Перші записи єгипетської датуються 4200г. до Р.Х. Єгипетська мова відноситься до афро-азіатської гуппи мов і полягає у спорідненості з хамітською (Північно-африканською) та семітською (арабською та єврейською) групами мов. Мова вціліла у складі коптської мови, яка використовується як літургійна мова коптської церкви, і як рідна мова багатьох єгипетських коптів та діаспори. Таким чином, єгипетська мова є найдавнішою з фіксованих мов, відомих сучасній людині.

Розвиток єгипетської мови

Жодна мова не може існувати без змін протягом кількох тисяч років. Причинами цих змін можуть бути запозичення, спроби спрощення мови тощо. Єгипетська мова не була винятком. Вчені виділяють 5 періодів формування єгипетської мови:

Давньоєгипетська

Мова періоду I-VIII Династій, приблизно 4200-2240 р. до Р.Х. Сюди входить мова текстів пірамід. В основному, збережені документи цього періоду носять офіційний характер: це могильні написи з біографічними текстами, похоронні правила. Давньоєгипетська з невеликими змінами переходить у середньоєгипетську.

Середньоєгипетський

Можливо, це місцевий діалект періоду IX-XI Династій 2240-1990 до Р.Х., який пізніше був забруднений новими народними елементами. У своїй пізнішій формі він зберігся в літературних пам'ятниках аж до часів Греко-римської Імперії, тоді як рання його форма збереглася як релігійна мова.

Пізнішеєгипетський

Народна мова періоду XVIII-XXIV Династій, приблизно 1573-715 до Р.Х., наочно представлена ​​у ділових документах та листах, а також в історіях та інших літературних творах, і до певної міри в офіційних написах початку XIXДинастії. Проте є кілька текстів, у яких народна моване поєднується з класичними висловами Середньоєгипетського.

Демотичний

Цей термін широко застосовується стосовно книжкової мови та мови рукописних документів. Демотична мова відома з часів XXV династії до часів Римської Імперії (715 до Р.Х. 470 після Р.Х.) Тут також давні класичні висловлювання переплітаються з пізнішими народними елементами.

Коптський

Давньоєгипетська мова у своїй останній переробці зафіксована в коптських рукописах починаючи з кінця першого тисячоліття н.е.: вона має таку назву тому, що нею розмовляли копти, християнські нащадки древніх єгиптян. Після Арабського завоювання 641г.н.е., коптський був поступово витіснений арабською мовою і майже перестав існувати як розмовну мову в 16 столітті. У грецькому алфавіті коптський представлений сімома спеціальними літерами, що походять від ієрогліфів. Останнім сторіччям коптській мові приділяється все більше уваги.

Стародавня Єгипетська мова

Єгипетська - це типова афро-азіатська мова. В основі єгипетського словотвору лежить корінь із трьох приголосних. Іноді букв буває всього дві, як, наприклад, у слові "rA" (сонце); іноді кількість приголосних доходить до п'яти, наприклад "sxdxd" (вниз головою). Голосні та інші приголосні додаються до цього кореня освіти слів. Однак, невідомо, що це були за голосні, оскільки єгиптяни, подібно до інших афро-азіатських мов не писали голосних: наприклад слово "ankh" може мати значення "жити", "життя", "житловий". У транскрипції звуки /a/ , /i/ та /u/ позначають приголосні: наприклад, ім'я Тутанхамон записано єгипетською наступним чином /twt "nkh ymn/(апостроф позначає голосову паузу).

Звичайний порядок слів в єгипетській мові такий: присудок-підлягає-доповнення: наприклад, російською ми скажемо «людина відкриває двері», єгиптянин сказав би «відчиняє людина двері». На ранніх етапах розвитку на єгипетському був артиклей; у пізніших формах можна знайти слова /pA/, /tA/ та /nA/ як артиклі. У єгипетському два граматичні роди чоловічий і жіночий, як у французькій та ірландській; три граматичні числа, як в афро-азіатських мовах: єдине, подвійне і множина. Наприклад, у реченні «яблуко червоне», прикметник «червоне» відіграє роль іменної частини присудка. Фонологічна система єгипетської мови складається з білабіальних, лабіо-дентальних, альвеолярних, палатальних, велярних, фарингеальних та глоттальних приголосних звуків. Ця система схожа на фонологічну систему Арабської мови.

Давньоєгипетська писемність

Стародавні єгиптяни винайшли писемність для запису своєї розмовної мови приблизно 60 століть тому. Схоже, що вперше вона була використана для написання календаря. Система полягала в тому, що кожному слову присвоювався символ, який називали ієрогліфом. Більшість має на увазі ієрогліфи, коли говорить про єгипетську писемність. Ієрогліф є картинкою/зображенням конкретного предмета. Ієрогліфи можуть вживатися у трьох різних напрямках: для позначення предмета, що вони символізують; для позначення поняття, пов'язаного з предметом, який вони символізують; або для позначення звуку того слова, яке вони символізують. Наприклад, ієрогліф слова «сонце» може позначати саме сонце, світло і тепло (т.к. сонце є світилом і випромінює тепло), або як звук «сонце». На пізніх етапах розвитку мови (середній і пізнєєгипетський) ієрогліфи використовувалися для позначення звуків. У демотичному та коптському мовами повністю перестають вживатися ієрогліфи. Це відбувається тому, що використання ієрогліфів могло спричинити утворення словників гігантських розмірів. Тому єгиптяни пішли іншим шляхом: вони взяли кілька ієрогліфів і почали їх використовувати для позначення звуків. Звукове значення ієрогліфів залежало від того, як звучало слово, яке вони зображували. Таким чином, ієрогліф, що позначав слово "рот", вимовлявся як "ro" і став позначати звук "r" у новій системі. Приблизно 130 ієрогліфів послужили позначення звуків. Деякі позначали один звук, інші два, і деякі навіть три звуки. Багато ієрогліфів було додано для позначення ідеї або прояву значення слова. Воно використовувалося написів на єгипетських пам'ятниках, і навіть у текстах папірусів.

Судячи з записів, ієрогліфічний лист зазнав значних змін на протязі Давньоєгипетського періоду. У Середньоєгипетський період ієрогліфіка стабілізувалася і ієрогліфи залишилися незмінними до їх зникнення. Ієрогліфи широко використовувалися у всіх формах письмових текстів протягом Давньо- та Середньоєгипетської ери. Проте, ієрогліфіка призначалася лише важливих релігійних текстів під час Демотичної ери і тому дуже рідко зустрічається протягом Коптського періоду. Найпізніший ієрогліфічний напис знайдено у Філах і датується 394г.н.е. У ній зафіксовані імена Римських Імператорів Діоклетіана (295г.) і Трояна Деція (249-251г.г.). який тип слова використовується. Ієрогліфи можуть записуватися наступним чином:

• Горизонтально, зліва-направо
• Горизонтально, праворуч-ліворуч
• Вертикально, зверху вниз
• Вертикально знизу нагору

Курсивні ієрогліфи зазвичай записуються колонками, зверху вниз чи горизонтально, знизу вгору. У пізніх зразках, що збереглися, курсивні ієрогліфи записані горизонтально праворуч-наліво; а вертикальні ієрогліфи читаються згори донизу. Дуже просто визначити, в якому напрямку читаються ієрогліфи навіть якщо вам не зрозуміло їхнє значення. Ієрогліфи з яскраво вираженим початком і кінцем (наприклад ієрогліф людини) зазвичай:

• звернено до початку пропозиції
• звернені у той самий бік, як і зображення людини чи великого предмета. Наприклад, якщо на картинці зображено сидячу людину, звернену праворуч, тоді всі ієрогліфи з певним початком і кінцем будуть також звернені праворуч. Справжні ієрогліфи завжди читатимуться праворуч, тому що їх зображення майже завжди звернені до початку пропозиції. Ієрогліфи, які не відповідають цьому правилу, називаються інверсними.

З метою спрощення читання, або через естетичне почуття єгиптян, ієрогліфи групують за особливим принципом. Наприклад, від двох і більш вузьких і маленьких ієрогліфів (залежно від того, в якому напрямку вони написані), писатимуться в одному блоці один з одним. Іноді великий і широкий ієрогліф може бути зображений у зменшеному вигляді та написаний поряд з іншим вузьким та маленьким. І нарешті, в ієрогліфікі немає стандартної пунктуації. У релігійних текстах взагалі немає розділових знаків, у той час як пізніші тексти давньоєгипетської мови забезпечені точками між закінченими думками. Паралельно з розвитком ієрогліфічного письма, виникло й інше письмо. Воно було розроблено священиками для запису храмових написів і потім почало використовуватися державними чиновниками, які навчалися у священиків, для запису державних подій. Завдяки жрецькому походженню цього листа до нього прикріпилася назва hieretic. У ньому використовуються самі символи, лише у спрощеному вигляді. Немає жодних вказівок на те, що в цьому листі було стільки ж ідеограм, скільки і в ієрогліфічному.

З розвитком держави використання такого незграбного способу запису стало просто неможливим. Тому в 5 ст до Р.Х. був розроблений новий рукописний шрифт, який був набагато проше і включав 10 відсотків ієрогліфів, що використовувалися раніше. На цей шрифт посилаються як на демотичний. Скоропис і відносно негарні букви компенсувалися компактністю цього шрифту. Багато рукописів, що збереглися, написані цим шрифтом, але немає жодного напису на храмових стінах, який був би написаний цим шрифтом.

Дешифрування стародавньої єгипетської мови

Донедавна розшифровка ієрогліфів була утруднена через спроби приписати ієрогліфам емоційне значення замість того, яке вони дійсно мають. Наприклад, люди вірили, що ієрогліф для слова «син» зображався у вигляді гусака тому, що їхні сини любили гусей більше за всіх інших тварин. Виявляється, цей ієрогліф був обраний тому, що тільки в слові «гуска» був такий самий звук, як і в слові «син». Іншою скрутою був недолік додаткових матеріалів. Опанас Кірхер, студент, який вивчає коптську, розробив ідею про те, що останній етап розвитку єгипетської мови міг перебувати у співвідношенні з ранніми етапами його розвитку. Але він не зміг довести зту ідею, тому що не був здатний перекласти або транслітерувати ієрогліфи. Однак у 1799 році з виявленням Розетського каменю, вчені нарешті отримали зразки ієрогліфічного, демотичного та давньогрецького листа. І вони були впевнені, що ці написи на Камені є перекладом того самого уривка тексту. У ієрогліфічному шрифті ім'я Царя чи Фараона чи імена Бога були обведені колом, що називається картуш. Жан-Франсуа Шампольон, молодий французький вчений, показав, як ім'я Клеопатра може бути записане ієрогліфами. Більш того, використовуючи глибокі знання в галузі коптської мови, він припустив, що деякі ієрогліфи, що символізують звичайні предмети, можуть звучати так само, як і в коптському. Застосування цього відкриття до інших добре відомих ієрогліфічних записів підтвердило теорію Шампольона, і вчені-лінгвісти тепер могли виділити в мові іменники, дієслова, прийменники та інші слова.

Сучасні ресурси

Інтерес до давньоєгипетської мови продовжує зростати. Наприклад, він досі вивчається в Оксфордському Університеті в Лондоні та інших місцях. Більшість досліджень написано французькою, італійською та німецькою, але їх дуже мало англійською. У фільмі Stargate одному лінгвісту було доручено розробити мову, яка була б схожою на мову стародавніх єгиптян, що тисячоліттями жили на іншій планеті. Єгипетська культура через Грецьку цивілізацію надала глибокий вплив на Західну культуру, і в англійській є деякі слова єгипетського походження. Але ці давньоєгипетські слова передавалися у грецькій формі.

Визначення

Коптською мовою називається давньоєгипетська писемна мова пізнього періоду. Було б більш вірним вживати слово коптський по відношенню до рукописного шрифту, ніж до самої мови. Хоча цей шрифт з'явився в 2 ст до Р.Х, він зазвичай згадується з 1 в. н.е як письмовий єгипетський мову.

Походження коптської писемності

У 313г. до Р.Х. Олександр Македонський завоював Єгипет. Його приймачем став головнокомандувач Птолемей. Спадщина Олександра мала універсальну культуру. То була елліністична культура; суміш Греко-еллінської культури із Східно-Єгипетської. З культурою прийшов і нова мова, тому освічені верстви суспільства почали вивчати грецьку та заохочували своїх дітей до вивчення мови, т.к. знання грецької було перевагою в економічному та соціальному відношенні. У писемності грецька мова переважала над Демотичним, останнім єгипетським рукописним шрифтом того часу. У грецькій було 24 легковимовних знака на противагу 400 символам єгипетської мови, з яких звуками був лише невеликий відсоток, а всі інші символи являли собою ідеограми. Тут важливо відзначити, що греки запозичували свою писемність у єгиптян через фінікійців, які часто подорожували древньому світу. Займаючись торгівлею з єгиптянами, фінікійці вдосконалили єгипетську писемність і сформували алфавіт з набагато меншою кількістю знаків, з яких усі були приголосними і зручними. Мандруючи Середземномор'ям і торгуючи з жителями грецьких островів, вони дали грекам свою версію єгипетської писемної системи. Греки, у свою чергу, переглянули орфографію та додали голосні звуки. Ця система стала основою нової єгипетської писемності: Коптської.

Єгипетські жерці опинилися у невигідному становищі внаслідок впровадження грецької мови. Джерело їхньої влади та доходів від храмів залежало від виготовлення та продажу священних амулетів. Тепер єгипетські написи на амулетах було неможливо відтворити потенційними покупцями. А якщо ними не було можливості користуватися, то, природно, ніхто не став би їх купувати. Щоб запобігти цій економічній та релігійній кризі, жерці звернулися до транслітерації амулетів. Ця нова система використовувала грецькі символи поряд із демотичними, щоб позначити ті звуки, яких немає у грецькій. Економічний успіх цієї системи сприяв її поширенню та інших сферах, наприклад, у складанні гороскопів. Кількість запозичених демотичних символів зрештою було скорочено. Шрифт, що вийшов, був найвищою мірою стандартизований згідно із загальними традиціями древніх Єгиптян.

Коптська писемність у християнському Єгипті

Християнство в Єгипті виникло завдяки проповіді св. Євангеліста Марка. Він прийшов до Олександрії на початку 15-х р.р. першого століття н.е., супроводжуючи свого дядька, св. Варнаву. Після смерті св. Варнави на Кіпрі, св. Марк повернувся до Єгипту і почав проповідувати Св. Євангеліє серед юдеїв. Св. Марк залишив у Єгипті християнську громаду, що складається головним чином із звернених еллінізованих іудеїв. Але в той час в Олександрії християнство затьмарювалося могутнім іудейським співтовариством. Після Іудейського повстання в першій половині 2 ст.н.е. і подальшого винищення юдеїв в Олександрії християнство в Єгипті відкрилося світу.

Але разом із розквітом християнства почали з'являтися різні брехні. У середині 2в.н.е. з'являються два гностичні вчителі, Василь Валентин. Останній заслужив погану репутацію через претензії на Римську єпископську кафедру. Ці вчителі сприяли прибуттю Пантана, місіонера, який розповсюджував православне вченняі громив гностичну брехню. З прибуттям до Олександрії, він виявив там потужну православну громаду, яка була результатом євангельської проповіді св. Марка та його послідовників. Так як він був знаменитим християнським учителем, йому було доручено Християнську Олександрійську школу. Це була досить маленька школа, в якій навчалися ті, хто хотів служити Богу та утвердженню Християнства. Незабаром після його прибуття, приблизно 189 р., Олександрійським патріархом став св. Деметрій, перший єпископ єгипетського походження. Дружба між Пантаном, місіонером і св. Деметрієм, який був Патріархом у величезному, і здебільшого, не християнському Єгипті, була справді благословенна. Як результат, розпочався місіонерський рух за зверненням єгипетських селян. В Олександрійській школі готували місіонерів та керували їхньою діяльністю.

Але тут місіонери зіткнулися з однією суттєвою проблемою: як донести проповідь до Єгиптян. Справа в тому, що місіонери могли читати грецькою мовою, але не знали демотичного листа. Єгиптяни також вміли читати, але вони розуміли єгипетську мову, тобто. мова, записана демотичним шрифтом. Щоб Св. Євангеліє проповідувалося однаково різними місіонерами, необхідно було записати його. Але так, щоб місіонери могли його прочитати, а єгиптяни зрозуміти. Тому місіонери переклали Писання єгипетською мовою, але записали його зрозумілими для себе грецькими літерами. Але на відміну від язичницьких жерців, місіонери не використовували жодної демотичної літери. Зрештою, цей недолік був врахований, і в нову систему було додано 6 або 7 демотичних букв, які збереглися в Сахідському та Бохаїрському діалектах. Деякі літери кирилиці, можливо, мають коптське походження.

Діалекти

Тепер ми бачимо два незалежні способи запису єгипетської мови новим шрифтом. Кожен спосіб унікальний за своїми мотивами, підходом та аудиторією. У результаті поширення населення вздовж річки Ніл виникає безліч різних діалектів. Характерною ознакоюкожного діалекту, є вживання різних голосних при виголошенні тих самих слів і особливість лексики. З самого початку язичники намагалися розробити єдину письмову мову нейтральним діалектом, Сахідським. Вони процвітали у своїх спробах і їм майже вдалося знищити вплив місцевих діалектів на їхню версію коптського. З іншого боку християни поставили користь людей вище за розробку своєї мови і відобразили всі місцеві діалекти в письмовій формі. Зрештою більшість діалектів вийшло з вживання, тоді як єдиний сахідський все ширше поширювався.

Усі діалекти були великою мірою географічно залежними. Вони були поширені по величезній долині річки Ніл. На основі літературних джерел нам відомо про такі діалекти, як Акхмімський і Лікополітанський (Asyutic) діалекти Верхнього Єгипту, середньоєгипетський і фаюмський Середнього Єгипту, і бохаїрський діалект дельти Нілу. Поряд з ними існував і Сахідський діалект, який з ранніх часів став єдиним діалектом, який вживався по всьому Єгипту і врешті-решт набув літературного впливу з появою творів Св.Шеноуда Архімандрита. Існує також маса другорядних діалектів чи субдіалектів.

Сьогодні бохаїрський є єдиним діалектом коптської мови, що зберігся. Насамперед, він зберігся завдяки сильним монастирським громадам Ваді Натрун (Сцітіс), який широко ним користувався. Потім, з переїздом Патріарха з Олександрії до Каїра в 11 ст, бохаїрський, місцевий діалект став офіційним діалектом церкви, замінивши сахідський.

Золотий вік коптської мови

З кінця другого століття нашої ери, з поширенням християнства і до найжорстокіших гонінь Діоклетіана на початку четвертого століття, коптський, був головною мовою посередником між греками та єгиптянами. Після хвилі гонінь, з новою силоювідродилося життя монастирів. Для коптів це був єдиний спосіб виявити свою величезну любов до Бога, яка раніше виражалася добровільною жертвою всіма земними скарбами. Ці чернечі громади були численні і здебільшого складалися з єгиптян. У ситуації виникла нагальна необхідність настоятелям монастирів написати правила для своїх громад єгипетською мовою. Крім того, і єгипетські Батьки церкви, які зазвичай писали грецькою, адресували деякі свої роботи єгипетським коптам ченцям.

Отже, з таких учителів чернецтва як преподобний Антоній, преп. Пахомій, та викл. Макарій та їхніх великих учнів, які пишуть для ченців, і отців Церкви: св. Опанаса, св. Фіофіла, та св. Кирила, які зверталися до пастви коптською, і починається золотий вік коптської мови.

Найвищого розквіту він досягає за святого архієпископа Шенода. Святий Шенода (348 по 466 р. н.е.) зробив коптську з мови настанов багатою літературною мовою, якою могли спілкуватися не тільки чернечі, клірики та миряни, а й представники влади. Його яскрава харизматична особистість, володіння грецькою та риторикою, нове нестандартне мислення, все це послужило вдосконаленню змістовності та стилю коптської мови та привело його до небувалого літературного злету. Вчені, котрі займаються коптським і досі дивуються його неперевершеними працями, вивчають і видають їх.

Ця літературна традиція була продовжена, хоча вже меншою мірою, працями його учня, святого Беза у другій половині п'ятого століття. Але його твори майже всі адресовані численній братії білих монастирів. Пізніше, у шостому-сьомому століттях, багато писали на коптському такі Батьки як: Руфін Соотеп, Костянтин Азіат, Пізенцій Кіфт.

Коптський ранньоарабського періоду (7 по 10 ст РХ.)

У середині сьомого століття Єгипет підпадає під арабське панування. Араби намагалися силою змусити коптів вивчати арабську мову, яка стала необхідною для роботи на державних посадах. Така політика повільно, але вірно, скорочувала кількість мирян, які читають коптською, які здебільшого належали саме до такого стану державних службовців, або до їхніх родин. Іншими словами, знання арабської забезпечувало стабільну роботу, яка могла перейти у спадок та дітям. Це охолодило бажання виховувати дітей на коптській літературі. Саме в цей тяжкий час, усвідомлюючи ці незворотні зміни, єпископ Северій Аль-Ашмунен вважав за необхідне написати свою Історію Патріаршества арабською.

Але мова богослужіння і в цей час неухильно зберігалася. Фактично, величезна кількість агіографій було складено саме на початку цього періоду. Коптський продовжували використовувати в Церкві поряд з грецькою, другою за важливістю мовою богослужіння. На жаль, збереглася досить невелика кількість богослужбових текстів цього періоду. Причиною тому: погана експлуатація, погані умови зберігання в період занепаду і пергамент, на якому вони були написані, що не витримав цих випробувань.

У цей же період, у коптську проникають і деякі арабські запозичення. Але це зовсім не стосується Церкви, немає жодних ознак використання там арабської. Жодних коптсько-арабських рукописів, або літературних джерел, на підставі яких можна було б стверджувати це. Коптський все ще залишається розмовною мовою сільських мешканців та кліру.

Коптський проти арабської (з 11 по 14 століття РХ)

З початком 11 століття теплі відносини між правителями Єгипту та Церквою різко змінилися з початком правління Хакема-бі-Амр-Аллаха. Його жорстокі настрої виливались на християн, хвилями репресій та гонінь, закриттям церков на строки до двох років та забороною їхньої мови. Але з милості Божої, цей важкий етап історії не став останнім для коптської мови, хоч і визначив майбутнє її згасання.

У той же час, Європа веде хрестові війни проти мусульманського панування на середньому сході з метою збереження християнського світу. Це у свою чергу спровокувало нову хвилю гонінь та утисків на коптів. Для мусульман, хрест-прапор хрестоносців, асоціювався з коптами, і в цій схожості вони бачили величезну загрозу та небезпеку. Звичайно, насправді ні про який союз не могло бути й мови, оскільки хрестоносці вважали коптів єретиками і ставилися до них ще гірше, ніж до самих мусульман. Вже в 12 столітті Патріарх Габріель ібн Турек намагався роз'яснити мусульманському світу те, що копти не мають нічого спільного з їхніми ворогами.

Згодом це зумовить розквіт арабської християнської літератури. У пізній період, арабська мова з'явиться в богослужбових книгах, і не тільки займе місце грецької в білінгвальних текстах, але проникне і в коптські. З'являться навіть арабські богослужбові тексти, з чого можна зробити висновок, що арабська з мови виключно перекладу стала активно використовуваною в Церкві. Споконвічно коптськими в богослужінні залишилися лише псалми та молитви. І єдиним виключно коптським літературним текстом кінця цього періоду є страждання святого Іоанна Фанідіота, написані коптською з метою збереження таємниці від мусульман і як чергова спроба відродити мову. Ще одне свідчення прогресуючого забуття коптської, як мови для читання, це численні лексикографічні роботи цього часу. Граматика Макадимата та дослідження Салалема. Не менш яскравий приклад - арабські тексти, написані коптськими літерами, поширені в чернечому середовищі, що ще не знається на арабській графіці. Зрештою, написання коптських текстів арабськими літерами стало поширеним явищем, що ми й спостерігаємо досі.

Отже, у цей період занепаду літературної коптської мови лише Церква є останнім стримуючим оплотом. Тому ослаблення Церкви, природно і незворотно, призводило і до забуття мови. Гоніння і проповідь ісламу скорочували кількість християн. Можливо, коптська мова служила культурним бар'єром між коптами та арабською мусульманською культурою. Але тепер, арабська поширилася настільки, що подолав цей бар'єр і розмив кордон між двома світами.

Занепад розмовної коптської мови (до 17 ст. РХ)

Після 14 століття Церква занепадає як духовно, так і чисельно. Власництво Османської імперіїнад Єгиптом на початку 16 століття лише посилює цю руйнацію. Виготовлення коптських манускриптів повільно сходить нанівець. Це показник того, що коптські книги перестали використовуватися так часто, як раніше в Церкві, і припинилася необхідність їх подальшого виробництва. Все ще зберігалася традиція використання коптського у церковних службах, але лише як данина традиції.

Зрештою, французький мандрівник Ванслеб, побачивши старого, що говорить коптською, констатував, що разом із цим старим помре і мову. Можливо, не можна повністю погодитися з цим твердженням, але очевидним є той факт, що арабська стала головною, якщо не єдиною, розмовною мовою, яка замінила коптську.

Відродження коптського у 19 столітті

Але Господь, за своєю милістю, не допустив остаточного забуття. І пролив яскраве світло життя у темряві безнадійності. Цим світлом явився святий Кирило IV, Патріарх Олександрійський на початку другої половини 19 століття. Святий Кирило розпочав активне відновлення Церкви з навчання кліриків та підростаючого покоління. Навіщо абсолютно необхідним заходом було відродження коптського. Отже, вивчення коптської мови було прийнято у всіх школах, які він побудував поряд із навчальними планами нового покоління.

Святий Кирило недовго залишався на престолі святого Марка. Фактично, це дуже короткий епізод в історії Церкви. Його смерть була на руку противникам його реформ. Але він заклав настільки міцну основу для перетворень, що вони тривали і по його смерті. У наступну частину століття тривало активне відродження коптської мови. Неабиякий внесок у цей процес стандартизації коптської вимови зробили греки. У грецькому збереглося багато споконвічно коптських звуків, які він увібрав у себе за роки минулого тісного спілкування. Хоча грецька мова зазнала деяких змін через 150-річне турецьке (османське) панування. Тому, не маючи живих зразків для наслідування, нова вимова, сприйнята через грецьку, не звучала як єгипетська, якою мала бути.

Незважаючи на труднощі, освічені люди поширювали мову серед народних мас. Вони видавали збережені манускрипти, які раніше були лише у рукописному варіанті. Відроджували традицію використання коптського на богослужіннях. Результатом досліджень у галузі граматики стали різнобічні та доступні словники. А начальство духовних шкіл всіляко підтримувало ці починання.

Коптський у 20 столітті

Коптський продовжував укорінюватися і зростати як у Церкві, так і серед богословсько-освічених груп, які існували на початку 20 століття. Коптські школи, засновані святим Кирилом і влаштовані на його зразок, продовжували свою різнобічну роботу серед коптського товариства. Богословські школи продовжували традицію 19 століття щодо відродження мови. І все ж таки офіційно прийнята система вимови стала перепоною для поширення мови серед народних мас. З настанням революції 1952 року араби стали більш впливовими в Єгипті, що призвело до утворення нових класів серед коптів. Покликані підтримати Церкву, беручи участь у церковного життя, люди цього класу привнесли із собою дух мусульманської повчальності, звичай проповідей, який знову дав місце арабській мові у Богослужінні. На жаль, хоч і ненавмисно, але добрі наміри і любов до традицій Церкви цих людей все ж таки знову призвели до згасання мовного відродження. І якщо цей процес не буде розумно зупинено, то, ймовірно, в майбутньому коптська Церква втратить свою унікальність.

Не могли збудувати єгиптяни
Піраміди - це праця велика.
Так могли орати лише молдавани
Або, у крайньому випадку, таджики.
Тимур Шаов

Таємнича цивілізація долини Нілу захоплює людей не одне тисячоліття - першими єгиптоманами стали ще римляни. Єгипетські сюжети та мотиви використовуються самими різними культурами. І, звичайно, вигадки художників та письменників найчастіше виявляються дуже далекі від актуальних уявлень вчених. Сьогодні ми перекажемо кілька усталених помилок про Стародавній Єгипт і заодно про єгиптологів.

Традиція писати про Єгипет що бог на душу покладе, м'яко кажучи, не нова - щонайменше з четвертого століття нашої ери автори користуються тим, що викрити їх у незнанні просто нікому. У Середні віки будь-хто міг побіжно згадати, що у вигляді змії єгиптяни зображували, скажімо, царя. Або вічність. Або світове зло. Або ще щось таке ж абстрактне. На тлі маси невідомих тлумачів ієрогліфів особливо виділяються двоє.

Перший - Філіп, який створив грандіозну працю «Ієрогліфіка» під псевдонімом «Гораполлон». Гораполлон нібито був останнім єгипетським жерцем, жив у четвертому столітті і написав масштабне керівництво з тлумачення ієрогліфів (коптськи), а Філіп перевів його на грецьку. Жодного відношення до справжнього значення єгипетських ієрогліфів(Складної, але цілком збагненної системи ідеографічно-фонетичного листа) це тлумачення не має, але читання шалено цікаве.

Зображуючи матір, зір, кордон, прозріння, рік, небо, милосердя, Афіну, Геру або дві драхми, малюють шуліку. Мати тому, що самців цього виду тварин не буває.<…>Кордон - тому, що коли має статися війні, шуліка визначає місце, де вона відбудеться, і перебуває там за сім днів до початку війни…

Філіп-Гораполлон, «Ієрогліфіка»

Другий - знаменитий вчений-єзуїт Афанасій Кірхер, який був схильний об'єднувати у своїх трактатах точніші відомості з нічим не підтвердженими байками. Його праця про ієрогліфіку пишно називався «Ієрогліфічний театр Едіпа Єгипетського» і містив безліч корисних відомостей. Наприклад, Кірхер (вчений, дуже шанований не тільки свого часу, але й досі) стверджував, ніби «таємничі знаки приховують те, що залишилося від знання, яке Бог відкрив людям до Потопу», ніби давньоєгипетською мовою говорили Адам і Єва і ніби ієрогліфи - це окультні символи, які неможливо перекласти словами, а можна лише передати знаками та малюнками. Зокрема, фразу, яку сучасні єгиптологи перекладають як «Осиріс каже», Кірхер тлумачив так: «Віроломство Тифона закінчується біля трона Ісіди; волога природи охороняється пильним Анубісом». Варто зауважити, що до відкриттів Жана-Франсуа Шампольона Кірхер вважався головним фахівцем з ієрогліфіки.

Загалом, культура стародавнього Єгипту вже багато сотень років не лише приваблює людство естетично, а й служить чудовим полем для спекуляцій. Ну а за останні сто з невеликим років, відколи Єгипет став предметом культури не елітарної, але масової, у цій самій культурі склалося безліч стереотипів, які ми зараз і спробуємо спростувати.

Міф перший. Давньоєгипетська мова

Бібліотекарка та напівграмотний шукач пригод з цікавістю читають ієрогліфи. Кадр із фільму «Мумія», 1999 рік

Його просто не існує. І ніколи не було.

Швидкописний текст. На малюнковий лист мало схожий

Ні, стародавні єгиптяни, безумовно, розмовляли та писали на якійсь спільній мові. Але коли? Перший відомий нам текст, з якого відраховується історія єгипетської держави, датується XXXII століттям до н. А припиняє своє існування культура, яку ми називаємо давньоєгипетською, у четвертому столітті нашої ери. А то й у сьомому, на думку деяких вчених. Разом маємо щонайменше три з половиною тисячі років історії, за які будь-яка мова і навіть писемність зміняться до повної невпізнанності. Тому єгиптологи виділяють як мінімум середньоєгипетську мову, новоєгипетську мову, пізнішеєгипетську мову, а то й щось вужче на зразок мови Текстів Пірамід. Тривале вивчення будь-якої з цих мов зовсім не дає гарантії розуміння будь-якої іншої.

Тому, коли літературні чи кінематографічні археологи хвацько читають «з аркуша» будь-який давньоєгипетський текст, це дуже мало схоже на істину. В тому числі і тому, що в сучасному світінемає жодної людини, яка вільно читала б будь-якою з мертвих єгипетських мов. Будь-яке «читання» - це насправді копітка розшифровка, здогади по контексту, порівняльний аналіз кількох текстів одного періоду... Один-єдиний текст можна вивчати багато років - і все одно сумніватися у значенні деяких речень і навіть окремих слів.

Зазвичай, щоб оживити або, навпаки, упокоїти мумію, потрібно прочитати заклинання давньоєгипетською. Вголос. Тут будь-якого реального єгиптолога чекала б невдача, оскільки ми жодного уявлення не маємо про єгипетську фонетику. Приблизне звучання деяких фонем відновлено за сучасними коптськими словами (коптський - прямий нащадок стародавніх єгипетських мов), за грецькими іменами, записаними єгипетськими знаками (не будемо про те, що фонетика давньогрецької теж дуже умовна), по… щоправда, все це стосується лише приголосних звуків , оскільки голосні в семітських мовах, яких належить і єгипетський, не пишуться. Для зручності між приголосними вставляють звук "е" (так зване "шкільне читання"), і до реального звучання все це дуже мало стосується. Особливо мило виходить, коли автор наголошує на необхідності правильної вимови всіх звуків, як, наприклад, в чарівній серії Робін Лафевер про дівчинку Теодосію.

А ще слід врахувати, що археолог і лінгвіст-єгиптолог - це взагалі різні професії, з яких перша значно романтичніша і тому частіше зустрічається в літературі. Археолог точно не повинен вільно читати по-давньоєгипетськи.

Великий результат

Виготовлення цегли. Гробниця візира Рехміра, промальовування 1930 року

Середній сучасний європеєць має деяке уявлення про біблійної історії. Зокрема, він знає, що євреї багато років страждали в єгипетському полоні, де їх жахливо експлуатували. «І тому Єгиптяни з жорстокістю примушували Ізраїлевих синів до робіт і робили життя їхнє гірким від тяжкої роботи над глиною та цеглою» (Вих. 1:13-14).

Однак якщо почитати єгипетські джерела, стає цілком очевидно, що замішування глини з соломою для виготовлення цегли - найлегша фізична робота, яку в принципі могли запропонувати людині. Вже точно легше обтесування гігантських кам'яних блоків, наприклад.

Незручно виходить.

Міф другий. Піраміди збудували раби

Будівництво піраміди. На першому плані наглядач з батогом (до речі, вбраний у царський головний убір)

У п'ятому класі радянської та пострадянської школи нам усім розповідали, що піраміди збудували тисячі і навіть мільйони безправних та пригноблених рабів. Це міф дуже живучий, але дуже локальний, що існував тільки в Радянському Союзі. Винайдено він був за особистим наказом товариша Сталіна наприкінці 1930-х років для підтвердження теорії формацій Маркса. В 1938 рабство в стародавньому Єгипті було згадано в « Короткому курсіісторії ВКП(б)», та альтернативних думок якось не залишилося.

Збудували піраміди вільні громадяни Єгипту, звані «хему несуть», «царські люди». У вільний від сільськогосподарських робіт час. До цього соціального прошарку належало практично все населення країни, вони працювали в царських, храмових та великих приватних володіннях - і тоді харчувалися з казни (тобто отримували своєрідну зарплату). Або ж працювали на своїй землі і тоді годували самостійно. В силу особливостей єгипетського клімату обробка землі займає дуже небагато часу, і решту часу платити хліборобам «зарплату» начебто ні за що. Тому їх і переводили на будівництво іригаційних споруд чи царських гробниць. Або ще чогось. Між іншим, судячи зі сміття, знайденого біля піраміди Хеопса в стародавньому селищі будівельників, харчувалися «царські люди» теж по-царськи.

Насправді рабство в Єгипті, звісно, ​​існувало. Але зовсім не в таких гігантських масштабах, як ми звикли рахувати. Наприклад, в одному з написів Тутмоса III згадується, що він привів з війни близько трьох сотень рабів. Трьох сотень. А Тутмос III - один із найбільших завойовників людської історії взагалі. Якщо така скромна кількість перетворених у рабство ворогів заносилася в аннали як величезне досягнення, про які тисячі та мільйони рабів можна говорити? Ще один приклад - вельможа, у господарстві якого працювало кілька сотень «хему», хвалився тим, що купив одного раба. І це при тому, що коштували раби не так дорого – наприклад, зберігся текст, у якому жінка на ім'я Ірі-Нофрет купує молоденьку сирійську дівчинку за еквівалент приблизно 400 грамів срібла. Отже, рабство було дуже мало поширене.

А через півтори тисячі років, в епоху Нового царства, будівельники царських гробниць взагалі стали одними з найшанованіших людей Єгипту. Вони жили в особливому селищі неподалік царського некрополя і не соромилися влаштовувати страйки, якщо їх переставало влаштовувати винагороду за працю. Погодьтеся, від такого раба чекати дивно.

Нубійські бранці, які, найімовірніше, стануть рабами. Від єгиптян відрізняються негроїдними рисами обличчя

Царське ім'я

Приблизно одна п'ята імені цариці Хатшепсут

У романах про стародавній Єгипет, навіть написаних професійними єгиптологами («Уарда» Георга Еберса, наприклад), герої зазвичай звуть царя так, як ми звикли за підручниками історії. Рамсес II, наприклад, або Пепі I.

Насправді це найменування сучасне, введене тільки для зручності вчених. Кожен цар носив загалом п'ять імен - особисте, тронне, хорово, золоте та «ім'я двох володарок», тобто богинь Верхнього та Нижнього Єгипту. Таким чином, якогось Тутмоса III звали насправді Хор Канехет-Хаїме-Уасет, Хор у Золоті Джосер-хау, Дві володарки Уах-Несі, цар і государ Менхеперра, син Ра Тутмос. А його піддані говорили про нього як про Його Величність Менхеперра. І ось це тронне ім'я було практично унікальним і нумерації не потребувало.

Міф третій. Прокляття фараонів

Борис Карлофф у ролі першої мумії, що ожила, в історії.

Абсолютна більшість фільмів про мумій та єгиптологів, від класичної «Мумії» 1932 року до «Піраміди», що нещодавно вийшла на екрани, знята приблизно за одним сценарієм. Археологи приїжджають на розкопки до Єгипту і випадково знаходять невідому гробницю фараона або, на крайній край, жерця (до речі, цей сюжетний хід якраз більш-менш правдоподібний). У гробниці обов'язково лежить жирненька мумія, яка через деякий час раптово оживає і починає вбивати дурних людей, які потривожили її спокій. Зазвичай у процесі ще беруть участь пастки, якими будь-яка поважна кіногробниця нашпигована догори. Зрештою мумію або розстрілюють/спалюють/ще якось знищують фізично, або виводять з ладу давньоєгипетським чаклунством і укладають назад у труну (часто - до другої серії).

Треба зауважити, що одна з мумій фараонів таки ожила. Трішки. Справа була в тридцятих роках XX століття, і це була мумія Рамсеса II, одного з найвідоміших єгипетських царів. Мумія експонувалася в Каїрському музеї, і одного чудового літнього вечора вона раптом на очах у відвідувачів підняла руку і навіть, кажуть, розбила скло.

Цим усе обмежилося.

Ймовірно, справа в реакції бальзамує на високу температуру або просто в сильному перепаді вологості, що викликало скорочення пересушених тканин, але враження всі свідки явно отримали незабутні.

А мумія досі живе із піднятою рукою.

Черговий фараон, що ожив.

Другий популярний мотив, що стосується розкритих гробниць, - це «Прокляття фараонів», яке нібито осягає будь-кого, хто порушить спокій мертвого царя. Найвідоміший випадок – прокляття Тутанхамона, у гробниці якого нібито виявили табличку з написом «Смерть легкими кроками наздожене кожного, хто порушить спокій фараона». Виявилося прокляття в тому, що протягом приблизно півтора року від нібито природних причин загинули шестеро людей, які брали участь у відкритті гробниці. Секретар, наприклад. Або єгипетський принц, який був присутній на прес-конференції на честь цієї події. Говард Картер, найголовніший розкрадач гробниці, прожив ще шістнадцять років, до речі. Але «відомі» й інші випадки - наприклад, 1993 року було розкрито царську гробницю, в якій «знайшли» напис «Велика богиня Хатор двічі покарає кожного, хто посміє осквернити цю могилу». Незабаром після цього у керівника розкопок стався серцевий напад.

Основна проблема «прокляття фараонів» - крім того, що ці версії не витримують жодної критики з погляду логіки, - у тому, що в єгипетській магічній та релігійній практиці не було поняття «прокляття» як такого. Магічні способи вапна, скажімо, коханця дружини існували, але цей обряд вимагав фізичного контакту з людиною. А ніякого магічного «вогню по майданах» єгиптяни вести не вміли і сенсу не бачили. Те саме стосується і мумій, що ожиють. Єгиптяни в принципі не розуміли ідеї пожвавлення мертвих і відволікали їх від найважливішого посмертного буття. Вони ніколи не повертали мерців навіть у казках, не зверталися до них за порадою, не бачили мертвих уві сні (збереглися великі сонники, але такий мотив не згадується там жодного разу). І точно не стали б накладати на покійного царя закляття, що зобов'язує його стати через три тисячі років і почати вбивати.

Також варто зауважити, що більшість гробниць як царських, так і приватних неодноразово розкривалися ще самими єгиптянами. І якщо простих людей за це карали (ну, кримінальне правопорушення загалом, і судові протоколи збереглися), то царям, які відкривають гробниці своїх попередників, нічого за це не було. А робилося це з різними цілями: від банального пограбування (наприклад, цар цілком міг потягнути з гробниці нелюбого дідуся різьблені) кам'яні плити, якими були оздоблені стіни, злегка підфарбувати та поставити вже у власну гробницю до перепоховання відповідно до нових релігійних тенденцій. Або прокляття фараонів на фараонів не поширюється?

Що ж стосується пасток у гробницях, найбільш поширені в кінематографі такі: раптове розпилення сірчаної кислоти, самостріли в стінах, стеля, що опускається, або обрушується в порожнечу підлогу (зазвичай для цього потрібно наступити на неправильну плитку) і несподіване затоплення всіх ходів у піраміді. Ще зустрічаються м'ясоїдні скарабеї, що ожиють статуї та інше. Навіть якщо не вважати того, що самостріли винайшли значно пізніше, скарабеї не їдять свіже м'ясо, а в Сахарі немає бурхливих річок, реальність проста і нудна: жодної пастки в жодній відомій нам гробниці досі не виявлено. За одним маленьким винятком - у пізній період у царських гробницях, висічених у скелях, перед похоронною камерою вирізали глибоку прямовисну криницю. Завжди в тому самому місці. Можливо, він мав ритуальне значення, а можливо, справді рятував від грабіжників. Але зазвичай коридори та проходи, що ведуть до саркофагу, просто намертво замуровували.

Гроші-гроші-дрібнички

Грошей у стародавньому Єгипті теж не існувало. Точніше, єгиптяни додумалися до того, щоб зробити срібло, мідь і золото якимось універсальним еквівалентом, але у торгівлі метал брав участі. Існував міра ваги під назвою «Дебен», розмір якої за кілька тисяч років змінився від 13,5 грамів до приблизно 90 грамів. Дебен умовно поділявся на дванадцять «китів».

Договори купівлі-продажу, що збереглися удосталь, складено приблизно так: «Ось ціна, яку я дав за річ: саван із тонкого льону ціною в п'ять китів срібла, відріз льону ціною в три кити срібла і одну третину, бронзова посудина ціною у вісімнадцять дебенів срібла, десять сорочках з льону ціною в чотири дебена срібла, горщик меду ціною в п'ять китів срібла, всього двадцять три дебена один кит і одна третина срібла». Тобто фактично мав місце натуральний обмін.

А монети з'явилися лише наприкінці шостого століття до н.

Міф четвертий. достатньо розглянути фрески

Здавалося б, просто жанрова сценка

Жахливі помилки у зображенні та описі давньоєгипетського побуту найчастіше роблять саме ті автори, які старанно ознайомилися з джерелами та вивчили безліч єгипетських картинок. Ну, наприклад, все ж таки знають, що стародавні єгиптяни ходили в білих пов'язках на стегнах, правда?

Ось лише дев'яносто відсотків відомих нам зображень – фрески з гробниць. Якщо з текстами все набагато краще (збереглися і підручники з різних дисциплін, і судові архіви, і особисте листування, і господарські записи), то з образотворчим мистецтвом нам не пощастило. Здавалося б, у гробницях зображено звичайнісіньке життя: польові роботи, полювання, свята, обіди… Бери інформацію та радуйся. Але якщо подумати (або хоча б почитати фахівців, які вже подумали), стає зрозумілим, що малюють на стінах гробниць не цей світ, а той світ. Де все буде приблизно так само, звичайно, але набагато краще і трохи інакше.

Зокрема, на тому світі зовсім інакше одягаються. Насправді ходити на екваторі в ганчірочках, які не прикривають плечі, дуже безглуздо (чорношкірими єгиптяни не були), а виходити в поле в білому ще дурніше. До того ж весь знайдений при розкопках одяг – кольоровий.

Взагалі до будь-яких побутових свідчень з гробниць треба ставитись з обережністю. Наприклад, на головах багатьох жінок зображені невеликі конуси незрозумілого призначення. Знавці-аматори впевнено кажуть, що ці конуси робилися з запашних олій чи воску, протягом вечора потихеньку танули та приємно пахли. Наука, на відміну любителів, про це немає жодного поняття, хоча така версія і висувалась нарівні з багатьма іншими.

* * *

Насправді рецепт створення плюс-мінус достовірних текстів та інших творів про давній Єгипет простий. Так, звичайно, через те, що цей період вивчений досить непогано, маса відомостей про нього відноситься до категорії «все знають». Давньоєгипетська культура за останні пару століть неодноразово ставала модною, а модне завжди спрощується до неможливості, щоб не сказати «робиться примітивним». Тому не треба купуватися на оманливе багатство відомостей у голові будь-якого шанувальника Брендана Фрейзера, краще зверніться до Джеймса Фрезера або когось із його колег - адже наукових та науково-популярних робіт з Стародавнього Єгипту безліч, і читати їх не менш цікаво, ніж дивитися фільми про мумій, що ожили.

Дрібниці

Похоронна маска Тутанхамона. Смугаста хустка - головний убір, що належить виключно цареві. І вбирати в нього кожного героя не варто

• Коні в Єгипті з'явилися дуже пізно, десь у XVII столітті до н. Верхом єгиптяни не їздили і навіть, зважаючи на все, не сприймали коня як окрему живу істоту - особисте ім'я давали не коні, а всій колісничній упряжці.
• Слово «фараон», що прижилося як позначення єгипетського царя, ніколи не було офіційним титулом, а служило швидше евфемізмом, причому узвичаїлося дуже пізно, в середині першого тисячоліття до нашої ери. Тому якийсь фараон Хеопс - це грубий анахронізм.
• У більшості єгипетських текстів одним із головних продуктів харчування згадується пиво. Тому персонажі романів про стародавній Єгипет постійно п'ють пиво, а компанія Carlsberg навіть випустила ель «за давньоєгипетським рецептом». Якщо ж взяти справжній давньоєгипетський рецепт, виявляється, що словом «пиво» ​​колись переклали назву чогось на кшталт рідкої каші з великомолотого зерна. Тож це «пиво» ​​справді їли, зокрема й діти. Хоча, звичайно алкогольні напоїу Стародавньому Єгипті існували.

Єгипет - це держава, що розташувалася відразу на двох материках: в Африці (південно-східна частина) та Азії. найдавніших країн, що має багату і цікаву історіюта культуру. Спочатку давньоєгипетська держава розташовувалась лише вздовж нижньої частини Нілу, але згодом розросла, багаторазово збільшивши свою територію.

Чинники, що впливають на різноманітність мов

Запитуючи про те, якою мовою в Єгипті говорять його жителі, неможливо відразу зупинитися якоюсь однією. Звичайно ж, офіційною в країні є арабська. Однак не можна упускати той факт, що держава, що спочатку існувала як давньоєгипетська цивілізація, зазнавала впливу Римської імперії. Коли Єгипет перебував у складі Османської держави, розвитку мови позначилося і ісламське завоювання. У наші дні поширення західних цінностей, виникнення сучасних технологійтакож вплинули в розвитку лінгвістичних здібностей жителів Єгипту. Це помітно не тільки в Каїрі, Олександрії та інших відомих туристичних курортах, а й у найвіддаленіших куточках держави.

Звичайно ж, туристам, які вирушають до цієї чудової гостинної країни, необхідно знати її місцезнаходження, візові нюанси, тривалість перельоту і, безумовно, якою мовою в Єгипті говорять. Адже, перебуваючи в іншій державі, дуже важливо мати інформацію про правильність спілкування з місцевими жителями та обслуговуючим персоналом у готелі. І хоча в Єгипті офіційною мовою є арабська, вона істотно відрізняється від арабської, відомої в інших країнах. А французька та англійська дуже часто застосовується населенням у повсякденному житті.

Арабська мова

У сьогоднішній промові єгиптян зустрічається безліч архаїзмів та іноземних слів. Яка мова в Єгипті використовується на телебаченні, радіо, друкованих виданнях, юриспруденції, діловому спілкуванніна переговорах? Безумовно – арабська.

Його класична форма заснована на Корані ще в сьомому столітті нашої ери. Знаючи його, можна спокійно та впевнено відвідувати більшість арабських країн.

Єгипетські діалекти

У своїй культурній неповторності дуже гарний Єгипет. Якою мовою говорять корінні єгиптяни? Здебільшого на місцевому характерному діалекті – масрі. На ньому населення частіше спілкується у побуті та на ринках. Також він використовується у пісенному фольклорі.

Дуже справедливо Єгипет вважається «арабським Голлівудом», адже тут створюється переважна частина музики та кінофільмів арабською мовою. У зв'язку з цим мешканцям таких країн, як Сирія, Туніс, Алжир, теж знайомий масрі, що стимулює його вивчення і надалі. Серед різних діалектів він є найпопулярнішим.

Розбираючись у тому, якою мовою в Єгипті говорять найменше, можна дійти висновку, що такою є коптська. Він використовується лише зрідка під час проведення церковних обрядів.

Англійська, французька чи російська

Слід зазначити, що ще зі шкільних років молодь Єгипту відповідально вивчає іноземні мови. Насамперед до них належить англійська.

Історично так склалося, що під впливом колишніх сусідів на території Єгипту досі поширено Французька мова. У деяких аристократичних колах говорити арабською не прийнято - це вважається ознакою неосвіченості.

Хоч би як це дивно звучало, але багатьом єгиптянам знайома і російська мова. Великий потік туристів з Росії змушує винахідливих місцевих жителів вивчати його для більш приємного спілкування з відпочиваючими та покращення рівня сервісу.

Насправді, не так важливо, якою мовою в Єгипті говорять місцеві жителі та відпочиваючі. Найголовніше - це людські відносини, що ведуть до взаєморозуміння, дружелюбності та чуйності.

Окрема гілка афразійської мовної сім'ї, в рамках якої, на думку одних вчених, найбільш близький до семітських, на думку інших, зокрема, І. М. Дьяконова – до чадських мов.

Одна з найдавніших мов світу, що вивчаються сучасною наукою, обслуговувався одним із перших писемностей людства - відомі пам'ятники з кінця 4-го тис. до н. е. і за V століття н. е.

Остання фаза єгипетської мови - коптська мова, яка вимирає з XVII століття, зараз має статус «під загрозою» (як мова богослужіння в коптській мові православної церквивикористовується донині).

Наукова дисципліна, що вивчає єгипетську мову – лінгвістична єгиптологія.

Історія мови

Таблиця періодизації єгипетської мови.

Одночасно в тому, що ми називаємо єгипетською мовою, могли існувати різні граматичні та мовні норми, тобто можна говорити про внутрішню багатомовність. «Класичною» літературною мовою, що вживалася з XX ст. до зв. е. до християнської епохи є середньоєгипетська мова.

Існують класичні граматики першої половини XX ст. (А. Ерман, Г. Лефевр, А. Гардінер) і є нові, що з'явилися наприкінці XX ст. (Дж. Аллен (США), Й. Борхаутс (Нідерланди), В. Шенкель (Німеччина) та ін.) Граматики, відмінності між якими засновані головним чином на поясненні дієслівної системи.

Лінгвістична характеристика

Фонетика та фонологія

Оскільки голосні звуки не позначалися на листі, то наші відомості про них більш ніж мізерні. Акустичні та артикуляційні характеристики приголосних звуків виготовлені на основі коптських даних, а також порівняння єгипетської мови з іншими мовами. У єгипетській мові були 23 приголосні звуки, кожен з яких позначався спеціальним, так званим «алфавітним» знаком.

Протягом історії розвитку єгипетської мови відбувалися процеси оглушення дзвінких, редукції кінцевих гортанних та ін. Для передачі єгипетських приголосних звуків існує транслітерація на основі латинського алфавіту. Через відсутність голосних для вимови єгипетських слів прийнято «умовне читання», яке відображає, як ці слова вимовляли носії мови.

Морфологія

У єгипетській мові можна виділити такі частини мови: іменники, займенники, прикметники, числівники, прислівники, дієслова, прийменники, частки та вигуки. Імена мали чоловічий і жіночий рід, єдине, подвійне та множина. Відмінне відмінювання відсутнє, відносини між іменами виражалися прийменниковими групами. Особисті займенники залежно від вживання представлені трьома розрядами (суфіксальні, залежні та незалежні). З вказівних займенниківпізніше відбувся певний артикль. Дієслово має відмінні (перфект, статив, відносна форма та ін.) і форми, що не відмінюються (причастя, інфінітив).

Дієслова могли бути перехідними та неперехідними, дійсної та пасивної застави. Пізніше велике значеннянабувають форми описового відмінювання, утворені за допомогою допоміжних дієслів. З способів можна назвати тільки наказовий. У ранній період у дієслова була відсутня категорія часу, дієслівні форми виражали одноразовість-багаторазовість, миттєвість-тривалість, дію-стан. Пізніше за деякими формами закріплюється те чи інше тимчасове значення. Прийменники могли бути простими та складними, освіченими з поєднання простого прийменника та іншої частини мови. Частки могли бути проклітичними та енклітичними. Вони надавали різні відтінки значення як дієсловам, і цілим реченням.

Корінь слова та його будова

Корінь єгипетського слова складався лише з приголосних звуків. У переважної більшості слів він тризгодний. У Берлінському словнику наведено близько 16 000 слів. Графічно слово могло складатися лише з кореня, кореня та суфікса, приставки та кореня (рідко), а також з подвоєного кореня. Емоційні якості і відтінки мислення описуються манерами їхнього прояву і виражаються складними словами, що з двох і більше коренів («щедрість» - «протягування руки»). Запозичення в єгипетській з інших мов починаються з кінця XVII століття до зв. е. в період вторгнення гіксосів і продовжуються під час єгипетських завоювань в Азії. Запозичення з єгипетської мови, головним чином в ономастиці та топоніміці, зустрічаються в аккадській, давньоєврейській, арабській та грецькою мовами. Через посередництво останнього деякі слова потрапили і до російської. Нині створюється перший етимологічний словник єгипетської мови.

Синтаксис

У єгипетській мові, в абсолютній більшості випадків, використовувалася двоскладова пропозиція - тобто пара, що містить присудок/підлягає. Для класичної середньоєгипетської мови базовим порядком слів у дієслівній пропозиціїбуло VSO (Verb, subject, object) - присудок, що підлягає, доповнення. Порядок міг порушуватися, наприклад, у разі непрямого доповнення. Відомі випадки емфазису, при якому базовий порядок також міг бути порушений.

Існують різні схемикласифікації єгипетської пропозиції щодо предикату, різниця між якими заснована на віднесенні того чи іншого типу до вищої групи (іменні/безіменні, дієслівні/бездієслівні та ін), проте всіма дослідниками виділяються такі типи (ця схема прийнята А. Х. Гардінером у його "Єгипетської граматики", а також у граматиці Дж. П. Аллена):

• Пропозиція з іменним присудком.Базовий порядок: 1) підлягає, 2) присудок. Але в багатьох випадках використовувався і зворотний порядок, тому часто можливість встановити порядок проходження членів пропозиції надає лише контекст. Широко поширені пропозиції з підлягаючим - вказівним займенником.
• Пропозиція з прикметником присудком.Базовий порядок: 1) присудок, 2) підлягає. Виняток становили пропозиції з незалежним займенником як підмет. Також було можливе використання вказівного займенника.
• Пропозиція з нареченим присудком.Базовий порядок: 1) підлягає, 2) присудок. Був найпоширенішим типом речень. Часто використовувалися конструкції з допоміжними дієсловами jw, wn, які в деяких випадках можна розглядати як присудок.
• Пропозиція з дієслівним присудком.З описаним вище базовим порядком слів.

При зміні пропозиції щодо мети висловлювання порядок слів загалом не змінювався. Так, будь-яка оповідальна пропозиція могла бути змінена на питання за допомогою спеціальної частки, що вставала на перше місце в реченні.

Складні речення.За рідкісними винятками підрядне реченняйде слідом за головним. Зв'язок між пропозиціями зазвичай здійснювався простим примиканням, але можливе використання прийменників та спеціальних відносних частинок. Були поширені як двочленні, і одночленные сложноподчиненные пропозиції. Підрядне може бути підлягаючим, доповненням, ухвалою або обставиною при головному.

Пряма та непряма мова.Пряма мова могла вводитися спеціальним виразом «він сказав» та близькими за значенням. При діалозі сказане слід було один за одним, без вказівки того, хто говорить. Непряма мова практично була відсутня.

Новоєгипетський синтаксис зазнав значних змін. Загальна тенденція – перехід від синтетичних форм до аналітичних, викликала перебудову базових конструкцій пропозиції щодо середньоєгипетської. У дуже невеликій кількості випадків новоєгипетські конструкції ближче до староєгипетського.

Фотогалерея

Корисна інформація

Єгипетська мова
араб. لغة مصرية
англ. Egyptian language

Про назву

Використання терміна «давньоєгипетська мова» некоректне, оскільки не існує сучасної єгипетської мови (порівн. грецька та давньогрецька), а нинішнє населення Єгипту використовує єгипетський діалект арабської мови. Єдиний зміст, який може нести термін «давньоєгипетська мова» - це мова Стародавнього/Давнього царства (див. Староєгипетська рання та староєгипетська мови).

Більшість дат у статті наведено згідно з авторитетною працею з єгипетської хронології, у складанні якої брали участь близько двадцяти авторів під редакцією Е. Хорнунга, Р. Крауса і Д. Уорбертона - «Хронологія Стародавнього Єгипту»(Hornung E., Krauss R. and Warburton D. A. Давній Египетський Chronology - Leiden-Boston-Köln: Brill, 2006. - С. 490-495. - 517 с. - ISBN 9004113851).

Класифікація

Належить до афразійської мовної сім'ї.

Історія вивчення

Наукове вивчення єгипетської мови починається з другої чверті XIX століття, після того, як у 1822 році Ф. Шампольону вдалося розшифрувати єгипетську ієрогліфіку.

Єгипетською виходять більшість кінофільмів, частина газет і журналів. Можна сміливо сказати, що це ЗМІ розважального характеру працюють у Єгипті на єгипетському діалекті.

Верхньо-єгипетський діалект, він же «саєїді». На цьому діалекті говорять у Верхньому Єгипті (у південній частині країни, уздовж Нілу) близько 19 мільйонів людей.

Ці два діалекти за століття сильно віддалилися один від одного. Їхні носії не завжди розуміють один одного. Зазвичай розуміють фрази лише загалом. Різні тут не тільки слова, а й деякі звуки та граматика.

Наскільки єгиптяни та інші араби розуміють одне одного?

Розуміють лише загалом. У різних діалектів арабської трохи відрізняється граматика та склад слів. Для цього і існує MSA – щоб арабські нації мали спільну мовуі розуміли одне одного.

Чи добре єгиптяни знають англійську?

Добре. Нагадаємо, що до 1952 Єгипет був під контролем Великобританії. Ще з тих часів однією з ознак освіченого єгиптянина стало вільне володіння англійською. Зараз англійську в обов'язковому порядку навчають у школі.

Багато англійських сліввже увійшли до єгипетського арабського діалекту. Всі написи на дорожніх знакахзараз виконані арабською та англійською. Деякі ЗМІ працюють відразу двома мовами. Основні написи на банкнотах дубльовані англійською.

У Єгипті є три університети, в яких викладання ведеться лише англійською: Британський університет Єгипту, Американський університет Єгипту, Університет майбутнього Єгипту.

Чи добре єгиптяни знають російську?

Якщо єгиптянин працює готельним чи екскурсійним гідом з російськими туристами, то, звичайно, знає непогано.

Торговці, офіціанти, таксисти в курортних зонах знають більш-менш - запас 200-300 слів та виразів. Цього цілком вистачає, щоб порозумітися з туристами про всі нагальні справи. Однак якщо справа складається не на користь єгиптянина, він зазвичай дуже швидко забуває всі іноземні мови. Такою є специфіка поведінки єгиптян у курортних зонах, втім, не тільки єгиптян.

За межами курортних зон не сподівайтеся зустріти когось, хто говорить по-російськи.

На даний момент публікації цієї статті чартерні рейси в і все ще закриті. Однак єгиптяни на курортах не забувають російської. Російські туристи тут все-таки з'являються – прилітають регулярними рейсами до Каїру. Та й більшість українців та білорусів розмовляють із єгиптянами російською.

Чи зручно користуватись перекладачами на смартфонах?

Користуватися можна, але толку від цього мало. Жоден перекладач не вміє перекладати прямо між російською та єгипетською арабською. Зазвичай це робиться за схемою "російська англійська арабська", і виходить часто повна безглуздя.

Вдало вдається перекладати лише окремі слова та фрази і лише текст (без озвучування). Наприклад, треба пояснити таксисту, що потрібно в аеропорт. Тоді можна скористатися перекладачем на смартфоні та показати таксисту слово «аеропорт» на екрані.

І не забувайте, що більшість перекладачів працюють лише при ввімкненому інтернеті.