Давно це було. Коли не тільки магнітно-резонансної терапії і близько не було, не було комп'ютерів, мобільних телефонів. А про інтернет взагалі замовкнемо.
А ось ракові пухлини, як і 290 млн років тому, як і в наші дні, вражали багато людей. І хоча за кількістю жертв пухлини поступалися хворобам серця та судин, страх перед раком ні з чим не порівняти. І вже так склалося - у всіх країнах, у Росії в тому числі - про інфаркт або інсульт пацієнтові, його родичам неодмінно повідомляли, а от раковий діагноз супроводжувало неписане табу. Чому? Діагноз "рак" рівносильний вироку? Тому нерідко лікарі не повідомляють про діагноз самого пацієнта, а рішення говорити чи не говорити про діагноз залишають на відкуп родичам.
Повернуся, однак, до тих часів, коли не було Інтернету та мобільних телефонів. Мій батько напередодні свого 69-річчя, це 1972 рік, почав мучитися від болю у животі. Ми оминали фахівців, клініки, йому проводили дослідження, робили нескінченні рентгенівські знімки. Марно. Але черговий рентген у московській Першій Міській лікарні показав: великий рак шлунка та частини стравоходу. Операція. Видалили весь шлунок, частину стравоходу. І тут заявив про себе дивовижний феномен, який є, мабуть, лише серед онкологічних пацієнтів. Ось він знає, що лежить в онкоклініці, знає, що з приводу раку проведена операція. Часто ще й хіміотерапія та променеве лікування. Але всупереч усьому пацієнт десь у підсвідомості не вірить у діагноз. Мій батько, що примудрився просто втекти з реанімаційної палати, в яку був поміщений після операції, виправдовував свій вчинок: "Там у всіх рак. А в мене поліпи. Навіщо мені лежати разом із ними?"
Мені – не батькові! - вручили виписку з історії хвороби, де було зазначено і який рак, яка операція проведена, і рекомендації. А через усю довідку жирним червоним фломастером резолюція: "На руки не видавати!" Я сховала цей вердикт у своїй шафі, щоб батько не побачив, щоб не впізнав. І ось ще один феномен. У нас у сім'ї не прийнято заглядати у чужі шафи. Але батько не лише заглянув, а й знайшов серед білизни цю довідку. Здавалося б, усе зрозуміли. Він кричав: "У мене рак. Я знаю". Але десь, знову ж таки, у підсвідомості у це не вірив. Вийшов працювати. Наполегливо ігнорував ліфт, і на 6-й поверх піднімався пішки. Сам смажив собі картоплю на свинячому салі. Після такої трапези починали мучити болі. Тоді сідав на вівсяні кашки та протерті супи. Коли вкотре йому зробили зауваження, мовляв, не можна після такої операції їсти смажене, обурився: "Я це люблю". "Але треба обмежувати себе - адже жити хочеться". Відповів: "Так? Ні!"
Батько прожив 83 роки. Працювати перестав у 80. Не забував відвідувати перукарський салон, де стригся та робив педикюр у "своїх майстрів". Не відмовляв собі у чарці горілки чи коньяку, продовжував палити. Іноді міг довірливо повідомити співрозмовника: "А знаєте, у мене рак. Бачите, як я схуд, усі костюми великі". Вперто не хотів одягати новий костюм - було якесь кокетство: демонструвати, що ось він "так схуд через рак".
Змінився час. Інші нині показники та кількості хворих на рак, та можливості діагностики, інші результати лікування. Але, як і раніше, немає ніде у світі рецепту, як діяти при виявленні пухлини. Так, є тенденція інформування пацієнта про діагноз. Головний онколог Москви Анатолій Махсон вважає, що раковий діагноз не повинен викликати страху, що він повинен сприйматися як будь-який інший. Але, як і за будь-якого захворювання, етичні питанняне йдуть на задній план А якщо вже мова про рак...
Яка людина сама хвора? Яка людина його близький родич чи друг? Чи стане панікувати? Оптиміст? Як відреагує на раковий діагноз? Доречна брехня на спасіння? Але ця брехня може роззброїти пацієнта та його близьких. Як же бути? Нема загального рецепту.
Нещодавно світ вразила історія голлівудської зіркиАнджеліни Джолі. Вона з профілактичною метою, знаючи про можливість розвитку раку, зважилася на видалення обох грудних залоз і має намір у найближчому майбутньому видалити яєчники. На Заході публічні люди нерідко афішують свій раковий діагноз, щоб розвіяти страх перед цією недугою. Заступник директора Російського онкоцентру ім. Блохіна академік РАМН Мамед Алієв каже так: "Рак - це, звісно, не ангіна, але й остаточний вирок". Раковий діагноз не повинен тяжіти над людиною. Життя має продовжуватися.
Готуючи ці нотатки, зателефонувала чудовій актрисі, успішній у всіх відношеннях жінці. Місяць тому ми бачилися на одному заході. Вона, як завжди, була елегантною, в центрі уваги. Років 15 тому їй із приводу раку грудей видалили залозу. Зробили пластику. Але говорити у газеті на цю тему актриса категорично відмовилася. Сказала мені дуже важливу, на мою думку, фразу: "У мене немає ніякого діагнозу!" І це також позиція. Позиція, з якою треба зважати.
Головний онколог Москви вважає: раковий діагноз не повинен викликати страху, він повинен сприйматися як будь-який інший
Не всі, до кого зверталася з пропозицією розповісти про те, як живуть із раковим діагнозом, погодилися розмовляти на цю делікатну тему. Казали: "Та в Інтернеті про це вже стільки сказано".
Дивлячись на Олександра Буйнова, важко повірити, що він переніс серйозну операцію видалення пухлини передміхурової залози. Від питань журналістів зазвичай жартує. Усім би такий заряд оптимізму!
Дехто, хто просив не називати прізвище, вимовляв приблизно таку фразу: "Я не маю права капітулювати перед страшною хворобою!" Підступність раку полягає в тому, що він може повернутися. Знову мучити. І тому так важливо не капітулювати.
Дар'я Донцова у Останнім часомсприймається не лише як відома письменниця, а й як людина, яка перемогла рак. Докладно розповівши про свою хворобу, про те, як долала її, вона стала символом волі до життя, віри у спасіння. Донцова повторює, що рак не вирок, і особистим прикладом демонструє правоту цих слів. Буквально вселяє: просто потрібно лікуватися і робити це вчасно. В одному з інтерв'ю вона сказала6 "Говорю про своє лікування не заради піару, а щоб люди вірили: вилікуватися можна. І поводилися розумно. Невже так важко жінці раз на півроку піти і обстежитися у мамолога? Я цього не робила, тому і дійшла до 4-й стадії раку. Хочу, щоб інші мою помилку не повторювали.
Письменниця Людмила Улицька на презентації своєї книги "Священне сміття", до якої включено нарис, присвячений її боротьбі з раком, сказала, що рак - це хвороба, до якої вона була готова, що це як Новий рік: Ти знаєш, що він настане, і ти його зустрічаєш "Ця проблема не впала на мене несподівано. Я походжу з "ракової" родини: практично всі, за дуже невеликими винятками, помирали від раку. Я внутрішньо була готова до того, що настане момент, коли мені це скажуть. Кожна людина опиняється в ситуації , коли він розуміє: життя може закінчитися завтра і що треба прожити цей шматок життя гідно.
Онкологічні хвороби, порятунок від них – проблема із проблем. В усьому світі. А в Росії вона гостріша ще й тому, що в ситуацію втручається дивовижний російський менталітет зі своїм споконвічним "може пронесе". Ось не пригадати, скільки разів сказано, написано про те, що після 40 років щорічний візит до уролога є обов'язковим. Це повторює і головний уролог РФ Дмитро Пушкарь. Переконана: більшість тих, кому за 40, не пригадають, коли були в уролога. Особливо чоловіки.
Але якщо зовсім начистоту, то частина провини все-таки за службою здоров'я. Від візиту до лікаря людей зупиняє неможливість без проблем отримати кваліфіковану пораду, ефективну допомогу. І що далі від Москви, то більше проблем.
У кожного пацієнта своя ситуація, з якою не можна не зважати. А ще біда: немає довіри до лікаря. Звертаються до нього, коли вже зовсім закортить. Та й кваліфікація фахівців часом така, що рак пропускають. Тому так багато занедбаних стадій хвороби. Скільки гірких сповідей хворих на рак про те, що регулярно відвідували медиків, а пухлину виявили лише на 4-й стадії. Як це пояснити? Втім, не пояснювати треба – заходи вживати треба.
Чому вирішили завести розмову про те, чи повідомляти чи не повідомляти пацієнта, його рідним онкологічний діагноз? Чому так важливо, що про нього відкрито частіше почали говорити люди публічні? Та все з однієї причини: будь ласка, бережіть себе! Звісно, здоров'я – особлива, дуже інтимна сфера життя. Не кожен здатний оприлюднити збої в ній. А якщо це стосується захворювань передміхурової залози у чоловіків або раку матки або яєчників у жінок, тим більше. Урологи, гінекологи постійно стикаються з тим, що навіть найближчі їх пацієнтам люди знати не знають про страждання чоловіка, дружини, матері, батька. Нерідко просять лікаря не повідомляти про справжній діагноз членам сім'ї. Як чинити лікарю? Каверзне запитання? Лікар може бути ще й психологом? Обов'язково. Але ще важливіше, щоб вся система надання медичної допомоги працювала на пацієнта, охорону його здоров'я. Цим, на жаль, ми похвалитися не можемо.
Показовий приклад. У подруги подвійне громадянство - російське та канадське. У Канаді виявили у неї рак грудної залози. Швидко, в умовах амбулаторії, обстежили та призначили день та годину операції. Пацієнтка приїхала цього дня рано-вранці до клініки. А о першій годині дня її прооперували. Вона й досі не знає, хто саме. Видалили грудну залозу. Другого дня виписали. Якийсь час спостерігали вдома: приходила медсестра, дзвонив лікар. Жодних ускладнень. Було це вісім років тому. За три роки до операції поховала чоловіка. А невдовзі після операції вийшла заміж. Щаслива у новому шлюбі. Ходить у басейн, мандрує. Але у певний час вона має пройти перевірку у клініці, де її оперували. Пропустити не можна. Система допомоги не зазнає порушень.
У мене, медичного оглядача, часто запитують: у яку клініку піти, якого лікаря звернутися? Все з тієї ж причини немає довіри до служби здоров'я. Ситуація, коли пацієнт навіть не знає хто провів операцію, для нас просто нонсенс. А якщо вже мова про онкологію - то більше.
І ще про одне, про що теж не прийнято говорити вголос. Іноді лікування онкохворого руйнує і його самого, і близьких. Адже він коштує від 30 тис. до десятків мільйонів рублів. Залежить від стадії захворювання. Пацієнта, у якого рання стадія пухлини, як правило, достатньо прооперувати, і він видужав. У таких ситуаціях достатньо 40-50, ну 70 тис. рублів. Інша річ, коли запущена стадія. Коли, крім операції, треба застосовувати променеве вплив, хіміотерапії. Тут витрати до безкінечності.
Кваліфіковану допомогу може отримати більшість пацієнтів. А ось далі починається: переважно дорогі препарати не виліковують, але продовжують життя. Не можна сказати, що якщо цей препарат пацієнт не отримає, він помре. А якщо отримає, то видужає. Є патології, які можна вилікувати. Наприклад, хоріонепітеліома матки. Від цієї злоякісної пухлини раніше за 95% жінок помирали. Тепер ліки лікують 98%. Більше того, після такого лікування вони можуть народжувати. Але це дуже рідкісне захворювання. А якщо брати масові хвороби, тут переважно все залежить від стадії, тут йдеться про продовження життя. І це продовження, особливо, коли воно стосується дітей, коштує дуже дорого.
Наша охорона здоров'я, та й не тільки наша, не в змозі нести такий тягар витрат. Тому так важливо, що публічні люди не тільки вголос говорять про свої онкологічні хвороби, а й стають дійовими особами, творцями різних благодійних фондів, які допомагають онкологічним установам, конкретним пацієнтам Без благодійності онкологічна служба не може обійтися. Лікувати на сучасному рівні без допомоги благодійників, лише на державні гроші, на жаль, неможливо.
Колись померти не страшно. Страшно померти зараз. Раніше вважали, що рак невиліковний, що його зовсім не треба лікувати. Сьогодні, каже директор Онкоцентру ім. Блохіна Михайло Давидов, виліковуються 60%. А 40%?
Постійно надходять повідомлення про нові протиракові препарати. З мільйона запропонованих добре якщо один увійде до клінічної практики - настільки підступні ракові клітини. Тому, хто створить засіб порятунку від раку, треба було б поставити золотий пам'ятник. Ось чи доживемо ми до того моменту, коли з'явиться протиракова вакцина?
Тільки цифри
Світ щороку онкологічний діагноз ставиться 10 млн пацієнтів, тобто. 27 000 осіб на добу.
У нашій країні на онкообліку перебувають 2,5 млн осіб
За останні 10 років приріст хворих на рак склав 15%.
А ще від раку вилікувалися співак Олександр Медведєв (Шура), журналістка Маша Гессен, телеведучий Юрій Ніколаєв, екс-соліст гурту "На-на" Володимир Льовкін, актор Еммануїл Віторган, солістка ансамблю "Золоте кільце" Надія Кадишева, рокерка Світлана Сурга Аїда Ведищева, зірка фільму "Сім наречених єфрейтора Збруєва" актор Семен Морозов, тренер фігуристів Олена Чайковська, тенісистка Аліса Клейбанова та тисячі інших, менш відомих людей. Тож ще раз: рак вилікуємо!
У нас найчастіше зустрічається рак легень та шлунка.
Найбільш поширений у світі рак легень: щорічно реєструється понад 1 млн хворих. У РФ кількість діагностованих випадків раку неухильно зростає. Найчастіші локалізації пухлин: трахея, бронхи, легені (13,3%), шкіра (12,5%, включаючи меланому), шлунок (10,2%), молочна залоза (10,1%). Ризик розвитку раку до 75 років у Росії для жінок – 19,8%, для чоловіків – 27,5%. Якщо взяти той самий ризик до 60 років, він помітно нижче - 8,2% обох статей.
Між тим
Щороку 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком. Мета цього міжнародного дня- підвищення поінформованості про рак як про одне з найстрашніших захворювань сучасної цивілізації, привернення уваги до запобігання, виявлення та лікування цієї недуги. Адже відомо, що виникненню 43% ракових захворювань можна було б запобігти за допомогою таких норм здорової поведінки, як: огородження доступу до куріння, боротьба з цим явищем; фізична активність, збалансована здорова їжа; вакцинація проти вірусів, що викликають рак печінки та шийки матки; уникнення тривалого перебування на сонці та в соляріях.
Олександр Григорович, як відомо, у чоловіків найчастіше виявляють рак легені, шлунка та передміхурової залози. У жінок на першому місці рак молочної залози. Чи є своя специфіка дитячого раку?
- Так, є - у дітей це пухлини кровотворної імунної системи. Ці захворювання стоять першому місці. У дітей відбувається становлення імунітету, ті клітини, які за біологічними правилами мали б здійснювати контроль організму, здатні піддаватися пухлинному зростанню. Тому лейкози та злоякісні лімфоми становлять основну частину пухлин у дітей. З другого краю місці в дітей віком пухлини центральної нервової системи. Ці дві групи захворювань становлять 60% і більше пухлинних захворювань у дітей.
Крім цього, у дітей рідкісні пухлини виникають у різних органах і тканинах, і вони, як правило, пов'язані з порушеною ембріональною закладкою в момент розвитку дитини. Але це буває значно рідше, тому коли говорять про дитячий рак, то в усьому світі передусім мають на увазі гострі лейкози.
За даними Росстату, минулого року смертність від онкологічних захворювань у Росії збільшилася на 4%, тобто загальна кількість ракових хворих у країні збільшується. Чи спостерігається подібна ситуація у дитячій онкології?
— Статистика — це річ суб'єктивна, я цим цифрам до кінця не довіряю. Це дуже тонке питання. У зв'язку з тим, що 25-30 років тому почалася повільна, але яскрава революція в галузі лікування раку, рак повільно із захворювання зі смертельними наслідками стає хронічним захворюванням, яке підлягає лікуванню. Сталося накопичення онкологічних пацієнтів. Якщо раніше було так: захворів – помер, захворів – помер, то зараз люди живуть роками. І за рахунок накопичення людей, які не вмирають від раку, складається враження, що кількість людей, які хворіють на це захворювання, збільшується. Це перша причина. А друга — стала вищою виявлення пухлин. Я наведу такий приклад.
Від чого помирають люди віком від 60 років? Якщо ви подивитеся статистику, то побачите, що люди вмирають від серцево-судинних захворювань. Це може бути безпосередня причина смерті, але якби їх розкрили та подивилися, чи є там справді пухлини, чи, може, за допомогою спеціальних методів провели таку оцінку, то ми б побачили, що там основна частина — пухлинні захворювання. Вони можуть мати клінічних проявів, але зачатки цих онкологічних захворювань є.
Ну і третя причина – тривалість життя збільшилася. Це серйозне питання. Ми зараз у нашій країні маємо приблизно плюс десять років по відношенню до наших батьків. Я пам'ятаю свого тата, який пішов із життя, будучи значно молодшим, ніж я зараз. Можу сказати, що за своїми фізичними можливостями, кондиціями і так далі це зовсім інше життя. Сьогодні 70-річні люди у робочому стані перебувають. Уряд Росії розглядає зараз навіть питання, щоб дати цим людям можливість працювати, не зберігаючи пенсію для працюючих, що є ознакою того, що люди живуть. Збільшення тривалості життя теж збігається із збільшенням щодо раку.
Але я хочу наголосити на іншому. Головне, що сьогодні рак є виліковним захворюванням. Це дуже важливе питання, і мета медичної спільноти — відповідати найвищому рівню, найвищій планці, яка сьогодні є.
У такому разі як досягти та підтримувати високий рівеньмедичне обслуговування? Що, наприклад, для цього робиться у дитячій онкології?
— Ми у дитячій практиці цю роботу проводимо багато років. У нас для цього є низка інструментів. Перший такий інструмент дуже важливий - це об'єднання лікарів у професійне співтовариство, яке могло б на території Російської Федерації використовувати єдині стандартизовані протоколи лікування, що дуже важливо, щоб дитина в нашій великій країні від Владивостока до Калінінграда отримувала однакові методи лікування, більше - щоб вони були контрольованими.
Щоб це зробити, протягом 25 років повільно, крок за кроком було створено такі кооперовані групи багатоцентрових досліджень, які саме цим і зайняті. І треба сказати, що ми в цій ситуації досягли дивовижних результатів: живучи в країні, яка відноситься до групи країн, що розвиваються, ми в галузі дитячої онкології досягли результатів розвинених країн. Це було зафіксовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я на спеціальному засіданні ВООЗ, де Росія представляла свої результати, щоб ми могли їх транслювати в ті країни, де ще нижчі результати, наприклад, у країни Азії.
В Індії, наприклад, 280 мільйонів школярів (це більше, ніж мешканців нашої країни і, можливо, в навколишніх країнах), а виживання у дітей від раку становить приблизно 10%. А у нас у Російській Федерації, залежно від різних форм раку, на коло це майже 80% – від 70 до 80%.
Але є пухлини, при яких є вища виживання при правильній постановці питання діагностики, при міждисциплінарних взаємодіях, участі лікарів різних спеціальностей, веденні цих пацієнтів, доступ до лікарської терапії оптимальний і так далі. Є дуже багато державних умов, яких ми, Російська Федераціяя вважаю, тут домоглися.
Щомісяця команда фахівців виїжджає до різних столиць суб'єктів Федерації, щоб провести там відповідну роботу, а саме проконсультувати хворих, провести навчальні лекції для лікарів, у тому числі лікарів різних спеціальностей, зустрітися, якщо необхідно, зі старшокурсниками та викладачами університетів, якщо університети там є, провести зустрічі в онкодиспансерах для дорослих
Крім того, ми організували в Москві в Центрі імені Діми Рогачова так звану школу постдипломної освіти в нашій області, і тому ми готуємо кадри для наших цілей. Ми з великою надією дивимось у майбутнє, бо наша мета — використовувати всі новації, які з'являються у світі, для лікування наших російських дітей і не лише російських, бо до нашої спільноти в галузі лікування приєдналися Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Киргизія та Вірменія .
А тих молодих спеціалістів, яких ви готуєте, до регіонів відправляєте? Чому питаю: часто доводиться чути, що у регіонах не вистачає якісних фахівців. Все одно всі хочуть із регіонів їхати до Москви лікуватися.
Онколог: російські джерела для лікування раку довели високу якістьПерша операція з брахітерапії злоякісної пухлини передміхурової залози з використанням повністю російських мікроджерел ізотопу йод-125 відбулася у філії НМІРЦ – Медичному радіологічному науковому центрі імені Циба в Обнінську.— Я хочу сказати, що це не зовсім так. Ми справді у Москві концентруємо дуже тяжких пацієнтів. Наприклад, ми 25 років проводимо трансплантацію кісткового мозку, у наших фахівців досвід, звісно, колосальний. І обсяг робіт, які ми проводимо, також досить великий. Але сьогодні ми не є оригіналами у цій галузі. Дуже високу активність має інститут у Санкт-Петербурзі – це Інститут гематології та трансплантології ім. Р.М.Горбачовою. Інші регіони також підтягуються.
Взагалі багато залежить від кадрів. Якщо кадри зацікавлені, вони можуть навчатися, вони можуть відтворити будь-яку технологію, вона доступна. Тому ми щороку до себе приймаємо на підготовку, на навчання молодих людей, які закінчили виші — не лише московські, а й периферійні, бо ці хлопці готуються в нас і їдуть працювати в регіони.
Хотілося б поставити ще таке запитання. Все одно, коли люди мають можливість, вони намагаються так чи інакше їхати лікуватися в Америку, Німеччину, Ізраїль. Це якась мода чи там справді краще?
— Я вам скажу так. Як ви вважаєте, який бюджет охорони здоров'я у Сполучених Штатах порівняно з Росією? Так ось, національний бюджет, який витрачається на охорону здоров'я, в Америці більше, ніж національний валовий бюджет Росії. Вам все зрозуміло? Запитань немає? Ні. Ми не обговорюватимемо це питання, тому що медицина в Америці дуже дорога, на багато порядків вища, ніж у нас, причому витрати на охорону здоров'я безпосередньо відбиваються на заробітних платах працівників, які працюють. Робота там дуже важка, але й дуже високі оклади у всього лікарського стану, всього медичного стану — оклади вищі, ніж середня. заробітня платав Америці. Ви, мабуть, добре собі уявляєте. У нас цього немає, тому стався такий відтік людей, які були здатні працювати, з цієї галузі. Це перше.
Існує така внутрішня думка про те, що Ізраїль кращий. Ізраїль використовує американську технологію, але в Ізраїлі наші ж люди. Наші. З усіма наслідками.
Тому як мені наша близька людина, яка, на жаль, пішла з життя, головний педіатр Америки, завжди говорила: "Саша, в Ізраїлі нічого немає. Ізраїль — маленька країна". В Ізраїлі населення менше, ніж у Краснодарському краї.
Я хочу вам сказати, що середній рівень роботи людей у Росії не гірший, ніж за кордоном. Але є штучний товар, є деякі люди, здатні підкувати блоху. Вони є як у Росії, так і за кордоном.
Ну, наприклад, у нас був такий випадок: у дівчинки-підлітка розвинулася пухлина кістки п'яти, а це дуже складна структура. Ми звернулися до наших спеціалістів. Наші фахівці не могли зробити органозберігаючу операцію, вони пропонували ампутацію, щоб прибрати цю пухлину. Ми шукали і знайшли такого фахівця у Німеччині, який спеціально цим займається. Він приїхав до нас сюди і в нас з нашими лікарями успішно прооперував цю дівчину-підлітка. Але це штучна робота. Тобто я хочу сказати, не треба думати, що середній лікар у Росії, у усередненому варіанті, гірший, ніж лікар за кордоном.
Ще за кордон їдуть тому, що люди залазять до інтернету та починають шукати лікарів. Подивіться в інтернеті інформаційне поле державних установ та наукових центрів, де зосереджені найвидатніші люди. Ви побачите, що вони мають дуже скромні сайти, тому що вони мають такий потік пацієнтів, що вони змушені відмовляти. Натомість, приватні компанії мають колосальну кількість запрошень, у тому числі із західних компаній, які зареєстровані за кордоном, а у нас мають свої центри.
- Які останні тенденції ви виділили б у галузі боротьби з раком?
— Фахівці змушені постійно читати, перебувати в гущавині подій. Щороку 12-14 ліків входять у практику, їх треба зрозуміти, як вони працюють. Онкологія швидко рухається до персоніфікованого лікування. Тобто кожна людина та її рак індивідуальний, і до цього раку може бути знайдено ключ, можуть бути знайдені молекулярно-генетичні дефекти, а до них уже ліки, якими потрібно лікувати. Тому потрібне постійне навчання, тому люди, які працюють у нашій спеціальності є мисливцями за знаннями. Вони змушені цим займатися, щоб досягти результату.
Дедалі більше нових ліків, дедалі більше нової техніки, лікарі начебто стають все кращими, все більше знань у них. Яким є ваш прогноз, як досвідчена людина: що в найближчі 10-20 років буде з раком? Чи вдасться перемогти цю хворобу?
— Я гадаю, що 100% вдасться. По-перше, після 2000 року останні 15-16 років були дуже плідними в галузі науки. Вдалося встановити генетичний код людини. Сьогодні можна здійснити повну оцінку генетичного статусу пацієнта. У кожної людини свій рак, навіть з однією і тією ж назвою — рак шлунка, лейкоз — він є великою палітрою різних видів, з різними генетичними розладами, для якої неможливо підібрати однакове лікування.
Наведу приклад. Ми маємо таке захворювання показове — хронічний мієлолейкоз, при якому пацієнти живуть від трьох до п'яти років. Ця пухлина на початковій стадії має доброякісний нібито характер і піддається якомусь лікуванню, але через якийсь час у пацієнта виникає так званий бластний криз — перехід від відносно доброякісного процесу до злоякісного. Всі хворі гинули, поки ми не знайшли молекулярного дефекту цієї хвороби. До цього молекулярного дефекту підібрали ліки, ці ліки тепер у таблетованій формі приймають пацієнти. Проблема повністю зникла. Не потрібне лікування хронічної фази захворювань, не потрібно використовувати ліки, не потрібно використовувати хіміопрепарати, ліки, опромінення, операції, стаціонари. Амбулаторно людина отримує лікування та досягає того, що називається молекулярною ремісією, тобто повного одужання, і може жити дуже довго. Цим шляхом зараз йдуть за всіма формами раку.
Слово – нашому експерту, хірурга-онколога, доктора медичних наук, професора В'ячеславу Єгорову .
Кожному, хто має виявили злоякісну пухлину, необхідно зробити п'ять рятівних кроків.
Крок перший.
Дізнайтеся та запишіть точний діагноз, а потім зберіть всю інформацію про вашу хворобу: повну назву та стадію захворювання; тип, ступінь злоякісності та місце розташування пухлини; зміст усіх медичних термінів, що стосуються діагностики та лікування; результати аналізів крові, мікроскопії пухлини, обстежень – УЗД, КТ, МРТ, ПЕТ.
Крок другий.
Зберіть усі дані про можливості лікування вашого типу та стадії пухлини.
А саме про те:
- Що входить до «золотого стандарту» її хіміотерапії та хірургічного лікування?
- Наскільки ефективні сучасні методилікування вашого захворювання і чи з'явилися нові, а також чи йдуть зараз їхні клінічні випробування в нашій країні?
Крок третій.
Шукайте "другу думку". Обов'язково порадьтеся ще з одним лікарем, якому довіряєте.
Щоб думка лікаря була об'єктивною, надайте йому всю інформацію про свою хворобу. Вивчивши рекомендації обох фахівців, ви зможете оцінити запропонований метод лікування більш виважено.
Крок четвертий.
Виберіть (якщо це можливо) медустанову, де лікують у суворій відповідності до міжнародних рекомендацій.
Якщо йдуть клінічні дослідження нових ліків для терапії вашого типу пухлини, постарайтеся взяти участь у них.
Якщо вам потрібна операція, ретельно обирайте хірурга! Операції при ракових пухлинах зазвичай складні і тривалі - адже вони часто включають повне або часткове видалення будь-яких органів (наприклад, підшлункової залози або шлунка), а також лімфовузлів. Результат хірургічного втручання залежить від досвіду лікаря у цій галузі.
Крок п'ятий.
Тримайте курс на позитив!
Робіть те, що вам приємно: дивіться добрі фільми і спектаклі, грайте в різні ігри, гуляйте по гарним місцям, малюйте, співайте пісні, ходіть у кіно та на стадіони, навчайтеся тому, чому давно мріяли навчитися… Заняття, яке підніме вам настрій, обов'язково знайдеться! Боріться за себе! Знання, оптимізм, воля до перемоги та підтримка близьких – вірний шлях до одужання.
До речі
Шанс видужати є навіть на IV стадії раку. Приклад тому – історія американця Річарда Блоха. 1978 року йому повідомили: у вас - остання стадія раку легені, жити залишилося три місяці. Пацієнт та його близькі почали боротися щосили… Через два роки в організмі Блоха не знайшли навіть слідів злоякісної пухлини. Після одужання Річард та його дружина Аннет присвятили себе порятунку хворих на рак та заснували фонд допомоги пацієнтам з онкологічними захворюваннями. Коли у 2004 році Річарда не стало (але не через рак, а через серцеву недостатність), фонд очолила Аннет. У США, у місті Міннеаполіс, є парк, який колись створили Аннет та Річард. Гуляючи ним, можна прочитати інструкції з виживання для пацієнтів з діагнозом «рак». Їх склав сам Річард Блох на основі власного досвіду перемоги над грізним захворюванням.
Інший американець Ленс Армстронг 7 разів вигравав найвідоміші велогонки на планеті – «Тур де Франс». Повторити цей рекорд поки що нікому не вдавалося. У 1996 році у спортсмена, якому було всього 25 років, виявили рак яєчок, з метастазами у легені, черевну порожнину та головний мозок. Шансів життя було 20%. Пацієнт переніс кілька операцій, наважився перевірити на собі новий методхіміотерапії та… одужав. А потім створив «Фонд Ленса Армстронга» для допомоги тим, хто хворий на рак, і повернувся до спортивних занять. Трохи пізніше Ленс здобув першу із семи перемог на головних велогонках світу.
Хто переміг рак, той – Таня!
«Мене звуть Таня Бєлькова. У мене рак грудей.
Ні, все негаразд.
Мені тридцять один рік. У мене троє дітей. Пете – одинадцять, Віте – сім, Маші – п'ять. Я працюю, і маю рак грудей.
Я була лиса, я була негарна. Але є косметика, щоб намалювати брови. Красиві хусточки чудово виглядають на голові без волосся. Я знаю багато способів, як сховати обличчя хвороби.
Так, рак – це боляче. Але не страшно і не принизливо. Я сама пройшла цей шлях»
Фото з особистого архіву. "Мені є для кого жити!"
Ми зустрічалися з Танею у квітні, коли вона робила «червону» хімію. Невисока, тоненька, як гілочка, бліда. Ні волосся, ні вій, ні брів. Ми сиділи в кафе, і я намагалася не дивитися, наскільки їй дається кожен шматок. Але від цієї тендітної дівчини виходив такий потужний потік енергії, що я не сумнівалася: вона вискочить із цієї страшної колотнечі.
Домовилися про нову зустріч після того, як відступить хвороба. І ось через вісім місяців ми знову зустрічаємося в кафе. Я насилу дізнаюся в модельно красивою дівчиною, яку заглядаються чоловіки, ту замучену хворобою тінь. Ні, вона, як і раніше, важить 42 кілограми разом з одягом, і талію можна перехопити зімкнутими руками, але ця хлопчача стрижка, сяйво очей, свіжість шкіри - невже так буває?
Тоді вона обіцяла лікарю-онкологу спекти свій фірмовий тортик у вересні.
Нічого не спекла. Чотири "червоні" хімії я працювала. Після кожного сеансу кілька днів нічого не їла, щоби не нудило від запаху їжі. Пила лише свіжі соки. Підіймаєш себе будь-яким способом і йдеш працювати. Думала, ось усе закінчиться, і я пектиму торти на повну силу.
Потім почалися таксани – ще чотири хімії, і в мене з'їло руки. Мені завжди щастить на побічні ефекти. Шкіра злазила як рукавичка. Пальці втратили чутливість, і вона поки що не відновилася. Не можу користуватися голкою, бо не відчуваю: чи взяла її чи ні?
Я тепер навіть не боюся здавати кров із пальця! Але працювати у такому стані було неможливо. Я одягала тканинні рукавички, потім гумові, щоб мати змогу дітям хоча б приготувати сніданок. На цьому з тортами все скінчилося. Єдиний торт я приготувала Пете на день народження. Я робила його три дні. За цей час я встигала спекти 30 тортів.
- Сил не було?
Не було. Вони зникли, коли почалося опромінення. Адже там не тільки опік, ще й лейкоцити падають. Спати хотілося пекельно. О сьомій ранку я дітей будила в садок. Відводила, поверталася додому та спала до п'яти. А потім везла дітей на різні заняття, що розвивають. Влітку один благодійний фонд подарував нам путівку на море. Після відпочинку я знову почала пекти торти. Вони добре розходилися, а потім настав день, коли я бісквіти поставила і зрозуміла, що я не маю сил їх зібрати. Вони простояли два дні, і я все викинула. Одного разу пекла капкейки, і мені важко було тримати міксер. Маші ще справила рожевий торт, як вона мріяла, а на Вітіні день народження вже не змогла. Вперше сама замовила торт. Його ніхто не став їсти...
- Але ось лікування нарешті закінчено. Настало таке довгоочікуване одужання.
Не одужання, а ремісія. Усі люди, які проходять лікування від раку, чекають на це чарівне слово «ремісія». Тобі сказали: "У тебе ремісія, і, значить, ти здоровий!" Неправда. Промені спалюють серце, легені, трахею. Хімія руйнує печінку. Виходить, що всі внутрішні органи, які відповідають за здоров'я, сильно постраждали. Їх треба відновлювати.
Потрібна реабілітація, яку наша держава ще не вигадала для онкохворих. Спортсмени після травм люди після інсульту проходять реабілітацію. І після раку потрібен час, щоб виснажений та отруєний хіміотерапією організм зміг відновитися.
Через те, що гормональний фон сів, у мене припливи, як у жінок у клімаксі, кашель, з яким нічого поки що не можу зробити. У мене, наприклад, немає певного відсотка кісткової маси і коли довго сидиш, відчуваєш, як тисне хребет. Треба або збільшити м'язову масушляхом занять або носити корсет. Я обрала тренування, і вже за два тижні після променів прийшла до спортзалу. Зараз я добре виглядаю, але для цього мені довелося купу сил витратити.
- Красива стрижка. Нове волосся швидко відросло?
Коли обіцяють, що волосся почне рости через два тижні після хімії, це неправда. Я закінчила хімію 27 липня, у вересні лише почали з'являтися перші «піночки». Волосся росло сиве, віскі були всі білі. Найдовше вії відновлювалися. Вони ростуть спочатку прямо, а потім віялом на всі боки. Крихкі, ламкі. Цікава річ сталася із бровами. Я вищипала брови один раз. Вони більше не зростають.
- Таня, я дивлюся: в візитною карткоюнова професія – консультант з краси.
Я даю консультації щодо підбору косметичних засобів однієї компанії. Затиснути пензлик між пальцями можна. (Демонструє.) Адже мені треба показати клієнтам, як за собою стежити, як правильно підібрати догляд. Це моя робота. Спочатку я говорю, скільки мені років, скільки у мене дітей і що я пройшла за цей рік. Все в шоці. Ніхто не вірить. Мені завжди подобалося робити людям свято. Якщо я не можу їх нагодувати, то в моїх силах зробити їх красивими. У мене є кілька подруг із діагнозу, яким я грошима допомогти не в змозі, але можу підтримати косметичною продукцією. Зберегти красу дуже важливо, щоб потім, коли закінчиш лікування, було не страшно дивитися на своє відображення в дзеркалі.
А до тортів ще повернусь. Дуже хочу пекти! Досі дивлюся чужі картинки в Інтернеті, і у купи нових ідей. Якщо косметика, якою я зараз займаюся, - таки чужий продукт, то мої торти з нуля. У них моя душа.
Операція, хіміотерапія, променева терапія – довгий та важкий шлях. Що відчуває людина, коли починається зворотний відлік?
Ти живеш, борешся... Це як до моря йти пішки. Тяжко, боляче, черевики зносилися, і ось ти зайшов у сині хвилі по коліна і не знаєш, що робити далі. Це схоже на синдром повернення з війни, як у афганців. Є два типи людей: такі, як я, які кажуть: живемо далі, причому краще ніж раніше! Отримуватимемо нові враження, дивитимемося гарні фільмигуляти. Спілкуватися з людьми, які можуть подолати себе, хто сам себе витягнув з кризи - будь-якої.
Інші думають: а раптом я захворію знову? Значить, спорт не можна, басейн не можна, все не можна! Людина засунула себе в лапки: «інвалід».
Я знаю, маю сьогодні і завтра. Все може зламатися будь-якої миті.
- Ремісія - хибне слово...
Рак - це ангіна і не перелом, які без причини не повторяться. Ремісія означає, що хвороба в активній формі відсутня. Вона пішла на рік, на п'ять років, на все життя в когось. У мене була знайома Катя з Новосибірська. Три місяці тому вона написала, що має ремісію. А потім – рецидив. Лікарня. Катя померла за кілька днів до Нового року. Їй було за тридцять. Раніше рак молочної залози зустрічався у жінок після 45 років, а зараз хворіють на мої ровесниці. Чому? Я маленька, худа, із трьома дітьми, спортивна, вегетаріанка. А люди із зайвою вагою, алкоголізмом, які палять із 13 років, лежні в порядку, у них максимум холестерин і серце.
- Ви з Катею не були знайомі у реальному житті?
Ні, спілкувалися тільки у соціальних мережах. Того дня, коли її не стало, так і стоїть перед очима. Ми з мамою вирушили за покупками по магазинах. Мірили чоботи, вибирали подарунки, веселились. SMS із повідомленням про смерть Каті прийшло, коли я їхала до метро додому. Я була нафарбована, туш з вій стікала у комір. Зрозуміла, що мені треба туди, до Новосибірська. Просто вшанувати пам'ять людини.
Після важкого лікування, за пару днів до Нового року вона кинула всі свої справи і полетіла через півкраїни, щоб попрощатися. Покласти букет троянд.
У морзі, біля труни, вона раптом усвідомила, що, насправді, могла бути на місці цієї молодої жінки. Теж отримати рецидив і тоді два варіанти: або боротися, або померти.
Я подивилася в очі своєму страху і зрозуміла, що я його не боюсь. Отже, можна йти далі. Це, як темна кімната. До неї тільки зайти страшно, а згодом нормально. У Каті було дуже гарне, умиротворене обличчя, і я зрозуміла, що боляче не їй, а тим, хто залишився. Її дитині, яка перед Новим роком втратила маму, її чоловіка. Я бачила його очі, він був у неї дуже закоханий.
Скажу прямо: я рідко зустрічала людей такого ступеня відкритості, як Таня Бєлькова. Це, звичайно, одна з причин неймовірної популярності її інстаграми. Передплатники, а їх близько 35 тисяч, щодня читають літопис її життя як роман.
Відкритість – це ще й незахищеність. І навіть така сильна людина, як Таня, іноді не витримує, коли читає злісні та заздрісні коментарі. Був момент, коли вона брала тайм-аут у Мережі, щоб просто перевести дух.
У новосибірському аеропорту я зайшла до Інтернету. Думала, мені скажуть: «Тане, ти молодець, що полетіла. Купи за нас букет Каті! Написали, що я поїхала на похорон піаритися...
Коли я вперше після довгої перерви пішла до спортзалу і зробила посаду про перше тренування, мій Інстаграм просто вибухнув негативом. Люди писали: «Якщо в тебе є сили ходити до зали, чому ти не можеш пекти торти?» Як пояснити, що то різні речі?
Вони не можуть пробачити, що я одужала. «В тебе більше немає раку? Добре, але ти маєш бути бідною, жалюгідною, страшною».
Приходили дивитись, як я вмираю. Мама трьох дітей, без чоловіка, з купою діагнозів, без грошей, пече торти. Перестане пекти – помре з голоду. Перші чотири хімії я пекла нон-стоп по 10 тортів. Недосипала, впали показники крові, і я зрозуміла, що треба зменшити активність. Але ми протрималися літо. Коли я викладала фотки з хімії, де в мене в катетер, мені було забезпечено купу лайків. Як тільки картинка змінилася і мене перестало шкодувати, все змінилося.
«Чому їй подарували море?» «Навіщо їй сонце після хімії?» Такі питання. На сонці не можна з одним типом раку – з меланомою. А для таких як я є купа захисних кремів, капелюхи, хустки. Я брала з собою парасольку. Сонце торкалося моєї шкіри тільки коли я пішла плавати. Я покотилася на всіх гірках, з диким вереском!
Тролять подружки з діагнозу: або хтось хворіє зараз, або хтось теж одужав, але живе не таким життям, як я. Вони не розуміють: чому в мене є сили піти до театру чи кафе, а на торти – ні? Гарно одягнутися, сидіти у кріслі та пити каву – це легко. Спробуйте. А пекти нон-стоп у спеці – це дуже важко.
Selfie у спортзалі. Через два тижні після опромінення.
Напевно, це витрати популярності. І добрих людей все-таки набагато більше. Саме вони підтримували у найважчий час і словом, і грошима.
Звичайно! І я безмірно їм вдячна. Якісь магазини надсилали сукні та інший одяг, а одна брендова компанія подарувала дублянку. Я тільки потім дізналася, скільки вона коштує... За час хвороби у мене зібралася ціла колекція гарних хустинок та косиночок. Я їх бережу.
У мене з'явився друг, якому можна о пів на четверту ранку відправити SMS з проханням забрати мене з іншого міста, і він відповість: «Я можу виїхати зараз же!»
Якось я написала в Інстаграм: «Друзі, а якщо у вас будуть непотрібні квитки до театрів або на виставки (дитячі та дорослі), ми з трійнею б із задоволенням сходили. Вони зараз стали такі допитливі! Потрібно кудись водити у вихідні, інакше ось як сьогодні буде - я весь день у піжамі, ніжно шкодую себе перед завтрашніми процедурами. Буде мені персональний Чорнобиль. Страшно небагато. Боюся опіку під пахвою, бо там шов гоївся довго та болісно». Мені дарували квитки, кидали посилання на знижки чи безкоштовні спектаклі.
На дитячі дні народження незнайома команда аніматорів допомагала влаштувати казкові свята. повітряними кулями. Днями побували з дітьми у «Москваріумі» на ВДНГ. А коли мені треба було заробити на променеву терапію, а пекти торти я вже не могла, одна передплатниця просто перевела мені ці гроші і написала: «Таня, пеки, скільки захочеш, але гроші в тебе вже є!»
- Загалом хочеш вилікуватися - шукай гроші! А що ж безкоштовна медицина?
Безкоштовна медицина – це байдужість, конвеєр. Якщо пощастить, то потрапить людяний, добросердий лікар, який скаже, як треба діяти. А не пощастить – буде байдужий «білий халат», котрого всі дістали. Я свого лікаря спочатку навіть боялася, доки не зрозуміла, що мені від нього нічого не треба.
Диспансер дав мені інвалідність на рік. Цей рожевий папірець дає право на інвалідну наклейку для машини та пенсію 12 тисяч. Мене запитали: Скільки хімій зробили? - "Вісім!" – «А якби шість, дали б третю групу без пенсії! Інвалідність треба щороку підтверджувати».
Онкоцентри - це особливий світ, з його вічно холодними, вогкими коридорами, де завжди мерзнеш. Там пахне ліками, болем та страхом. Ти сидиш у черзі на УЗД, у тебе лейкоцитів немає, але ніхто не пропустить - адже тут все рівні. Якось нікуди було сісти, і я сиділа просто на підлозі.
Якщо в тебе немає грошей, ти чекатимеш, коли підійде черга. На операцію, УЗД, на все. Між хімією та променевою не повинно пройти півроку, в ідеалі треба робити одразу. Наче промені за квотою, але за цю квоту я віддала суму в конверті, щоб не чекати.
Людина, яка зіткнулася з хворобою, має насамперед шукати грамотних лікарів і лише потім гроші. Друзі допомогли мені оплатити лікування. Це астрономічна сума. У мене була крута хімія та ліки після неї, платні крапельниці, коли я приходила на час і не чекала ні секунди. Подруги через хворобу дивувалися: «Чому Таня пече торти, а ми лежимо?» Катя з Новосибірська лікувалась безкоштовно...
Таня, коли було особливо страшно? Коли оголосили діагноз чи потім? Адже лікування від раку дуже тверде, не кожен витримає.
Усі бояться цього діагнозу на рівні холодної крові, і я теж боялася про це навіть сказати: якщо скажеш, значить приймеш, а поки не кажеш, начебто цього й немає. Але тоді треба було ухвалити рішення: я лізу в багаття до останнього. Це схоже на те, як ходять вугіллям або битим склом. Поки віриш, що подолаєш, все виходить. Ідеш і не помічаєш. Як тільки засумніваєшся, одразу опіки та різані рани. Так і тут.
Нещодавно я брала участь в одній програмі на радіо. Там проводили опитування серед слухачів: якби вони довідалися, що мають рак, стали б боротися чи ні? Так ось, дві людини з трьох боролися б, а одна - ні, тобто третина здалася б... Це не мій шлях, бо я люблю життя і мені є для кого жити.
У останній размені стало страшно, коли побачила товсту голку від препарату, який треба бити кожні 28 днів протягом п'яти років. Я підрахувала – рівно 60 уколів! Тоді я вперше замислилась: за що це мені все? Колоти треба в жирову тканину на животі, а в мене цієї складки немає... Десять днів я дивилася на голку. І викинула в смітник. Є альтернатива. Достатньо радикальна, але я її обрала.
– Рак – це ще й величезний досвід втрат і, як не дивно, придбань.
Я писала в Інстаграмі, що мій рак забрав у мене кілька близьких друзів, майже рік активного та повноцінного життя, а ще волосся та нігті. При цьому він забрав із собою алергію на манго, яка була у мене з 7 років (вперше дід з Індії привіз нам манго, відколи саме). Рак подарував мені кілька негарних шрамів, а заразом і кілька нових, вірних і щирих друзів, подарував мені цілий місяць закоханості тоді, навесні, подарував мені можливість бути собою і говорити про те, що мені здається важливим. І завдяки всім цим обставинам зараз є така я, яка більш розуміє, більш ранима, справжніша.
За час хвороби я зрозуміла, що треба шукати в собі можливість не так змінити світ, як своє ставлення до нього. Світ не зміниться. А від того, що тобі у метро посміхнулася незнайома красива дівчинка, У ньому стане трохи тепліше.
У мене з'явилося це приголомшливе відчуття жіночності та привабливості, коли люди дивляться не зі співчуттям, а із захопленням. Я так чекала на цей момент і, нарешті, спалила календар за той рік, усі сторінки з датами хімії та опромінення.
І зараз можу прийти і сказати: «Здрастуйте, мене звуть Тетяна Бєлькова. Я багатодітна мама, знову перемогла рак. Це круто".
P.S.Вчора Таня знову почала пекти свої чарівні торти.
20 січня родина Жанни Фріске офіційно підтвердила інформацію про те, що у знаменитої співачки, телеведучої та актриси діагностовано рак, тим самим підтвердивши нещодавні чутки про тяжку хворобу.
Ми бажаємо Жанні одужання і з надією на краще пропонуємо згадати історії тих знаменитостей, які колись захворіли на рак, але змогли перемогти це страшне захворювання.
(Всього 17 фото)
Спонсор посту: Кастинги : ACMODASI.ru АКМОДАСІ - найбільший і найпопулярніший сервіс кастингів у російськомовних країнах. Наш сервіс є безкоштовним, зручним і простим інструментом, де кожен може провести кастинги і відібрати артистів у свої проекти.
1. Анджеліна Джолі
Голлівудська діва перенесла операцію з видалення молочної залози у травні 2013 року, щоб запобігти ризику розвитку раку грудей.
— Лікарі вирішили, що я маю 87% ймовірності розвитку онкологічного захворювання грудей. Щойно я дізналася про це, я захотіла мінімізувати ризик, - повідомила Джолі пресі.
Вона зазначила, що онкозахворювання у неї спадкові. Мати актриси померла від цієї недуги у 56 років, після майже 10-річної боротьби з раком.
2. Роберт де Ніро
Відомий американський актор зіткнувся зі страшним захворюванням у 2003 році у віці 60 років - у нього було виявлено рак простати. Де Ніро, однак, не зневірився, тим більше, що прогнози лікарів були оптимістичними.
"Рак виявлено на ранній стадії, тому лікарі прогнозують повне одужання", - заспокоював прес-секретар шанувальників актора. Роберт де Ніро переніс радикальну простатектомію - найбільш ефективну операцію у боротьбі з його видом захворювання. Відновлення проходило вкрай швидко, і згодом лікарі заявили, що де Ніро абсолютно здоровий.
Актор не дозволив хворобі зруйнувати його творчі плани і майже відразу після лікування розпочав зйомки у фільмі «Гра у хованки». З того часу він встиг знятися ще більш ніж у двадцяти картинах, серед яких «Область пітьми», «Мій хлопець – псих», «Малавіта» та «Убивчий реванш».
3. Христина Епплгейт
Актриса Крістін Епплгейт, найбільше відома за роль дочки сімейства Банді в серіалі «Одружені з дітьми», не лише перемогла рак молочної залози, який її виявили у 2008 році, а й народила після лікування свого первістка.
Хворобу вдалося діагностувати на ранній стадії. Актриса обрала найрадикальніший метод лікування, через що їй довелося видалити обидві груди, проте це позбавило її багатьох проблем і, також, на 100% попередило можливість рецидиву. Операція з видалення пройшла успішно, після чого пластичні хірурги відновили Крістіні груди.
4. Кайлі Міноуг
Співачка з Австралії гастролювала Європою, коли у 2005 році у віці 36 років у неї виявили рак грудей. Зірка одразу ж відклала турне, щоб пройти операцію та хіміотерапію. При цьому віддані шанувальники, які купили квитки на австралійські концерти, вирішили підтримати кумира і не здавали контрамарки назад після того, як почули сумні новини.
«Коли лікар повідомив мені діагноз, у мене земля пішла з-під ніг. Здавалося, що я вже померла», – згадує співачка. Однак Кайлі Міноуг знайшла в собі сили боротися, їй було зроблено операцію з видалення пухлини, вона перенесла восьмимісячний курс хіміотерапії. На щастя, хвороба відступила, і відтоді співачка та актриса, продовжуючи радувати шанувальників своїми виступами, займається також організацією кампаній, спрямованих на просвітництво жінок у питаннях діагностики онкологічних захворювань та боротьби з ними. «При сучасному рівні розвитку медицини побороти рак молочної залози можна. Головне – вчасно його виявити», - переконана Міноуг.
5. Юрій Ніколаєв
Російський телеведучий боровся із раком кишечника протягом кількох років. Коли 2007 року лікарі повідомили йому про страшне захворювання, за його словами, «світ ніби почорнів». Однак це була лише хвилина слабкості. Юрій Ніколаєв зумів зібрати волю в кулак і не впасти у відчай. Закордонним онкологічним клінікам він віддав перевагу спеціалізованому центру в Москві, де переніс не одну операцію і пройшов повний курс лікування. Як глибоко віруюча людина Миколаїв переконаний: «Тільки завдяки Богу я живий і не потребую більше лікарів». Зараз ведучий задіяний відразу в кількох телепередачах, таких як «Надбання республіки» та «В наш час».
6. Анастейша
Американська співачка знає про боротьбу з онкологічним захворюваннямне з чуток: двічі вона чула від лікарів фатальну фразу «У вас рак». Вперше це сталося 2003 року, коли зірці було 34 роки.
«Мені ніколи не було так страшно, як того разу», - розповідала вона про день, коли лікар повідомив їй про злоякісну пухлину, виявлену в молочній залозі. Анастейшу було прооперовано, їй довелося погодитися на видалення частини однієї з молочних залоз. Хвороба відступила, проте на початку 2013 повернулася. Скасувавши всі виступи, співачка знову розпочала курс лікування, і через півроку її шанувальники знову тріумфували - Анастейша і вдруге не дала хвороби зламати себе. «Ніколи не давайте раку забрати вас, боріться до останнього», - звернулася співачка до всіх, хто теж зіткнувся зі страшною недугою.
Сьогодні Анастейша відома не лише як співачка та автор пісень, а й як засновниця фонду, що носить її ім'я та покликана просвітлювати молодих жінок у питаннях, пов'язаних із виявленням та лікуванням раку.
7. Х'ю Джекман
У листопаді 2013 року американський актор повідомив, що лікарі діагностували у нього рак шкіри базаліому. На настійну вимогу дружини Дебори він відвідав лікаря для огляду шкіри на носі, внаслідок чого йому поставили діагноз — базальноклітинна карцинома.
«Будь ласка, не будьте дурні, як я. Обов'язково перевіряйтеся», - написав Джекман. Він також порадив усім використати захисний крем від сонця.
Форма раку, виявлена у актора, — злоякісна пухлина, що найчастіше зустрічається у людини. Від інших типів відрізняється рідкісним метастазуванням, проте здатна до великого місцевого зростання.
8. Дарія Донцова
Популярна письменниця зуміла перемогти рак грудей, незважаючи на те, що хворобу виявили, коли вона вже досягла останньої, четвертої стадії. Як розповідала Донцова в одному зі своїх інтерв'ю, коли в 1998 році вона звернулася до онколога, той сказав їй просто: «Жити вам залишилося місяці три».
«Страху смерті я не відчувала. Але в мене троє дітей, мама похилого віку, у мене собаки, кішка - вмирати просто неможливо», - з властивим їй почуттям гумору згадує письменниця про страшну подію. Найважче лікування – курси хіміотерапії та ряд найскладніших операцій – жінка переносила стійко, не скаржачись на долю. Більше того, саме у період нескінченних процедур вона вперше почала писати. Спочатку просто щоб не збожеволіти, потім - тому що зрозуміла, що саме цим і хоче займатися в житті.
Цілком перемігши хворобу, Донцова тепер не уникає розмов про рак, а навпаки, розповідає про це випробування, даруючи надію на одужання онкохворим: «Можна пошкодувати себе перші дві години, потім витерти соплі і зрозуміти, що це не кінець. Доведеться лікуватися. Рак лікується».
Американський актор у 2010 році пройшов через курс хіміотерапії, оскільки у нього виявили злоякісну пухлину мовою. На той момент вона була величиною з волоський горіх, але згодом її успішно вилікували. Однак реальна небезпека йому все ж таки загрожувала — у вигляді ампутації мови та нижньої щелепи.
Вже в січні 2011 року актор заявив, що переміг рак і чудово почувається. «Пухлина зникла. Я їм як свиня. Нарешті я можу їсти все, що захочу», — прокоментував своє «вилікування» Дуглас.
У американського актора, відомого за серіалом «Декстер», також діагностували рак.
У січні 2010 року представник актора підтвердив інформацію про те, що він проходить курс лікування від лімфоми Ходжкіна. Через це продовження зйомок серіалу опинилося під великим питанням. Лікування захворювання закінчилося ремісією, і за кілька місяців стало відомо, що Холл цілком здоровий.
Російський журналіст і телеведучий розпочав боротьбу з онкологічним захворюванням у 1993 році. Тоді під час обстеження в одній із клінік США лікарі буквально приголомшили його страшною звісткою. «Було відчуття, що я на повному ході влетів у цегляну стіну», - розповідав пізніше відомий телеведучий в інтерв'ю кореспонденту газети «Співрозмовник» про той день. Проте фахівці запевнили Познера, що цей діагноз не смертельний, тим більше, що хвороба була виявлена на ранній стадії. За визнанням самого телеведучого, він не проходив курсу хіміотерапії, лікарі наполягли на якнайшвидшій операції з видалення злоякісної пухлини.
«Коли я вийшов із лікарні, сили на якийсь час мене залишили. Потім я якось зумів налаштуватися», – каже Познер. Велику роль у боротьбі з хворобою відіграла підтримка сім'ї та друзів, які ні на хвилину не переставали вірити в його одужання і при цьому ставилися до нього так, ніби нічого страшного в його житті не сталося. Зрештою рак відступив.
З того часу минуло вже 20 років, Володимир Познер регулярно проходить медичне обстеження і закликає наслідувати свій приклад інших. У 2013 році він став послом міжнародної програми «Разом проти раку».
12. Шерон Осборн
Дружина відомого рок-музиканта Оззі Осборна, Шерон Осборн у 2012 році видалила молочні залози як превентивний захід. За деякий час до цього у Осборн був рак товстої кишки, і лікарі попереджали Шерон Осборн про можливий наступ хвороби, саме через це вона і погодилася на подвійну мастектомію.
Британський співак у липні 2000 року зробив операцію з видалення раку щитовидної залози. Через кілька місяців, у січні 2001 року, він заявив, що повністю вилікувався.
Тоді Род подивився на хворобу, як на знак, і присвятив пісню канадському бігуну Террі Фоксе, який, втративши рак ноги в 19 років, пробіг через кілька років через всю країну з протезом, щоб зібрати кошти на онкологічні дослідження.
2005 року знаменитий співак переніс складну операцію в Німеччині з видалення пухлини. Однак хірургічне втручання призвело до різкого ослаблення імунітету, утворення тромбу в легенях, запалення легень та запалення тканини у нирках. 2009 року Кобзон був повторно прооперований. Артист продовжує лікування досі.
Виконавиця ролі Міранди у серіалі «Секс у великому місті» у 2002 році захворіла на рак грудей. Вона не захотіла створювати галас і розповіла журналістам про свою хворобу лише через кілька років після одужання. Пізніше вона зіграла в театральній постановці за п'єсою Маргарет Едсон «Дотепність» роль викладача поезії Вівіан Бірінг, хворої на рак. Заради цієї ролі актриса поголилася налисо.
Найсильніший велогонщик планети, семиразовий переможець Tour de France, жива легенда, також став жертвою раку. Запущений рак яєчок із множинними метастазами по всіх органах діагностували Армстронгу у 1996 році. Однак вольовий спортсмен не здався і погодився на ризикований метод лікування з можливим побічною дією. Шансів вижити практично не було, але він переміг. Велогонщик створив «Фонд Ленса Армстронга» для допомоги хворим на рак і вирішив пропагувати боротьбу з цією хворобою, знову сівши на велосипед.
17. Лайма Вайкуле
Відома російська співачка зіткнулася із хворобою 1991 року: в Америці лікарі поставили їй діагноз — рак грудей. При цьому шансів на те, що вона виживе, було не так уже й багато.
В Інтерв'ю ЗМІ вона розповідала, що недуга перевернула її життя, змусила задуматися багато про що й інакше поглянути на звичні речі та стосунки. "Лише переживши те, що трапилося зі мною, я по-іншому стала дивитися на життя", - заявила Лайма. Після лікування співачка вирішила якнайшвидше повернутися на сцену. Вона стала більше приділяти уваги своїм близьким та друзям.