Коли народився езоп. Особисте життя. Біографія в античній традиції

Езоп - напівміфічний давньогрецький байка, що жив у VI столітті до н. е. Його вважають основоположником жанру байки; на його ім'я названа алегорична манера вираження думок, якою користуються до наших днів, - езопова мова.

Сьогодні достеменно невідомо, чи існував насправді такий автор байок чи вони належали різним особам, а образ Езопа - збірний. Відомості про його біографії мають часто суперечливий і історично не підтверджений характер. Вперше про Езопа згадує Геродот. За його версією, Езоп служив рабом, а його паном був один Іадмон з острова Самос, який пізніше дарував йому свободу. Жив він, коли правив єгипетський цар Амасіс, тобто. у 570-526 рр. до зв. е. Його вбили дельфійці, за що нащадки Іадмона отримали згодом викуп.

Батьківщиною Езопа переказ називає Фригію (Мала Азія). За деякими даними, Езоп перебував при дворі царя Лідії Креза. Через століття Гераклід Понтійський припише Езопу походження з Фракії, а як його перший господар назве Ксанфа. У той самий час ця інформація є власними висновками автора, зробленими з урахуванням даних Геродота. У «Осах» Аристофана можна знайти інформацію про обставини його загибелі, тобто. про хибне звинувачення у крадіжці майна з храму в Дельфах і про нібито розказану Езопом перед смертю байки «Про жука та орла». Ще через сторіччя висловлювання персонажів у комедії сприйматиметься як історичний факт. Наприкінці IV ст. комік Алексид, чиєму перу належала комедія «Езоп», говорить про його причетність до семи мудреців, стосунки з царем Крезом. У Лісіпа, який жив водночас, Езоп уже очолює цю славну когорту.

Основна фабула біографії Езопа виникла до кінця IV ст до н. е. і знайшла втілення відразу в кількох редакціях «Життєпису Езопа», написаного на на рідній мові. Якщо ранні автори нічого не говорили про особливості зовнішності нечуваного, то в «Життєписі» Езоп фігурує як горбатий уродець, але разом з тим дотепник і великий мудрець, якому нічого не варто обвести навколо пальця господаря та представників вищого стану. Про байки Езопа у цій версії навіть не згадується.

Якщо в стародавньому світініхто не ставив під сумнів історичність особистості байка, то в ХVI ст. Лютер уперше відкрив у цьому питанні дискусію. Ряд дослідників у XVIII та XIX ст. говорили про легендарність та міфічність образу; у віці XX думки розділилися; деякі автори стверджували, що історичний прототипЕзопа цілком міг існувати.

Як би там не було, Езоп вважається автором понад чотирьох сотень байок, викладених прозою. Швидше за все, протягом тривалого часу вони передавалися в усному вигляді. У IV-III ст. до зв. е. було складено 10 книг байок Деметрієм Фалеським, проте після ІХ ст. н. е. це склепіння було втрачено. Згодом байки Езопа були перекладені іншими авторами на латину (Федр, Флавій Авіан); залишилося в історії ім'я Бабрія, який, запозичуючи сюжети у

Езоп(Áisopos) - легендарний давньогрецький байка (6 в. До н. Е..), Вважався творцем (канонізатором) байки. Легенди малюють Езопа юродивим, народним мудрецем (у вигляді кульгавого раба), невинно скинутим зі скелі. Йому приписувалися сюжети багатьох відомих у античності байок («Езопови байки»), оброблялися багатьма байкаристами - від Федра і Бабрія до Жана де Лафонтена і російського письменника Івана Андрійовича Крилова. Під ім'ям Езопа зберігся збірка байок із 97 коротких творів у прозовому викладі. Російською мовою за даними на 2013 рік вони були перекладені не всі.

Езоп - родоначальник названої на його ім'я «Езопової» байки. За найдавнішим переказом він жив близько середини VI століття до Різдва Христового, був рабом самця Іадмона і помер насильницькою смертю в Дельфах. Пізніше його батьківщиною називали Малу Азію, що цілком правдоподібно, оскільки з цим узгоджується характер його імені. Його смерть у Дельфах була прикрашена легендою, яку можна відновити за Геродотом та Арістофаном, комбінуючи їх з пізнішими свідченнями.

Згідно з цією легендою Езоп, перебуваючи в Дельфах, своїм лихослів'ям порушив проти себе кількох громадян, і вони вирішили покарати його. Для цього вони, викравши золоту чашу з храмового начиння, таємно вклали її в його торбинку і потім забили на сполох. Після цього було наказано обшукати прочан, чаша була знайдена у Езопа, і він, як святотатець, був побитий камінням. Через багато років було чудесне виявлення невинності байкаря; нащадки його вбивць були змушені сплатити віру, за одержанням якої з'явився онук того Іадмона, який був його паном.

Історичне ядро ​​цієї легенди полягає у відношенні Дельфів, цього осередку поезії VI століття, до Езопової байки: будучи спочатку ворожим, воно згодом стало дружнім, тобто Дельфи вважали за краще прийняти під свою участь цей популярний і впливовий тип оповідної. Що стосується самої Езопової байки, то під цим ім'ям давні розуміли ту, в якій дійовими особами виступали тварини та інші безсловесні істоти та предмети. Іншим різновидом була так звана сибаритська байка, в якій виступали люди; крім того, були ще байки лівійські, єгипетські, кіпрські, карійські та кілікійські.

Всі названі місцевості лежали на околицях (західній, південній, східній) грецького світу; це стоїть у зв'язку з часто поміченим фактом, що твори народної словесності краще збереглися і раніше звернули увагу саме на околицях, де антагонізм з іншими народностями змушував більше дорожити скарбницею національних переказів. Відповідно до цього ми і у фригійці Езопі повинні бачити просто збирача та оповідача грецьких байок; його популярність була причиною того, що будь-яка байка «езопічного» характеру була приписувана йому. Є підстави припускати, що в епоху Арістофана (кінець V століття) в Афінах був відомий письмовий збірник Езопових байок, яким дітей навчали в школі; «Ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив!», каже в Арістофана одне дійова особа. Це були прозові перекази, без жодного художнього оздоблення.

Визнання Езопа Дельфами було поетів непрямим закликом внести у поетичну літературу цей покинутий вигляд народної словесності; на нього відгукнувся давньогрецький філософ з Афін Сократ, під впливом того містичного настрою, в якому він як обранець дельфійського Аполлона провів останні дні свого життя. Переробки Сократа не збереглися нащадків; а уявні уривки з них підроблені.

Звід Езопових байок у прозі склало наприкінці IV століття Димитрій Фалерський. До нас із давнини дійшли лише вільні поетичні переробки Бабрія (III століття за Різдвом Христовим) на грецькому, Федра (I століття за Різдвом Христовим) і Авієна (IV століття за Різдвом Христовим) - на латинською мовою; ті ж сухі прозові перекази, які озаглавлені в рукописах, як «Езопові байки», усі складені у середні віки.

Інтерес до байок Езопа переносився і з його особистість; через брак достовірних відомостей про нього вдавалися до легенди. Фригійський краснобай, алегорично поносив сильних світуцього, природно уявлявся людиною сварливим і злим, на кшталт Гомерівського Ферсита, тому і портрет Ферсита, докладно зображений давньогрецьким поетом Гомером, було перенесено і Езопа. Його представляли горбатим, кульгавим, з обличчям мавпи - одним словом, у всіх відношеннях потворним і прямо протилежним до божественної краси Аполлона; таким він зображувався і в скульптурі - у тій цікавій статуї, яка до нас збереглася.

У середні віки була складена у Візантії анекдотична Езоповська біографія, яка довго бралася за джерело достовірних відомостей про нього. Тут байкар був представлений рабом, за безцінь, що продається з рук в руки, постійно ображається і товаришами рабами, і наглядачами, і господарями, але вміє вдало мститися своїм кривдникам. Ця біографія не тільки не витекла з справжньої традиції про Езопу - вона навіть не грецького походження. Її джерело - єврейська повість про мудрого Акірії, що належить до циклу легенд, якими була оточена у пізніших євреїв особистість царя Соломона.

Посередні ланки між цією повістю та візантійською біографією Езопа ще не виявлено; сама повість відома головним чином із давньослов'янських переробок. Біографія Езопа здобула широку популярність і була рано перекладена багатьма мовами: болгарською, турецькою та румунською.

Історія Езопової байки - один із найчутливіших прогалин в історії античних літератур; їй має передувати зібрання всіх склепінь і уривків Езопової байки, а це дуже важке завдання, яке навряд чи скоро знайде виконавця.

Езоп – горбатий мудрець

Езоп вважається творцем байки. Його життя літературна традиція приурочує до 6 століття. За переказами, він був рабом із Фригії (у Малій Азії), згодом був відпущений на волю і жив деякий час при дворі лідійського царя Креза. Вважається, що врешті-решт він потрапив до Дельфи, де, звинувачений жрецькою аристократією у святотатстві, був скинутий зі скелі.

Збереглася велика збірка Езопових байок, але вона була складена в середні віки, тому важко визначити справжню спадщину Езопа. В основі Езопових байок лежить народна байка, яка мала довгу історію. Його байки – часто живі побутові сценки, взяті з самої гущі народного життя; вони – яскравий зразок ранньої художньої прози. Згодом Езопова спадщина зазнавала спотворень, переробок і викликала наслідування, починаючи з переказу віршами римським байкарем Федром (1 в н. е.) і грецьким байкарем Бабрієм (3 в. н. е.) аж до поетичних переробок Лафонтена, Дмитрієва, Переклади байок з грецької та латинської були виконані Михайлом Леоновичем Гаспаровим (Михайло Леонідович - російський літературознавець та філолог-класик, історик античної літератури та російської поезії, перекладач (з давніх та нових мов), віршознавець, теоретик літератури. Академік РАН. про російський та європейський вірш.Перекладач античної, середньовічної та нової поезії та прози.Есеїст).

Мартін Лютер вважав, що книга байок Езопа є не одноосібним твором одного автора, а збіркою більш давніх і нових байок, і що традиційний образ Езопа - плід «поетичного оповіді».

Байки Езопа були перекладені (і часто перероблені) багатьма мовами світу, у тому числі знаменитими байками Жаном Лафонтеном та Іваном Криловим.

Байки Езопа

Література про Езоп

• Keller, "Geschichte der griechischen Fabel" (1852);
• Найкраще видання байок - Halm (Лпц., у Teubner'a);
• Біографії - Eberhard - Fabulae Romanenses (там же).
• Про Акірію ст. Ягіча в "Byzantinische Zeitschrift" (1892);
• Лопарєв, «Слово про св. Феостирикте» («Пам. древн. писемності» № 94);
• Стаття "Езоп" з "Енциклопедичного словника Брокгауза та Єфрона" (1890-1907);
• Єзопові байки з моралі та примітками Рожера Летранжа, знову видані, а російською мовою перекладені в С.-Петербурзі, канцелярії Академії наук секретарем Сергієм Волчковим. СПб., 1747. 515 стор (перевидання);
• Езопові байки з байками латинського поета Філельфа, з нового французького перекладу, повним описомжиття Єзопової ... забезпеченого м. Беллегардом, нині знову російською мовою перекладеніД. Т. М., 1792. 558 стор;
• Повне зібрання байок Езопа ... М., 1871. 132 стор;
• Байки Езопа. / Переклад М. Л. Гаспарова. (Серія "Літературні пам'ятки"). М.: Наука, 1968. 320 стор 30000 прим.;
• Антична байка. М: Художня література 1991. С. 23-268;
• Езопівські Заповіді. Байки. Життєпис / переклад Гаспарова М. Л. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003. – 288 с. - ISBN 5-222-03491-7;
• Гаспаров М. Л., Античні літературні байки, М., 1971;
• Aesopica, ed. Ст, Е. Perry, v. 1, Urbana, 1952; у російському перекладі - Байки Езопа, М., 1968;
• Nøjgaard М., La fable antique, t. 1, Kbh., 1964.

Царя Амасіса (570-526 до н. е.) і був убитий дельфійцями; за його загибель Дельфи заплатили викуп нащадкам Іадмона.

Російською мовою повний переклад всіх байок Езопа був опублікований в 1968 році.

Деякі байки

• Жук та Мураха

Цитати

• Подяка – ознака шляхетності душі.
• Говорять, що Хілон запитав Езопа: «Чим зайнятий Зевс?» Езоп відповів: "Робить високе низьким, а низьке високим".
• Якщо людина береться за дві справи, прямо протилежних одна одній, одна з них неодмінно не вдасться їй.
• Кожній людині дано свою справу, і кожній справі – свій час.
• Справжній скарб для людей – вміння працювати.

Література

Тексти

Переклади

• У серії: Collection Budé: Esope. Fables. Texte établi et traduit par E. Chambry. 5e tirage 2002. LIV, 324 p.

Російські переклади:

• Єзопові байки з моралі та примітками Рожера Летранжа, знову видані, а російською мовою перекладені в С.-Петербурзі, канцелярії Академії наук секретарем Сергієм Волчковим. СПб., 1747. 515 стор (перевидання)
• Езопови байки з байками латинського поета Філельфа, з нового французького перекладу, повним описом життя Езопової… забезпеченого р. Беллегардом, нині знову російською мову перекладені Д. Т. М., 1792. 558 стор.
• Байки Єзопови. / Пер. і прямуючи. І. Мартинова. СПб., . 297 стор.
• Повне зібрання байок Езопа ... М., . 132 стор.
• Байки Езопа. / Пер. М. Л. Гаспарова. (серія «Літературні пам'ятки»). М: Наука, . 320 стор. 30000 прим.
  • репринт тієї ж серії: М., 1993.
  • перевид.: Антична байка. М: Худож. літ. 1991. С. 23-268.
  • перевид.: Езоп. Заповіді. Байки. Життєпис / пров. Гаспарова М. Л. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003. – 288 с. - ISBN 5-222-03491-7

Див. також

• Бабрій - автор віршованих викладів байок Езопа

Посилання

• Езоп на «Вікіліврі»

Wikimedia Foundation. 2010 .

• 5 тисячоліття до зв. е.
• 8 тисячоліття до зв. е.

Дивитись що таке "Езоп" в інших словниках:

Езоп- (Aesopus, Αί̉σωπος). Автор знаменитих "байок Езопа", жив близько 570 р. до Р.Х. і був сучасником Солона. Він був по. походження раб; отримавши свободу, Езоп вирушив до Креза, який послав його до Дельфи. У Дельфах його звинуватили у святотатстві. Енциклопедія міфології

Езоп- (Есоп) (VI ст. до н.е.) легендарний байкар, за походженням фригієць Коли ти при царському дворі, то все, що ти чуєш, нехай у тобі і помре, щоб тобі самому не довелося померти. З дружиною будь добрий, щоб не захотілося їй. Зведена енциклопедія афоризмів

ЕЗОП- Ім'я грецького байкаря, який відрізнявся своєю потворністю. Пояснення 25000 іноземних слів, що увійшли у вживання в російську мову, з позначенням їхнього коріння. Міхельсон А.Д., 1865. ЕЗОП див. Езоп. Словник іноземних слів, що увійшли до складу. Словник іноземних слів російської мови

езоп- ошуканець, брехня, байка, бовтан Словник російських синонімів. езоп сущ., кіл у синонімів: 4 байка (4) … Словник синонімів

Езоп- Езоп, Aisopos, прибл. VI. до зв. е., грецький байка. Йому приписується переважна більшість написаних прозою грецьких байок. Ми не маємо достовірних відомостей про його життя. Перша згадка про Е., зарахований пізніше до семи мудреців. Античні письменники

ЕЗОП- електроенергетика та захист від перешкод у назві ТОВ «ЕЗОП» організація, техн., енергія … Словник скорочень та абревіатур

ЕЗОП- ЕЗОП, давньогрецький байка (6 в. до н.е.), який вважався творцем (або канонізатором) байкового жанру. Легенди малюють Езопа кульгавим рабом, юродивим народним мудрецем, скинутим зі скелі. Йому приписувалися сюжети майже всіх відомих у ... Сучасна енциклопедія

ін.-грец. Αἴσωπος

легендарний давньогрецький поет-байкар

близько 600 р. до н.

коротка біографія

– напівміфічний давньогрецький байка, який жив у VI столітті до н. е. Його вважають основоположником жанру байки; на його ім'я названа алегорична манера вираження думок, якою користуються до наших днів, - езопова мова.

Сьогодні достеменно невідомо, чи існував насправді такий автор байок чи вони належали різним особам, а образ Езопа - збірний. Відомості про його біографії мають часто суперечливий і історично не підтверджений характер. Вперше про Езопа згадує Геродот. За його версією, Езоп служив рабом, а його паном був один Іадмон з острова Самос, який пізніше дарував йому свободу. Жив він, коли правив єгипетський цар Амасіс, тобто. у 570-526 рр. до зв. е. Його вбили дельфійці, за що нащадки Іадмона отримали згодом викуп.

Батьківщиною Езопа переказ називає Фригію (Мала Азія). За деякими даними, Езоп перебував при дворі царя Лідії Креза. Через століття Гераклід Понтійський припише Езопу походження з Фракії, а як його перший господар назве Ксанфа. У той самий час ця інформація є власними висновками автора, зробленими з урахуванням даних Геродота. У «Осах» Аристофана можна знайти інформацію про обставини його загибелі, тобто. про хибне звинувачення у крадіжці майна з храму в Дельфах і про нібито розказану Езопом перед смертю байки «Про жука та орла». Ще через сторіччя висловлювання персонажів у комедії сприйматиметься як історичний факт. Наприкінці IV ст. комік Алексид, чиєму перу належала комедія «Езоп», говорить про його причетність до семи мудреців, стосунки з царем Крезом. У Лісіпа, який жив водночас, Езоп уже очолює цю славну когорту.

Основна фабула біографії Езопа виникла до кінця IV ст до н. е. і знайшла втілення відразу в кількох редакціях «Життєпису Езопа», написаного народною мовою. Якщо ранні автори нічого не говорили про особливості зовнішності нечуваного, то в «Життєписі» Езоп фігурує як горбатий уродець, але разом з тим дотепник і великий мудрець, якому нічого не варто обвести навколо пальця господаря та представників вищого стану. Про байки Езопа у цій версії навіть не згадується.

Якщо в стародавньому світі ніхто не ставив під сумнів історичність особистості байка, то в ХVI ст. Лютер уперше відкрив у цьому питанні дискусію. Ряд дослідників у XVIII та XIX ст. говорили про легендарність та міфічність образу; у віці XX думки розділилися; деякі автори стверджували, що історичний прототип Езопа цілком міг існувати.

Як би там не було, Езоп вважається автором понад чотирьох сотень байок, викладених прозою. Швидше за все, протягом тривалого часу вони передавалися в усному вигляді. У IV-III ст. до зв. е. було складено 10 книг байок Деметрієм Фалеським, проте після ІХ ст. н. е. це склепіння було втрачено. Згодом байки Езопа були перекладені іншими авторами на латину (Федр, Флавій Авіан); залишилося в історії ім'я Бабрія, який, запозичуючи сюжети у Езопа, виклав їх по-грецьки у віршованій формі. Езоповські байки, головними персонажами яких у переважній більшості випадків були тварини, стали найбагатшим джерелом для запозичення сюжетів байкарами наступних часів. Зокрема, вони служили джерелами натхнення для Ж. Лафонтена, Г. Лессінга, І. А. Крилова.

Біографія з Вікіпедії

Біографія в античній традиції

Чи був історичною особою – сказати неможливо. Вперше його згадує Геродот, який повідомляє (II, 134), що Езоп був рабом якогось Іадмона з острова Самос, потім був відпущений на волю, жив у часи єгипетського царя Амасіса (570-526 до н. е..) і був убитий дельфійцями ; за його загибель Дельфи заплатили викуп нащадкам Іадмона.

Гераклід Понтійський через сто років пише, що Езоп походив з Фракії, був сучасником Ферекіда, а першого його господаря звали Ксанф. Але ці дані вилучені з більш раннього оповідання Геродота шляхом ненадійних висновків (наприклад, Фракія як батьківщина Езопа навіяна тим, що Геродот згадує про Езопу у зв'язку з фракіянкою гетерою Родопис, яка була також у рабстві у Іадмона). Аристофан («Оси») вже повідомляє подробиці про смерть Езопа - бродячий мотив підкинутої чаші, що стала приводом для його звинувачення, і байку про орла і жука, яку він розповів перед смертю. Через століття це твердження героїв Арістофана повторюється вже як історичний факт. Комік Платон (кінець V в.) вже згадує і про посмертні перевтілення душі Езопа. Комік Алексид (кінець IV в.), який написав комедію «Езоп», зіштовхує свого героя із Солоном, тобто вже вплітає легенду про Езопу в цикл легенд про семи мудреців і царя Крез. Його сучасник Лісіпп також знав цю версію, зображуючи Езопа на чолі семи мудреців. Рабство у Ксанфа, зв'язок із сімома мудрецями, смерть від підступності дельфійських жерців, - всі ці мотиви стали ланками наступної езопівської легенди, ядро ​​якої склалося вже до кінця IV ст. до зв. е.

Найважливішим пам'ятником цієї традиції став анонімний пізньоантичний роман (на грецькою мовою), відомий як «Життєпис Езопа». Роман зберігся у кількох редакціях: найдавніші його фрагменти на папірусі датуються ІІ. н. е.; у Європі з XI ст. отримала ходіння візантійська редакція «Життєпису».

У «Життєписі» важливу рольграє каліцтво Езопа (не згадуване у ранніх авторів), батьківщиною його замість Фракії стає Фригія (стереотипне місце, що асоціюється з рабами), Езоп виступає як мудрець і жартівник, який дурить царів і свого господаря - дурного філософа. У цьому сюжеті, як не дивно, майже ніякої ролі не відіграють власне байки Езопа; анекдоти і жарти, що розповідаються Езопом в «Життєписі», не входять до зведення «езопових байок», що дійшло до нас від античності, і жанрово досить далекі від нього. Образ потворного, мудрого та хитрого «фригійського раба» у готовому вигляді дістається новоєвропейській традиції.

Давність не сумнівалася в історичності Езопа. Лютер у XVI столітті вперше поставив його під сумнів. Філологія XVIII століття обґрунтувала цей сумнів (Річард Бентлі), філологія XIX століття довела його до межі: Отто Крузіус і за ним Резерфорд стверджували міфічність Езопа з рішучістю, характерною для гіперкритицизму їхньої епохи.

Спадщина

Aesopus moralisatus, 1485

Під ім'ям Езопа зберігся збірка байок (з 426 коротких творів) у прозовому викладі. Є підстави припускати, що в епоху Арістофана (кінець V ст.) в Афінах був відомий письмовий збірник Езопових байок, за яким навчали дітей у школі; «Ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив», - каже в Арістофана одна дійова особа. Це були прозові перекази, без жодного художнього оздоблення. Насправді, у так звану «Езопову збірку» увійшли байки різних епох.

У III столітті до зв. е. його байки були записані в 10 книгах Деметрієм Фалерським (бл. 350 - бл. 283 до н. Е..). Ці збори були втрачені після IX ст. н. е.

У I столітті вільновідпущенник імператора Августа Федр здійснив переклад цих байок латинським ямбічним віршем (багато байок Федра оригінального походження), а Авіан, близько IV ст., Переклав 42 байки латинським елегічним дистихом; у Середньовіччі байки Авіана, незважаючи на їх не дуже високий художній рівень, мали велику популярність. Латинські версії багатьох байок Езопова збірки, з додаванням пізніших казок, а потім і середньовічних фабліо, склали так звану збірку «Ромул». Близько 100 зв. е. Який жив, мабуть, в Сирії Бабрій, римлянин за походженням, виклав езопові байки грецькими віршами розміром холіямб. Твори Бабрія були включені Планудом (1260-1310) в його знамениту колекцію, що вплинула на пізніших байкарів.

Езо́п 150 до зв. е. (Villa Albani колекція), Рим

Інтерес до байок Езопа переносився і з його особистість; через брак достовірних відомостей про нього вдавалися до легенди. Фригійський краснобай, алегорично поносивший сильних світу цього, природно, уявлявся людиною сварливою і злобною, на зразок Гомерівського Терсита, а тому і портрет Терсита, докладно зображений Гомером, був перенесений і на Езопа. Його представляли горбатим, кульгавим, з обличчям мавпи - одним словом, у всіх відношеннях потворним і прямо протилежним до божественної краси Аполлона; таким він зображувався і в скульптурі, між іншим – у тій цікавій статуї, яка до нас збереглася.

Мартін Лютер відкрив, що книга байок Езопа є не одноосібним твором одного автора, а збіркою більш давніх і нових байок, і що традиційний образ Езопа - плід «поетичного оповіді».

Байки Езопа були перекладені (часто перероблені) багатьма мовами світу, у тому числі знаменитими байкарами Жаном Лафонтеном та І.А. Криловим.

У СРСР найповніший збірник байок Езопа у перекладі М. Л. Гаспарова було видано видавництвом «Наука» 1968 року.

У західному літературознавстві байки Езопа (т.зв. «езопіка») прийнято ідентифікувати за довідником Едвіна Перрі (див. Perry Index), де 584 твори систематизовані, головним чином, за мовним, хронологічним та палеографічним критеріями.

Деякі байки

• Біла Галка
• Бик та Лев
• Верблюд
• Вовк та Журавель
• Вовк та Пастухи
• Ворони та інші птахи
• Ворони та Птахи
• Ворон та лисиця
• Галка та Голуб
• Голуб та Ворони
• Грач та Лиса
• Два друга та Ведмідь
• Два раки
• Дві жаби
• Дика Коза та виноградна гілка
• Дикий Собака
• Заєць та жаби
• Зевс та Верблюд
• Зевс і сором
• Змія та Селянин
• Кабан та Лисиця
• Коза та Пастух
• Селянин та його сини
• Курка та Ластівка
• Курка та Яйце
• Куріпка та Курки
• Ластівка та інші птахи
• Лев та Ішак
• Лев та Коза
• Лев та Комар
• Лев та Ведмідь
• Лев та мишка
• Лев з іншими тваринами на полюванні
• Лев, Вовк та Лисиця
• Лев, Лиса та Ішак
• кажан
• Лисиця та Лелека
• Лисиця та Баран
• Лисиця та Голуб
• Лисиця та Дроворуб
• Лисиця та Осел
• Лисиця та виноград
• Кінь та Ішак
• Левиця та Лисиця
• Жаба, Щур і Журавель
• Жаби та Змія
• Миша і Жаба
• Миша з міста та Миша з села
• Обидві курки
• Обидві жаби
• Олень
• Олень та Лев
• Орел та Галка
• Орел і Лиса
• Орел і Черепаха
• Осел та Коза
• Осел та Лиса
• Осел та Кінь
• Осел, Грач та Пастух
• Батько та Сини
• Павич та Галка
• Пастух та Вовк
• Пастух-жартівник
• Півень та Діамант
• Півень та Прислуга
• Собака та Баран
• Собака та Вовк
• Собака та шматок м'яса
• Старий Лев та Лисиця
• Три бика та Лев
• очерет і оливкове дерево
• Хвастливий п'ятиборець
• Людина і Куріпка
• Черепаха та Заєць
• Юпітер та Змія
• Юпітер та Бджоли
• Ягня і Вовк

Література

Переклади

• У серії: Collection Budé: Esope. Fables. Texte établi et traduit par E. Chambry. 5e tirage 2002. LIV, 324 p.

Російські переклади.

коротка біографіяЕзопа та цікаві фактипро життя давньогрецького письменника байок викладено у цій статті. Коротка розповідь про Езопа допоможе дізнатися багато цікавого про цю особу.

Біографія Езопа для дітей

Достовірно відомо, що давньогрецький діяч жив у середині VI ст. Це все, про що можна говорити із упевненістю. Решта – вигадки та вигадки. Історія не зберегла інформації про його життєдіяльність. Крупиці відомостей можна зустріти у Геродота. Історик стверджує, що Езоп служив рабом у господаря з ім'ям Іадмон, який проживає на острові Самос. Нечуваний мав славу норовливим працівником і частенько відпускав безглузді жарти, які веселили інших рабів. Спочатку господаря обурювала його поведінка, але незабаром він зрозумів, що його працівник має винятково неабиякий розум, і відпустив його на волю. Ось і все, що ми можемо дізнатися з праць Геродота про цю людину.

Ще трохи відомостей можна отримати з праць історика Геракліта Понтійського. Він вказує на іншу інформацію. Геракліт Понтійський стверджує, що батьківщиною Езопа була Фракія. Першого його господаря звали Ксанф, він був філософом. Але Езоп був набагато розумнішим, ніж Ксанф. Він постійно сміявся з мудрими висловлюваннямисвого господаря та його філософією. І той відпустив свого раба на волю.

Більше про його життєдіяльність нічого не відомо. Існує лише легенда про його загибель, і збереглася збірка байок.

Легенда його смерті каже таке. Одного разу правитель Крез відправляє Езопа до Дельфи. Причина цього вчинку невідома. Прибувши до міста, як завжди, байкар почав вчити жителів Дельф. Вони дуже обурилися його поведінкою і почали думати, як помститися Езопу. І придумали: у його торбинку підкинули чашу з місцевого храму і повідомили священикові, що байкар є злодієм. Езоп як не намагався довести, що він не винний – все було марно. Його засудили до страти: підвели до важкої скелі і змусили стрибнути з неї. Ось так безглуздо закінчив свій шлях казар із Стародавньої Греції.

На сьогоднішній день збереглася збірка байок Езопа. Але цікавий момент- Його було складено в Середні віки. Тому точно стверджувати, що цей справжній спадок давньогрецького байкаря не можна.

• Байки Езопа мають свою особливість. Їхню основу складає народна байка з довгою історією. Вони являють собою побутові живі сценки.
• Його творіння часто піддавалися спотворенням. Спочатку його переказував римський байкар Федр, потім грецький письменник Бабрій і Лафонтен, Дмитрієв, Ізмайлов.
• Езопа часто зображували горбатим і невисоким старцем, який шепеляво промовляв. Подейкували, що він мав відразливу зовнішність.
• Він є родоначальником жанру байки та художньої мовиіносказань, названого на його честь – езопова мова.
• Байки Езопа, яких збереглося близько 400, несуть особливу функцію. Вони підштовхують слухача до роздумів.

Повідомлення про Езоп 5 клас може презентувати на уроці літератури.