Їм все можна (до певного часу, до часу). Анатолій Якунін: біографія та сім'я генерала Якуніна Катерина Анатоліївна класний чин

Головний московський поліцейський генерал Якунін будує будинок «тисяч на п'ятсот доларів плюс ціна землі». Звідки у генерала гроші на такий палац з'ясовував The New Times

Підмосковне селище Вєшки, що розташувалося відразу за МКАД, - зручний під'їзний шлях Алтуфьевским шосе, всього за два кілометри від Москви, - вже з десяток років відомий розмахом котеджного будівництва. Ось і зараз у Вішках, а точніше, у тому його місці, яке на карті позначено як «долина річки Звіроніжка», щосили гуркотить будівельна техніка.

Найбільший особняк зводиться з червоної цегли. Побачивши чужинця з відеокамерою робітники покидали інструменти: хтось сховався в лісі, хтось - у будівельній побутівці - мабуть, прийняли кореспондента NT інспектора ФМС, який прибув перевіряти наявність реєстрації та дозволу на роботу.

«Ви краще до виконроба йдіть», - відразу ж порадила засмагла голова, що з'явилася в отворі дверей побутівки.

Виконроба вдалося знайти в іномарці з українськими номерами.

"А хто тут будується?"

"Генерал", - відгукнувся виконроб.

"Який?"

«Якунін Анатолій Іванович (начальник ГУВС Москви. – NT). Він кожні два тижні сюди приїжджає», - пояснив виконроб, перш ніж його автомобіль запиляв у невідомому напрямку.

Будинок з розмахом

Найближчими сусідами генерала Якуніна виявилися командир підводного човна та сибірський бізнесмен, якого, як вдалося з'ясувати NT, місцеві поліцейські розшукують за несплату аліментів.

Сам генерал будує будинок із розмахом, на віки. «Тут облицювання на 450 «квадратів», вся дорога, одна цегла коштує 70 рублів, на підвал тільки одного бетону пішло 400 кубів», - повідомив подробиці кошторису один із роботяг, що вийшов зі свого «укриття». Загальну вартість будівництва він на око оцінив у «тисяч п'ятсот доларів, плюс ціна землі». Масштаби за вешкінськими мірками звичайні, дав зрозуміти робітник: «Геть, сусід-підводник за ті ж бабці побудувався».

Згідно з випискою з Росреєстру, ділянка землі під назвою «долина Звіроніжки» спочатку призначалася для «розміщення об'єкта побутового обслуговування». Але у 2009 році тут несподівано з'явилися вантажівки та за чотири роки засипали долину двометровим шаром ґрунту.

Потім ця земля перейшла у власність до заснованого в Митищах дачного некомерційного партнерства (ДНП) «Дальні Вішки», яке здало земельні ділянки в оренду до 2060 року – за ціною 690 рублів на рік.

Сам генерал будує будинок із розмахом, на віки. «Тут облицювання на 450 «квадратів», вся дорога, одна цегла коштує 70 рублів, на підвал лише одного бетону пішло 400 кубів»

Мирон із Закарпаття

Будівництво особняка генерала Якуніна веде ТОВ «М-2» із юридичною адресою у бізнес-парку Рум'янцеве на Київському шосе. Власниками фірми вказано росіянку Марину Макарову та громадянина України 61-річного Мирона Кастрана.

Пані Макарова родом із П'ятигорська, позиціонує себе як спадковий архітектор, веде семінари з російської архітектури та брала участь у роботі над великими об'єктами у Ставропольському та Краснодарському краях.

За даними СПАРК, «потомствений архітектор» Макарова разом із молодшим сином Кастрана – Євгеном – у 2014 році заснували ТОВ «Проектбудсервіс». Генеральним директоромновоствореної структури на той час вважався Олександр Кудимов, який у розшуку за завдання побоїв неповнолітній москвичці. До речі, на паспорт Кудімова оформлено ще 14 комерційних структур.

За словами українських будівельників, саму пані Макарову у Вішках вони жодного разу не бачили, а будівництвом безпосередньо керують Мирон Кастран та його син Євген.

Кастран-батько, як з'ясував NT, народився на Західній Україні, ще на початку 1990-х разом із громадянами Словаччини зареєстрував в Ужгороді товариство «Євро-Карпатi».

2001-го за протекцією тодішнього міністра шляхів сполучення РФ Миколи Аксененка фірма українця зайнялася будівництвом спорткомплексу в Мінводах. За два роки бригада виконала близько половини обсягу будівельно-монтажних робіт, проте на початку 2002-го Аксененка потрапив у опалу: його звинуватили у нецільовому використанні позабюджетних коштів РЗ, у махінаціях з квартирами, а генпрокуратура нарахувала загальну шкоду державі на 11 млрд рублів. Не чекаючи на порушення кримінальної справи, Аксененко поїхав на лікування до Німеччини, де незабаром помер. Фінансування будівництва спорткомплексу в Мінводах було, природно, припинено - недобудований об'єкт, у який встигли вкласти близько 250 млн рублів, зараз стоїть занедбаним.

Незабаром прізвище Кастрана-старшого з'явилося в установчих документах компанії «Розкішні будинки Україна» («Розкішні будинки України»). В її активі – будівництво елітного житлового комплексу на «українській Рубльовці» – у селі Козин під Києвом, де розташована сімейна резиденція президента України Петра Порошенка. Крім Кастрана, у керівництво «Розкішних будинків» увійшов москвич Сергій Пономаренко, добре відомий серед російських будівельників елітної нерухомості. Так, на сайті московської компанії «Luxury Design» можна дізнатися, що пан Пономаренко звів у Барвіху, Істрі та Домодєдові кілька фешенебельних вілл та палаців за участю французьких, італійських та німецьких консультантів.

«Замок Гаррі Потттера»

За даними українських ЗМІ, Мирон Кастран був помічником депутата Верховної ради від Партії регіонів Сергія Ківалова, і на його замовлення нібито збудував в Одесі 4-поверховий особняк з тенісним кортомі причалом для яхт, прозваний у народі «замком Гаррі Поттера». Офіційно власником будівлі є Міжнародний гуманітарний університет, але одесити згадують замок як резиденцію депутата Ківалова. Той за президента Віктора Януковича мав чималий вплив у владних структурах. Після зміни влади у Києві Ківалов знову пройшов у Верховну раду – від «Опозиційного блоку».

30 серпня 2015 року активісти Майдану взяли «замок Гаррі Поттера» штурмом та виявили, серед іншого, портрети самого депутата Ківалова, бюстики Сталіна та шахи із золотими фігурами.

Наразі співробітники Головного управління фіскальної служби України (аналог Федеральної податкової служби РФ. - NT) проводять перевірку фінансово-господарської діяльності «Міжнародного гуманітарного університету» та з'ясовують, на які кошти було збудовано помпезну будівлю.

Офіційно власником будівлі є Міжнародний гуманітарний університет, але одесити згадують замок як резиденцію депутата Ківалова.

Тим часом пан Кастран, який, мабуть, втратив вигідні підряди після зміни влади в Україні, сумувати не став: як зазначено на сайті ТОВ «М-2», крім заміського будинкугенерала Якуніна, він звів кілька особняків для чиновників в Одинцовском районі, клубний готель у Нальчику та новий навчальний корпус Російського університету кооперації у підмосковних Митищах.

Служака з орловських

Нинішній роботодавець Кастрана – начальник ГУВС Москви генерал Анатолій Якунін – уродженець Орловської області, де він пройшов шлях від дільничного інспектора до начальника кримінальної міліції обласного УВС Довгі роки владу на Орлівщині тримали кримінальні авторитети, корумповані чиновники та міліціонери, і лише одна родина вважалася недоторканною – губернатора Єгора Строєва, який навіть свої шкарпетки купував за рахунок держбюджету. У 2007 році Орловську міліцію очолив майбутній глава МВС РФ Володимир Колокольцев: з його подання було заведено 74 кримінальні справи на високопоставлених міліціонерів, чиновників та близьких до них комерсантів, і, зрештою, Строєва достроково відправили у відставку.

Колокольцев не забув виконавчого Якуніна: очоливши 2012 року МВС, він порекомендував Путіну поставити орловця на Москву. Щоправда, як розповіло джерело NT в МВС, незабаром у генералів нібито почалися конфлікти, і Якуніна частенько почали помічати на Старій площі, у приймальній старого колеги Путіна з резидентури в НДР Євгена Школова, який зараз займається всіма російськими силовиками.

Так чи інакше, за ці кілька років генерал Якунін встиг непогано влаштуватися в столиці. Згідно з декларацією про доходи за 2015 рік, сам він заробив 2221501,67 рублів, а його дружина Ірина, яка працює начальником Управління департаменту соціального розвиткута корпоративної культури в НК «Роснефть», - 9715556,27 рублів. У власності сім'ї є квартира в Москві (142 м2), автомобіль УАЗ «Хантер», мотоцикл BMW До 1600 GTL (1 млн 800 тис. руб.) і взятий в оренду земельна ділянкау Вішках загальною площею 20 соток.

Доньку генерала, 29-річну Катерину Якуніну, у квітні 2016 року указом Путіна призначено начальником Головного управління житлового та соціально-побутового забезпечення Управління справами президента, до завдань якого входить оперативне керівництво за діяльністю «Президент-готелю», готелю «Золоте кільце» та ФГУП « Президент-сервіс».

Інші сусіди

Як уже було сказано, елітні Вєшки російські чиновники та силовики облюбували давно. Тут розташовані особняки колишнього начальника УСБ Генпрокуратури Валерія Нанія, начальника УВС по ЗАТ м. Москви Андрія Пучкова, ділянки колишнього генерала ФСБ Філімона Синякова і кількох співробітників центрального апарату Національного благодійного фонду (НБФ), створеного в 1999 році за ініціативою Володимира Путіна. від уряду РФ. (Основний кістяк співробітників НБФ складають вихідці з КДБ-ФСБ, до наглядової ради входять патріарх Кирило, бізнесмени Вагіт Алекперов, Михайло Фрідман, Віктор Вексельберг, Олег Дерипаска та ін.)

А нещодавно в селищі обзавівся дорогою нерухомістю начальник Головного управління власної безпеки (ГУСБ) МВС Олександр Макаров.

Причому якщо обриси майбутнього особняка Анатолія Якуніна поки що не цілком зрозумілі, то будинок особливий - не просто його будинок, це його фортеця: масивні ворота, високий кам'яний паркан, всюди камери зовнішнього спостереження. При цьому, судячи з декларації за 2015 рік, генерал Макаров заробив 3150645 рублів, а його дружина не має джерел доходу.

NT направив офіційний запит до МВС, на які, власне кажучи, «шиші» вишикувався начальник міністерської «особини». Незабаром прийшла стандартна відповідь: «На сімейні заощадження та грошові кошти, отримані як кредит у банку».

Але, мабуть, більше за інших вражає масштабами та розмахом величезний особняк, записаний на родичку колишнього заступника директора Федеральної податкової служби (ФПС) Дениса Наумчева: 2-поверховий будинок з колонами більше схожий на залізничний вокзал або адміністративну будівлю, в якій цілком могло вміститися вся пекло Митищинського району. Подейкують, Наумчев збирався звести ще й особисту каплицю, але сусіди сильно обурилися, і будівництво довелося відкласти.

Втім, зараз у Наумчева зовсім інші турботи: він проходить фігурантом у кримінальній справі про розтрату коштів, виділених для податкових інспекцій у Криму, і ховається у Франції.

P.S. Під час роботи над цим матеріалом у редакції пролунало кілька дзвінків зі столичного главку поліції. На тому кінці дроту просили зняти публікацію, мотивуючи це, зокрема, тим, що якщо кримінальні авторитети дізнаються про місце проживання начальника главку, то підірвуть його будинок. Довелося вислухати й звинувачення у замовному характері статті. Зрештою, сам Анатолій Якунін запросив автора матеріалу на Петрівку-38. Під час зустрічі він заявив, що готовий прозвітувати за кожну копійку, вкладену в заміський будинок, і надіслати до редакції кошторис витрат. І взагалі, мовляв, через брак грошей на будівництво йому довелося продати навіть улюблений мотоцикл BMW.

Ситуація зрозуміла – буває. Проте на момент виходу цієї публікації обіцяного кошторису редакція так і не отримала.

Навіть не будучи зіркою естради та кіно, можна прославитись на всю країну. Люди, які працюють у правоохоронних органах, віддають усі сили, щоби населення рідної країни могло спокійно спати, ходити вулицями міста. Генерал Анатолій Якунін все своє життя віддав на служіння на благо Батьківщини і став одним із найпомітніших людей у своїй сфері. Розглянемо його кар'єрні досягнення, заслуги, познайомимося із сім'єю генерала.

Дитинство і юність

Біографія Анатолія Якуніна могла б скластися зовсім інакше. Він усе своє дитинство та юність мріяв працювати у рідному селі Кривцово-Плота, що в Орлівській області, але служба в армії перевернула все його уявлення про майбутнє.

Народився майбутній генерал Анатолій Якунін 1964 року, 11 лютого. Його батьки були простими людьми. Батько, повернувшись з фронту, був практично сліпий, але все ж таки зміг створити велику і дружну сім'ю. Анатолій Іванович має п'ять братів і сестер.

Навчався в школі хлопчик старанно, нічим не відрізнявся від своїх однолітків, так само як і всі хлопчаки, після школи мчав у двір грати.

Коли настав час, хлопця закликали для проходження служби в армії СРСР, і потрапив Анатолій у прикордонні війська. Солдатське життя йому припало до душі, і він вирішив, що обов'язково зв'яже своє життя з армією, носитиме з честю форму, працюватиме на благо країни.

Робота у Міністерстві внутрішніх справ

На жаль хлопця, залишитися в армії йому не уявлялося можливим, бо в селі на повернення сина чекали батьки, потребували його підтримки, але все ж таки став носити форму Анатолій Якунін. МВС рідного району відразу ж прийняло колишнього солдата до своїх лав і призначило його дільничним.

Служба Анатолію Івановичу сподобалася, хоч і була нелегкою: курирувати довелося одразу два села. Але це було хлопцеві не в тягар, він повністю віддавався роботі, і вже через три місяці своєї сумлінної служби зумів самостійно затримати злочинця. Сталося це так: він із напарником виїхав на службовому автомобілі курирувати вулиці села, і їм попалася підозрілого вигляду вантажівка. Міліціонери довго переслідували транспорт, який не бажав зупинятися, але все ж таки змогли його наздогнати. У кузові було п'ять тонн зерна, викрадених водієм з елеватора.

Після такого карколомного початку кар'єри Анатолія Івановича перевели до слідчого відділу.

Подальше просування кар'єрними сходами

З 1985 по 1991 рік Анатолій Іванович дуже досяг успіху на місці служби, і був призначений новим заступником начальника районного РВВС.

Анатолій Якунін, фото якого надано у статті, виконував свою роботу якісно та сумлінно, тому швидко піднімався кар'єрними сходами. 1994 року, через три роки після обіймання високої посади, його знову підвищили, і з цього часу Анатолій Іванович уже значився начальником відділу УВС.

Очолюваний Якуніним відділ незабаром став одним із найкращих, у нього були найвищі показники. Анатолій Іванович мав славу працелюбною і сумлінною людиною, і від своїх підлеглих вимагав повної віддачі роботі. Спільно команда змогла стати найкращою.

За закономірності, завзятість і працю Якуніна були винагороджені, і подальше підвищення не забарилося. Наступною посадою успішної людини стало місце начальника ОВС міста Лівни.

Вже в 2002 році Анатолія Якуніна було переведено в ОБОП Орловської області, і очолив цей відділ. Ця посада вимагала великих сил та терпіння, адже була вже обласного масштабу.

Час вчитися

Анатолій Якунін знав, що отримана посада може стати його останньою, і про подальше просування по службі доведеться забути, якщо не вчитися. Тому він став студентом Академії МВС, і 2003 року з відзнакою закінчив навчання у цьому закладі.

Після отримання диплома Анатолій Іванович почав швидше будувати кар'єру, і у 2005 році був удостоєний посади заступника начальника Орлівської обласної міліції. До речі, на той час Анатолій Якунін уже був полковником МВС, і йому був лише 41 рік.

Таке кар'єрне зростання може собі дозволити лише працьовита і відповідальна людина, яка звикла у всьому бути лідером, досягати ідеального результату.

Керівництво МВС гідно цінувало такого працівника, і намагалося не забувати про його заслуги, яких за двадцять років служби було чимало. 2006 року полковника поставили на посаду виконувача обов'язків начальника Орлівської обласної міліції. Здавалося б, що він гідний був зайняти це місце на постійній основі, але 2007 року йому знову довелося стати першим заступником. Начальником був призначений Колокольцев Володимир.

Якунін та Дзвінків

Цей тандем увійшов до історії Орловської міліції. Спільно ці люди змогли повністю перевернути думку громадян щодо роботи МВС. Багато хто вважав, що вся міліція складається з нероб та хабарників, які крізь пальці дивляться на витівки чиновників і бандитських угруповань. Анатолій Якунін та Володимир Колокольцев обіймали високі посади, тому їх також вважали хабарниками. Але вони всім змогли довести свою чесність, і незабаром завели гучні справи проти чиновників, більшість яких були наближеними людьми губернатора. Ці справи були логічно завершені, і багато відомі людиотримали гідне покарання.

Якунін і Колокольцев не зупинялися навіть тоді, коли на їхню адресу надходили попередження, прямі погрози, їх хотіли підкупити, то прибрати з дороги зовсім. Але вони безстрашно продовжували вести справи, чинити правосуддя. Таким чином їм вдалося знищити повністю одне з найагресивніших і найнебезпечніших бандитських угруповань, на чолі якого стояв повсюдно відомий Горобець.

Переклад у Воронезьку область

На жаль Орловської міліції, і на радість несумлінних чиновників, Анатолія Якуніна у 2008 році було переведено подалі від Колокольцева, в Воронезьку область. Ходило безліч чуток щодо такого перекладу. Хтось вважав це своєрідною помстою високопосадовців, яким зіпсували життя Якунін та Колокольцев, інші думали, що цей переклад пов'язаний лише з рішенням керівництва МВС про необхідність перекласти Анатолія Івановича, оскільки Воронеж потребував його жорсткої руки. З'являлися й інші відомості, мовляв, сам начальник Воронезької міліції попросив собі в заступники цієї працелюбної та відповідальної людини.

Воронезька область втричі перевищувала Орловську за чисельністю населення, тому довірена Якуніну ділянка була набагато складнішою і небезпечнішою. Окрім посади заступника начальника, Анатолію Івановичу було запропоновано очолити кримінальний відділ. Тож з великою натяжкою цей переклад можна було б назвати навіть підвищенням по службі.

До 2009 року полковник сумлінно та відповідально служив у правоохоронних органах, після чого зміг отримати фактичне підвищення. Тепер на його погонах почали сяяти зірки генерал-майора, про що підписав указ президент.

Довгоочікуване керівництво

Така людина, як Якунін Анатолій Іванович, генерал-майор, не може довго залишатися на другорядних посадах, це насамперед не справедливо. Мабуть, цей факт став зрозумілим і головному керівництву, оскільки в 2010 році йому довірили посаду керівника МВС Новгородської області.

На новій посаді Анатолій Іванович знову зосередив увагу на боротьбі зі злочинністю, але й інші справи не забував.

Реорганізація міліції в поліцію

2011 року генерал-майор успішно пройшов загальну переатестацію. Також під особистий контроль Анатолій Іванович взяв і переатестацію своїх працівників. Йому було важливо, щоб із ним працювали справжні професіонали, на яких можна буде повністю покластися, довірити складну та відповідальну роботу. Його старання не пройшли даремно, і відділ став славитися кваліфікованими кадрами.

Хочеться відзначити ще одну заслугу Якуніна в роботі по Новгородській області. До його приходу відділ мав славу найслабшим у Росії, рівень злочинності зашкалював. Анатолій Іванович зміг перетворити всю роботу, і під його керівництвом люди стали працювати, добиватися успіхів. Незабаром МВС Новгородської області стало ряди з відділами, у яких були найвищі показники, рівень злочинності значно знизився.

У цій галузі Якунін зробив дуже багато, але настав час знову приймати заслужене підвищення та просуватися далі.

Пункт призначення - Москва

Москва - не лише столиця Росії, а й її обличчя, найбільший мегаполіс зі складною криміногенною ситуацією. Очолювати поліцію Золотоголовою повинна людина, репутація якої не заплямована різними неприємними історіями, з гарним послужним списком, твердою рукою, жорстким характером та іншими позитивними якостями. Саме таку людину керівництво МВС побачило в Якуніні Анатолії Івановичу, який не лише словом, а й багатьма справами довів, що гідний обіймати високопосадову посаду.

Але деякі з вищих осіб вважали, що генерал-майор не може очолити цей регіон, оскільки жодного разу не працював у столиці та не знає обстановку у ній. Була суперечка з приводу призначених, хотіли піст віддати іншій людині, яка не один рік працювала в Москві, була своїм для всіх співробітників поліції. Але все ж таки послужний список, показники в роботі та характеристика Якуніна стали вирішальними факторами у виборі нового керівника. Також було зазначено, що він швидко вникає у нові справи, легко адаптується в новому регіоні і успішно очолює незнайомі відділи. Таким чином, у червні 2012 року було підписано розпорядження президента про те, що на посаду буде призначено Якуніна Анатолія. ГУВС Москви прийняло нового керівника.

Варто зазначити, що Колокольцев В. А., з яким Якунін провернув багато гучних справ у рідній Орловській області, до нього очолював поліцію Москви. Колокольцева підвищили, призначивши Міністром МВС, тобто керівником усієї російської поліції. Таким чином, Якунін Анатолій Іванович знову опинився у підпорядкуванні колишнього начальника.

Якунін зараз

Анатолій Іванович продовжив сумлінно працювати на новій посаді. Знову відродилася успішна спілка Колокольцева і Якуніна, криміногенна обстановка в Москві стала повністю контролюватись співробітниками поліції, і зараз перебуває на задовільному рівні.

Одна з найвідоміших справ Якуніна в Москві не має відношення до організованої злочинності, але новини про нього розлетілися по всій країні. Влітку 2013 року на одній із доріг сталася ДТП за участю відомого співака Вітаса. Він їхав своєю іномаркою, і збив дівчину - велосипедистку. Артист чинив опір органам, ображав їх і свідків, не визнавав своєї провини, лише голосно заявляв, що тепер у всіх будуть проблеми. Про цей інцидент повідомили Якуніну, і той сказав, що незважаючи на популярність артиста, він має відповісти за свою провину, образу особистостей та опір поліції.

У вересні 2016 року вже генерал-лейтенанта було вирішено звільнити з посади і призначити його керівником Оперативного управління МВС РФ. Фото Якуніна Анатолія Івановича можна побачити у цій статті. Ця людина змогла досягти небувалих висот у кар'єрі без високопоставлених покровителів, адже навіть батьки її були найпростішими громадянами.

Якунін Анатолій Іванович: сім'я та доходи

Генерал не дуже любить говорити про подробиці свої сімейного життята про родичів. Він розуміє всю небезпеку своєї роботи, і те, що багатьом високопосадовцям та злочинцям зіпсував життя, вони можуть виявити бажання відігратися на його рідних. Відомо, що одружений Анатолій Іванович давно ще з часів служби в Орловській області. Зі своєю дружиною він познайомився на роботі, вона працювала паспортисткою в одному з відділів МВС.

Дочка Якуніна Анатолія Івановича Катерина стала продовженням свого батька. Вона з дитинства мріяла бути схожою у всьому на нього, тато був прикладом мужності, ідеалом людини, саме тому дівчина після закінчення школи пішла вчитися на юриста і, отримавши диплом, попрацювала помічником прокурора в Москві.

На жаль, фото доньки Анатолія Якуніна неможливо знайти, тож залишається лише здогадуватися, як вона виглядає. Зараз ця молода та амбітна жінка працює у столиці. Ходять чутки, що вона змогла досягти свого перекладу лише завдяки високопоставленому покровителю в особі батька. Так це чи ні, нам точно не відомо, ясно лише те, що Катерина Анатоліївна дуже схожа на Анатолія Якуніна. У неї такий самий сталевий характер і величезне бажання добиватися вершин кар'єрних сходів.

Нещодавно стало відомо, що сім'ї Якуніна належить розкішний особняк, вартість якого перевищує половину мільйона доларів. Багато хто вважає, що цей заміський будинок був побудований на гроші від хабарів, оскільки сам Анатолій Іванович заробляє близько трьох мільйонів рублів на рік, і його дружина не більше. Однак варто відзначити, що сім'я живе і працює не один рік, і у них могли бути заощадження.

Також Анатолію Івановичу та його дружині Ірині належить велика квартира у Москві, мотоцикл та позашляховик УАЗ "Хантер".

Павло Кочегаров

Дочка колишнього начальника ГУ МВС у Москві приватизувала квартиру в елітному будинку на Остоженці, яку її батько отримав від влади столиці за договором соцнайму.

Колишній головний поліцейський Москви Анатолій Якунін зараз обживається у новому кабінеті у Центральному апараті МВС. Усі перевірки щодо генерала, у тому числі й за його доходами-витратами, вже закінчилися. За даними Лайфа, контролерів дуже цікавила квартира родини Якуніна у клубному будинку в найдорожчому районі Москви – на Остоженці. Ринкова вартість такої квартири оцінюється в 200 млн. рублів - на одну зарплату не купиш. Однак документи були оформлені бездоганно: генерал отримав це житло за договором соцнайму від мерії Москви, а потім приватизував на свою дочку. Департамент майна Москви навіть чинив опір приватизації, тому сім'я генерала отримала дозвіл через суд. Якунін прописаний в елітній квартирі, а живе там його донька-чиновниця з молодим та успішним чоловіком – заступник прокурора району Кунцево, кар'єра якого після весілля раптово пішла вгору.

Можна сказати, що у генерала Анатолія Якуніна життя вдалося. Після нервової та неспокійної роботи начальника ГУ МВС у Москві тепер він може розслабитися у кріслі керівника Оперативного управління у МВС. У його сім'ї також все добре: дружина працює у великій компанії, 29-річна дочка Катерина – у структурах держвлади, її молодий чоловік Вадим Філіппов – у прокуратурі Москви. Молодь живе як справжні олігархи. Ще навесні 2013 року Катерина Якуніна стала власником квартири на "Золотий милі"- саме так у Москві прозвали Остоженку, найпрестижніший район, де вартість житла вже давно вимірюється у сотнях мільйонів рублів.

Будинок з півнячими боями

Ця квартира мала цікаву долю. Навесні 2012-го тодішнього голову ГУ МВС у Москві генерала Володимира Колокольцева було призначено міністром внутрішніх справ Росії. Його старий кабінет на Петрівці, 38, недовго простоював без хазяїна. Його незабаром зайняв начальник УМВС у Новгородській області генерал-майор Анатолій Якунін. Новому головному поліцейському Москви треба було десь жити з сім'єю, і столична влада не поскупилася. Якунін отримав трикімнатну квартиру в житловому комплексі "Остоженка 11" за однойменною адресою. Цю квартиру уряд Москви отримав від забудовника – відомої австрійської будівельної компанії Strabag SE.

Елітний комплекс з'явився на місці старовинної будівлі, в якій був трактир Шустрова "Голубник". Наприкінці 19 століття цей заклад прославився нелегальними півнями, на які збиралися купці. Старовинну будівлю було знесено у 2007 році для звільнення місця під будівництво "Остоженки 11".

Це шестиповерховий будинок ексклюзивного дизайну. У ньому лише 40 квартир. Він фанерований трьома видами рідкісного каменю, який привозили з Німеччини. Стіни, що виходять у внутрішні двори, частково оброблені деревом породи грапу: воно міцніше, ніж червоне дерево, і стійке до негоди. Скління таке, що в квартирах завжди багато світла, а з пентхаусів відкривається чудовий краєвид на центр міста. З верхніх поверхів можна побачити храм Христа Спасителя. Через дорогу знаходиться Мультимедіа-арт музей.

Власників квартир та їх гостей зустрічає охорона та адміністратори. Перехід до ліфтів виконано у вигляді містків. Інтер'єр під'їзду нагадує палаци епохи Ренесансу.

Квартира Якуніна знаходиться на четвертому поверсі. У ній дві спальні, чотири туалети та дві ванні кімнати. Її ринкова вартістьоцінюється в 200 млн. рублів. У 2013 році, коли генерал отримав цю квартиру, він заробив 2,6 млн рублів згідно з декларацією про доходи. Його дружина - 4,1 млн. Якби подружжя вирішило купити таку квартиру самостійно за ринковою ціною, то із сімейним бюджетом у 6,7 млн їм довелося б накопичувати на квартиру майже 30 років.

Для генерала та квартири не шкода

У грудні 2012 року генерал Якунін уклав договір найму соціального на цю квартиру на Остоженці з урядом Москви в особі департаменту житлової політики.

Майже відразу донька Якуніна звернулася до влади Москви за дозволом на приватизацію цієї квартири. Департамент житлової політики їй відмовив на підставі того, що її ще не було оформлено у власність міста, - розповіло Лайфу джерело в правоохоронних органах. - Щоб якнайшвидше вирішити це питання, чиновники порадили звернутися Катерині Якуніній до суду, бо право на безоплатну приватизацію формально спливало у березні 2013 року і було незрозуміло, чи продовжать його в черговий раз чи ні.

Якби уряд Росії не подовжив у черговий раз безкоштовну приватизацію, то сім'ї генерала, як і мільйонам інших сімей, довелося б викуповувати квартири у держави за повною ринковою ціною.

Катерина Якуніна послухалася поради мудрих чиновників. Через два місяці, у лютому 2013 року, Хамовницький райсуд Москви вирішив питання приватизації квартири на користь дочки Якуніна. Питання про термін безкоштовної приватизації відіграло вирішальну роль: суд вказав це як один із аргументів свого рішення. "Суд вважає, що позивачка, яка проживає у наданій їй квартирі і бажає придбати її у власність у порядку приватизації, не може нести відповідальність за несвоєчасне оформлення прав власності Москвою", - йдеться у мотивувальній частині рішення суду.

Таким чином, на законних підставах майно Москви втратило актив вартістю близько 200 млн. рублів. У цій ситуації запитувати нема з кого: ключове рішення ухвалював суд, а чиновники не стали його оскаржувати.

Квартира площею 148,1 кв. м фігурує у декларації Якуніна з 2013 року, але у 2014 році вона висохла майже на 6 кв. м. Насправді йдеться про одну й ту саму квартиру. Просто 148 кв. м у ній виходить, якщо рахувати з літніми приміщеннями - лоджією.

Сам Анатолій Якунін зараз зареєстрований у цій квартирі, - розповіло Лайфу джерело.

На Катерину Якуніну також оформлено машино-місце на паркуванні елітного будинку вартістю близько 3 мільйонів рублів.

Подарунок долі

Кілька років тому Катерина одружилася з тоді ще рядовим співробітником прокуратури столичного району Кунцевим Вадимом Філіпповим і взяла прізвище чоловіка. Наразі дочка генерала вже подала до відповідних органів паперу з проханням переоформити всі документи на нове прізвище.

Після одруження з донькою генерала кар'єра молодого прокурора чарівним чином пішла в гору: за рік із рядового співробітника він дослужився до першого заступника прокурора району. Тепер він є юристом 1-го класу. За даними Лайфа, молода родина Якуніних-Філіппових також володіє квартирою в новобудові в районі Внуково.

[Life.Ru, 20.10.2016, "У МВС відмовилися коментувати інформацію про квартиру Якуніна за 200 млн" : У Міністерстві внутрішніх справ не стали коментувати інформацію про приватизацію квартири доньки екс-глави поліції Москви Анатолія Якуніна. В управлінні взаємодії зі ЗМІ повідомили, що не уповноважені коментувати цю інформацію, і в принципі не знають про що йдеться.
Офіційний представник МВС Росії Ірина Волк також виявилася недоступною для коментаря. - Врізання К.ру]

Чиновників зіпсувало житлове питання

Експерти кажуть, що для чиновників та для пересічних громадян у Москві для укладання договору соцнайму діють одні правила.

За законом міста Москви, на звичайну сім'юз трьох осіб, у складі якої є подружжя, належить двокімнатна квартира площею з розрахунку 18 кв. м на одну людину, – пояснив президент гільдії юристів ринку нерухомості Олег Сухов. - Щоб укласти договір соціального найму, людині ще потрібно мати певні критерії. А саме - незаможний і офіційно відстояв у черзі. У Москві ця черга розтягнулася на 25 років.

Станом на літо 2016 року в черзі на безкоштовне житло лише у Москві стояло понад 74 тисячі сімей. Ця кількість регулярно зменшується: ще недавно у черзі було 200 тис. сімей.

Однак є ще особлива категорія людей, яким житло виділяється за окремими нормативними актами: указами президента, постановами уряду. Їм дають квартири федерали або місцева влада- Залежно від конкретної норми закону.

Високопосадовці та члени їхніх сімей користуються схожими схемами, щоб вирішити квартирне питання за рахунок держави.

У 2012 році перший заступник міністра МВС Олександр Горовийподав до суду позовну заявудо Управління з експлуатації житлового фонду Управління справами президента з вимогою передати йому у власність службову квартиру на Мічуринському проспекті. Для переїзду до Москви високопосадовець оформив дарування своєї житлоплощі в Красноярському краї на користь держави, а натомість отримав столичну елітну квартиру за договором соцнайму в ЖК "Білий лебідь", яку і захотів отримати у власність. За даними МВС за 2013 рік, Горовий, який став заступником міністра МВС улітку 2011 року, спільно з дружиною мав у власності квартиру 158,6 кв. м, а сукупний річний дохід сім'ї становив майже 10 млн. рублів. Вартість квартири в ЖК "Білий лебідь" 160 кв. м перевищує 80 млн рублів, а 166-метрова трішка коштує майже 90 млн рублів.

У 2014 році на 4,5 роки позбавлення волі був засуджений співробітник Міноборони РФ Станіслав Балюкін, який завдяки фіктивним договорам найму зміг зі своїми спільниками отримати сім службових квартир.

У тому ж 2014 році прокурор Сиктивкара вимагає суд зобов'язати директора ЦКУ "Центру забезпечення діяльності мирових суддів" Анатолія Киселя повернути у власність Республіки Комі службову квартиру в 104 кв. м, яка була ним незаконно отримана та приватизована на онука. Суд підтримав вимогу прокурора.

Telegram-канал "Футляр від віолончелі" звертає увагу на публікацію проекту Daily Storm. Цей сайт фінансується Рамзаном Кадировимта редагується співробітницею Арама ГабреляноваАнастасією Кашеваровою, яку з головою Чечні пов'язує своє особисте знайомство.

На думку журналістів Кашеварової, коханий московський «Президент-готель»Кадирова заповнили повії, іранці та «п'яні робітники з Азії». Видання Кадирова та Кашеварової називає покровителькою повій передбачувану дочку колишнього начальника столичної поліції, нинішнього голови Оперативного управління МВС Росії Анатолія Якуніна- керівника Головного управління житлового та соціально-побутового забезпечення Управління справами президента Катерину Якуніну. УДП зараз очолює Олександр Колпаков. Нижче агентство «Руспрес» без змін наводить текст джерела про «Президент-готель» та відомство Колпакова.

Якщо ви захочете потиснути руку голові Чечні Рамзану Кадирову, побувати на дні народження заступника голови ФСБ або побачити Аркадія Дворковича, то вам не треба записуватися до них на прийом. Лайфхак: просто приїжджайте пожити до «Президент-готелю». Поряд з низкою машин, що стоять у дворі режимного готелю, з номерами ЕКХ (належних Федеральній службіохорони), АМР (урядова серія), КРА (світа Кадирова Рамзана Ахматовича) проходять туристи, що напідпитку, дівчата з низькою соціальною відповідальністюрівня Ленінградського шосе, п'яні робітники з Азії

Якщо хтось подумає, що ми тут ділимо людей на касти, то випередимо їхній гнів і фантазію: ніхто не каже, що бідність - це повний відстій, ми самі такі, але режимність з об'єкта так і не знята.

Деякі постійні клієнти готелю скаржаться, що ніхто тепер не може гарантувати безпеку вищих посадових осіб.

«День народження був одного великого феесбешника, то тут баби в халатах бродили. У китайців дитина загубилася, вони нишпорили по всьому готелю, кажуть, що чи не в номер до Кадирова замкнулися», - розповідає співрозмовник.

Інше джерело видання скаржиться, що раніше у лобі-барі укладалися великі угоди, проводились неофіційні зустрічі. високого рівня, а «тепер до важливих персон може підвалити будь-який іранець чи китаєць (нещодавно селили туристів із цих країн. – прим. ред.) з проханням сфоткатися чи питанням, як пройти до ресторану чи туалету».

Кулуарно кажуть, що такий жарт із високопоставленими жителями та гостями готелю провернула начальник Головного управління житлового та соціально-побутового забезпечення Управління справами президента РФ Катерина Якуніна, донька голови московської поліції, генерала Анатолія Якуніна. Вона й змінила старе керівництво готелю, поставивши колишніх молодих поліцейських головувати у «Президенті».

«Перебудовують усі. Гроші отримали, треба ж освоїти. Молодь прийшла їм під 30 років ніякої поваги. Раніше я приїжджав сюди каву пити і ділові зустрічі проводив, а зараз соромно. Прохідний двір», - розповідає один із високопоставлених московських чиновників.

Режимний об'єкт де-юре не перестав бути таким, а ось за фактом там уже селять туристів з Ірану, Китаю та інших дружніх нам держав, та й наш кореспондент заселився. Тож про безпеку вищих посадових осіб, у тому числі й інформаційної, що відвідують колись закритий готель, не може бути й мови. Туристи називають гордо «Президент-готель», а вже постійні клієнти – ласкаво: «Президент-мотель».

Здавалося, що таким чином мене коректно надіслали: виявляється, просто такий сервіс

Іду від метро «Жовтнева» у бік свого тимчасового притулку. Підходжу до високого паркану, за яким стоять люксові іномарки з блатними номерами всіх мастей. Розумію, що прийшов на адресу.

Щоб потрапити усередину, необхідно пройти через КПП. Паспорт та скан броні напоготові, а також сумка для огляду - чи мало: заклад таки з історією, перші особи приїжджають. На прохідній мене зустрічає охоронець:

«Здрастуйте, ви куди?»

«Я до вас у гості».

Охоронець просить мене назвати прізвище, вказане при броні на букінгу (зверніть увагу, що на букінгу паспортні дані не вказуються) і дає «добро». Більше жодних питань, обшуків та інших упереджень.

Дорога відкрита, тупаю повз припарковані майбахівдо ресепшену. На вході нікого - таке відчуття, ніби обслуговуючого персоналу в принципі немає, так само як і охорони. Проходжу через порожню рамку, піднімаюсь нагору сходами. Стійка адміністрації знаходиться в куточку праворуч. Помітив її не відразу, тому проскочив повз і потрапив прямісінько у великий і світлий хол. Напрочуд небагатолюдно: дві китаянки з брошурами рідною мовою, кавказці за столиком п'ють чай, чоловік слов'янської зовнішності в костюмі та кілька жінок, які радісно фотографуються на мильницю.

Підходжу до стійки адміністрації, за нею стоїть дівчина. Тоді я відчув дивний погляд. Напевно, хоче запитати, що я тут забув, але не може це зробити через те, що сьогодні я клієнт. Дістаю роздруківку броні та простягаю їй:

«З вас 15 300 за два дні», – каже вона.

Гроші віддано. Натомість - картка від номера та жест рукою у бік ліфта. Здавалося, що таким чином мене коректно надіслали: виявляється, просто такий сервіс.

Відчиняю двері номера - дуже цікаво, що отримаю за ці гроші, проте побачене мене розчарувало. Незважаючи на простір та вид з вікна прямо на пам'ятник Петру Першому, у номері старі радянські шифоньєри, килими з дивними розлученнями, такі як у загальних коридорах, так і в номерах, розбиті розетки 20-річної давності, а також зламані замки у вбиральнях. Санвузлів у номері два, і в обох закритися не вийде. Хоч телевізори не лампові – і на тому спасибі. Сподіваюся, дипломатам дають кращі номери.

Зміцнення під'їхало

Вечір наступного дня. Близько 22:00. Добираюся до готелю від метро «Театральна». Щоб відповідати класу закладу, до якого прямую, вирішую замовити презентабельну іномарку через «Яндекс.Таксі». За кермом BMW – кавказець. Під'їжджаємо до КПП. Дорогу машині перегороджує шлагбаум, за яким стоїть охоронець у кашкеті. Він уважно звіряє номери авто зі своїм списком, але ми знаємо, що цих номерів там точно бути не може. У результаті наважується підійти до машини.

«Зміцнення під'їхало?» - Запитує охоронець, мабуть, прийнявши дагестанського водія за чеченця.

"Ні, гостя везу", - каже водій, показуючи великим пальцем на заднє сидіння автомобіля.

А я тим часом просовую голову між передніми сидіннями та прошу пропустити, тримаючи в руках білу картку. Як потім виявилося, показав я охоронцеві перепустку з роботи, просто він теж білий, переплутав у темряві. Без зайвих питань нас пропускають на територію. І навіть у салон не подивилися. Як і вдень, парадна нікого не має.

«Обійдусь і без швейцарів, головне – не захоплюватись. Номер всього на пару днів», - подумав я і абияк відчинив масивні двері.

Час наближався до пів на одинадцяту, відчувалася слабкість, зовсім забув про вечерю. На сайті готелю вказано цілих три заклади. Бар "Аврора" на ремонті, "Якиманка" закрилася, залишається лише Barin, розташований на 14-му поверсі. Однак на самому верху готелю на мене чекало розчарування. Виявилося, що в цей момент там приймали Рамзана Кадирова, і покуштувати місцеві частування можна лише у номері. Натомість відзначив важливу деталь: у «Президенті» є класна антиалкогольна система, міні-бари у всіх номерах знаходяться під замком, а пиво в номер приносять без відкривання.

Часті гості

Відвідати цей ресторан Barin вдалося лише ввечері наступного дня. Справа в тому, що готель надає широкий спектрпослуг: здає приміщення під весілля, корпоративи, випускні для школярів та багато іншого, тому подекуди потрапити до місцевих закладів буває досить проблематично.

Щоб прикрасити самотність, запросив дівчину. На прохідній мене вже знали, бо картку не спитали – подруга просто пройшла слідом. Як виявилося, провести в хороми можна будь-кого: хоч гарем дівчат, хоч радикальних ісламістів. З охороною немає жодних проблем – її просто немає. Або вона зайнята чимось іншим.

Сидимо з подругою у великій світлій залі. Незважаючи на те, що інтер'єр віддає бутафорщиною, знаходитися тут досить затишно, якби не галаслива компанія азіатів за сусіднім столиком. Як мені потім розповів адміністратор закладу, вони досить часті гості у «Президенті».

«Ой, ви знаєте, я звернув увагу, п'ють багато і спаюють переважно головного, щоб задобрити. А ось ригати і хрюкати для них – нормально: що вдієш – менталітет», - скаржиться співробітник готелю.

Решту вечора було вирішено провести на Болотяний. Клубне серце Москви розташоване прямо навпроти «Президент-готелю», досить зручне місце розташування. Щиро кажучи, та ніч залишилася у моїй пам'яті уривками. Пам'ятаю: вриваємося з друзями в хол, намагаюся потрапити по кнопках ліфта, знову шум, йдемо коридором, падаю в ліжко. Вранці прокидаюся під передзвін дзвонів, у номері нікого, нічні гості ретирувалися задовго до мого пробудження.

Це була остання ніч у Фгупівському готелі. За два дні, що тут довелося прожити, я так і не зміг зрозуміти, в чому полягає престижність цього місця, де знаходиться вся охорона і чому на табличці при вході в готель висить «п'ять зірок».

Вітер змін

Виявилося, що всі останні зміни у роботі «Президент-готелю» його працівники пов'язують із новою відповідальною особою в Управлінні справами президента Росії.

У цій структурі є спеціальний підрозділ під назвою Головне управління житлового та соціально-побутового забезпечення, яке відповідає за повний життєвий циклсучасного російського чиновника: забезпечує його службовим житлом, організує йому санаторно-курортне лікування, бронює місця у поїздах, літаках і готелях і навіть організовує ритуальні послуги.

Ці функції ГУЖіСБО може виконувати легко і без непотрібної тяганини – всі необхідні ресурси вже є, їм у розпорядження передали: 13 оздоровчих комплексів, включаючи «Снігурі», «Дагомис» та «Бор», два будинки відпочинку – «Туапсе» та «Валдай» , а також два готельні комплекси – «Золоте кільце» та той самий «Президент-готель».

30 квітня 2016 року посада начальника ГУЖіСБОздобула Якуніна Катерина Анатоліївна.

Вільний доступ до готелю, можливість пролити чай у коридорі на державного чиновника та відсутність належної охорони у «Президент-готелі» – все це почалося з приходом на посаду Катерини Анатоліївни.

У декларації про доходи пані Якуніної немає нічого шокуючого понад те, що ми звикли бачити у сучасного російського чиновника: квартира «нешувалівського» метражу – 142 квадратні метри (здається смішним, але держслужбовці такі беруть), дача – 307 «квадратів», два. У чоловіка теж нерухомість прийнятна - не з тих малометражок, що Валентина Іванівна Матвієнко радить для студентів: дві квартири по 120,9 квадратних метра.

У базі даних «СПАРК-Інтерфакс» нам вдалося виявити двох жінок із такими ж настановними даними, що й у голови ГУЖіСБО.

Перша Катерина Анатоліївна була співвласником компанії із міста Бійська. Алтайського краю- Фірми, що займалася роздрібною торгівлею і вже два роки не подає ознак життя.

Друга Якуніна набагато більше схожа на чиновницю з Управління справами президента. Вона входить до складу ревізійної комісії Готельного комплексу Росія в Уфі. За гучною назвою, дуже схожою на офіційно-державну, ховається цілком конкретний приватний бізнес, а саме – мережа готелів «Азімут». Ці готелі із червоно-білим логотипом у вигляді глобуса можна зустріти по всій Росії – від Москви до Сочі.

Належить мережу готелів «Азімут» мільярдеру Олександру Клячину(66-е місце в Росії та 1567-е місце у світі за версією Forbes).

Цей колись скромний випускник географічного факультету МДУ в дев'яності та нульові зробив капітал на прогресивному ринку злиття та поглинання (деякі використовують натомість інше визначення – «рейдерське захоплення», але ми так чинити не будемо).

Найвідоміша спроба поглинання від Олександра Клячина - це операція з масової скуповування в середині нульових акцій великого столичного забудовника - компанії «Моспромбуд» (серед її об'єктів - Будинок уряду РФ, храм Христа Спасителя, Меморіал Перемоги на Поклонній горі, Кремлівський палац з'їздів, спорткомплекс "Олімпійський"). Специфіка операції полягала в тому, що «Моспромбуд» був закритим акціонерним товариством, і щоб дізнатися імена власників компанії, потрібно докласти певних зусиль.

Але нерозв'язне завдання не було. Нікому не відома компанія «Міжгалузеве консультаційно-правове бюро» зуміла отримати доступ до реєстру акціонерів «Моспромбуд». Щоб з'ясувати, як таке сталося, прокуратура порушила кримінальну справу за статтею «Незаконне підприємництво».

Після цього витоку акції "Моспромбуду" почали активно скуповувати учасники ринку, включаючи компанію "Нерль", пов'язану з Олександром Клячіним. Однак повноцінного захоплення будівельного гіганта все ж таки не трапилося, оскільки присутність кримінальної справи змушувала всіх бути гранично обережними.

Чому ми згадали цю історію?

Справа в тому, що Катерина Якуніна, перш ніж офіційно перейти під крило готельної імперії «Азімут», працювала саме в багатостраждальному «Моспромбуді» (щоправда, яку саме посаду вона там обіймала – невідомо).

Ще один примітний фактпро особу начальника Головного управління житлового та соціально-побутового забезпечення: вона є повною тезкою доньки екс-глави столичної поліції Анатолія Якуніна (за інформацією співробітників готелю, з якими нам вдалося поспілкуватися, це не просто збіг імен; як не випадково і те, що безліч колишніх столичних поліцейських зуміли вдало працевлаштуватися у «Президент-готелі»).

У номері кореспондента, окрім меню та правил розпорядку в готелі, почесне місце займала брошура, що рекомендує спа-салон у ЖК «Коперник». Спа-салон Лінди Гусєвої – близької подруги Тіни Канделакі. Просто ще один маленький штрих.

Підмосковне селище Вєшки, що розташувалося одразу за МКАД, — зручний під'їзний шлях Алтуфіївським шосе, всього за два кілометри від Москви, — вже з десяток років відомий розмахом котеджного будівництва. Ось і зараз у Вішках, а точніше, у тому його місці, яке на карті позначено як «долина річки Звіроніжка», щосили гуркотить будівельна техніка.

Найбільший особняк зводиться з червоної цегли. Побачивши чужинця з відеокамерою робітники покидали інструменти: хтось сховався в лісі, хтось — у будівельному побуті — мабуть, прийняли кореспондента NTза інспектора ФМС, який прибув перевіряти наявність реєстрації та дозволу на роботу.

«Ви краще до виконроба йдіть», — відразу ж порадила засмагла голова, що з'явилася в отворі дверей побутівки.

Виконроба вдалося знайти в іномарці з українськими номерами.

"А хто тут будується?"

"Генерал", - відгукнувся виконроб.

«Якунін Анатолій Іванович ( начальник ГУВС Москви. — NT). Він кожні два тижні сюди приїжджає», — пояснив виконроб, перш ніж його автомобіль запиляв у невідомому напрямку.

Будинок з розмахом

Сам генерал будує будинок із розмахом, на віки. «Тут облицювання на 450 «квадратів», вся дорога, одна цегла коштує 70 рублів, на підвал тільки одного бетону пішло 400 кубів», — повідомив подробиці кошторису один із роботяг, що вийшов зі свого «укриття». Загальну вартість будівництва він на око оцінив у «тисяч п'ятсот доларів, плюс ціна землі». Масштаби за вешкінськими мірками звичайні, дав зрозуміти робітник: «Геть, сусід-підводник за ті ж бабці побудувався».

Сам генерал будує будинок із розмахом, на віки. «Тут облицювання на 450 «квадратів», вся дорога, одна цегла коштує 70 рублів, на підвал лише одного бетону пішло 400 кубів»

Мирон із Закарпаття

За даними СПАРК, «потомственний архітектор» Макарова разом із молодшим сином Кастрана — Євгеном — у 2014 році заснували ТОВ «Проектбудсервіс». Генеральним директором новоствореної структури на той час вважався Олександр Кудимов, який у розшуку за завдання побоїв неповнолітній москвичці. До речі, на паспорт Кудімова оформлено ще 14 комерційних структур.

Кастран-батько, як з'ясував NT, народився у Західній Україні, ще на початку 1990-х разом із громадянами Словаччини зареєстрував в Ужгороді товариство «Євро-Карпатi».

2001-го за протекцією тодішнього міністра шляхів сполучення РФ Миколи Аксененка фірма українця зайнялася будівництвом спорткомплексу в Мінводах. За два роки бригада виконала близько половини обсягу будівельно-монтажних робіт, проте на початку 2002-го Аксененка потрапив у опалу: його звинуватили у нецільовому використанні позабюджетних коштів РЗ, у махінаціях з квартирами, а генпрокуратура нарахувала загальну шкоду державі на 11 млрд рублів. Не чекаючи на порушення кримінальної справи, Аксененко поїхав на лікування до Німеччини, де незабаром помер. Фінансування будівництва спорткомплексу в Мінводах було, звичайно, припинено - недобудований об'єкт, в який встигли вкласти близько 250 млн рублів, зараз стоїть занедбаним.

Незабаром прізвище Кастрана-старшого з'явилося в установчих документах компанії «Розкішні будинки Україна» («Розкішні будинки України»). В її активі — будівництво елітного житлового комплексу на «українській Рубльовці» — у селі Козин під Києвом, де розташовано сімейну резиденцію президента України Петра Порошенка. Крім Кастрана, у керівництво «Розкішних будинків» увійшов москвич Сергій Пономаренко, добре відомий серед російських будівельників елітної нерухомості. Так, на сайті московської компанії «Luxury Design» можна дізнатися, що пан Пономаренко звів у Барвіху, Істрі та Домодєдові кілька фешенебельних вілл та палаців за участю французьких, італійських та німецьких консультантів.

«Замок Гаррі Потттера»

За даними українських ЗМІ, Мирон Кастран був помічником депутата Верховної ради від Партії регіонів Сергія Ківалова, і на його замовлення нібито збудував в Одесі 4-поверховий особняк із тенісним кортом та причалом для яхт, прозваний у народі «замком Гаррі Поттера». Офіційно власником будівлі є Міжнародний гуманітарний університет, але одесити згадують замок як резиденцію депутата Ківалова. Той за президента Віктора Януковича мав чималий вплив у владних структурах. Після зміни влади у Києві Ківалов знову пройшов у Верховну раду від «Опозиційного блоку».

Наразі співробітники Головного управління фіскальної служби України ( аналог Федеральної податкової служби РФ. — NT) проводять перевірку фінансово-господарської діяльності «Міжнародного гуманітарного університету» та з'ясовують, на які кошти було збудовано помпезну будівлю.

Офіційно власником будівлі є Міжнародний гуманітарний університет, але одесити згадують замок як резиденцію депутата Ківалова.

Тим часом пан Кастран, який, мабуть, втратив вигідні підряди після зміни влади в Україні, сумувати не став: як зазначено на сайті ТОВ «М-2», окрім заміського будинку генерала Якуніна, він звів кілька особняків для чиновників в Одинцовському районі, клубний готель в Нальчик і новий навчальний корпус Російського університету кооперації в підмосковних Митищах.

Служака з орловських

Нинішній роботодавець Кастрана – начальник ГУВС Москви генерал Анатолій Якунін – уродженець Орлівської області, де він пройшов шлях від дільничного інспектора до начальника кримінальної міліції обласного УВС. Довгі роки владу на Орлівщині тримали кримінальні авторитети, корумповані чиновники та міліціонери, і лише одна родина вважалася недоторканною — губернатора Єгора Строєва, який навіть свої шкарпетки купував за рахунок держбюджету. У 2007 році Орловську міліцію очолив майбутній глава МВС РФ Володимир Колокольцев: з його подання було заведено 74 кримінальні справи на високопоставлених міліціонерів, чиновників та близьких до них комерсантів, і, зрештою, Строєва достроково відправили у відставку.

Колокольцев не забув виконавчого Якуніна: очоливши 2012 року МВС, він порекомендував Путіну поставити орловця на Москву. Щоправда, як розповіло джерело NTв МВС, незабаром у генералів нібито почалися конфлікти, і Якуніна частенько стали помічати на Старій площі, у приймальній старого колеги Путіна з резидентури в НДР Євгена Школова, який зараз займається всіма російськими силовиками.

Так чи інакше, за ці кілька років генерал Якунін встиг непогано влаштуватися в столиці. Згідно з декларацією про доходи за 2015 рік, сам він заробив 2221501,67 рублів, а його дружина Ірина, яка працює начальником Управління департаменту соціального розвитку та корпоративної культури в НК «Роснефть», - 9715556,27 рублів. У власності сім'ї є квартира в Москві (142 м 2 ), автомобіль УАЗ «Хантер», мотоцикл BMW До 1600 GTL (1 млн 800 тис. руб.) і взята в оренду земельна ділянка у Вішках загальною площею 20 соток.

Інші сусіди

Причому якщо обриси майбутнього особняка Анатолія Якуніна поки що не цілком зрозумілі, то будинок особиста — не просто його будинок, це його фортеця: масивні ворота, високий кам'яний паркан, камери зовнішнього спостереження. При цьому, судячи з декларації за 2015 рік, генерал Макаров заробив 3150645 рублів, а його дружина не має джерел доходу.

NTнаправив офіційний запит до МВС, на які, власне кажучи, «шиші» вишикувався начальник міністерської «особини». Незабаром прийшла стандартна відповідь: «На сімейні заощадження та кошти, отримані як кредит у банку».