Населення чорнобиля 1986 року. Що відбувалося після вибуху на Чорнобильській АЕС (У серіалі розповіли не про все). Якого року стався Чорнобиль

Нещодавно я вкотре відвідав Чорнобильську Зону відчуження та вирішив зробити великий репортаж про життя міста Чорнобиль. Багато хто часто плутає це місто з Прип'яттю, проте це два абсолютно різні населені пункти — Прип'ять була сучасним містом енергетиків, майже 50.000 населення якого евакуювали 27 квітня 1986 року, це нині покинуте місто знаходиться всього за кілька кілометрів від ЧАЕС.

А власне Чорнобиль — це старе місто, що знаходиться за 12 кілометрів від станції і нині занедбаний лише частково — житлові будинки Чорнобиля перетворені зараз на гуртожитки, де проживають працівники Зони відчуження.

Отже, під катом — фоторозповідь про те, як сьогодні мешкає місто Чорнобиль.

02. Для початку трохи історії. Місто Чорнобиль розташоване в Іванківському районі Київської області України і є досить старим містом — перша згадка у літописах про нього відноситься до кінця XII століття, до 1193 року. У XVI столітті Чорнобиль входив до складу Великого Князівства Литовського, на той час у Чорнобилі було збудовано оборонний замок, який до наших днів не зберігся — залишився лише рів.

1793 року Чорнобиль увійшов до складу Російської імперії. Згідно з переписом населення 1897 року, в Чорнобилі проживало 10700 осіб, більша частина з яких (7200) були євреями — згодом вони сильно постраждали від чорносотенних погромів 1905 року, а нечисленна громада, що залишилася, була практично повністю знищена під час Другої світової війни.

У 1970-х роках поблизу Чорнобиля було збудовано першу в Україні АЕС, яка отримала назву на честь міста. "Чорнобильська атомна електростанція імені Леніна" - саме так повністю іменувалася та сама АЕС, де 1986 року сталася найбільша у світі ядерна аварія. Багато хто намагається знайти якісь зв'язки між "похмурою" назвою міста і подальшою ядерною катастрофою - мовляв, "чорна буваль" і таке інше, хоча насправді назва міста походить від рослини чорнобильник - полину звичайного.

Після аварії 1986 року все населення міста Чорнобиль було евакуйовано, проте (на відміну від Прип'яті) місто зараз не є повністю занедбаним — там вахтовим методом мешкають працівники Зони відчуження. На території міста функціонує кілька кафе та магазинів, от наприклад такого кафе під назвою "Десятка" зазвичай підвозять туристів:

03. Усередині є барна стійка та обідній зал, а на другому поверсі розміщуються житлові номери для тих, хто приїхав до Чорнобильської зони з дводенним візитом.

04. Персонал кафе. Дівчата, які працюють тут, також вважаються працівниками Зони відчуження і на них також поширюється правило. вахтового методу- можна знаходиться всередині периметра Зони не більше 3-х місяців протягом півроку.

05. Чималу частину міста Чорнобиль зараз занедбано — як правило, це старі дореволюційні квартали, в яких колись мешкали євреї. Є в місті і сучасніша "заброшка" — наприклад, ось такий колишній гуртожиток:

06. До аварії це був звичайний багатоквартирний житловий будинок, який згодом став гуртожитком для працівників підприємства "Новарка", що будували новий саркофаг. Наразі будівля повністю покинута, але місцеві в Чорнобилі кажуть, що тут буде ремонт.

07. Трохи прогуляємося будинком і подивимося, як тут все було влаштовано. Поверх має досить великий хол, по сторонам якого знаходяться двері квартири. Тут знаходяться коробки електричного введення, пофарбовані синьою фарбою. Це сліди вже "післяаварійного" ремонту будівлі, як можна побачити по внутрішній сторонідверей електрошаф - раніше вони були зеленого кольору.

08. Квартири у будинку досить невеликі, на 1-2 кімнати. Усередині збереглися типові інтер'єри будівлі 1970-х років — білі фарбовані двері, характерні шпалери, на підлозі — лінолеум-плиточка.

09. Санвузол у більшості квартир був поєднаний, досить невеликих розмірів, близько 3-х квартадних метрів

10. А ось так виглядала кухня.

11. Ще одна квартира, вид із передпокою.

12. Житлова кімната з балконом та залишками старих меблів:

13. Старий телевізор:

14. Кухня.

15. Сходи між поверхами. Мародерів у чорнобильській "закидці" практично не буває, а всі наявні меблі забрали до якихось інших житлових гуртожитків на території ЧЗО.

16. А ось так виглядає звичайний житловий дворик у Чорнобилі. Робітники живуть тут по кілька місяців і намагаються створити подобу домашнього затишку— усі подвір'я чисті, довкола під'їздів розбиті невеликі клумби. В очі впадає лише майже повна відсутність автомобілів у дворах та повна відсутність дітей.

17. Чорнобильський двірник. Взагалі Чорнобиль справляє враження дуже чистого міста, зайвого пилу та бруду ви тут не побачите — не в останню чергу тому, що будь-який пил та бруд тут може бути радіоактивним.

18. Лавочки та столик для відпочинку:

19. Ще один дворик, тут знаходиться п'ятиповерховий гуртожиток, збудований у 60-70 роки. силікатної цегли— ці будинки зараз складають основний житловий фонд Чорнобиля.

20. Чорнобильський благоустрій прибудинкової території:

21. Сині будівельні каптерки, що використовуються в Чорнобилі, ймовірно, як склади для інструментів:

22. Баки для сміття:

23. Ще один житловий дворик. Практично нічим не відрізняється від "звичайного" міста - хіба що у дворі немає людей та машин.

23. І ще одна дуже характерна відмінність - всі теплотраси в Чорнобилі прокладені "по повітрю", закопаних робочих трубопроводів ви тут не знайдете. Чому так сталося? Справа в тому, що за відносно "чистого" повітря земля в Чорнобилі досить сильно забруднена радіонуклідами, і всі трубопроводи в місті прокладені відкритим способом.

24. Той самий дворик з боку вулиці. Зліва житлова будівля гуртожитку, у центрі кадру пішохідна доріжка, а правіше — проїжджа частина.

25. Все майже як на " великий землі", хіба що на вулицях незвично тихо. Та ще серед житлових будівель раптом трапляються покинуті ще з часів 1986 будівлі, ось це наприклад ветеринарна аптека:

26. Але не думайте, що в місті все так похмуро та погано. Незважаючи на свій "особливий" статус, місто Чорнобиль теж розвивається та змінюється. Свіжа українська мода на міські графіті захопила і Чорнобиль, нещодавно на стіні однієї з будівель з'явився такий малюнок:

27. Малюнок дуже своєрідний, з чорнобильським колоритом)

28. А нещодавно в Чорнобилі відкрився справжнісінький хостел! Так-так, ви не дочули. Щоправда, замовити номер на Booking.com буде неможливо — все ж таки Чорнобиль є закритим містом, і призначений хостел буде для тих працівників Зони, хто приїхав сюди на пару днів і не має офіційної приписки до гуртожитку, а також для офіційних туристичних груп.

29. Розташований хостел в одній із міських п'ятиповерхівок, ось у такому акуратному під'їзді на першому поверсі. Приміщення хостелу займають одразу кілька квартир, що знаходяться на майданчику.

30. План поверху виглядає ось так — це план евакуації у разі пожежі, яка висить на стіні у під'їзді.

32. Так виглядає житлова кімната хостелу, де тільки-но закінчили ремонт — тут постелили новий лінолеум, поклеїли шпалери, встановили протипожежну сигналізацію. Виглядає дуже непогано.

33. А ось це вже обжита кімната. Нові шпалери, підлога, розетки, вимикачі. Навіть пластикове вікновстановлено! Єдине, що тут залишилося старого, — це меблі. Як правило, це "чисті" ліжка, стільці та столи з доаварійної доби.

34. Санвузол у хостелі. Що цікаво – сантехніка вся нова, і плитку теж нову поклали.

35. Є в хостелі та вайфай, названий просто - "Hotel". Переплутати не вийде, бо жодних інших готелів у Чорнобилі немає.

36. А це – чорнобильський магазин. Тут зазвичай купують все необхідне ті, хто живе та працює у місті. Та ще нечисленні туристи іноді забігають.

37. Підсобні приміщення та магазинні прилавки. З промтоварів популярністю користуються годинники, прилади для гоління, невеликі дзеркала, праски а також миючі засоби.

38. А на прилавку стоїть старий телевізор, який транслює торішній "Слов'янський базар у Вітебську". На старому екрані всі ці пісні, виконавці та мелодії виглядають як справжнє привітання з 1986-го року.

Чорнобильська атомна електростанція (АЕС) була збудована у східній частині білорусько-українського Полісся на півночі України за 11 км від сучасного кордону з Республікою Білорусь, на березі річки Прип'ять.

Перша черга ЧАЕС (перший та другий енергоблоки з реакторами РБМК-1000) була побудована у 1970-1977 роках, друга черга (третій та четвертий енергоблоки з аналогічними реакторами) була побудована на цьому ж майданчику до кінця 1983 року.

Будівництво третьої черги Чорнобильської АЕС з п'ятим та шостим енергоблоками було розпочато у 1981 році, але було зупинено високою мірою готовності після катастрофи.

Проектна потужність Чорнобильської АЕС після повного завершення будівництва мала скласти 6000 МВт, до квітня 1986 року було задіяно 4 енергоблоки сумарною електричною потужністю 4000 МВт. Чорнобильська АЕС вважалася однією з найпотужніших у СРСР та у світі.

Перша в Україні атомна електростанція у Чорнобилі. Фото: РІА Новини / Василь Літош

У 1970 році для співробітників Чорнобильської АЕС та членів їхніх сімей було закладено нове місто, яке отримало назву Прип'ять.

Проектна кількість населення міста становила 75-78 тисяч жителів. Місто зростало великими темпами, і до листопада 1985 року в ньому проживало 47 500 осіб при щорічному прирості населення 1500 осіб на рік. Середній вікмешканців міста становив 26 років, у Прип'яті проживали представники більш ніж 25 національностей.

Співробітники Чорнобильської електростанції заступають на нову зміну. Фото: РІА Новини / Василь Літош

25 квітня 1986 року, 1 година. Розпочато роботу зі зупинки на планово-попереджувальний ремонт 4-го енергоблоку станції. Під час таких зупинок проводяться різні випробування устаткування, як регламентні, і нестандартні, які проводяться за окремими програмами. Ця зупинка передбачала проведення випробувань так званого режиму «вибігу ротора турбогенератора», запропонованого генеральним проектувальником (інститутом Гідропроект) як додаткова система аварійного електропостачання.

3:47 Теплова потужність реактора знижено на 50 відсотків. Випробування мали проводитися на рівні потужності 22-31%.

13:05 Відключено від мережі турбогенератор № 7, що входить до системи 4-го енергоблоку. Електроживлення власних потреб перевели турбогенератор № 8.

14:00 Відповідно до програми відключено систему аварійного охолодження реактора. Однак подальше зниження потужності було заборонено диспетчером Київенерго, внаслідок чого 4-й енергоблок протягом кількох годин працював із вимкненою системою аварійного охолодження реактора.

23:10 Диспетчер Київенерго надає дозвіл на подальше зниження потужності реактора.

В приміщенні блочного щитауправління енергоблоку Чорнобильської атомної електростанціїу місті Прип'ять. Фото: РІА Новини

26 квітня 1986 року, 0:28. При переході із системи локального автоматичного регулювання (ЛАР) на автоматичний регуляторзагальної потужності (АР) оператор не зміг утримати потужність реактора на заданому рівні і теплова потужність провалилася на рівень 30 МВт.

1:00 Персоналу АЕС вдалося підняти потужність реактора та стабілізувати її на рівні 200 МВт замість 700-1000 МВт, закладених у програмі випробувань.

Дозиметрист Ігор Акімов. Фото: РІА Новини / Ігор Костін

1:03-1:07 До шести працюючих головних циркуляційних насосів додатково підключили ще два, щоб підвищити надійність охолодження активної зони апарата після випробувань.

1:19 Через зниження рівня води оператор станції збільшив подачу конденсату ( поживної води). Крім того, порушуючи інструкцію, блокувалися системи зупинки реактора за сигналами недостатнього рівня води та тиску пари. З активної зони вивели останні стрижні ручного управління, які дозволяли вручну керувати процесами, що відбуваються в реакторі.

1:22-1:23 Рівень води стабілізувався. Співробітники станції отримали роздрук параметрів реактора, на якій було видно, що запас реактивності небезпечно малий (що, знову ж таки, за інструкцією означало, що реактор потрібно глушити). Персонал АЕС вирішив, що можна продовжувати роботу з реактором та проводити дослідження. При цьому теплова потужність почала збільшуватись.

1:23.04 Оператор закрив стопорно-регулюючі клапани турбогенератора № 8. Подача пари на нього припинилася. Почався "режим вибігу", тобто активна частина запланованого експерименту.

1:23.38 Начальник зміни 4-го енергоблоку, зрозумівши небезпеку ситуації, дав команду старшому інженеру управління реактором натиснути кнопку аварійного глушіння реактора А3-5. За сигналом цієї кнопки в активну зону мали вводитися стрижні аварійного захисту, проте до кінця опустити їх не вдалося — тиск пари в реакторі затримав їх на висоті 2-х метрів (висота реактора — 7 метрів). Теплова потужність продовжила стрімко зростати, почався саморозгін реактора.

Машинна зала Чорнобильської атомної електростанції. Фото: РІА Новини / Василь Літош

1:23.44-1:23.47 Відбулися два потужні вибухи, внаслідок яких реактор 4-го енергоблоку був повністю зруйнований. Також було зруйновано стіни та перекриття машинного залу, виникли вогнища пожежі. Співробітники почали залишати робочі місця.

Внаслідок вибуху загинув оператор насосів ГЦН (Головний Циркуляційний насос) Валерій Ходемчук. Його тіло, завалене уламками двох 130-тонних барабан-сепараторів, так і не було виявлено.

Внаслідок руйнування реактора стався викид в атмосферу величезної кількості радіоактивних речовин.

Гелікоптери ведуть дезактивацію будівель Чорнобильської атомної електростанції після аварії. Фото: РІА Новини / Ігор Костін

1:24 На пульт чергового воєнізованої пожежної частини №2 з охорони Чорнобильської АЕС надійшов сигнал про спалах. До станції виїхала чергова варта пожежної частини, яку очолювала лейтенант внутрішньої службиВолодимир Правік. З Прип'яті на допомогу виїхала варта 6-ї міської пожежної частини, яку очолювала лейтенант Віктор Кібенок. Керівництво гасінням пожежі прийняв на себе майор Леонід Телятников. Із засобів захисту у пожежників були лише брезентові роби, рукавиці, каска, внаслідок чого вони отримали величезну дозу радіації.

2:00 У пожежників починають проявлятися ознаки сильного радіоактивного опромінення – слабкість, блювання, «ядерна засмага». Допомога їм надавали на місці, у медпункті станції, після чого переправляли до МСЧ-126.

Тривають роботи щодо дезактивації території Чорнобильської атомної електростанції. Фото: РІА Новини / Віталій Аньков

4:00 Пожежникам вдалося локалізувати спалах на даху машинного залу, не давши йому перекинутися на третій енергоблок.

6:00 Пожежа на 4-му енергоблоці повністю згашена. У цей же час у Прип'ятській МСЧ помер другий постраждалий від вибуху, співробітник пуско-налагоджувального підприємства Володимир Шашенок. Причиною смерті стали перелом хребта та численні опіки.

9:00-12:00 Прийнято рішення про евакуацію до Москви першої групи постраждалих від сильного опромінення співробітників станції та пожежників. Всього у 134 співробітників Чорнобильської АЕС та членів рятувальних команд, які перебували на станції під час вибуху, розвинулася променева хвороба, 28 із них померли протягом наступних кількох місяців. 23-річні лейтенанти Володимир Правік та Віктор Кібенок померли у Москві 11 травня 1986 року.

15:00 Достовірно встановлено, що реактор 4-го енергоблоку зруйнований, і в атмосферу надходить безліч радіоактивних речовин.

23:00 Урядова комісія з розслідування причин та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ухвалює рішення про підготовку транспорту до евакуації населення міста Прип'яті та інших об'єктів, розташованих неподалік від місця катастрофи.

Вид на саркофаг 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС у покинутому місті Прип'ять. Фото: РІА Новини / Єрастов

27 квітня 1986 року, о 2:00. У районі населеного пункту Чорнобиль зосереджено 1225 автобусів та 360 вантажних автомобілів. На залізничній станції Янів підготовлено два дизель-поїзди на 1500 місць.

7:00 Урядова комісія ухвалює остаточне рішення про початок евакуації цивільного населенняіз небезпечної зони.

Вертоліт проводить радіологічні виміри над будівлею Чорнобильської АЕС після катастрофи. Фото: РІА Новини / Віталій Аньков

13:10 Місцеве радіо в Прип'яті починає передавати таке повідомлення: «Увага, шановні товариші! Міська рада народних депутатів повідомляє, що через аварію на Чорнобильській атомній електростанції у місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка. Партійними та радянськими органами, військовими частинами вживаються необхідних заходів. Проте з метою забезпечення повної безпеки людей, і насамперед дітей, виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста до довколишніх населених пунктів Київської області. Для цього до кожного житловому будинкусьогодні, двадцять сьомого квітня, починаючи з 14:00 години будуть подані автобуси у супроводі працівників міліції та представників міськвиконкому. Рекомендується взяти з собою документи, необхідні речі, а також, на перший випадок, продукти харчування. Керівниками підприємств та установ визначено коло працівників, які залишаються на місці для забезпечення нормального функціонування підприємств міста. Усі житлові будинки на період евакуації охоронятимуться працівниками міліції. Товариші, тимчасово залишаючи своє житло, не забудьте, будь ласка, закрити вікна, вимкнути електричні та газові приладиперекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою, організованості та порядку при проведенні тимчасової евакуації».

Першими були евакуйовані жінки та діти. У цьому куточку колишнього Радянського Союзустояла проблема нестачі автобусів. Щоб вивезти з міста 50 тисяч людей, сюди з'їжджалися автобуси з інших областей країни. Довжина колони автобусів складала 20 кілометрів, це означало, що коли перший автобус залишав Прип'ять, останньому вже не було видно труб електростанції. Менш як за три години, місто спорожніло зовсім. Таким він і залишиться назавжди. На початку травня було організовано евакуацію людей, які проживають у 30-кілометровій Зоні відчуження навколо Чорнобиля. Роботи з знезараження були проведені в 1840 населених пунктах. Однак Чорнобильська зона відчуження не була облаштована до 1994 року, коли останніх мешканців сіл у західній її частині перемістили до нових квартир у Київській та Житомирській областях.

Сьогодні Прип'ять – місто примар. Незважаючи на те, що там ніхто не живе, місто має свою витонченість і атмосферу. Він не припинив своє існування, на відміну від сусідніх сіл, які були поховані екскаваторами. Вони позначені лише на дорожніх покажчиках та картах сільської місцевості. Прип'ять, як і вся 30-кілометрова Зона відчуження, охороняється міліцією та патрульною службою. Незважаючи на їх постійне чергування, місто не раз зазнавало пограбування та мародерства. Все місто розграбоване. Не залишилося жодної квартири, куди б не навідалися злодії, які забрали всі коштовності. 1987 року мешканці мали можливість повернутися, щоб забрати невелику частину своїх речей. Військовий завод "Юпітер" пропрацював до 1997 року; знаменитий плавальний басейн «Блакитний» діяв до 1998 року. На даний момент вони розграбовані та зруйновані ще більше, ніж квартири та школи у місті всі разом узяті. Є ще три частини міста, які досі знаходяться в експлуатації: пральня (для Чорнобильської атомної електростанції), гаражі для вантажних автомобілів та глибинна свердловина насосною станцією, Що постачає водою електростанцію.

Місто сповнене графіті 1980-х років, знаків, книг та зображень, переважно пов'язаних з Леніним. Усюди його гасла та портрети - у палаці культури, готелі, лікарні, відділенні міліції, а також у школах та дитячих садках. Прогулянка містом схожа на повернення назад у минуле, різниця лише в тому, що тут немає нікого, навіть птахів у небі. Можна лише уявити картину тієї епохи, коли місто процвітало, під час туру ми покажемо Вам історичні фото. Щоб подарувати Вам яскраве уявлення про часи Радянського Союзу, ми пропонуємо радянську форму, ретро-прогулянку у нашому РЕТРО ТУРІ. Все будувалося із бетону. Всі будівлі однотипні, як і в інших містах, збудованих за Радянського Союзу. Деякі будинки заросли деревами, так що їх ледь помітно з дороги, а деякі будинки зносилися настільки, що звалилися від великої кількостіснігу, що виспіває. Чорнобиль – це життєвий приклад того, як Матінка-природа бере своє над стараннями багатьох людей. За кілька десятиліть від міста залишаться лише руїни. У світі немає жодного подібного до цього куточка.

Напевно, сьогодні немає людини, яка не була б знайома з одним із найвідоміших на Землі місць - Чорнобилем. Інформація про Чорнобиль сьогодні може бути знайдена не лише у книгах, а й у численних інтернет-ресурсах. Це слово передусім асоціюється із вибухом на місцевій АЕС. Катастрофа у Чорнобилі сталася 26 квітня 1986 року, увічнивши місто. Історія його насправді набагато давніша.

Звідки походить назва

Спершу треба зрозуміти, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем. Хто і коли дав місту цю назву? Є думка, що пов'язана назва з чорнобильником, або більш відомим нам полином. Справа в тому, що ця рослина дуже поширена в місцевості, де заснували місто. Полин тут буквально розростається цілими полями. Є й інші версії, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем. Аварія на АЕС у 1986 році стала причиною містичних легендта домислів. Це пророцтво стародавніх. "Чорна буваль" - похмуре поєднання, провісник біди.

Давня історія міста

Коли і де вперше згадується назва "Чорнобиль"? Історія міста починається зі згадування у літописі, датованому 1193 роком. Саме звідти починається відома тепер багатьом історія Чорнобиля. Ця згадка була пов'язана з київським князем, який саме полював на околицях містечка. Більш ранніх згадок про поселення немає.

На той час місто Чорнобиль славилося тим, що в ньому мирно сусідили представники різних конфесій. Тут були і католики, і євреї, і православні.

Тисячолітня історія Чорнобиля зберігає ще один цікавий факт. На місці її впадання в Дніпро, у тринадцятому столітті литовські та українські війська, що об'єдналися, завдали нищівної поразки воєводі самого хана Батия - Кайдану. Воєвода їхав до Прип'яті для того, щоб зібрати данину. Після нападу Кайдан ледве забрав ноги з поля бою. Більше він у місто Чорнобиль та його околиці за даниною не повертався.

Місто під час Великої Вітчизняної війни

Ця страшна війна була кровопролитною за всю історію людства. Відомо, що війна забрала понад 60 млн. життів. Підрахунок загальної кількості жертв ведеться досі істориками.

Не обійшла Друга світова сторона і Чорнобиль, який на момент вторгнення фашистів уже був містом, що досить розрослося, з гарною інфраструктурою та перспективами.

Німці з величезним завзяттям намагалися захопити місто. Місцевість, на якій розташувався Чорнобиль, знаходиться на височини. До того ж він оточений річками Прип'ять та Вже, що для ворожих військ здавалося вигідним з погляду військової тактики. З цієї ділянки чудово контролювалися всі транспортні шляхи, починаючи з сухопутних і закінчуючи річковими.

25 серпня 1941 року місто було окуповане. Його вдалося відбити лише під час повторного наступу Червоної Армії 17 листопада 1943 року. Сьогодні на згадку про ті трагічні події створено Парк Слави зі встановленими в ньому меморіальними знаками та пам'ятками хоробрим мешканцям Чорнобиля.

Повоєнна доля

Місто вважалося стратегічно важливим об'єктом, тому на його відновлення було кинуто значні сили. У першочерговому порядку поверталися підприємства, евакуйовані на початку війни, відбудовувалися житлові будинки, об'єкти соціальної значущості: дитячі садки, школи, лікарні. До міста наспішували військові з сім'ями для роботи та постійного проживання. Буквально за кілька років Чорнобиль знову став квітучим містом.

Будівництво АЕС

Під час планування будівництва АЕС розглядалися різні майданчики, у тому числі у Київській, Вінницькій та Але для будівництва станції обрали саме цей район. Чи не відповідь це на запитання "чому Чорнобиль назвали Чорнобилем"? Все ж таки пророцтво? Але все набагато прозаїчніше. Вибір упав на Чорнобиль, оскільки земля на місці майбутньої станції виявилася практично неродючою. Крім того, великий вміст у ґрунті глини дозволяв звести такий масштабний комплекс, як атомна станція. Місцевість мала необхідні ресурси для водозабезпечення, відповідала всім вимогам транспортної розв'язки і, що найголовніше, забезпечувала санітарно-захисну зону.

Травень 1970 - грандіозна будівництво почалася. Будівельна техніка почала рити котлован для майбутнього першого енергоблоку, зведення якого завершилося 1977 року. Тоді ж було здійснено його запуск. Потім, у період з 1978 по 1983 рік, були добудовані і введені в експлуатацію інші блоки, в тому числі і сумнозвісний четвертий енергоблок.

До речі, не можна не згадати, що того ж таки 1970 року представниками партії було вбито кілочків на місці майбутнього супутника станції, міста Прип'ять. До того ж будівництво цього містечка велося паралельно з роботами на станції.

Звичайний день

Чорнобиль, рік. Для мешканців міста це був звичайнісінький день. Увечері, коли з АЕС йшла чергова чергова зміна і прибувала інша, станція знаходилася в нормальному робочому режимі.

Співробітники переодяглися в робочі халати та зайняли свої місця за пультами управління. Цього дня на четвертому енергоблоці було заплановано випробування турбіни реактора на "вибіг". Суть полягала у перевірці, чи станція зможе якийсь час після надзвичайної ситуації або аварійного підтримувати свою роботу за рахунок залишкового обертання турбіни генератора. Керував випробуваннями головний інженер станції А.С. Дятлов.

Вибух у Чорнобилі

Як тільки настав час, і все необхідні приготуваннябуло закінчено, почалося випробування. Тут стали відбуватися події, які призвели до жахливої ​​катастрофи. З невстановлених причин була опущена потужність реактора до дуже низьких значень - 500 мегават, тоді як нормативний акт наказував проводити випробування на потужностях від 700 до 1500 мегават. Друга помилка полягала у залишенні дуже малої кількості графітових стрижнів, які використовувалися для управління реакцією. На момент вибуху в активній зоні їх було лише чотири, що призвело до перегріву реактора та його вибуху. Подальше розслідування протягом кількох років встановило неналежну конструкцію поглинаючих стрижнів.

Відзначено ще кілька специфічних моментів, які разом могли стати причиною того, що сталася катастрофа в Чорнобилі. Багато хто зараз називає цей але це зовсім не так. Вибух був тепловим, причому такої сили, що захист реактора (що важив цілих 500 тонн), немов кришка від чайника, підлетіла в повітря і впала назад.

Вибух у Чорнобилі виявився просто гігантськими масштабами. Злякавшись, керівництво країни тривалий час приховувало справжні розміри аварії. Тільки тоді, коли почали надходити повідомлення з інших країн про різке підвищення радянському керівництву, довелося визнати факт того, що сталася грандіозна катастрофа в Чорнобилі, рівної якої ще не було в усьому світі.

Ліквідатори аварії на ЧАЕС

Під час вибуху одразу загинуло 2 співробітники ЧАЕС, ще 31 співробітник загинув протягом кількох тижнів від променевої хвороби. З усіх співробітників, які перебували на момент аварії на станції, вижило лише 6 осіб.

Одразу на місце вибуху прибули пожежники, які виявили справжній героїзм, мужність та відвагу. Знаючи про смертельну небезпеку, вони стояли стіною біля радіоактивного вогню, що палав, і гасили пожежу, незважаючи на множині опіки і все погіршення самопочуття. Фактично вони стали живим щитом по дорозі смертельної радіації. Шестеро пожежників, які гасили радіоактивне полум'я, померли від опіків та гострої променевої хвороби за кілька тижнів після аварії.

Пілоти гелікоптерів з повітря скидали в уламки пісок і карбід бору, щоб погасити залишки реактора і не дати йому вибухнути знову.

Вчені, розуміючи, на який ризик йдуть, проводили необхідні огляди та виміри прямо в ядерному пеклі, щоб ліквідатори мали точні дані для ефективного проведення робіт з дезактивації.

Коли для скидання шматків, що фонують, в активну зону застосовували роботів, то у них від великої кількості радіації просто згоряли всі мікросхеми. Тоді працювати довелося солдатам, які скидали уламки у розвал активної зони, користуючись звичайними лопатами.

Медики, міліціонери, військові, робітники, шахтарі, водії, науковці- загалом у ліквідаційних роботах брало участь понад 600 тисяч осіб упродовж кількох років. Катастрофа в Чорнобилі, окрім офіційних співробітників, залучила ще понад мільйон добровольців, які допомагали у роботах з усунення страшних наслідків аварії. Люди розчищали ліс і спалювали пошкоджені дерева, скидали радіоактивну землю в шахти, поливали водою прилеглу територію зниження рівня радіації, допомагали з евакуацією, надавали першу медичну допомогу.

Після аварії

Офіційні джерела замовчали про справжні масштаби катастрофи на ЧАЕС та реальні згубні наслідки. Наступного дня місто жило своїм звичайним життям. Потік городян рушив на ринок, школярі пішли до школи, хтось вирушив на відпочинок у ліс чи на річку, багато хто роз'їхався по дачах. Працювали кафе, магазини, кінотеатри, палац одружень. Аварія, звичайно, не могла залишитись непоміченою простими громадянами, але мало хто зрозумів справжні масштаби та оцінив можливі страшні наслідки вибуху. Ті, хто це зрозумів, одразу разом із сім'єю покинули місто. Переважна більшість відчула занепокоєння лише тоді, коли містом почали їздити машини і поливати тротуари водою для зниження радіаційного фону.

Лише наступного дня було оголошено про термінову необхідність залишити заражене місто. Тоді, напевно, багато хто ще раз подумав, чому Чорнобиль назвали Чорнобилем… Понад 500 тисяч мешканців міста вивезли на 1000 автобусів. СРСР ще не пам'ятав евакуації таких масштабів.

Місто Прип'ять із населенням майже 70 тис. осіб обезлюднело буквально за лічені години. Паралельно йшла евакуація сіл, частина з яких потім була зруйнована, а їх залишки закопані, щоб не поширювати радіацію. Спочатку, щоб уникнути паніки, людям казали, що вони їдуть на якийсь час, хоча вчені та військові розуміли, що сюди вже більше ніхто не повернеться.

Зона відчуження

Осінь, Чорнобиль 1986 року. Після того, як уламки було прибрано, і навколишня територія була максимально знезаражена, почалися роботи над об'єктом «Укриття», більш відомого як «Саркофаг». За його допомогою згодом вдалося закрити небезпечні у плані радіації уламки реактора №4. Роботи зі зміцнення аварійних споруд та знезаражувальні заходи проводяться до цього дня.

На територію Чорнобиля приїжджають вчені з усього світу для вивчення наслідків впливу критичних доз радіації на живі організми для розробки методів усунення наслідків ядерного вибуху.

Навколо станції утворили особливу зону, яка всім сьогодні відома під назвою Зони відчуження. Усього її розділили на три частини: перша - це станція і безпосередньо місто Прип'ять, друга захопила більшість сіл, а остання обручка пройшла в районі міста Чорнобиль.

Згубні наслідки чорнобильського вибуху

Постраждали усі без винятку учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Десятки тисяч людей через час загинули від надмірних доз радіації, багато людей стали інвалідами. У наступні роки статистика відзначала різку зростання смертності від ракових захворювань, загальне ослаблення здоров'я нації. Така висока смертністьвикликана, перш за все, невчасною евакуацією мешканців, халатним та злочинним потуранням з боку офіційних осіб, бажанням замовкнути та приховати істину.

Сьогодні Чорнобиль – об'єкт екстремального туризму

Як живе сьогодні Чорнобиль? Фото підтверджують, що це - неживе та безлюдне місце. Звичайно, у покинутих квартирах на даний момент проживають люди, які працюють у зоні відчуження. Тут же розташований один із офісів МНС.

Для туристів-екстремалів працює організація «Чорнобиль – тур». Тут можна замовити одноденну або на кілька днів подорож до Зони відчуження. Там можна взяти брошурку під назвою «Чорнобиль. Історія міста», в якій коротко розповідається про минуле та сьогодення цього поселення.

Люди на власні очі можуть бачити місце, де багато років тому вибухнула одна з наймасштабніших катастроф не лише двадцятого століття, а й усієї історії Росії. Тут встановлена ​​скульптурна композиція, присвячена пожежникам, що героїчно билися з полум'ям в реакторі. На території міста діє де щороку 26 квітня проводиться масштабна служба на згадку про всіх загиблих від чорнобильської аварії.

Туристи можуть проїхати весь Чорнобиль, фото дозволяється робити без обмежень. Для когось ця поїздка – просто задоволення цікавості, для когось – данина пам'яті загиблим героямі доказ того, наскільки згубним може бути «мирний» атом.