Плоди бувають різних розмірів (від 4 до 15 сантиметрів), круглої, довгастої та грушоподібної форми. Шкірка, кісточки та м'якоть, все їстівне.

Маракуя/Фрукт пристрасті

Цей екзотичний фрукт також називається Фрукт пристрасті, Пассифлора (Passiflora), Страстоцвіт їстівний, Гранаділла. Батьківщиною є південна Америка, але можна зустріти у більшості тропічних країн, у тому числі у країнах південно-східної Азії. Свою другу назву "Фрукт пристрасті" отримав тому, що йому приписують властивості сильного афродизіаку.

Плоди Маракуй мають гладку, трохи витягнуту округлу форму, діаметром досягають 8 сантиметрів. Зрілі плоди мають дуже яскраве соковите забарвлення і бувають жовтого, фіолетового, рожевого або червоного кольорів. Плоди жовтого кольору менш солодкі за інші. М'якуш буває так само різних кольорів. Під неїстівною шкіркою знаходиться желеподібна кисло-солодка м'якоть із кісточками. Особливо смачною її не назвеш, набагато смачніші зроблені з неї соки, желе тощо.

При вживанні найзручніше плід розрізати навпіл і з'їдати м'якоть ложкою. Кісточки в м'якоті теж їстівні, але вони викликають сонливість, тому краще з ними не зловживати. Сік Маракуй, до речі, теж діє заспокійливо та викликає сонливість. Найзріліші та найсмачніші плоди ті, шкірка яких не ідеально гладка, а покрита «зморшками» або невеликими «вм'ятинками» (це найстигліші плоди).

Сезон дозрівання з травня до серпня. Зберігатися в холодильнику Маракуя може один тиждень.

Авокадо (Avocado)

Авокадо також називають Персея американська та Алігаторова груша. Вважають, що Авокадо - це фрукт. Можливо, з погляду науки так і є, але на смак це швидше овоч.

Плоди Авокадо грушоподібної форми завдовжки до 20 сантиметрів. Вкриті несмачною та неїстівною шкіркою. Усередині знаходиться щільна, як у груші, м'якоть і одна велика кісточка. На смак м'якоть схожа на недозрілу грушу або гарбуз і нічого особливого не представляє. Авокадо найчастіше використовується для приготування страв, ніж для вживання у сирому вигляді. Так що не варто гнатися за тим, щоб неодмінно скуштувати цей фрукт. Зате приготовлені з Авокадо страви можуть дуже урізноманітнити. святковий стіл. В Інтернеті можна знайти багато рецептів страв з авокадо, серед яких салати, супи, другі страви, але на відпочинку вам навряд чи це знадобиться, так що можете на Авокадо не заглядатися.

Хлібне дерево (Artocarpus altilis, breadfruit, pana)

Не варто плутати плоди хлібного дерева із Джекфрутом. Джекфрут хоч і відомий під назвою Індійське хлібне дерево, насправді зовсім інший фрукт.

Хлібне дерево можна зустріти у всіх тропічних регіонах, але переважно у країнах Південно-Східної Азії та Океанії. Через дуже високу врожайність Хлібного дерева, його плоди в деяких країнах є основним продуктом пінання, як у нас картопля, наприклад.

Плоди Хлібного дерева округлої форми, дуже великі, можуть досягати 30 сантиметрів у діаметрі та чотирьох кілограмів ваги. У сирому вигляді, як фрукт, вживаються зрілі плоди, а незрілі використовуються як овочі під час готування. Придбати відпочинку краще зрілі плоди, а ще краще вже оброблені на порції, т.к. обробити і з'їсти плід цілком ви навряд чи зможете. У зрілому плоді м'якуш стає м'яким і трохи солодким, за смаком нагадує банан і картопля. Не сказати, що смак видатний і тому хлібне дерево не часто можна зустріти на туристичних фруктових ринках. Смак хліба можна відчути лише за приготуванні недозрілого плоду.

Сезон дозрівання Хлібного дерева, 9 місяців на рік. Придбати свіжі плоди можна цілий рік.

Джаботікаба (Jabuticaba)

Джаботікаба (Жаботікаба) так само відома як Бразильське виноградне дерево. Зустріти його можна переважно у країнах Південної Америки, але іноді воно трапляється і в країнах Південно-Східної Азії.

Це дуже цікавий, смачний екзотичний фрукт, що рідко зустрічається. Якщо ви зможете його знайти та спробувати, вважайте, що вам пощастило. Справа в тому, що дерево Джаботікаба росте дуже повільно, через що практично не культивується.

Цікавий і спосіб зростання плодів: вони виростаю прямо на стовбурі, а не на гілках дерева. Плоди невеликі (до 4 см в діаметрі), темно-фіолетового кольору. Під тонкою щільною шкіркою (їстівною) знаходиться м'яка желеподібна і дуже смачна м'якоть з кількома кісточками.

Дерево плодоносить майже цілий рік.

Ківано (Kiwano Melon) також відомий під назвами Рогата диня, Африканський огірок, Антильський огірок, Рогатий огірок, Ангурія. Ківано справді в розрізі схожий на великий огірок. Хоча фрукт це, ще питання. Справа в тому, що плоди Ківано ростуть на ліані. Культивується переважно в Африці, Новій Зеландії, на американському континенті.

Плоди Ківано довгасті, до 12 сантиметрів завдовжки. Колір буває жовтий, помаранчевий та червоний залежно від ступеня дозрівання. Під щільною шкіркою м'якоть зеленого кольору, на смак чимось нагадує огірок, банан і диню. Фрукт не чиститься, а розрізається на частки або навпіл (як звичайна диня), а потім м'якоть з'їдається. У сирому вигляді вживають як незрілі і зрілі плоди. Незрілі плоди можна вживати разом із кісточками, оскільки вони м'які. Так само вживається із сіллю.

Магічний фрукт (Miracle fruit)

Магічний фрукт росте у Західній Африці. Він не має видатного екзотичного смаку, але відомий і цікавий тим, що після того, як ви його з'їсте, приблизно протягом години всі продукти будуть здаватися вам солодкими. Справа в тому, що в Магічному фрукті міститься певний білок, який на деякий час блокує смакові рецептори на мові, що відповідають за кислий смак. Тому ви зможете їсти лимон, і на смак він вам здаватиметься солодким. Правда, така властивість має тільки свіжі зірвані плоди, а при зберіганні вони швидко втрачають його. Тож не дивуйтеся, якщо «фокус» не спрацює на куплених фруктах.

Плоду ростуть на невеликих деревах або чагарниках, мають округлу довгасту форму, довжиною 2-3 сантиметри, червоного кольору, з твердою кісточкою всередині.

Магічний фрукт плодоносить майже цілий рік.

Баїль (Bael, Aegle marmelos)

Баїль ще іноді називають «Кам'яне яблуко» через його шкірку. Дуже поширений у країнах Південно-Східної Азії.

Плоди Баїля не так і просто зустріти на фруктових ринках в цілому вигляді. А навіть якщо ви його і зустрінете, самі ви з ним не впораєтеся. Справа в тому, що його шкірка тверда як камінь, і дістатися до м'якоті без молотка чи топірця неможливо.

Плоди круглої або грушоподібної форми діаметром до 20 сантиметрів. Зрілий плід жовтого кольору. Усередині м'якоть та кілька кісточок, покритих волосками. М'якуш жовтий, духмяний, не надто солодкий і трохи в'яжучий.

Якщо не вдасться спробувати плід у свіжому вигляді (про що, загалом, і не варто переживати), можна придбати чай із плодів Баїля, званий Матум. Він є плід, розрізаний на кружечки і висушений. Вважається, що він дуже ефективний при лікуванні простудних захворювань, бронхіальних та астматичних захворювань.

Рука Будди це різновид Цитрона. Його також називають Пальці Будди і Пальчиковий цитрон.

Про цей дуже екзотичний фрукт ми вирішили згадати для того, щоб ви його не пробували під час свого відпочинку в тропічному раю. Цей фрукт не з тих, смаком якого ви будете насолоджуватися. Безперечно, фрукт дуже цікавий і корисний, і побачивши його у вас, швидше за все, виникне бажання його спробувати. Але не варто поспішати. Він широко застосовується в кулінарії, але навряд чи ви станете його їсти. Плід Руки Будди майже повністю складається зі шкірки (м'якуш неїстівна), яка схожа на шкірку лимона за смаком (кисло-гіркий смак) і на фіалку по запаху.

За формою фрукт дуже цікавий і схожий на долоню з великою кількістю пальців, що досягають завдовжки 40 сантиметрів. Купити його можна хіба що для того, щоб привезти з собою додому як сувенір, а вже вдома приготувати з нього різні страви з цитрусовим смаком (компот, желе, цукати).

Невід'ємна частина будь-якої подорожі – це іноземна кухня, особливі страви та незвичайні дегустації. А якщо ви вибираєте такий тип туризму, як гастрономічний, то нетипові частування буквально обов'язкові до вживання. Зокрема йдеться про фрукти. Але не всі, вирушаючи кудись у теплі краї, добре знають екзотичні тропічні фрукти та їхні назви. Намагатимемося вас познайомити з найцікавішими десертами закордонного світу.

Гуава – сестра української груші

Дуже схожа на нашу грушу і трохи кислувата на смак, гуава – фрукт, який росте в тропічному поясі, в Мексиці, Південній Америці, Індії та на частині Південно-Східної Азії. Зовні вона виглядає як 10-14-сантиметровий овал жовто-зеленого кольору. Плоди дозрівають на невеликих листяних чагарниках.

Є несвіжу гуаву так само небезпечно, як у випадку з іншими фруктами. Як мінімум вам загрожує нетравлення шлунка. До того ж, гуава, що недостигла, досить кисла і неприємна, в'яжуча на смак. Коли ці екзотичні плоди дійдуть до «потрібної кондиції», вони стануть смачними і досить корисними.

Гуава рекомендується до вживання при інтоксикації, а також при схудненні та всіляких незначних запальних процесах кишково-шлункового тракту. А свіжий сік гуави і її насіння позитивно впливають на роботу шлунка. Їсти можна фрукт разом із шкіркою, але з цим рекомендуємо бути обережним діабетикам, оскільки вона підвищує рівень глюкози в організмі.

Око дракона – фрукт з великою кількістю вітамінів

Таку екзотичну назву присудили незвичайному на вигляд і фрукту, що злегка нагадує диню. У побуті очей дракона називається лонган, що росте у Таїланді на високих 10-метрових деревах. Пишні крони дерев приховують у своїй гущавині круглі жовті плоди. Якщо зняти з них шкірку, усередині ви побачите білу м'якоть. Вона надзвичайно корисна у зв'язку з великим вмістом мікроелементів. Зокрема, йдеться про органічні кислоти, білок, кальцій, мідь, цинк, фосфор, залізо та багато іншого.

Завдяки оригінальному солодкуватому смаку, фрукт надзвичайно популярний серед місцевих мешканців та туристів. Його або очищають і їдять у сирому вигляді, або готують у складі рисових страв. Подають разом з тушкованою крупою та кокосовим молоком. Також місцеві умільці готують із лонгану соуси, і навіть морозиво. Негативних властивостей фрукта помічено не було, але переїдати все ж таки драконів очей не рекомендуємо.

Карамбола – зірка у вашій тарілці

Карамбола – фрукт надзвичайно популярний та відомий не лише в азіатських країнах, а й в Україні. Завдяки своєму незвичайному вигляду карамбола використовується як елемент декору страв високої кухні. Розмір фрукта – велике гусяче яйце, колір – жовтий, а в розрізі карамбола нагадує зірочку.

Їсти можна як м'якоть, так і шкірку. Корисний цей фрукт як у сирому, так і підсмаженому вигляді. На смак він може бути як трохи кислий, так і солодкий. Туристи не можуть зійтися в тому, яка карамбола на смак, на що вона схожа. Комусь нагадує сливу, комусь виноград, комусь яблуко. Але всі дружно кажуть, що фрукт надзвичайно смачний. У складі фрукту натрій, залізо, кальцій, фосфор, вітаміни груп В і С. Карамболу або подають сирою, або обсмажують у фритюрі, а також можуть відварювати в сиропі.

Баклажан чи мангустин?

Цей фрукт має кілька назв – мангкут, гарцинія, мангостан і, природно, мангустин. Росте він у Південній Азії, біля В'єтнаму, Таїланду, Індії. Виглядає ця ягода як округлий баклажанчик фіолетово-бордового кольору. Вагу вона досягає 200 грам, а при розрізі виглядає як біла м'якоть. Внутрішня частина фрукта м'яка, тануча і зіфіроподібна. Дуже солодкий на смак, мангустин – фрукт, який є основою для різних джемів, десертів, нектарів, сиропів та соків. Також популярність фрукту заснована на багатогранності присмаків – кулінари відзначають у гарцинії відлуння персика, ананасу та лічі.

Також популярна шкірка, яка використовується у народній медицині. Але настійно не рекомендуємо їсти фрукт під час вагітності та грудного вигодовування. А також у разі захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок та печінки.

Цукрове яблуко нойна

Інша назва фрукта – цукрове яблуко, яке справді дуже солодке. Однак смак більше нагадує пізній абрикос, що не робить це частування менш популярним та смачним. Росте нойна в тропічному поясі, а використовується від коренів до плодів. Відвари та настойки з листя, коріння та кори допомагають при підвищеній температурі і навіть дизентерії.

При виборі нойни на ринку будьте уважні, важливо купити саме стиглий фрукт, інакше ризикуєте отруїтися. Нойна повинна бути зеленуватою, важкою за відчуттями і м'якуватою на дотик. Ну і, зрозуміло, фрукт повинен дуже добре і смачно пахнути. При вживанні плоду не їжте насіння - воно корисне тільки у сфері косметології і виключно у вигляді олії.

Цю колючу гулю можна не помітити на гілці, але вона користується великою популярністю в азіатських гурманів. Інша назва цього тропічного делікатесу – сметанне яблуко. Воно має кисло-солодкий смак та містить багато корисних елементів. Дослідники масово заявляють, що сирсак здатний лікувати рак. У китайській медицині додають порошки з висушених фруктів у ліки та таблетки.

Європейські вчені під час досліджень з'ясували, що плід насправді зупиняє поширення хвороби та знижує активність ракових клітин. Повноцінно замінити хіміотерапію сирсак не може, але сприятиме профілактиці захворювання здатний. Але, незважаючи на приємний смак та корисні властивості, не переборщите з дегустацією. Надлишок фрукта може призвести до інтоксикації та навіть галюцинацій.

Шоколадний чіку

Фрукт чіку має другу назву - сеподілла. Він виглядає як бежеві або коричневі кулі, усередині – помаранчева м'якоть і великі чорні довгасті кісточки. Чику їдять сирою, відокремлюючи від гіркої шкірки і твердого насіння. Фрукт має карамельний присмак, а деякі сорти – кавовий та шоколадний смак.

За консистенцією чіку м'який і має бути досить великим. Перед вживанням сеподил рекомендують охолодити, розрізати навпіл або на часточки. М'якуш можна їсти як ложкою, так і просто відкушувати від шкірки як кавун або диню.

Пітахайя - драконів фрукт

Незвичайний, красивий, яскравий, званий серце дракона, фрукт широко відомий громадськості. Але мало хто знає, який він смакує. Залежно від сорту Пітахайя виглядає по-різному. Біла має рожеву шкірку та білу м'якоть, червона – рожеву шкірку та червону м'якоть, жовта – відповідно жовту шкірку та білу м'якоть. Всі вони по-своєму популярні та незвичайні на смак, а також надзвичайно корисні. Зокрема, завдяки високому вмісту клітковини та антиоксидантів. А також пітахайю рекомендують до вживання діабетикам, тому що фрукт знижує рівень цукру у вашій крові.

З фрукта готують десерти та соки, а м'якоть додають у салати та легкі страви. Можна їсти сирим, розрізавши навпіл і їдаючи м'якоть ложкою. Шкірка гарна, але не їстівна. Часто «чаші» зі шкірки фрукта використовуються як декор.

З побічних ефектівспостерігається лише алергічна реакція, а також нетравлення під час переїдання.

Екзотичні фрукти лічі

Це китайська злива, яка росте гронами і має рожево-червоний колір. Покриті плоди шкіркою з опуклими пухирцями, всередині – м'яка світла м'якоть та невелика кісточка. На смак личі схожа на виноград, за консистенцією – на затверділе желе.

Є ці фрукти можна, вони смачні та незабутні. При виборі сливи обов'язково помацайте самі ягідки, вони не повинні бути занадто м'якими або потемнілими. Якщо личі темно-бордового кольору, то це означає, що вона давно продається і вже не дуже свіжа. Як варіант - можна спробувати сушені личі. З неї варять сиропи, закочують желе і навіть додають у морозиво.

Велика кількість калію, магнію та вітамінів групи С сприяє зміцненню серцево-судинної системи. А також китайські лікарі рекомендують до вживання лічі для тих, хто страждає від підвищеного рівняхолестерину.

Огіркова диня ківано

Рогата диня займає одну з лідируючих сходів у списку найкрасивіших тропічних фруктів. Жовто-зелена колюча шкірка, а також зелена м'якоть, схожа за консистенцією на цитрусові. Ось уже цей фрукт точно гідний місця як на вашій тарілці, так і у стрічці інстаграма.

Інший варіант назви ківано – рогатий чи антильський огірок. Він зростає у Новій Зеландії, центральній Африці та Каліфорнії. На смак диня має огірково-бананово-динний смак, з легким присмаком ківі. Погодьтеся, ось точно незабутнє поєднання!

Не переборщите з дегустацією і водночас пам'ятайте, що в розумних межах диня збагачує організм вітамінами В і С. Розрізайте її навпіл і їжте м'якоть разом із насінням.

Стигла чорна сапота

Незвичайний зовні, але оригінальний на смак фрукт надзвичайно популярний у Центральній Америці та Мексиці. Розмір дозрілого плоду досягає десяти сантиметрів у діаметрі. Усередині - липка, злегка в'язка м'якоть, а також кілька великих насіння. Головна фішка сапоти – шоколадний смак. Справді шоколадний!

Шкірка фрукта має зелений колір, а всередині м'якоть чорно-коричневого кольору. Цей плід багатий на вітамін С і кальцій, а ще він дуже добре підійде тим, хто на дієті, так як у складі майже нульовий вміст жирів.

Колючий зміїний фрукт

Ще один чорний та дивний фрукт, який захищає сам себе від небажаних рук. Справа в тому, що смачний і м'який усередині фрукт, ззовні він покритий шкірою зміїної - колючою коричнево-чорною шкіркою. Саме такий він, незвичайний салак чи зміїний фрукт.

Будьте обережні, коли чистите плід. Про невеликі лусочки можна порізатися. Але сама м'якоть містить у собі кальцій, фосфор, залізо та бета-каротин.
Але не їжте занадто багато салаку, незважаючи на приємний ананасний смак, при переїданні він може спричинити алергічну реакцію та отруєння.

Дерев'яний фрукт жаботикаба

Цей фрукт росте безпосередньо на дереві, навіть на корі. Основний ареал його зростання - Бразилія. Саме тут фрукт використовують як інгредієнт до десертів, а також як сировину для лікерів та вина. Також жаботикаба допомагає при астмі, дизентерії та розладах.

Особливість цих чорних фруктів у тому, що псуються вони досить швидко. З'їсти плід потрібно протягом двох-трьох днів після того, як його зірвали. Саме тому в магазинах та ресторанчиках Бразилії в основному можна знайти джеми, варення та сиропи з жаботикаби.

Шоколадна ліана

Це справді безвідходний фрукт, який використовується на повну. Шоколадна ліана або наукова назва акебія поїдається буквально вся. Грушоподібний фрукт розрізають навпіл чи роблять невеликий надріз. Білу, злегка перламутрову м'якуш витягують ложкою і разом з насінням подають як десерт. А фіолетову шкірку начиняють м'ясом чи морепродуктами, а потім запікають та подають на стіл. Навіть листя плодів у засушеному вигляді подають як чай чи приправу.

На смак шоколадна ліана схожа на малину, а от шоколаду тут залишився запах. Також шоколадом пахнуть квіти плодового дерева. Тому варто погуляти біля дерева акебії в період цвітіння, щоби насолодитися ароматами.

Пальчиковий лайм

Цей фрукт багатьом нагадує роли з червоною ікрою. А насправді це лаймова ікра, яка на смак абсолютно ідентична звичайному лайму. Туристів приваблює саме зовнішній вигляд.
Овальні темні плоди всередині містять червоні і рожеві ікорні кульки, заповнені соком. Саме сама ікра використовується у приготуванні десертів та страв з риби та м'яса. Примітний фрукт тим, що він містить багато корисних, тонізуючих і регенеруючих ферментів.

Але будьте обережні, оскільки під час переїдання може спостерігатися алергія. Також пальчиковий лайм не рекомендується до вживання тим, хто страждає на виразку, панкреатит, гастрит, коліт і інші захворювання кишечника.

Мелотрія шорстка

Особливість мелотрії полягає в тому, що вона зовні схожа на маленькі кавуни. Але за смаком більше нагадує кислуватий огірок з лимонним присмаком. Росте вона на кучерниках і є гарною профілактикою ракових захворювань.

Шкірка у плода тверда, а м'якоть справді нагадує огірок. Важливо не дати мелотрії переспіти, свіжі та вчасно зірвані фрукти дуже смачні та корисні. Можна також замаринувати або засолити мелотрію як звичайний огірок. Саме мариновану її найчастіше подають в азіатських ресторанах.

Потроху рекомендують вживати цей фрукт щодня, оскільки він корисний при схудненні та відмінно підійде діабетикам. Але будьте обережні ті, хто страждає на захворювання серцево-судинної системи та кишечника.

Музична біриба

Фрукт виглядає як жовта куля, що злегка чорніє. Шкірка має лусочки, усередині ж м'якоть біла, кісточки невеликі та чорні. На смак біриба нагадує лимонне безе, а збирають її на ранніх стадіях, не чекаючи повноцінного дозрівання. Дозріває вона вже в ящиках та на прилавках.

Здебільшого росте і продається біриба у Південній Америці. Головний показник зрілості - жовта шкірка, що починає чорніти. Якщо перезріє, то м'якоть буде не їстівною та гіркою.

Стиглий фрукт їдять сирим, а іноді з нього готують соки, сиропи і навіть вино. А із засушених плодів виготовляють музичні інструменти!

Чудові ягоди

Ці ягідки схожі на барборис, вони червоні та досить великі. Вони називаються чудовими завдяки незвичайному впливу на смакові рецептори. Після дегустації ягід будь-який з'їдений продукт здаватиметься вам солодким. Все це відбувається завдяки вмісту глюколя-білка. Він знижує чутливість рецепторів, відповідальних за смаки крім солодкого. Триває ефект насолоди до двох годин.

Не переїдайте, ясна річ. Але якихось химерних, чудодійно корисних та медичних властивостей не виявлено. Водночас чудо-ягоди добре підійдуть тим, хто зараз на дієті, він зменшить споживання цукру у вашому раціоні.

Тамарило чи помідор?

Незважаючи на те, що тамарило - це фрукт, але по зовнішньому виглядуі на смак схожий на помідор. Має червоно-жовтогарячий колір шкірки, і червоно-бордовий колір м'якоті. Сам чагарник, на якому росте тамарило, теж схожий на кущ помідора, що перевершив свої габарити.

Залежно від виду, фрукт має різний смакі використовується у різних варіаціях. Червоний поширений ширше за решту і має помаранчеву солодку м'якоть, використовується як декор і добавок до основних страв. Жовтий більш солодкий і менший за розміром, помаранчевий менш солодкий і найсоковитіший з усіх представників.

Шкірку плоду не їдять, вона надто жорстка та прісна. М'якуш має соковиту консистенцію солодкого смаку, містить у собі вітаміни групи А, В і С. Також низький вміст цукру, тому фрукт підійде діабетикам. Очистити від шкірки тамарило буде непросто, рекомендується помістити його на кілька секунд у окріп або просто розрізати та виїдати ложкою.

Тропічні фрукти – це неймовірна різноманітність смаків, форм та зовнішнього вигляду. Завжди дуже цікаво відкрити для себе нові та дивовижні страви. Але ми рекомендуємо не тільки вибирати найрідкісніші фрукти, але й переконатися, що дегустуєте ви у потрібному та перевіреному місці.

Пропонуємо познайомитися з десяткою екзотичних фруктів, популярних у світі, але практично не відомих у нас.

Акебія

Такий незвичайний бузково-фіолетовий фрукт ви можете зустріти у садах у північній частині Японії. Багато місцевих жителів вирощують його на своїх ділянках подібно до нашого дикого винограду, що обплітає опори густим килимом з листя. Коли плід акебії досягає зрілості, одна з його стінок «відкривається». Відбувається це лише раз на рік – на початку осені. Липку трохи солодку м'якоть їдять як фрукт, а гіркувата товста шкірка більше нагадує якийсь овоч. Втім, японці, не ділячи цих смаків, з'їдають акебію цілком.

Черімойя

Можливо, ви бачили ці зелені звільнені від жорсткої шкірки кулі на прилавках іспанських чи азіатських ринків, а в Єгипті нечищені трохи дрібніші плоди продають під назвою «ешта». Розрізавши плід, ви виявите кілька темного насіння, яке краще видалити (бо вони вважаються прекрасним блювотним засобом), тоді як смак ніжної ароматної м'якоті (який одним нагадує диню з вершками, іншим - папайю) заслуговує на всілякі похвали. Наприклад, Марк Твен назвав черимойю «найсмачнішим із відомих людству фруктів».

Купуасу

Великий (до 25 сантиметрів завдовжки!) плід купуасу можна зустріти у вологих тропічних лісах Колумбії, Болівії, Перу та Північної Бразилії. Він росте на деревах і коли встигає, набуває червоно-коричневого кольору. Під жорсткою оболонкою знаходиться ніжна м'якоть, що пахне сумішшю шоколаду з ананасом, яку їдять у сирому вигляді, роблять з неї джеми і напої і додають у йогурти та морозиво. Зі світлого насіння, схожого на зерна какао, можна приготувати «шоколад», який не танутиме в руках.

Акі

Цей родич лічі з'явився на світ у тропічних лісах Західної Африки, де його зелені плоди традиційно використовують замість мила, а потім поширився світом. Найуспішнішу «кар'єру» акі зробив на Ямайці, там із нього навіть почали готувати одне з національних стравнезважаючи на те, що плід отруйний і їсти його можна, тільки поваривши в киплячій воді не менше 10 хвилин. Ризикувати варто, тому що в акі міститься маса корисних поживних речовинта жирних кислот.

Аннато

У тропічних районах Північної та Південної Америки, а також у Південно-Східній Азії на деревах можна виявити великі червоно-коричневі колючі плоди з круглим червоним насінням усередині. Які вони на смак, сказати складно, тому що, на відміну від інших фруктів, про які ми сьогодні говоримо, аннато є їстівним. Зате його яскраве рубінове насіння – чудовий харчовий барвник, який ви напевно зустрічали скрізь: від губної помади до сиру чеддер.

Ківано

Ківано, який іноді називають африканським огірком і рогатою динею, давно росте не тільки в рідній Африці, а й у Каліфорнії, Чилі, Австралії та Новій Зеландії. Виглядає він дивно: зовні плід покритий помаранчевою шкіркою з шипами, а розрізавши його, ви побачите всередині зелену м'якоть з білим насінням. Смак багатьом нагадує огірок, який схрестили з цукіні та бананом. Їсти ківано можна у сирому вигляді, додавати до молочних коктейлів та інших напоїв. Особливо він припаде до душі дамам, які вічно сидять на дієті, адже, як і в огірках, у ньому майже немає калорій.

Янгмей

Наступний у нашому переліку – китайська суниця або янгмей. Він росте переважно у Китаї, і тому називається ще китайським суничним деревом. Його плоди - соковиті і солодкі, мають досить специфічний смак.
Янгмей – відмінний антиоксидант. З плодів Мірики роблять соки, фруктові салати. У засушеному вигляді Янгмей нагадує м'ясистий трохи кислий родзинки.

Азіміна

Пау Пау або Азіміна трилопатева - близький родич папаї, ще ця рослина має назви індійський банан, банан Хузьєр, банан бідняка, банан Індіани, а Австралії ці екзотичні плоди називають тропічною папаєю. Азіміну дуже корисний екзотичний фрукт. У ягоді Азіміни більше калорій, ніж у яблуку, винограді та персику. Екзотичний плід азіміни трилопатевої містить вітаміни, мінерали, амінокислоти.

Насіння Азіміни токсичні, мають наркотичну дію, викликають нудоту, блювання. Товченим насінням Азіміни виводять волосяних вошей. Дозрілу Азіміну їдять тільки у свіжому вигляді. Зберігати екзот можна лише замороженим або законсервованим. Плоди Азіміни дуже ароматні, смак нагадує суміш банана, ананаса та манго. Свіжий та соковитий плід Азіміни відмінно тонізує, насичує. Сік і м'якоть Азіміни використовують у приготуванні коктейлів, дитяче харчування, десерти. Скрізь, де можна використовувати банан у кулінарії, використовують і Азіміну.

Аннона

Цукрове яблуко культивують країни Південної та Центральної Америки Індія, Індонезія, країни тропічної Африки, Філіппіни, Австралія, Полінезія. Аннона - популярні ласощі на Антильських островах і в Південному Китаї.

Усередині плоду є біла волокнисто-кремова запашна соковита солодка м'якоть і від 20 до 60 чорних блискучих насіння. Перед вживанням груба шкірка плода зазвичай розкривається, потім сегменти м'якоті вживаються в їжу, а тверде насіння випльовується. Відкрити стигле цукрове яблуко дуже легко: або розламати навпіл, або відкривати лусочки шкірки. Зрілий плід можна їсти ложкою, попередньо розрізавши навпіл фрукт. При дозріванні фрукти стають дуже м'якими, шкірка тоншає, тому стиглі плоди можна легко пошкодити. Перезрілий плід ній розкривається, оголюючи насіння, що проросло. М'якуш Нойни використовується для виготовлення десертів та прохолодних напоїв. Фрукт багатий вітаміном С, амінокислотами та кальцієм. На Ланті (Тайланд) Аннона продається дуже стигла і велика (300-350 г), по 60-80 бат/кг. Сезон збирання врожаю з червня до вересня.

Зміїний фрукт Салак

Батьківщина екзоту - Індонезія, Малазія та Суматра.
Назву "зміїний фрукт" Салак отримав завдяки своїй лускатій шкірці червоного (ракум), або коричневого (салак) кольору; овальної, довгастої або грушоподібної форми. Кожна лусочка плода закінчується колючкою. Нерідко перед продажем колючки зчищають.

"Зміїна" шкірка Cалака легко знімається ножем. М'якуш бежевого кольору має кілька сегментів, усередині - одна або кілька неїстівних коричневих кісточок. Смак тропічного фрукта приємний, освіжаючий, нагадує суміш ананаса з бананом із додаванням горіха. Незрілі плоди мають в'язкий смак. Довгі або круглі плоди невеликого розміру (близько 5 см. в довжину) червоного (Ракум) або коричневого (Салак) кольору, вкриті щільними дрібними колючками.
Урожай Салаку збирають із квітня по червень. У Таїланді цей смачний плід вирощують цілий рік, але найсмачніший Салак визріває у червні-серпні. Коштує Салак у сезон від 30 бат/кг.

Монстера Делікатесна

У природі налічують 30 видів монстерів.
Маленькі квітки монстери утворюють суцвіття - качан, який обернутий великим світло-салатовим листком. Велике суцвіття монстери нагадує формою спатифиллум. У Монстери Делікатесної супліддя фіолетового кольору. Серцевина плода дозріває через 10-12 місяців від початку цвітіння. Незважаючи на різкий запах, серцевина нагадує своїм смаком суміш банана та ананаса. Смачний, так довгоочікуваний плід - справжній делікатес. Однак незрілий плід монстерів може обпекти рот.

Саподілла (Чіку)

Саподілья (саподилла, чіку) поширена у Гватемалі, Венесуеллі, Еквадорі, Бразилії, на півострові Юкатан, на Багамах, Філіппінах, Коста Ріці, Джамайці, Сальвадорі, Куб. Різні сорти Чіку культивує Таїланд, Індія.
Цей екзотичний фрукт зовні нагадує ківі чи коричневий лимон. Смак Саподільї як солодкий мед, досить нудотний, - це суміш смаків хурми, інжиру, фініків. М'якуш від світло до темно-коричневого кольору. Усередині містяться витягнуті чорні кісточки, які дуже легко відокремлюються від м'якоті. Чиститься Саполілла не дуже легко, навіть якщо стигла. Стиглу Саподіллу відрізняють по м'якості; чим м'якше, тим більше стиглим виявиться екзотичний фрукт.

У Таїланді врожай Саподільї одержують весь рік. Філіппінська Саподілла відрізняється від тайської як зовнішнім виглядом, так і смаком. Вони більші, і не витягнутої форми, а покругліше, і колір світліший, ніж у тайських. У смаку є грушева нотка. Саподилове дерево вирощується також для отримання соку - латексу, з якого в Мексиці роблять жуйку (чикл). Після поїдання плода середньої стиглості латекс може залишитися на губах.
Недозрілі плоди багаті на танін, їх використовують як засіб від діареї. Відвар кори має жарознижуючий та протидизентерійний засіб. Рідка витяжка м'ятого насіння – заспокійливий засіб. Чику їдять свіжими, кладуть у пироги, гасять з імбиром та соком лайма, зброджують у вино.

Маммея американська (американський абрикос)

Маммея американська - це вічнозелене дерево, родом із Південної Америки, штучним чиномвисаджене в інших регіонах світу, включаючи Західну Африку та Південно-Східну Азію. Американський абрикос - це насправді ягоди, які в діаметрі мають близько 20 см. У ягоди товста зовнішня шкірка і м'яка помаранчева м'якоть усередині, як правило, в центрі знаходиться одне велике насіння, проте, у великих ягід їх близько 4. М'якуш солодкий і ароматна.

Платонія чудова

Платонія - це велике дерево (досягає заввишки до 40 метрів), що росте в тропічних лісах Бразилії та Парагваю. Фрукти виростають до розмірів апельсина, при натисканні з них починає сочитися жовта рідина. Усередині фрукта присутня біла м'якоть, що обволікає кілька чорних насіння, яка має приємний кисло-солодкий смак.

Дакріодес їстівний (африканська груша)

Деревна рослина, що росте в екваторіальних тропіках Африки. Плоди формою нагадують баклажан, але крихітних розмірів. З кольором ті самі аналогії. Усередині бліда м'якоть, насичена жирами. На даний момент також вирощується у Малайзії.

Марула (склерокарія ефіопська)

Поширена на півдні та заході Африки. Має дуже тонку шкірку і білу соковиту м'якоть, дуже багату на вітамін С. Набагато більше, ніж у більшості цитрусових. Недолік – пахне скипидаром.

Каїміто (хризофілум або зірчасте яблуко)

Батьківщиною зіркового яблука вважають Центральну Америку. Широко зустрічається у Західній Африці, Південній Америці та Південно-Східній Азії. Дуже соковита солодка біла м'якоть прихована блискучою синьо-коричневою або зеленою шкіркою. У поперечному розрізі демонструє всередині зірку із насіннєвих осередків.

Бунгозія срібляста

Бунхозия срібляста – близька родичка барбадоської вишні. Хоча всередині не така соковита м'якоть, але дуже солодка, що нагадує за смаком сушений інжир із присмаком арахісової олії. Їдять свіжими, варять желе та варення. Особливо поєднуються з молочним коктейлем. Зростає у Центральній та Південній Америці.

Солодка питайя

Солодка питайя – родичка кактуса. М'якуш злегка прісний. Найбільш смачна охолодженою. Росте в тропічній частині Америки, Австралії, Південно-Східної Азії та Океанії. Переїдання може загрожувати казусами.

Вирішила розширити собі список екзотичних фруктів, які хотілося б спробувати. Виявилося, наша планета, як завжди, не може не дивувати своєю різноманітністю.
1. Пітахайя, вона ж питайя, драконовий фрукт, колюча груша.

Драконів фрукт росте на кучерявих ліаноподібних кактусах у Південно-Східній Азії, Південній та Центральній Америці, Австралії.
- Буває рожева, червона, жовта
- Її м'якоть схожа на крем або сметану, за смаком на банан та ківі.
2. Карамбола чи старфрукт

Росте на деревах у Південно-Східній Азії, Центральній Америці.
- Буває зелена (кисла) та жовта (солодка)
- На смак хрумка, нагадує поєднання аґрусу, яблука та огірка
3. Кивано чи рогата диня, ангурія, антильський чи африканський огірок.

Росте на трав'янистій ліані у Південно-Східній Азії, Центральній та Південній Америці, Африці, Австралії.
- Буває жовта, помаранчева, червона
- Залізоподібна м'якоть, на смак схожа на солодкий огірок і банан з невеликим кислуватим післясмаком
4. Дуріан, король фруктів, "смердючка з пекла"

Росте у тропічних дощових лісах Південно-Східної Азії.
- Буває понад 30 видів, але лише 9 з них їстівні
- М'якуш має оригінальний бананово сирно-горіховий смак з домішкою вершків та яєчного жовтка, пахне жахливо, випромінює аромат, порівнянний лише із сумішшю запахів брудних ношених шкарпеток, гниючого м'яса та стічних вод, заборонений у громадських місцях у неочищеному вигляді, але є дорогим та популярним фруктів.
5. Зміїний фрукт, салак

Росте на пальмах у Південно-Східній Азії
- Два сорти: тайська та індонезійська
- Смак ананасово-банановий з легким горіховим присмаком або агрусу з бананом
6. Джекфрут або індійське хлібне дерево

Росте у Південно-Східній Азії, Східній Африці, тропіках. Найбільший плід: довжина 20-90 см, вага до 35 кг.
- Два основні види: жовтий та жовто-оранжевий
- На смак нагадує хрумкий сушений банан
7. Рамбутан, волохатий плід.

- росте в Південно-Східній Азії, культивується у багатьох країнах
- Буває жовтий та червоний
- Біла м'якоть зі смаком винограду
8. Мангостин, він же "бичаче серце", мангостан, мангустин, гарцинія, мангкут

Росте у Південно-Східній Азії
- Смак приємний, вершково-солодкий, поєднання персика та винограду
9. Тарап, маранг

Росте у древніх тропічних лісах, на Борнео (Малайзії), у південній частині Філіппін
- Вершкова текстура, віддалено нагадує Джекфрут,
10. Хризофіллум, старепл, зіркове яблуко

Росте у Південно-Східній Азії, Центральній Америці
- два види: бордово-фіолетові та зелені (терпкіші, що нагадують хурму)
- вершковий смак йогурту
11. Лічі або китайська злива

Зростає в Азії
- на смак нагадує виноград, трохи в'яже
12. Салак, зміїний фрукт

Росте у Південно-Східній Азії
- Смак приємний, освіжаючий, нагадує суміш ананаса з бананом та додаванням горіха
13. Чомпу, джамболан, ямбозаїли або малайське, воскове, рожеве, гірське, водяне яблуко

Росте у всіх тропічних країнах, Південно-Східній Азії, Австралії, Південній та Центральній Америці.
- У усередині біла соковита хрумка м'якоть. Твшаться з гвоздикою та іншими прянощами, у вершках. Недозрілі плоди підходять для приготування варення, джемів та маринадів. Також із цих фруктів виготовляють біле та червоне вино.
14. Рука Будди або цитрон пальчастий.

Зростає в Азії
- Сімейство цитрусових, використовується як лимон, приємний аромат
15. Жабутікаба, бразильський виноград

Зростає у Південній Америці
- Солодкий смак винограду
16. Тамарило

Росте у Південно-Східній Азії
- Колір шкірки може бути оранжево-червоним, жовтим або фіолетово-червоним.
- М Якоть має кисло-солодкий, томатно-смородиновий смак.З тамарилло виходить чудовий соус, при додаванні до нього соку лимона, імбиру та меду.
17. Мелоді, він же пепіно, дина груша, солодкий огірок

Р астет гронами на вічнозелених деревах в Азії

Має прозору соковиту м'якоть - солодку і дуже ароматну з мускусним присмаком

Зростає в Азії, Латинська Америка
- М'якуш схожий на яблучну пастилу, з листя тамаринду роблять суп. Сімейство бобових, але через солодкий смак продають, як фрукт.
21. Саподілла, він же саво, чіку, ахра, балійський ківі.

Росте у дощових тропічних лісах Центральної Америки.
- М Якоть жовто-коричнева, соковита, дуже солодка з карамельно-фініковим смаком.Їдять фрукт як сирим, так і приготованим - у вигляді джемів і салатів, також тушкують з лаймовим соком та імбиром, кладуть у пироги і навіть роблять на його основі вино.
22. Сирсак, гуанабана, анона колюча або сметанне яблуко

Зростає у Центральній та Південній Америці
- М'якуш соковитий, волокнистий, світло-кремовий, схожий на заварний крем, поділений на сегменти, має ароматний унікальний запах, що нагадує ананас, смак солодкий з невеликою кислинкою, мускатний.
23. Какао

Росте у тропічних лісах Південної Америки та Африки.

Росте у Центральному Китаї, Японії, Кореї.
- Смак бананово-огірковий
26. Атемоя, цукрове яблуко, королева субтропічних фруктів

Росте у Південно-Східній Азії, тропічній Америці
- М'якуш анони, що за смаком нагадує суміш манго і ананаса, тане в роті, як крем або сметана
27. Черімойя, кремове яблуко

- Росте у Південно-Східній Азії, тропічній Америці
- На смак схоже на цукрове яблуко, але це інший фрукт. М'якуш нагадує крем. Марк Твен у 1866 році сказав: "Найсмачніший фрукт, який відомий людям - черімойя. Його смак поєднує в собі смак банана, маракуї, папайї та ананаса".
28. Романеско, родич цвітної капусті та броколі

Росте у чорноземній смузі
- На вигляд надто гарний, має приємний горіховий смак, їдять сирим та приготованим.

29. Північноамериканський банан Лапа-лапа (банан прерії) або Азімін.

Зростає в Америці
- Смак банана з ароматнішим запахом

30. Маме, сапоті чи мармеладний плід

- Зростає у Південно-Східній Азії, Латинській Америці
- Розміром з апельсин і зовні нагадує популярний цитрусовий, але з більш товстою шкіркою темнішого кольору. Усередині кілька кисло-солодких білих сегментів із приємним ароматом.
31. Ноні, великий Морінга, сирне дерево, індійська шовковиця, собачі галушки.

Росте в Південно-Східній Азії та Австралії
- Фрукт голодних, гіркуватий на смак
32. Бейл, золоте або кам'яне яблуко

Росте у Південно-Східній Азії
- Шкірка бейла пофарбована жовтим, зеленим, сірим кольором і така міцна, що треба скористатися молотком або пилкою, щоб розкрити плід.Всередині ароматна жовта м'якоть з пухнастим насінням. М'якуш можна їсти свіжим або сушеним.
33. Лангсат чи дуку

Росте у Південно-Східній Азії
- дуже солодкий фрукт
34. Лукума

- М'якуш жовтого кольору, сухий, борошнистий і солодкий.
35. Чорне сапоті

Росте на Ямайці, Гаваях, Австралії
- Можна їсти цей плід тільки після того, як він дозріє і лусне. До дозрівання містить отруту.
37. Агуахе

Росте біля боліт у тропічній Південній Америці
- На смак середнє між бананом та ананасом, лікує від опіків, з нього роблять вино
38. Монстера делікатесна чи чудова

Батьківщина – Центральна Америка, культивується у багатьох країнах
- Зовні плоди Монстери схожі на кукурудзу, за смаком на банан та ананас. Плоди дозрівають рік, незрілі є отруйними, зріли використовуються як десерт.
39. Купаусу

Мандруючи за кордоном, особливо в теплих країнах, російський турист стикається з зовсім невідомими, небаченими досі фруктами. Я теж часто навіть не вірю своїм очам, які дива природи можна зустріти на фруктових прилавках. І ось, щоб наступного разу не випинати очі від подиву побачивши чергового дивовижного фрукта, я вирішив скласти для себе список того, що можна купити і спробувати в «забугір'ї».

Але навіть і не підозрював, як багато доведеться друкувати! Виявляється, на нашій чудовій планеті стільки екзотичних фруктів, що, швидше за все, мало хто зможе спробувати їх усі за своє життя. Отже, зараз у моєму списку 85 екзотичних фруктів , і це не просто фото з назвами, а опис та цікава інформація. Я точно планую його періодично доповнювати, тому якщо хочете дізнатися про всі фрукти, заглядайте сюди час від часу!

Крім назви та поширених синонімів, для кожного фрукта є ще опис його зовнішнього вигляду, фотографія та по можливості охарактеризовані смакові якості порівняно з відомою більшості людей смаками. Бо пробував я ( як виявилося) лише малу частину, то розповідати про смак багатьох екзотичних фруктів буду на основі відгуків щасливчиків, які їх реально їли, причому у багатьох випадках інформацію доводилося шукати в буржуазному інтернеті.

Відразу попереджаю знавців ботаніки, що у статті поняття даються на побутовому, зрозумілому рівні. Тобто не треба обурюватися, що в науці поняття « фрукт» відсутня, а є лише загальний термін « плід». Тут «фруктами» я називатиму смакоти, що ростуть на деревах, на чагарниках або на ліанах, як правило солодкі або кисло-солодкі, які можна кусати кілька разів, перш ніж він буде остаточно з'їдений. А «ягодою» вважатимемо дрібні плоди, які можна схомячить за один укус цілком або навіть з'їсти жменю і при цьому не треба очищати від шкірки.

До речі, у статті не лише тропічні фрукти, адже екзотичним запросто може бути й представник помірних широт.

Для зручності навігації за нашою об'ємною статтею використовуйте алфавітний покажчик:

Абакаші(Abacaxi) в основному вирощується у Бразилії. Більшість читачів, подивившись на фотографію фрукта, скажуть, що це просто ананас і він давно вже не екзотика. Але ж не треба поспішати! Так, «абакаші» ( слово з мови індіанських народів тупі-гуарані) – один із сортів цього колючого фрукта, але називається по-іншому недарма. Строго кажучи, португальською мовою « abacaxi» та « ananas»- Це синоніми, але ось цим, другим, звичним нам словом, вони позначають звичний нам фрукт. При цьому на ринках у Бразилії та Португалії люди вважають за краще купувати саме «абакаші», який багато хто вважає зовсім окремим фруктом.

Абакаші кругліше, жовтіше, солодше, соковитіше, ніж звичайний ананас ( переклав зі слів португальців та бразильців) та її ціна вище. Повторю, ця інформація взята у «аборигенів», тобто у людей, які знають відмінності не в теорії, а на практиці, але чомусь у деяких статтях ви зустрінете зворотне твердження, що абакаші більше за ананас і має витягнуту форму…

Як і інші види ананасів, абакаші багатий на сахарозу, вітамін С, мінеральні речовини ( калієм, кальцієм, залізом, магнієм, міддю, цинком, марганцем, йодом), є в ньому вітаміни групи B та провітамін А.

З вашого дозволу, простий, знайомий усім ананас, я в статтю додавати не буду, обійдемося екзотичнішим абакаші.

Авара(Аварра, Тукум, Awara, Wara, Awarra, Tucum, Tucumã-do-Pará). Ця пальма активно культивується на півночі американського континенту в таких країнах, як Бразилія, Сурінам, Гайана, Гвіана. Дерево середньої висоти (до 15 метрів) примітне тим, що вкрите колючками ( і стовбур, і листя) а плоди ростуть пучками.

Плоди овальної форми мають розмір, близький до звичайного курячого яйця, їх колір варіюється від червонувато-коричневого до оранжевого. такий більш характерний). М'якуш досить соковитий, ароматний, його смак найчастіше порівнюють з абрикосом, хоча, насправді м'якоті в них мало, так як більша частина зайнята кісточкою.

Звичайно, у складі фрукта є і вуглеводи, і білки, але особливо цінний компонент - це жири, точніше олії з великим вмістом насичених і ненасичених жирних кислот ( наприклад, авара багата на Омегу 3, 6 і 9). А ще в аварі багато вітаміну А ( приблизно втричі більше, ніж у моркві) та B2.

Власне, як самостійний продукт у сирому вигляді, авара майже не вживається. Жителі регіону, де вона активно вирощується, вважають за краще їсти плоди, приготовані на пару як гарнір або ж роблять з неї подобу пасти, яка використовується як основа для інших страв. Крім того, з авари добувають масло ( із кісточок більше, ніж із м'якоті), яке завдяки своєму складу знайшло застосування не тільки, як звичайне пальмова олія, але як косметологічний засіб.

Авокадо(Avocado, Персея американська, Алігаторова груша). Для багатьох вже зовсім не екзотична рослина, а дуже частий гість салатів, у цей список потрапив просто тому, що першим пригадав букву «А». Родом авокадо з Мексики, а в наш час вирощується практично у всіх країнах з відповідним тропічним та субтропічним кліматом. Існує понад 400 сортів, які мають свої особливості, гадаю, що перепробувати всі не зможуть навіть справжні поціновувачі авокадо.

Довжина авокадо до 20 сантиметрів, шкірка неїстівна, м'якоть щільна, жовто-зелена або зелена, з однією великою кісточкою.

Стиглий авокадо злегка маслянистий з легким присмаком. Авокадо є улюбленцем дієтологів усього світу через своїх численних корисних властивостей. Він багатий ненасиченими жирними кислотами, вітамінами групи В, вітаміном Е, калієм, що дуже корисно для профілактики багатьох серцево-судинних захворювань і позитивно впливає на здоров'я шкіри, а також добре допомагає боротися з безсонням.

Агуадж(Агуахе, Aguaje, Ita, Buriti, Canangucho) росте у вологих тропіках Південної Америки, де має таку неймовірну популярність, що є побоювання за популяцію рослини. Популярність обумовлена ​​нібито особливими властивостями фрукта, завдяки яким дівчата, які вживають його регулярно, без жодних зусиль зберігають струнку фігуру, крім того вважається, що агуадж є сильним афродизіаком.

Овальні плоди вкриті червонувато-коричневими лусочками, а під ними жовта м'якоть і одне велике насіння. Смак агуаджа характеризується як приємний, що нагадує морквину. Крім вживання у свіжому вигляді, з нього роблять соки, джеми, морозиво, а з плодів, що перебродили, отримують цікаве вино.

Містить багато вітамінів А, С, а також фітогормони, що імітують жіночі гормони.

Азіміна(банан Небраски, мексиканський банан, Asimina, бананове дерево, Pawpaw, Пау-пау) родом із Північної Америки, точніше з території південних штатів США. Але ця дивовижна, начебто теплолюбна рослина здатна витримувати найсерйозніші холоди до −30 за Цельсієм! І завдяки такій стійкості один із десяти видів – « Азіміна трилопатева»- Вирощується садівниками-аматорами в нашій країні.

Плоди зібрані в суцвіття до 8 штук, вони мають довгасту овальну форму і досягають до 15 см в довжину і до 7 см в діаметрі. Тонка шкірка плода в міру дозрівання змінює колір від зеленого ( у незрілих) до жовтуватого і навіть темно-коричневого. М'якуш соковитий, світлий солодкий і дуже ароматний, часто зустрічається порівняння з заварним кремом. Усередині ховаються до 10 великих плоских кісточок. Недоліком азіміни є погана безпека зібраних плодів, тому найчастіше їх їдять свіжозібраними або готують різні джеми-варення.

Азіміну багата амінокислотами і мікроелементами, сахарозою, вітамінами А, С. Плоди добре справляються з нормалізацією роботи шлунково-кишкового тракту, зміцнюють імунітет.

Акебія п'ятірна (Лазаючий огірок). Дуже екзотичну рослину можна зустріти в Японії, Китаї та Кореї.

Довжина довгастих плодів близько 8 сантиметрів, вони м'ясисті і забарвлені у пурпурово-фіолетовий колір. Зовні може здатися зовсім непривабливим - довгастий плід фіолетово-бузкового кольору з м'якоттю, що вивалюється. Але зовнішній вигляд оманливий - на смак м'якоть схожа на малину з дуже приємним ароматом.

Акі(Ackee, Блігія смачна). Батьківщина цього дерева – Західна Африка, нині зустрічається також у Центральній та Південній Америці на островах Карибського басейну.

Червоні плоди грушоподібної форми до 10 сантиметрів завдовжки. М'якуш стиглого фрукта має кремовий колір і за смаком нагадує волоський горіхз сиром.

Амбарелла(Яблуко Цитери, Otaheite-apple, Tahitian quince, Полінезійська слива, Жовта слива, Spondias dulcis, Момбін солодкий – не плутати з Момбіном пурпурним). Батьківщина цього дерева – численні острови Тихого Океану в Полінезії та Меланезії, звідки рослина поширилася на захід у тропічні райони Америки, а також на схід до Австралії, Південно-Східної Азії, Шрі-Ланки, Індії та трохи до Африки; пізніше амбареллу почали вирощувати на островах Карибського басейну та завезли до тропічних країн атлантичного узбережжя Америки.

Плоди амбарели овальні ( формою нагадують сливу, звідси і пара «псевдонімів» цього фрукта – полінезійська злива або жовта злива), не дуже великі, від шести до дев'яти сантиметрів у довжину, ростуть гронами. Шкірка гладка, тонка та жорстка; у незрілих плодів вона зелена, у стиглих вона потовщується і стає золотаво-жовта, такого ж кольору та м'якоть.

М'якуш волокнистий, соковитий, хрумкий, кислуватий, ароматом і смаком деяким людям злегка нагадує недозрілий ананас. Особливу обережність слід виявляти з кісточками! Вони просто усіяні гнутими колючками, аж до 1 сантиметра завдовжки, тому іноді вони проникають у м'якоть фрукта, і таких «сюрпризів» від 1 до 5 у кожному плоді.

З амбарели виходять відмінні джеми, желе, мармелад і сік, але краще її все ж таки є в сирому вигляді. Можна вживати ще зелену, тоді буде більше кислинки. Крім плодів, в їжу йде листя - в сирому вигляді ( як вулична закуска) або варені/тушковані з м'ясом/рибою, а також у супах.

Амбарелла багата на білки і жири, підтримує імунну системуу тонусі, дуже корисна для травної системи і навіть сприяє більш швидкому загоєнню ран.

Араза(Arazza, Arazá, Araçá-boi, Amazonian Pear або Амазонська Груша; латиною - Eugenia stipitata). Спочатку це жаролюбне дерево росло в лісах басейну річки Амазонка, пізніше рослину почали активно культивувати в Бразилії, Еквадорі, Перу, а також у Центральній Америці та на Карибах. Транспортування цей фрукт переносить дуже погано, тож за межами регіонів зростання його не зустрінеш.

Плоди в діаметрі вони можуть бути від 4 до 12 сантиметрів ( такі великі досягають ваги 750 грамів). Шкірка у них жовтого кольору, вона тонка і в залежності від сорту може бути гладкою або трохи бархатистою. Соковита ароматна жовта м'якоть дуже кисла, тому аразу рідко їдять просто так, у сирому вигляді, але активно використовують для компотів, желе. Усередині плода є кілька великих витягнутих кісточок.

Завдяки величезній кількості вітаміну С, а також великому вмісту мікроелементів (калій, магній, кальцій, фосфор) і макроелементу цинку, араза відмінно підходить як загальнозміцнюючий продукт.

Кавуноогірок, огіроккавун – (Мелотрія шорстка, Melothria scabra, Мишачий кавун, Mouse melon, Mexican sour gherkins, Sandita, Cucamelon). Дуже дивний суб'єкт у нашому списку… Самі вирішуйте до чого його віднести – фрукт чи овоч. Зовнішнє забарвлення дуже нагадує кавун, а всередині - текстура огірка, що легко впізнається, при цьому розмір плодів, що виростають на ліані, більше нагадує виноград: всього до 2 - 4 сантиметри в довжину. Батьківщина цієї дивної рослини – частина Америки від Мексики до Панами, це не гібрид, а самостійна рослина, відома ще в доколумбовий час. За кордоном більше відомий як Cucamelon, що, як і в російській мові, утворено додаванням двох слів: огірок і кавун, тобто cucumber + watermelon.

Шкірка у плодів тонка, але досить тверда, а м'якоть дуже соковита. Смак описується як більше схожий на огірок з невеликою цитрусовою кислинкою, тим, кому вдалося скуштувати смак «огіроккавуна». Їх можна їсти просто так, але частіше додають у салати, до картопля фрі, різних солоних страв, а ще арбузоогурці маринують. Крім того, у ліани їстівні бульби!

Склад багатий лікопіном ( антиоксидант, що покращує роботу серця), бета-каротином ( допомагає підтримувати здоров'я очей та молоду шкіру), мінералами та вітамінами К, Е, С та клітковиною.

Атемоя.Це гібрид двох рослин сімейства Аннонові – черимойї та нойни і багато їх плутають. Як і її «батьки», Атемоя з'явилася в тропіках Південної Америки.

Плоди, умовно, у формі серця (до 10 см в довжину і до 9 см в ширину). М'якуш плоду тане в роті як крем або морозиво, а смак є поєднанням манго і ананаса. Через ніжність м'якоті найкраще їсти атемой ложечкою. Часто зустрічається твердження, атемоя – це найсмачніший з екзотичних плодів. Потрібно пам'ятати, що насіння у неї отруйне!

Баїль(Bael, Деревне яблуко, Wood apple, Егле мармеладне, Кам'яне яблуко, Айва Бенгальська, Stone apple, Limonia acidissima, Feronia elephantum, Feronia limonia, Hesperethusa crenulata, Elephant apple, Monkey fruit, Curd fruit). Широко культивується у країнах Південно-Східної та Південної Азії.

Стиглий плід коричневого кольору до 20 сантиметрів у діаметрі. Стигла м'якоть - коричнева кашоподібна, розділена на сегменти насінням. Шкірка плода дуже тверда, без твердого та важкого предмета під рукою дістатися до м'якоті не вийде (тому одна з назв – кам'яне яблуко). Смак, як правило, солодкуватий, терпкий, але може бути і кислуватим.

Вані(лат. «Mangifera caesia», Біле манго, Wani, Belunu, Binjai, Yaa-lam, White mango, Bayuno, Mangga wani, іноді зустрічається назва Jack, тобто Джек, але не треба плутати з Джекфрутом!) активно культивується в Індонезії, Малайзії, Брунеї ( ці три держави ділять між собою острів Борнео, який вважається батьківщиною Вані.), Сінгапурі, Папуа-Новій Гвінеї та на Філіппінських островах.

Назва, безумовно, вводить в оману, адже до всіх знайомого манго цей фрукт відношення має лише далеке, тому що вони обидва входять в одне сімейство «Анакрдієві» (Сумахові), але звичайне манго відноситься до однойменного роду «манго», а Вані – до роду "Анакардіум" і є видом кешью! Так що «Біле манго» – це просто трюк, краще вживати якусь із локальних назв, найпоширенішими є індонезійський варіант «Вані» ( наголос на «і») та малайський «Бінджай».

Важливо, щоб до вживання плоди були стиглими, оскільки сік незрілих плодів може спричинити подразнення на шкірі та тяжкі наслідки при потраплянні в організм. Нестиглі плоди мають зелене забарвлення і тверді на дотик. У зрілому вигляді плоди білого манго досить великі, вони мають овальну форму і досягають у довжину 15 сантиметрів, а в діаметрі - 8 см. Шкірка дуже тонка, темна з ще темнішими плямами, вона погано чиститься. М'якуш білий, соковитий, дуже ніжний і волокнистий по консистенції, а всередині є одна велика кісточка. Стиглі плоди дуже ароматні, а від солодкого смаку м'якоті у захваті всі, хто її пробував. Найцікавіше порівняння - зі смаком пломбіру ( ну, кому як…).

Окрім поїдання у сирому вигляді, Вані також вживають, вмочуючи в чилі та соєвий соус… Ще місцеве населення робить із нього основу для гострого соусу «самбал».

З солодкого смаку цього фрукта зрозуміло, що він багатий на різні цукри, але крім того, в ньому міститься багато вітамінів (A, B, D, E і особливо багато C), незамінні амінокислоти, звичайно ж, мікро- і макроелементи.

Гуава(Псидіум, Гуайява, Гвайяба). Родом із Південної Америки ( орієнтовно з території сучасного Перу), у наші дні, крім тропіків Америки, культивується в Азії, Ізраїлі та Африці.

Повністю їстівний плід може бути і круглої, і довгастої, і грушоподібної форми. Діаметр до 15 см. Смак у гуави не збігається з очікуванням чогось екзотичного - зовсім невиразний трохи солодкий, при цьому аромат приємний і сильний. У країнах виростання гуави її часто люблять вживати трохи недозрілій, начебто це сприяє охолодженню організму в спекотний день. Ще можна часто побачити як таку недостиглу гуаву їдять, вмочуючи в суміш солі та перцю, кажуть дуже тонізує.

Крім звичайного, є ще такі різновиди: червоноплідна (« сунична гуава») та жовта (« лимонна гуава»). М'якуш червоноплідний - соковитий, напівпрозорий, має виражений полуничний смак. Жовті плоди і всередині такого ж кольору мають лимонний аромат. Часто зустрічається назва гуайява, що є одним із найпоширеніших у культивуванні варіантів гуави.

Гуанабана(Guanabana, Annana muricata, Сметане яблуко, Аннона колюча, Гравіола, Soursop). Родичка нойни, черімої, кремового яблука, тому їх з першого разу легко переплутати і так само як і вони, Гуанабана родом з Латинської Америки, але зараз вирощується в багатьох країнах з відповідним кліматом.

Стиглі округлі плід неправильної серцеподібної форми може досягати 12 кілограм. Кісточки великі, їх багато. На вигляд плід колючий, але насправді вколоти вас він не зможе, тому що колючки більше м'ясисті, ніж тверді. Стигла м'якоть волокнисто-кремоподібна білого кольору з не схожим ні на що смаком. Аромат може трохи нагадувати ананас.

Дакріодес(Safou, Сафо, Африканська груша). Це вічнозелене дерево переважно можна зустріти на півночі Нігерії та на півдні Анголи, в азіатському регіоні культивується поки що лише в Малайзії.

Довгі плоди синіх і фіолетових відтінків ( схожі на баклажан). Блідо-зелена м'якоть дуже жирна - до 48% жирів, містить велика кількістьрізноманітних корисних та потрібних організму речовин. Ті, хто пробував цей фрукт кажуть, що він має приємний ніжний смак.

Плоди, колір яких варіюється від темно-синього до фіолетового, також відомі як африканські груші, вони мають довгасту форму та блідо-зелену м'якоть усередині. Ці жирні плоди, як стверджувалося, можуть покласти край голоду в Африці, оскільки на 48 відсотків фрукти складаються із незамінних жирних кислот, амінокислот, вітамінів та тригліцеридів. Підраховано, що з одного Га, засадженого деревами Сафу, можна отримати 7-8 тонн олії, при цьому можуть бути використані всі частини рослини.

Джаботікаба (Jabuticaba, Бразильське виноградне дерево). За назвою зрозуміло, що ця рослина родом із Південної Америки, але іноді знайти її можна і в Південно-Східній Азії, якщо не на прилавках, то хоча б у ботанічних садах ( у сінгапурському точно бачив). Дерево росте повільно, тому виникають складнощі з його культивацією.

Цікавий і спосіб зростання плодів: вони виростаю прямо на стовбурі, а не на гілках дерева. Плоди невеликі (до 4 см в діаметрі), темно-фіолетового кольору. Під тонкою щільною шкіркою ( неїстівний) знаходиться м'яка желеподібна і дуже смачна м'якоть, чимось схожа на виноград, з кількома кісточками.

Джекфрут(Напередодні, Khanoon, Jackfruit, Нангка, Індійське хлібне дерево). Родич полінезійського хлібного дерева та малайзійського чемпедака.

Це найбільші плоди, що ростуть на деревах. Офіційний рекорд джекфрута - плід обхватом 1 метр 120 сантиметрів і вагою приблизно 34 кг.

Шкірка джекфрута пахне неприємно, але під нею кілька часточок дуже смачної солодкої жовтої м'якоті. Смак описати складно – таке собі поєднання банана, дині, пастили.

Дуріан(Durian). Навіть якщо ви ніколи не бачили цей фрукт, то, безумовно, не раз чули. Прославився він на весь світ завдяки своєму напрочуд огидному запаху.

Але у світі, особливо в Південно-Східній Азії дуже багато поціновувачів дуріану, вони навіть назвали його «Королем фруктів». Усі, хто пробував м'якоть дуріана, стверджують, що він надзвичайно смачний. Вірю на слово, але перебороти себе та з'їсти хоча б маленький шматочок, особисто я ніяк не можу.

Жовтий кавун. Гібрид дикого кавуна, м'якуш якого має природний жовтий колір, і звичного нам кавуна з червоною м'якоттю. Це знадобилося, тому що дикий кавун є неможливо, а в результаті його схрещування вийшов цілком приємний за смаком кавун, схожий на звичний, але з жовтою м'якоттю. Хоча по солодощі жовтий кавун набагато поступається червоному і смак не такий виражений.

Інжир(Фіга, Смоковниця, Смоква, Винна ягода, Смирнська ягода, Ficus carica). Думаю, ви неодноразово зустрічали його на фруктових прилавках вашого міста і якщо ще не спробували, обов'язково це зробіть. Колір шкірки інжиру може змінюватись від жовто-зеленого до фіолетового. М'якуш червоного кольору з дрібним насінням соковитий і солодкий. Безумовним плюсом інжиру є те, що дієтологи відносять його до продуктів, за допомогою яких можна позбутися зайвої ваги!

Каїміто(Абіу) – не плутайте з іншим Каїміто ( Хризофілум або Зоряне яблуко). Родом із верхів'їв річки Амазонка, культивується в Перу, Бразилії, Колумбії, Еквадорі, Венесуелі та на Тринідаді.

Плоди круглі або овальні з гладкою яскраво-жовтою шкіркою. Біла напівпрозора м'якоть кремоподібна дуже солодка. Аромат віддалено нагадує карамель із вершками. Перед вживанням свіжого Каїміто рекомендується намочити губи, інакше вони можуть склеїтися через латекс у м'якоті.

Плоди Каїміто містять багато фосфору, кальцію, заліза, амінокислот, вітамінів А, С, РР та різноманітними корисними органічними речовинами.

Каністель(Каністел, Tiesa, Яєчний фрукт, Жовте сапоте). Регіон походження – південь Мексики та Центральна Америка, також вирощується на Антильських і Багамських островах, нерідко можна зустріти в Південно-Східній Азії.

Плоди можуть бути до 7,5 см завширшки і до 12,5 завдовжки, їх форма дуже різноманітна, є куляста, овальна, яйцеподібна, закручена. Колір шкірки у стиглих плодів жовтувато-жовтогарячий. М'якуш борошнистий, жовтий з 1-4 великими кісточками. Забавно, що аромат м'якоті схожий на смажені пиріжки, а ось смак дуже солодкий через велику кількість цукрів.

Каністел багатий ніжною клітковиною, нікотиновою кислотою, каротином, амінокислотами, кальцієм, фосфором.

Карамбола(Старфрут, Камрак, Ма Фіак, Carambola, Star-fruit). "Тропічна зірка" або "Зірка тропіків" цей фрукт називають просто тому, що в розрізі він схожий на зірку. Плід їстівний цілком, і якщо смак його соковитої м'якоті не видасться вам досить яскравим, то аромат навряд чи залишить байдужими.

Кастурі(Kasturi, Kalimantan Mango, Mangga Cuban, Pelipisa, Mangifera casturi). Ендемічна рослина острова Борнео ( Калімантан).

Якщо не вдаватися до біологічних подробиць, то можна сказати, що це дике манго. Однак помаранчева волокниста м'якоть кастурі має більш виражений у порівнянні зі звичайним манго смак і м'якший аромат, хоч і не такий солодкий, як у манго.

Ківано(Kiwano Melon, Рогата диня, Африканський огірок, Антильський огірок, Рогатий огірок, Ангурія). Родом з Африки, а найбільше вирощується в Центральній Америці, Новій Зеландії, Ізраїлі.

Це ліана з довгастими плодами жовтого, помаранчевого чи червоного кольору. М'якуш зелений, справді схожий на огірок. Смак описується як суміш огірка, банана та дині. Щільна шкірка не зчищається, плід просто розрізається на часточки і з'їдається як диня чи кавун.

Кивано багатий на вітаміни (А, групи В і С), макроелементами (натрієм, кальцієм, калієм, фосфором і магнієм), також у ньому багато мікроелементів (залізо, мідь, цинк і марганець).

Кокона(Пасльон гулявниколистний) виростає на території Південної Америки в гористих районах.

Овальні або кулясті плоди (до 4 см. завдовжки і до 6 см завширшки) нагадують помідори, мають три варіанти кольору плодів; жовтий, помаранчевий та червоний. М'якуш желеподібний жовтого кольору з безліччю дрібного насіння. На смак одні кажуть, що як лимон із помідором, а комусь нагадує черешню.

Кокони багаті вітамінами групи В, калієм, кальцієм, фосфором, залізом і лимонною кислотою.

Кокоснавіть не знаю, чи варто його тут згадувати, тому що хоч це й екзотичне для жителів Росії рослина, але навіть діти знають, що він собою представляє. У регіонах зростання ( скрізь у тропіках) кокоси використовуються повністю, від поїдання м'якоті та соку, до виробів зі шкаралупи використання як паливо шкірки. Там, на півдні, кокоси продаються зеленими зовні, а всередині у них м'яка напівпрозора м'якоть та найсмачніша кокосова вода. або «молоко»). У нас у магазинах вони вже в іншій стадії дозрівання – з волокнистою шкіркою зовні та товстим шаром м'якоті усередині з невеликою кількістю рідини.

Кокос Морський (Коко-де-Мер, Подвійний горіх, Сейшельський горіх) росте виключно на Сейшельських островах, причому тільки на двох.

За формою він дуже відрізняється від звичайного кокосу і найбільше схожий на... жіночі сідниці. Плоди дуже великі, в середньому близько 18 кілограмів, часто зустрічаються екземпляри понад 25 кг. І навіть 40 кг! Кожен зібраний кокос нумерується і при покупці видається сертифікат. За смаковими якостями він явно поступається звичайним кокосам, але при нагоді спробувати обов'язково треба.

Цукеркове дерево (Hovénia dúlcis, Говенія солодка, закордоном відома як Japanese raisin tree або oriental raisin tree, тобто Японське родзинки або Східне родзинки). Історично зростало в Японії, Східному Китаї, Кореї та до 2000 метрів у Гімалаях. Завдяки своїй красивій розлогій кроні, як декоративна рослина була завезена в деякі країни, в результаті, наприклад, у Бразилії, вважається одним із найпоширеніших «загарбників» субтропічних лісів.

Плоди цукеркового дерева дрібні, як великий горох, і зовсім не ними цінується рослина, а тим, на чому плоди тримаються. М'ясиста плодоніжка, хоч і виглядає дуже дивно, насправді дуже ароматна і солодка, вона придатна для харчування в сирому вигляді. Але частіше плодоніжки цукеркового дерева сушать, тоді вони стають схожими на родзинки – і за смаком, і за виглядом. звідси й узялася західна назва «Японське родзинкове дерево»). Екстракт із насіння, гілочок та молодого листя використовується як замінник меду, йде на виготовлення місцевого вина та для цукерок.

З корисних речовин варто відзначити високий вміст калію, антиоксидантів, вітамінів, білка та сахаридів ( цукроза, фруктоза, глюкоза). У Китаї екстракт цукеркового дерева протягом кількох сотень років використовувався для боротьби із симптомами похмілля. І ось, вчені з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі з цього екстракту виділили активну речовину, яку назвали дигідроміріцетин (DHM). Воно дозволяє дуже швидко протверезіти і навіть знижує потяг до алкоголю! Вже зараз є препарати. Основним компонентом яких є дигідроміріцетин, по суті, це шлях до створення «пігулки тверезості», яка не тільки знімає симптоми сп'яніння, але й допомагає подолати алкогольну залежність. Ось таке чудове Цукеркове дерево!

Кремове яблуко (Аннона сітчаста, Голова Будди, Бичаче серце, Кремове яблуко) тут може виникнути плутанина, оскільки назву «кремове яблуко» нерідко застосовують до родинної рослини «черімойя». Родом із районів Центральної Америки та групи Антильських островів, зараз нерідко можна зустріти у Південно-Східній Азії.

Плоди (від 8 до 16 см.) схожі формою на серце ( звідси одна з назв), зовні можуть бути жовтими або коричневими з червонуватим відтінком. Усередині солодка біла, практично кремова м'якоть, що тане в роті та неїстівне насіння. Щодо того, на що схожий запах, єдиної думки немає, але він, безумовно, приємний.

Кумкват(Kumquat, Фортунелла, Кінкан, Японські апельсини). Батьківщина кумквату - Китай, але в даний час його вирощують повсюдно там, де відповідний клімат і для інших цитрусових.

Цей представник цитрусових давно не рідкість на полицях супермаркетів, проте багато хто досі його не наважився спробувати, а дарма. Невеликі довгасті плоди (до чотирьох сантиметрів у довжину і до двох з половиною завширшки) зовні виглядають як маленькі апельсини, але смак у них все ж таки відрізняється. Головна особливістькумковата - це те, що він з'їдається прямо зі шкіркою, вона дуже тоненька; неїстівні тільки кісточки.

Лічі(Літчі, Китайська злива, Litchi). Родом із Південного Китаю, зараз активно вирощується у багатьох країнах із субтропічним кліматом. Один із найпопулярніших фруктів у країнах Південно-Східної Азії.

Плоди круглі (діаметром до 4 см.) з червоною бугристою шкіркою, із солодкою, соковитою желеподібною м'якоттю та однією кісточкою. Багато хто плутає його з Лонганом, вони справді схожі і за формою, і за консистенцією м'якоті, і за смаком, але у лічі він більш виражений.

Містить багато вуглеводів, пектинових речовин, калію, магнію, вітамін С, дуже високий вміст вітаміну РР.

Лонган(Лам-яй, Лун'янь, Око Дракона але також іноді називають і зовсім інший фрукт «пітахайя») близький родич вищеописаного лічі, також родом з Китаю, а в даний час культивується повсюдно в Південно-Східній Азії.

Круглі невеликі плоди з коричневою шкіркою всередині мають соковиту солодку напівпрозору м'якоть і одну неїстівну кісточку. М'якуш дуже ароматний і крім солодощі має своєрідний, відомий відтінок.

Лонгконг(Лангсат, Лонкон, Дуку, Lonngkong, Langsat) родом із Малайзії, а зараз вирощується у більшості країн Південно-Східної Азії, в Індії, на Гаваях.

Круглі плоди (до 5 см. в діаметрі) вкриті коричневою шкіркою і на вигляд їх можна переплутати з Лонганом, проте всередині Лонгконг має не цільну, а сегментовану м'якоть, що нагадує формою часник. Але смак, звичайно, зовсім не часниковий, а приємний кисло-солодкий. У різновиду, який називається Лангсат, смак може бути трохи з гіркуватістю.

Лукума(Pouteria lucuma) родом з Південної Америки, там же і вирощується нині і ще в Мексиці та на Гаваях.

Овальні плоди (до 10 см завдовжки) покриті тонкою шкіркою коричнево-зеленого кольору з червонуватим відтінком, а жовта м'якоть - солодка і має до 5 кісточок. Лукума відноситься до сімейства Сапотові, серед яких чимало дуже смачних і незвичайних фруктів, про які ви також дізнаєтеся з нашої статті ( наприклад, я сам донедавна не знав, що один із моїх улюблених фруктів "Саподилла, виявляється, теж сапотове).

Луло(Наранхілла або Наранхілья, Пасльон китоський, лат. Solanum quitoense) родом з передгір'я Анд, тобто з Південної Америки, в даний час там і культивується, а також у країнах Центральної Америки та на Антильських островах.

Жовто-жовтогарячі круглі плоди (до 6 см. в діаметрі) найбільше нагадують помідори, але вкриті білими волосками. Смак м'якоті кисло-солодкий, дуже цікавий, стверджують, що схожий на суміш ананаса, полуниці та маракуї. Їдять як у сирому вигляді, так і у вигляді соків та десертів. Дуже корисний фрукт- тонізує, очищає кров, навіть сприяє відновленню волосся та нігтів.

Магічний фрукт (Чудові ягоди, Путерія солодкувата, Miracle fruit) цей представник великого сімейства Сапотові росте у Західній Африці.

Невеликі червоного кольору довгасті плоди (до 3 см в довжину) самі по собі не мають незвичайного смаку, але вони дуже незвичайні. Білок, що міститься в магічному фрукті, вимикає смакові рецептори, які сприймають гіркий і кислий смак, і після його вживання абсолютно все, що ви з'їсте протягом години, здаватиметься вам солодким.

Як самостійне блюдо магічний фрукт, звичайно, не розглядається, але він відмінно підходить для гастрономічних експериментів, щоб можна було здивувати людину незвичайним смаком звичайнісіньких страв.

Маммея американська (Американський абрикос, Антильський абрикос, Mammea americana) з'явився з країн у тропіках Америки, а зараз культивується по всьому світу в районах із відповідним кліматом.

Круглі плоди (діаметр до 20 см.) з помаранчевою м'якоттю і однією кісточкою на смак схожі на абрикос, звідси і друга назва.

Маме(Маме-сапоте, Mamey, Mamey-sapote, Мармеладний плід, Путерія, Pouteria sapota). Рід з південних районів Мексики, також вирощується в тропічному поясі Америк і Південно-Східної Азії.

Плоди можуть бути кулясті або довгасті, нерідко дуже великі (до 20 см в довжину і вагою до 3 кг), покриті товстою червонувато-коричневою шкіркою. Колір м'якоті може бути рожевий, червонуватий, помаранчевий або сірий, за своєю консистенцією вона схожа на мармелад ( що й відбилося у назві), а смак комусь нагадує карамель, хтось знаходить вершкові відтінки. У плоді знаходиться, як правило, одне велике насіння.

Плоди мармеладного плоду багаті на вітаміни А, С, вуглеводи, рослинні білки, а також залізом, кальцієм і калієм.

Манго(Mango) це один із моїх улюблених фруктів, та й багато людей по всьому світу вважають манго найсмачнішим фруктом. З одного боку, звичайно, складно назвати його екзотичним, адже купити можна в будь-якому великому супермаркеті Росії, проте будь-хто, хто пробував манго в місцях його зростання, скаже, що магазинний фрукт – це абсолютно не те саме, що й свіжий. Манго родом з Індії, зараз його вирощують буквально у всьому світі, де є відповідні умови. І у кожній країні манго матиме свої смакові нотки!

Класичний колір стиглого манго – жовтий, але серед 35 масово вирощуваних сортів є й інші забарвлення, наприклад, пурпуровий, зелений або чорний. Тому, купуючи манго зеленого кольору, треба уточнити, може це такий сорт і фрукт вже стиглий.

Крім дивовижного аромату та насиченого, легко впізнаваного смаку, манго має дуже корисні властивості, наприклад, дуже добре впливає на органи зору та відмінно зміцнює імунітет.

Мангустін(Mangosteen, Мангостан, Мангостин, Гарцинія, Манкут) батьківщина цієї рослини - Південно-Східна Азія, звідки він розійшовся далі планетою, аж до Африки та Латинської Америки.

Круглі плоди (в діаметрі до 7,5 см.) покриті товстою темно-фіолетовою шкіркою, а м'якуш сегментований ( як у часнику) на часточки з насінням. Смак солодкуватий, з невеликою кислинкою, дуже багатьом подобається ( а от я так і не зміг їм «перейнятися»…). На жаль, часто трапляються хворі плоди, які зовні ви ніяк не відрізніть від здорових, поки не очистите, у таких м'якоть буде не біла, а кремова і неприємна на смак. нам такі нерідко зустрічалися).

Маракуя(Фрукт пристрасті, Пешнфрут, Passion fruit, Страстоцвіт їстівний, Пасифлора їстівна, Гранаділ пурпурна) родом з Південної Америки, а в даний час вирощується в багатьох країнах з тропічним кліматом.

Круглі плоди (в діаметрі до 8 см.) можуть мати різне забарвлення – жовте, фіолетове, рожеве, червоне. Загалом смак більш кислий, ніж солодкий, особливо жовті ( особисто мені вони дуже сильно нагадують обліпиху), тому в чистому вигляді фрукт на любителя, як правило, вживають сік маракуї, змішаний з іншими. Кісточки дрібні та їстівні, але вони можуть спричинити сонливість.

А свою іншу назву «Фрукт пристрасті» маракуя отримала через нібито властиві їй властивості афродизіаку, хоча серйозних досліджень на цю тему не було.

Марула(Marula, Sclerocarya birrea) – окрім як в Африці, на півдні та заході континенту, ви це дерево не зустрінете. Купити плоди за межами чорного континенту майже неможливо, так як зрілі плоди дуже швидко починають усередині блукати, так що від поїдання перезрілих плодів можна легко отримати сп'яніння.

Довгі плоди вкриті тонкою жовтою шкіркою, а під нею - м'якоть біла, соковита, терпка і одна кісточка. Незважаючи на терпкість смаку, марула цілком їстівний фрукт, але найчастіше з неї роблять різні десерти та фірмовий африканський лікер «Amarula». А зі шкірки заварюють напій, що нагадує чай, але з незвичайним смаком.

Плоди з'являються двічі на рік, у березні-квітні та у вересні-жовтні. Завдяки багатому складу з великою кількістю вітамінів ( особливо багато вітаміну C) і мінералів марула дуже хороша для загальнозміцнювального впливу на організм, відмінно виводить солі важких металів та продукти метаболізму. Також марула підходить для профілактики та лікування захворювань таких систем організму, як серцево-судинна, нервова та сечостатева.

Матіса(Південно-Американське сапоте, Matisa, South American Sapote) – про цей фрукт дуже мало інформації, оскільки він зовсім не поширений далі за регіон свого походження, тобто далі тропічного поясу Південної Америки.

Плоди округлі, яйцеподібні або овальні, великі (до 15 см. в довжину і до 8 см. шириною) з товстою бархатистою шкіркою зеленувато-коричневого кольору. М'якуш оранжево-жовтий, м'який, соковитий, солодкий з приємним ароматом і від 2 до 5 великих насіння.

Мафаї(Бірманський виноград, Mafai, Baccaurea ramiflora, Baccaurea sapida) росте в більшості південноазіатських країн, але найбільше в Малайзії та Індії.

З виноградом нічого спільного, крім другої назви, не має, ну ще з мафаї теж роблять вино. Круглі плоди (від 2,5 до 4 см. в діаметрі) зі шкіркою різного кольору, залежно від сорту, від жовтувато-кремового, червоного та до фіолетового. Біла трохи драглиста за консистенцією м'якоть на смак кисло-солодка, добре освіжає, у кожному плоді одна неїстівна кісточка. До речі, смак плодів з різним кольором шкірки може трохи відрізнятися, так що якщо ви, наприклад, спробували жовтий мафаї і не вразилися, то, можливо, червоний вам сподобається більше.

Мафаї дуже погано переносить тривале транспортування, стиглі фрукти не зберігаються довше 5 днів. Бірманський виноград насичений корисними елементами, особливо багато вітаміну C і заліза, тому він дуже корисний при анемії та як загальнозміцнюючий засіб.

Момбін пурпурний (Мексиканська злива, Spondius Purpurea, Spondias purpurea, jocote, Hog Plum, Makok, Amra, Сирігела, Siriguela, Ciriguela, Ciruela). Батьківщина момбіна – тропічна Америка від Мексики до Бразилії та острова Карибського басейну, пізніше була натуралізована в Нігерії, Індії, Бангладеш, Індонезії, Шрі-Ланці та Філіппінах.

Одна з назв момбіну пурпурового - Ciruela», що іноді застосовується в Латинській Америці, буквально з іспанської перекладається «сливу», і, власне, використовується і для позначення звичайної сливи. А самі іспанці для момбіну використовують іншу назву – « jocote». Тож дивіться, не дивуйтеся можливої ​​плутанини з цим хитрозаконспірованим фруктом! А взагалі, крім перелічених мною, він має ще купу локальних назв, перерахування яких реально зайняло б ще один абзац…

Плоди овальні довгасті довжиною до 5 см. з тонкою шкіркою, яка може бути червона, жовта, пурпурна або помаранчева ( останній варіант зовні дуже нагадує кумкват.). М'якуш жовтого кольору має волокнисту структуру; вона ароматна, соковита, а на смак кисло-солодка. Усередині одна велика кісточка з борозенками.

Містить багато вітамінів групи В, вітамін С, калію, заліза, магнію, фосфору, міді.

Монстера(Монстера делікатесна, Монстера приваблива, Монстера чудова, Monstera, лат. Monstera deliciosa) родом з Центральної Америки, а також заради своїх смачних плодів культивується в Індії та Австралії.

До речі, у багатьох російських господарок монстера росте вдома, як декоративна рослина, а от плоди з квітів виходять лише у відповідних кліматичних умовах. Самі плоди схожі на кукурудзу, вони довгі, до 30 см., і широкі, до 8,5 см., під товстою шкіркою приховують соковиту, ароматну м'якоть, яка схожа на поєднання банана і ананаса.

Мушмула Японська (Локва, Еріоботрія японська, Шесек, Нісперо, Nispero) – родом з Японії та Китаю, ця рослина свого часу досить широко поширилася на Кавказі, і за старих часів плоди мушмули були цілком звичні, але згодом чомусь вони забули.

Помаранчево-жовті плоди круглої форми до 5 см. в діаметрі з соковитою м'якоттю та однією великою кісточкою. На смак комусь нагадує грушу з черешнею, комусь яблуко з абрикосом, але обов'язково солодкі з кислинкою. Я вперше спробував Мушмулу в Гонконгу, а раніше навіть не знав про її існування; дійсно дуже приємний фрукт, мені здалося, що смак у нього абсолютно самостійний, легко відомий. Безліч корисних властивостей, особливо для людей, які страждають на гіпертонію, аритмію, водянку, серцеву недостатність.

Нойна(мабуть, найпоширеніша назва в Азії - Цукрове яблуко, Аннона луската, Sugar-apple, Sweetsop, Noi-na). За формою та розмірами справді нагадує яблуко, проте має оригінальний зовнішній вигляд зі своєрідними «лусочками». Цей горбистий зелений фрукт дуже широко культивується у країнах з тропічним кліматом – від Південної Америки до Полінезії. ( Його багато хто часто плутає із фруктом «Гуанабана», вони справді схожі, оскільки є «близькими родичами», але це не одне й те саме! Також гуанабану нерідко називають «цукрове яблуко», але знову ж таки, помилково.)

Під горбистою шкіркою знаходиться солодка м'якоть, на смак дуже приємна і тверді неїстівні кісточки (до 60 штучок). Стиглий фрукт повинен бути м'яким при натисканні, його м'якоть буде справді смачна, ніжна і її можна спокійно їсти ложкою. Якщо ж вам попався незрілий екземпляр ( твердий на дотик), то краще просто дати йому полежати пару днів і дозріти.

А користь нойни полягає в багатому вмісті вітаміну С, різноманітних амінокислот та кальцію.

Ноні(Noni, Morinda citrifolia, Морінда цитрусолистна, Велика морінга, Індійська шовковиця, Корисне дерево, Сирний фрукт, Нону, Ноно). Батьківщина цієї рослини – Південна Азія, а завдяки своїй невибагливості до догляду та якості ґрунту, в даний час вона активно вирощується у більшості країн з відповідним тропічним кліматом.

Овальні плоди до певної міри своєю формою нагадують картоплю, тільки зелену і в пухирцях, а всередині багато дрібного насіння.

Цілком точно, ви не забудете цей фрукт, якщо спробуєте, але навряд чи будете в захваті від різкого запаху запліснілого сиру і гіркого смаку. Тобто популярністю у туристів ноні точно не користується… А ось населення країн, де його вирощують, активно вживає його в їжу, найчастіше як основний повсякденний продукт, який багатий на вітаміни, мінерали, але має дуже низьку калорійність.

Опунція(Індійська смоква, індійський інжир, індійська фіга, сабр, колюча груша, цабр). Кактус! Справжнісінький, тільки не такий декоративний, що можливо росте у вас вдома, а велика деревоподібна рослина. Основне місце зростання ( згадуємо вестерни) – Америка ( обидва континенти). Не соромтеся, що деякі варіанти назви містять прикметник «індійська», якщо ви пам'ятаєте шкільний курс історії, то розумієте, що до Індії вона має лише непряме відношення ( Колумб плив відкривати шлях до Індії, звідси і плутанина).

Їдять, звичайно, не колючки, а плоди ( хоча вони теж колючі.) невеликих розмірів (до 10 см.), які можуть бути різних відтінків ( зелений, червоний або жовтий). М'якуш у них солодкувато-кислуватий ( кажуть, схожа на хурму), її їдять ложкою, але щоб до неї дістатися, треба спочатку вимочити плід 20 хвилин у холодній водіпотім видалити дрібні колючки і розрізати шкірку.

Безумовно, це один із найекзотичніших плодів, які далеко не кожен турист зможе спробувати.

Пайнберрі(Pineberry, Суниця ананасна). Це гібрид американської чилійської суниці та сеаероамериканської віргінської суниці.

Ягоди пайнберрі невеликі, від 15 до 23 мм, мають світле забарвлення, від білого кольору до помаранчевого, а смак і аромат як у ананаса, за що вона і отримала свою назву.

У продажу на території Росії практично неможливо знайти, оскільки пайнберрі вкрай неврожайна, в дощову погоду сильно схильна до гнили і погано переносить транспортування. У відносно великій кількості пайнберрі вирощують у теплицях у Європі.

Панданус(Пандан, Гвинтова пальма, Дикий ананас). Деякі з читачів, напевно, добре знайомі з цією рослиною, так як деякі його види є декоративними домашніми рослинами.

Округлі плоди формою нагадують ананас, у зрілому вигляді мають оранжево-червоний колір. Плоди лише деяких видів панданусу є умовно їстівними. Тобто ви можете пожувати соковиту м'якоть і насолодитися смаком, схожим на ананас, але потім треба її виплюнути ( хоча ніде не зустрічав інформацію про будь-які ускладнення у разі її поїдання…). В основному з панданусу роблять сік та ефірну олію для ароматизації різних страв або навіть мила.

Папайя(Papaya, Динне дерево, Хлібне дерево). Родом вона із Центральної та Південної Америки, а в наш час культивується практично у всіх тропічних країнах. Не треба плутати її з іншими «Хлібними деревами» ( Джекфрут та Хлібне дерево Artocarpus altilis), нічого спільного між цими рослинами немає, просто якщо папаю запекти на вогні, вона почне пахнути хлібом.

Плоди ростуть прямо на стовбурі дерева, вони великі, мають витягнуту форму і можуть досягати в довжину 45 см, а в діаметрі 30 см. Колір незрілих плодів зелений, а стиглих плодів жовто-жовтогарячі. Смак у зрілої папайї не якийсь супер екзотичний і незабутній, але все ж таки дуже приємний, чимось дійсно нагадує диню.

У їжу використовуються і незрілі плоди для різноманітних страв. А ще з папаї роблять препарати для лікування остеохондрозу та поліпшення травлення. Дуже корисна рослина, Але велика кількість соку у всіх його частинах змушує бути обережними, так як у деяких людей цей сік може викликати алергічну реакцію.

Пепіно(Динна груша, Солодкий огірок, Solanum muricatum) цей чагарник родом із Південної Америки, де переважно й вирощується, також культивується у Новій Зеландії.

Досить великі округлі плоди масою до 700 гр. Можуть істотно відрізнятися за формою та забарвленням, переважно переважають відтінки жовтого кольору іноді з пурпуровими або фіолетовими штрихами. М'якуш дуже соковитий, жовтуватого кольору, кисло-солодкий смак нагадує диню, а за ароматом щось середнє між динею, гарбузом і огірком. Дрібне насіння в пазухах м'якоті їстівне. Пепіно використовується як десерт, додається в салати, соуси, його можна консервувати або готувати варення. Нестиглі плоди використовуються як звичайні овочі.

Пепіно дуже насичений вітамінами А, В1, В2, С, РР, а також залізом, калієм пектин. Стиглий може кілька місяців зберігатися в холодильнику, а незрілі зберігаються також довго і при цьому дозрівають.

Пітанга(Eugenia brasiliensis, Грумічама, Бразильська вишня, Південна вишня, Суринамська вишня) за допомогою однієї з назв зрозуміло, що батьківщина цієї рослини – Південна Америка, крім того, вона культивується на Філіппінах та в африканській Французькій Гвінеї.

З другої назви також зрозуміло, що за смаком питанга найбільше схожа на вишню, іноді з легкою гіркуватістю; її червона м'якоть дуже соковита з однією кісточкою. Округлі плоди можуть бути різних відтінків червоного та навіть чорного кольору. Але головна їх особливість, що відразу впадає в око – вони ребристі.

Вживати її можна як і звичайну вишню – від поїдання у сирому вигляді, до соків, мусів, варення тощо. п. Пітанга містить багато вітамінів А і С, фосфору, кальцію, антоціанінів, антиоксидантів та каротину.

Пітахайя(Пітайя, Лун янь, Драконів фрукт, Dragon fruit, іноді Око Дракона). Тільки коли став готувати цю статтю дізнався, що Пітахайя - кактус. Родом вона з Америки, але в даний час вирощується повсюдно в регіонах з відповідним кліматом, особливо багато в Південно-Східній Азії.

Великі довгасті плоди легко впізнати, оскільки вони дуже своєрідно виглядають. Колір шкірки може бути червоний, рожевий або жовтий, а м'якоті колір білий або червоний.

М'якуш соковитий, з безліччю дрібних їстівних кісточок, на смак трохи солодкуватий, але нічого видатного, його складно назвати екзотичним і незабутнім. Незважаючи на невиразність смаку. Фрукт чомусь має досить велику популярність і вирощується на величезних плантаціях цілий рік.

У пітахай великий вміст фосфору, заліза, кальцію, вітамінів В, С, Е. Цей фрукт буде корисний при цукровому діабеті або шлункових болях.

Платонія чудова (Platonia insignis, Bacuri, Bacury, Pacuri, Pakuri, Pakouri, Packoeri, Pakoeri, Maniballi, Bacurizeiro). Це високе (до 25 метрів) дерево родом із Південної Америки і спробувати його десь, окрім як у країнах цього регіону (Бразилія, Гайана, Колумбія, Парагвай) дуже складно.

Кулясті або овальні плоди в діаметрі можуть бути до 12 см. Товста жовто-коричнева шкірка приховує ароматну білу м'якоть і кілька великих насіння. Кисло-солодку м'якоть їдять і у свіжому вигляді, і у вигляді десертів, мармеладу, желе. Плоди платонії містять багато заліза, фосфору та вітаміну С.

Плуот(Плумкот, Апріум) – гібрид сливи та абрикоса, з переважанням характеристик сливи, отриманий у Каліфорнії.

За формою схожий і на сливу і на абрикос, але шкірка все ж таки як у сливи гладка і пружна; колір залежить від сорту, можливо від зеленого до бордового. М'якуш соковитий трохи нагадує абрикос, але набагато солодший, колір ближче до фіолетового.

Плуот вживається так само як і його «батьки» - хоч просто їж, хоч варення або компот, або десерт, з нього роблять навіть вино.

Багатий калієм, вітаміном С, глюкозою, відмінно підходить у період простудних захворювань, оскільки має жарознижувальні властивості та здатність зміцнювати імунітет.

Помело(Помела, Памела, Pomelo, Pummelo, Pumelo, Som-o, Помпельмус, Шеддок, Citrus maxima, Citrus grandis, Китайський грейпфрут, Джейбонг, Джерук, Лімо, Лушо, Джембура, Сай-сех, Бантен, Зебон, Робеб Батьківщина цього цитрусового – Південно-Східна Азія, що нині вирощується в багатьох країнах, у наших супермаркетах цілком частий товар, але багато хто досі його не спробував, тож для них він безперечно поки що екзотика.

Плоди кулясті, великі, часом навіть дуже, аж до 10 кілограмів; цает може бути зелений або жовтий. Під товстою шкіркою м'якоть, як і в більшості цитрусових, розділена на сегменти, вона не така соковита, як у родичів типу апельсина або грейпфрута, але смачна, солодкувато-кисленька, освіжаюча.

Якщо ви бачите в найближчому магазині цей фрукт, але поки що так і не купили, то дарма, знайте, що помело дуже корисний цитрус, дієтичний фрукт, він містить мікроелементи, вітаміни В1, В2, В5, С, бета-каротин. Помело відмінно підійде для зміцнення імунітету та профілактики простудних захворювань.

Ракам(Salacca wallichiana) є найближчим родичем Зміїного фрукта (Salacca zalacca), про який розповідається трохи нижче. Їх дуже часто плутають, але плоди Ракама. наголос на другу «а»), на відміну від Ракума ( Зміїного фрукта, опис та фото трохи нижче в тексті) Більш витягнуті, забарвлені в червоний колір і мають більш виражений смак. А в іншому все також – лусочки та колючки на шкірці, і один регіон вирощування у Південно-Східній Азії.

Рамбутан(Rambutan, Ngo, "волосатий фрукт"). Кумедний зовнішній вигляд рамбутану запам'ятовується відразу. Червоні круглі плоди (діаметром до 5 см.) справді «волосаті», навіть названий він так від індонезійського слова «Rambut», тобто «волосся». Крім червоного кольору, рамбутан може бути жовтим або червонувато-оранжевим.

Ці фруктові дерева культивуються повсюдно у країнах Південно-Східної Азії ( особливо рамбутан популярний у Тайланді), а також в Африці, Австралії, станах Карибського басейну.

Шкірка м'яка, дуже легко знімається руками, а під нею дуже соковита напівпрозора м'якоть, ароматна та солодка, часто з легкою приємною кислинкою. Колір драглистої м'якоті може бути червоним або білим.

Кісточку в сирому вигляді краще їсти, тому що вона може бути отруйна, та й смак у неї не дуже, а ось підсмажене насіння можна спокійно вживати в їжу. З рамбутану також роблять джеми, желе, часто його можна купити в наших магазинах у консервованому вигляді.

Плоди рамбутану містять протеїн, вуглеводи, фосфор, залізо, кальцій, нікотинову кислоту, вітаміни С, В1 та В2.

Рожеве яблуко (Сізігіум ямбоз, Малабарська слива, Чомпу, Chmphū̀, Rose apple, Chom-poo). Активно вирощується у регіоні свого походження – у країнах Південно-Східної Азії, особливо багато у Тайланді.

За формою на яблуко чомпу зовсім не схожий, а виглядає швидше як груша або дзвіночок. Колір плодів може бути червоний ( найчастіше), Блідо-рожевий або світло-зелений. Шкірка тонка, всередині соковита м'якоть і кілька дрібних насіння, тому чомпу можна їсти цілком ( не забуваємо ретельно мити всі фрукти!).

Смак хрумкої м'якоті не можна назвати виразним і таким, що запам'ятовується, саме тому фрукт не дуже популярний у туристів. Віддалено аромат і смак чомпу нагадує троянду (але я, наприклад, його взагалі не вловив), але, на мою думку, переважно Рожеве яблуко схоже саме на яблуко. Так що не чекайте від чомпу феєрії смаків, зате з його допомогою можна відмінно вгамувати спрагу.

Ромова ягода (лат. Myrciaria floribunda, Rumberry, Guavaberry) – часто зустрічається в природі в країнах Центральної та Південної Америки, на островах Карибського басейну, також вирощується у США (Флорида та Гаваї) та на Філіппінах.

Ягоди від жовто-жовтогарячого до темно-червоного кольору і майже чорного кольору, дуже невеликі, наполовину розміру вишні. від 8 до 16 міліметрів). М'якуш ароматний, солодкий або кисло-солодкий, напівпрозорий, але його зовсім небагато, тому що всередині багато місця займає кругла кісточка.

Ягоди можна їсти просто так, але частіше вони йдуть на виготовлення джемів, напоїв, як правило, алкогольних, наприклад. Guavaberry liqueu r», виготовлений на основі рому та є популярним напоєм на Різдво у жителів островів Карибського басейну.

Містить багато заліза, вітаміну С, амінокислоти, пектинові речовини, органічні кислоти, флавоноїди.

Рука Будди(Пальці Будди, Цитрон пальчастий). Цей дивний плід своєю незвичайною формою відразу ж привертає до себе увагу. Але купувати на пробу його не треба, навряд чи ви зрадієте тому, що він майже повністю складається з щільної шкірки, як у лимона, і невеликої кількості м'якоті.

Незважаючи на це, Рука Будди є на всіх фруктових прилавках Південно-Східної Азії, тому що його використовують у кулінарії, для ароматизації випічки, з нього роблять варення, напої, цукати.

Салак(Салак, Салакка, Ракум, Зміїний фрукт, Snake fruit, Salacca zalacca). Дуже популярний фрукт у Південно-Східній Азії.

Каплевидні плоди (діаметром до 4 см.) покриті коричневою лусчастою шкіркою, яка багатьом справді нагадує зміїну шкіру. Шкірка знімається відносно легко, проте вона покрита гострими дрібними колючками, які запросто впиваються в шкіру рук, тому чистити треба обережно, краще ножем.

Під колючою шкіркою знаходиться м'якоть бежевого кольору, яка сегментована на кілька фрагментів, і кілька неїстівних кісточок.
Цей фрукт ви запам'ятаєте не лише за незвичайним зовнішнім виглядом, але й за яскравий кисло-солодкий смак, у відтінках якого комусь відчувається хурма, комусь груша, комусь ананас або банан з горіховим присмаком, тобто треба обов'язково куштувати, на словах не поясниш.

Салак містить кальцій, вітамін С, бета каротин, тому його регулярне вживання позитивно позначається на стан волосся і нігтів, сприяє поліпшенню зору, а також добре впливає на діяльність ШКТ і діяльності мозку.

Сантол(Катон, Sandoricum koetjape, Santol, Компем річ, Кратон, Krathon, Гратон, Тонг, Донка, Дикий мангостин, Фальшивий мангостин). Активно вирощується у країнах Південно-Східної Азії.

Кулясті плоди (діаметром до 7,5 см.) покриті товстою бархатистою шкіркою, яка може бути жовтуватого або червонувато-коричневого кольору. Біла м'якоть сегментована на кілька часточок, з однією кісточкою у кожній. Солодкий або кисло-солодкий смак сантолу нагадує найпоширеніший мангостин, що дало йому одну з назв. Кісточки їсти не треба, тому що вони призводять до кишкових розладів.

Сантол містить багато вітамінів, калію, кальцію, фосфору, завдяки такому складу, він надає загальнозміцнюючі властивості, корисний при ослабленому імунітеті, захворюваннях серцево-судинної системи, зміцнює кістки та зуби.

Саподілла(Сапотове дерево, Деревна картопля, Олійне дерево, Ахра, Sapodilla, Prang khaa, La-mut, Naseberry, Chiku) родом з Мексики, зараз вирощується практично повсюдно в тропічних країнах Америки та Азії.

Переважно овальні, іноді круглі плоди (до 10 см в довжину) покриті тонкою шкіркою коричневих відтінків від світлих до темних, стиглі плоди мають бути темні та м'які. М'якуш дуже ніжний, соковитий, забарвлений в коричневий колір іноді з рожевим відтінком. На смак вона нагадує карамель, один із моїх улюблених фруктів. Усередині плода знаходяться з дюжину кісточок, кожна має гачок, тому треба бути уважнішою, щоб їх випадково не проковтнути, інакше цим гачком вони можуть зачепитися в горлі. але кісточки дуже легко відокремлюються від м'якоті та проблем з ними у мене не виникало).

Дуже шкода, що такий смачний фрукт може зберігатися не більше 3 днів, тому його можна спробувати лише в регіонах вирощування або найближчих до них країнах ( Росія до них, як ви розумієте, не належить).

У саподиллі міститься калій, багато вітаміну С, є кальцій, залізо, корисні вуглеводи і, звичайно, клітковина.

Сапоте біле (White Sapote, Біла сапота, Матасано, Казимироа їстівна, Casimiroa edulis, Мексиканське яблуко, Mexican apple). До представників сімейства Сапотові, описаних вище ( саподилу, лукуму) немає відносин, оскільки входить у інше сімейство – Рутові. Родом рослина з центральних районів Мексики, що культивується в Центральній та Південній Америці, на деяких островах Карибського басейну та сусідніх Багамах, в Індії, Новій Зеландії, Середземномор'ї.

Круглі плоди (до 12 см. в діаметрі) з тонкою гладкою шкіркою жовтуватого або зеленого кольору і вершково-білою м'якоттю. На смак схожа на ванільний крем або пудинг. Кісточки (до 6 штук) їсти не треба, тому що вважається, що вони отруйні і мають наркотичні властивості.

Сапоте зелене (Green Sapote, Red faisan, Achradelpha viridis та Calocarpum viride). Родом із Центральної Америки, територія Гондурасу, Коста Ріки та Гватемали. Вирощують також в Австралії та Полінезії.

Плоди овальної форми (до 12,5 см в довжину і до 7,5 см в діаметрі) покриті гладкою тонкою шкіркою оливкового або жовто-зеленого кольору, може бути в червоно-коричневих цяточках. М'якуш щільно прилягає до шкірки, вона червоно-коричневого кольору, дуже ніжна, солодка та соковита. У кожному плоді 1 або 2 темно-коричневі кісточки.

Сапоте чорне (Black Sapote, Diospyros digyna, Chocolate Pudding Fruit, Chocolate Persimmon, Чорна хурма, Шоколадна хурма, Чорне яблуко, Barbacoa). Ні до Сапотових ( саподилу, лукуму), ні до Рутових ( Біле сапоте) відносини немає, попри назву, оскільки належить зовсім іншому сімейству – Ебенові, а найближчим відомим нам родичем чорного сапоте є хурма. Регіон походження – Центральна Америка та південні райони Мексики, крім цього вирощується на таких островах, як Маврикій, Гаваї, Філіппіни, Антильські острови та Бразилії.

Кулясті плоди (до 12,5 см. в діаметрі) у зрілому стані стають зовні брудно-зеленого кольору, а їх м'якоть чорна ( звідси і назва). М'якуш желеподібний, глянсовий, навіть неприємний на вигляд, але дуже смачний, ніжний, солодкий і нагадує шоколадний пудинг. Її їдять і просто у свіжому вигляді, і активно використовують як інгредієнт для кондитерських виробів та коктейлів. У м'якоті знаходяться до 10 плоских кісточок, які легко від неї відокремлюються.

ТамаріндСолодкий (Sweet Tamarind, Індійський фінік, Асам, Сампалок, Chintapandu). Батьківщина цього дерева сімейства Бобові - Східна Африка, в наш час повсюдно культивується в тропічних країнах.

Плоди довгі, до 20 см., як і належить бобовим, схожі на боби ( або горох), зовні вони світло-коричневі, а м'якуш ( точніше, оплодник або перикарпій) Темно-коричнева. Плоди дуже солодкі, терпкі, але треба обережно, тому що на відміну від звичних нам бобових, у тамаринда в м'якоті заховані тверді великі кісточки.

Вживається і у свіжому вигляді, але значно більше застосування знаходить у кулінарії у вигляді спеції та соусу.

Солодкий тамаринд містить багато вітаміну А, С, вітаміни групи В, фосфору, заліза, магнію, багатий на вуглеводи, органічні кислоти і білком.

Тамарило(Тамарільо, Томатне дерево, Цифомандра бурякова, Cyphomandra betacea). Батьківщиною вважаються країни західного узбережжя Південної Америки; вирощується майже у всіх країнах Південної Америки, а також у Коста-Ріці, Гватемалі, Ямайці, Пуерто-Ріко, Гаїті та Новій Зеландії.

Плоди овальної форми (до 10 см в довжину, до 5 см в діаметрі) дійсно нагадують томати, вкриті гладкою щільною шкіркою, яка на смак гірка. За кольором можуть бути жовті, оранжево червоні, іноді фіолетові. М'якуш золотисто-червоний, з безліччю дрібного насіння, за смаком він кисло-солодко-солона, схожа на помідор з присмаком маракуї або смородини. Зазвичай її їдять ложкою, просто розрізавши плід навпіл.

Містить мало жирів та вуглеводів; багатий калієм, А, В6, С, тіаміном, рибофлавін.

Умарі(Umari, Guacure, Yure, Teechi) родом із бразильських районів Амазонки; вирощується в Бразилії, Еквадорі, Колумбії та Перу.

Плоди овальні (від 5 до 10 см у довжину та від 4 до 8 см у діаметрі), покриті тонкою гладкою шкіркою жовтого, червоного, чорного або зеленого кольору. Їсти можна зі шкіркою, а шар м'якоті всього 2-5 мм., Вона жовтого кольору, масляниста, солодка, з сильним характерним приємним смаком та ароматом. Усередині плода одна тверда велика кісточка, їх смажать та їдять. Вживають умарі просто, як звичайний фрукт, а також завдяки його жирній маслянистій текстурі, буквально, як олію намазують на хліб із маніоки.

Умарі містить жири, вуглеводи, білки, цинк, кальцій та вітамін А.

Фейхоа(Feijoa, Pineapple Guava, Акка Селлова, Акка Фейхоа, Фейхоа Селлова). Родом із Південної Америки, зараз вирощується повсюдно у регіонах із відповідним субтропічним кліматом (зокрема у Росії).

Невеликі плоди овальної форми (до 5 см. довжиною і до 4 см. в діаметрі) покриті або гладкою жовто-зеленою шкіркою, або горбкуватою темно-зеленою, на смак вона кисла, так що є краще без неї. Колір м'якоті у стиглої ягоди білий або кремовий, вона соковита, желеподібна і поділена на кілька секцій і містить кілька їстівних насіння. Кисло-солодкий смак нагадує суміш суниці, ананасу та ківі.

Фейхоа містить багато цукрів, органічних кислот, йоду, вітаміну С.

Фізаліс(Physalis, іноді називають Смарагдовою ягодою або Земляною журавлиною, Перуанський аґрус, Пухирник, Пісся вишня, Марунка, Суничний томат) – ви напевно бачили його багато разів, він дуже часто використовується для прикраси кондитерських виробів, хоча зустрічається і просто у продажу. Він схожий на маленький помідор, а головна його особливість – це ажурна, повітряна «коробочка», що виходить із сухих квітів фізалісу.

Помаранчеві невеликі плоди соковиті, солодкі з легкою кислинкою, залежно від конкретного сорту ( а їх дуже багато) у смаку та ароматі можуть бути різні відтінки, наприклад суниці у Земляничного фізалісу.

У ньому досить великий вміст вітамінів А, С, групи В, таніну, поліфенолів, глюкози; клітковини, антиоксидантів, фруктових та органічних кислот, дубильних речовин.

Хлібне дерево (Artocarpus altilis, Breadfruit, Pana). Таку ж назву іноді використовують для Джекфрута та Папайї, тому не заплутайтеся! Батьківщиною вважається Нова Гвінея, звідки ця рослина поширилася островами Океанії та в країни Південно-Східної Азії. Хлібне дерево є в деяких країнах основним продуктом харчування.

Плоди дуже великі, округло-овальні (до 30 см. в діаметрі і вага до 4 кг) покриті шорсткою шкіркою, яка має зелений колір у незрілому вигляді, а у стиглого плоду вона жовто-коричнева. Дикий різновидхлібного дерева утримуй у плоді багато насіння, а культурний різновид насіння не має.

Незріла м'якоть біла, волокниста, крохмалиста, а стигла стає м'якою і змінює колір на кремовий або жовтий. Стиглий плід солодкуватий, але в цілому смак у них не особливо привабливий, швидше нагадує картоплю та банан. Незрілі плоди вживають як овочі, а при їх приготуванні якраз і можна відчути хлібний смак.

Плоди хлібного дерева дуже поживні, вони містять ( у сушеному вигляді) 4% білка, 14% цукрів, 75-80% вуглеводів ( в основному це крохмаль) і практично не містять жирів.

Хризофілум (Зоряне яблуко, Зірчасте яблуко, Каїніто, Star apple, Мілкіфрут, Каїміто) НЕ ПУТАТИ з Каїміто ( або Абіу). Родом із Центральної Америки, у наші дні культивується у тропіках Південної Америки, Індії, Південно-Східної Азії, Західної Африки та Танзанії.

Кулясті або овальні плоди (діаметром до 10 см) покриті гладкою неїстівною шкіркою зеленою або фіолетово-коричневою, залежно від сорту. М'якуш може бути від білого до фіолетового кольору, він соковитий, желеподібний, солодкий і дуже липкий від млечного соку. У плоді до 8 блискучих темно-коричневих неїстівних насіння. Якщо плід розрізати поперек, то малюнок зрізу буде схожим на зірку. Стиглі плоди зморшкуваті та м'які, їх можна до трьох тижнів зберігати в холодильнику, так що це чудовий презент друзям та рідним з вашої відпустки у тропіках.

Містить багато фосфору, кальцію, заліза, калію, вітаміну С, амінокислот та білка; має низький вміст глюкози.

Чемпедак(Artocarpus champeden, Chempedak або Cempedak). Родом із Малайзії, де в основному і вирощується, також культивується у сусідніх Брунеї, Тайланді, Індонезії. Родич Маранга, Хлібного дерева та Джекфрута.

Плоди витягнуті, великі (до 45 см. завдовжки і до 15 см. завширшки) вкриті жовто-коричневою шорсткою шкіркою, приємно пахнуть. Шкірку можна легко зняти руками, проте варто пам'ятати, що через латекс, що виділяється, вона дуже липка. М'якуш розділений на сегменти, він темно-жовтого кольору, соковитий, солодкий і ніжний, з круглими кісточками ( їх також вживають у їжу). Смак Чемпедака схожий на родича Джекфрут.

Чемпедак містить вітаміни групи В, вітамін С, каротин, кальцій, калій, залізо, фосфор, тобто дуже корисний фрукт, зокрема для зміцнення імунітету, кісток та зубів, а також дуже гарний як загальнозміцнюючий продукт.

Черімойя(Annona cherimola, Кремове яблуко, Дерево морозива, Graviola, Tzumux, Anona poshte, Atis, Sasalapa та ще ціла купа можливих назв…). Родом із передгірських районів американських Анд, активно вирощується в регіонах з відповідним субтропічним кліматом по всій планеті.

У Черимої багато близьких родичів, так що часом легко заплутатися, наприклад, Кремовим яблуком також називають Аннону сітчасту, крім того є Аннона колюча ( Гуанабана або сметанне яблуко), Аннона луската ( Нойна або Цукрове яблуко).

Плід має серцеподібну форму (до 20 см. завдовжки і до 10 см завширшки), покритий зеленою шкіркою з характерними нерівностями. М'якуш білого кольору, за консистенцією волокнисто-кремовий, з приємним ароматом і складним смаком із суміші маракуї, банана, ананаса, полуниці з вершками. Кісточки дуже тверді та невеликі, тому черимойю треба їсти акуратно.

У Черимойє багато всього корисного: білки та вуглеводи, вітаміни групи В, аскорбінова кислота, кальцій, залізо, фосфор, органічні кислоти.

Ююба(Зізіфус справжній, Унабі, Китайський фінік, Грудна ягода, Чапижник, Жужуба, Jujube). Культивується у Південно-Східній та Центральній Азії, Японії, Австралії, у європейському Середземномор'ї, на Кавказі.

Плоди яйцеподібні або круглі, хоча насправді бувають дуже різними формою. Гладка тонка блискуча шкірка також відрізняється різноманітністю забарвлення, яке може бути зелене, жовте, темно-червоне, коричневе та їх поєднання. М'якуш щільний, білого кольору, солодкий соковитий ( схожа на яблуко), їдять разом із шкіркою; всередині одна кісточка.

Ююба багата на вітаміни С, В, А, бета каротином, амінокислотами, мікроелементами, білками, цукрами і ще безліччю корисних речовин, назви яких важко вимовляються.

Янгмей(Гірський персик, Yangmei, Китайська суниця або Китайське суничне дерево, Восковниця червона). Родом із Китаю, де здебільшого і вирощується ось уже понад дві тисячі років, але зустрічається і в сусідніх країнах.

Плоди – «шорсткі» кульки (діаметром до 2,5 см.) можуть бути пофарбовані в різні відтінки від червоного до пурпурового або фіолетового. М'якуш ніжний і соковитий, червоного кольору з одним великим насінням. Смак у Янгмея солодкий і терпкий, навіть їдкий, з відтінками вишні, ожини та полуниці.

Янгмей багатий на антиоксиданти, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту.

А скільки екзотичних фруктів ви пробували? І про які з перелічених у статті дізналися вперше?