Питання 92. Узагальнюючі показники життя населення. Показники забезпеченості житлом населення та якості житла Основним узагальнюючим показником рівня життя населення є індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Цей індекс є складовим,

КОЕФІЦІЄНТИ НАРОДЖЕННЯ

КОЕФІЦІЄНТИ НАРОДЖЕННЯ, вимірювачі рівня народжуваності, що визначаються як відношення числа живонароджених дітей до відповідностей. числ. нас. Як та інших. коеф. інтенсивності демографіч. процесів, До., нар. класифікуються на загальні, спеціальні (чоловічий та жіночий) та приватні (вікові, кумулятивні та ін) коеф.

Найбільш поширений загальний (грубий) коеф. народжуваності (n), який обчислюється як

n = N/(T*P)*1000,

де Т-період (років); Р – числ. нас. на середину періоду (порівн.-рік. нас.); N - кількість дітей, що народилися в цей період. Розраховується зазвичай у проміле (o/oo). За наближеною шкалою оцінки, запропонованої Б. Ц. Урланісом та В. А. Борисовим, загальні коеф. менше 16 o /oo вважаються низькими, з 16 до 24 o /оо - середніми, з 25 до 29 o /оо - вище за середні, з 30 до 39 o /оо - високими, а 40 o /оо і більше - дуже високими. Розмір загального коеф. народжуваності залежить як від інтенсивності процесу народжуваності, а й від віково-статевої і шлюбної структури нас., тому він дає лише наближене уявлення про рівень народжуваності.

Спец. коеф. народжуваності (F) - відношення числа народжених (N) до числ. жінок репродуктивного віку, зазвичай 15-49, іноді (у країнах із низьким рівнем народжуваності) 15-44 років (W):

F = N / (TW) * 1000.

Загальний коефіцієнт. пов'язаний із спеціальним наступним співвідношенням:

де до - частка жінок 15-49 років у всьому нас. Параметр коливається від 20 до 30 o /оо, тому аналітич. значення спец. коеф. приблизно таке саме, як і загального; співвідношення між ними майже незмінне. Розмір коеф. залежить від вікової структури жінок віком 15-49 років. Рівень народжуваності в 15 років близький до нуля, між 20 і 30 роками досягає максимуму і нанівець сходить до 50 років. Спец. коеф. народжуваності розраховується іноді і для чоловіків - (F M) як відношення числа народжених (N) до чоловіків 15-49 років (М):

F M = N/(t*M)*1000

Зазвичай він виявляється більшим, ніж звичайний спец.

коеф. народжуваності, тому що у віці 15-49 років чоловіків, як правило, менше, ніж жінок, внаслідок їхньої вищої смертності. Віковий інтервал для чоловіків іноді береться 15-54 або 15-59 років, тому що верхня межа репродуктивного віку чоловіків дуже умовна. У разі спец. коеф. для чоловіків та жінок непорівнянні.

Більш точними вимірювачами рівня народжуваності є приватні коефіцієнти. Найчастіше застосовуються вікові коефіцієнти. народжуваності F x/x+y , тобто числа народжень у матерів від х до х + у - 1 років включно (N x/x+y), віднесені до порівн. числ. жінок цього віку (W x/x+y):

F x / x + y = N x / x + y / (T * W x / x + y) * 1000.

Для обчислення вікових коеф. народжуваності для чоловіків необхідний розподіл народжених віком батька: такі дані зазвичай відсутні, і відповідностей. показники обчислюються рідко. Величини вікових коеф. народжуваності залежать від частки жінок віку х, які перебувають у шлюбі, і від рівнів шлюбної та позашлюбної народжуваності (і соотв.), тому

Цей коефіцієнт. характеризує порівн. число народжень за рік, а за у років, тобто протягом всього вікового інтервалу, їх буде в раз більше. Віковий коеф., збільшений в у раз, зв. коеф. народжуваності у віковому інтервалі F y x / x + y і дорівнює F y x / x + y = y * F x / x + y.

У СРСР 1978-79 коеф. народжуваності у жінок 15-19 років (включно) дорівнював 39,4 o /оо. Це означає, що у 20 років у розрахунку 1000 жінок народжується 39,4 * 5 = 197 дітей. Оскільки до 15 років народження дуже рідкісні, цей коефіцієнт. можна вважати кумулятивним (накопиченим) коеф. народжуваності до віку z = 20 років (Fz). Він являє собою число народжень у жінок гіпотетич. покоління, що досягли z років, за все їхнє попереднє життя. Кумулятивний коефіцієнт. народжуваності дорівнює сумі вікових коеф. в інтервалах, перший з яких брало починається з 15 років, а останній закінчується віком z. Для у-літніх інтервалів

Сумарний коефіцієнт. народжуваності (F cyм) дорівнює сумі вікових коеф. народжуваності у всіх вікових інтервалах або кумулятивному коеф. народжуваності до кінця репродуктивного періоду

У 1978-79 у СРСР сумарний коефіцієнт. народжуваності дорівнював 2285, або 2,285 народжень у розрахунку на 1 жінку. За y-літніми інтервалами:

за 1-річними інтервалами:

Сумарний К. н. є більш точним вимірювачем рівня народжуваності, тому що він характеризує порівн. кількість народжень в однієї жінки в гіпотетич. поколінні за все її життя при збереженні існуючих рівнів народжуваності в кожному віці незалежно від смертності та змін вікового складу. Сумарні коеф. вище 4,0 вважаються високими, менше 2,15 – низькими. Сумарний коеф., обчислений при 1-річних інтервалах віку, залежить від вікової структури нас., але нього впливає рівень шлюбності. Описані вище спец. та приватні коеф. народжуваності розраховані для гіпотетичних. покоління та характеризують її рівень у даному календарному періоді. Розрахунки їх для реального покоління можуть бути проведені за іншою схемою: підсумовуючи, наприклад, вікові коеф. народжуваності у жінок 15 років у 1945, 16 років у 1946,..., 49 років у 1979, можна отримати наближену оцінку відносить. числа дітей, народжених жінками 1929-30 років. народження, тобто жінками реального покоління, яке закінчило дітонародження. Насправді такі розрахунки робляться рідко через брак даних. Тому характеристики народжуваності реальних поколінь одержують шляхом опитування жінок під час перепису чи обстеженні нас. про кількість дітей, народжених ними на момент обстеження. Якщо при цьому враховуються рік народження жінки та роки народження кожної дитини, можливе отримання кумулятивних показників народжуваності до тих чи інших віків для жінок дек. поколінь.

Для елімінування впливу шлюбної структури застосовується коеф. шлюбної народжуваності (F m), тобто відношення числа народжених у шлюбі (N m) до заміжніх жінок 15-49 років (W m):

F m = N m / (T * W m) * 1000.

Також розраховується і коеф. позашлюбної народжуваності (F s), тобто відношення числа народжених поза реєстр. шлюбу (Ns) до чисельності незаміжніх жінок 15-49 років (Ws):

F s = N s / (T * W s) * 1000.

Якщо частка позашлюбних народжень залежить від цього, яка частина жінок репродуктивного віку полягає у шлюбі і може служити характеристикою народжуваності, то коэфф. позашлюбної народжуваності правильно характеризує інтенсивність народження дітей у незаміжніх жінок.

Коефіцієнт народжуваності за чергою народження дитини у матері (n i) - відношення числа народжень i тієї черги (N i) до загальної числа. нас. (S):

n i = N i / (T * S) * 1000.

Загальний коефіцієнт. народжуваності дорівнює сумі коеф. по всіх чергах народження:

n = n 1 + n 2 + ... + n k ,

де k – черговість останнього народження. Для точної оцінки такого розподілу частіше розраховують ймовірність збільшення сім'ї (a n).

Крім приватних коеф. за однією ознакою (вік матері, її шлюбний стан, черговість народження дитини тощо), за наявності відповідностей. даних, можуть бути обчислені приватні коеф. по дек. ознаками: вікові коеф. шлюбної та позашлюбної народжуваності, коеф. шлюбної народжуваності за тривалістю шлюбу та черговості народження, коеф. шлюбної народжуваності за поєднанням віку батька і матері та ін. Оскільки при розрахунку кожного з цих коеф. елімінується вплив відразу дек. структурних чинників, вони є цінними характеристиками демографич. поведінки сімей. У той самий час множинність цих показників ускладнює отримання узагальнюючого показника. У силу цього для глибокого вивчення процесу народжуваності застосовується не один якийсь, а система взаємопов'язаних показників.

Аналіз всіх коеф. народжуваності необхідний для правильної оцінки демографічної ситуації, для складання прогнозів демографічних.

Л. Б. Синельников.

Демографічний енциклопедичний словник. - М: Радянська енциклопедія. Головний редактор Д.І. Валентин. 1985 .

1. Загальний коефіцієнт рочікуваності = Загальна кількість народжених живими протягом року =

Середньорічна чисельність населення

= = 11, 2‰.

2. Коефіцієнт плодовитості (фертильності) = =

Середньорічна чисельність жінок дітородного

(фертильного) віку (15-49 років)

= = 2,07%

3. Сумарний коефіцієнт народжуваності дорівнює сумі вікових коефіцієнтів народжуваності, розрахованим за однорічними або п'ятирічними віковими групами.

(25,5*5 + 159*5 + 126*5 + 97*5 + 50*5 + 19,1*5 + 4,4*5)/1000 = 2,405.

4. Брутто-коефіцієнт відтворення жіночого населення - це число дівчаток, народжених однією жінкою за весь репродуктивний період життя. Він дорівнює добутку суми вікових коефіцієнтів народжуваності частку дівчат серед що у ті роки, котрим обчислений коефіцієнт.

= 2,405 · 0,477 = 1,15.

5. Смертність (загальний коефіцієнт смертності) =Загальна кількість померлих за рік_ 0 =. Середньорічна чисельність населення

= = 14,9%0.

6. Природний приріст (убуток) населення:

Коефіцієнтприродного приросту = Загальний коефіцієнт народжуваності - Загальний коефіцієнт смертності =

= 11,2%о-14,9%о = -3,74‰.

7. Число дітей, які померли на 1-му році життя

Дитина = протягом року_____________х 1000 =

смертність Число народжених живими цього року

= = 23,2 ‰.

8. Мертвонародженість = Народилися мертвими протягом рокух 1000 =

Народилися живими та мертвими

= = 16,05 ‰.

9. Число народжених Число померлих в пер

Перинатальна = мертвими + ши 168 годин життях 1000 =

смертність Загальна кількість народжених живими та мертвими

= = 22,3 ‰.

10. Неонатальна Число померлих у перші чотири тижні

смертність = життя дитини (до 28 днів) у цьому році_х 1000 =

Число народжених живими цього року

= = 16,3 ‰.

11. Рання неонаталь- Число померлих у віці 0-7 днів

ная смертність =( до 168 годин) у цьому році_________ х 1000 =

(постнатальна) Число народжених живими протягом року

= = 6,32 ‰.

12. Пізня неонаталь-

смертність (на = Число дітей, які померли на 2-4 тижні життях 1000 =

2-4 тижні життя) Число дітей, ро - Число дітей, померлих

тих, що ділися живими в 1-й тиждень життя

= = 10,1 ‰.

13. Постнеона- Число дітей, що померли в період з 29 дня

тальна = до 1 року життя______________х 1000 =

смертність Число дітей, народивши- - Число дітей, що померли в

шихся живими перші 4 тижні життя

= = 6,96 ‰.

Статистика населення та медична демографія, Шаршакова, Дорофєєв, 2009

Загальний коефіцієнт народжуваності

Загальна кількість народжених живими протягом року

Середньорічна чисельність населення

Коефіцієнт плодючості чи фертильності

Загальна кількість народжених живими за рік

Середньорічна чисельність жінок дітородного

(фертильного) віку (15-49 років)

Сумарний коефіцієнт народжуваностідорівнює сумі вікових коефіцієнтів народжуваності, розрахованим за однорічними або п'ятирічними віковими групами.

Загальний коефіцієнт смертності

Загальна кількість померлих за рік

Середньорічна чисельність населення

Величини загального коефіцієнта смертності оцінюються за спеціальною шкалою.

Таблиця 5 - Величини загального коефіцієнта смертності.

Брутто-коефіцієнт відтворення жіночого населення― це число дівчаток, народжених однією жінкою за весь репродуктивний період життя. Він дорівнює добутку суми вікових коефіцієнтів народжуваності частку дівчат серед що у ті роки, котрим обчислений коефіцієнт.

Коефіцієнт дитячої смертності

Число дітей, які померли на 1-му році життя

Дитина = протягом року_____________х 1000

смертність Число народжених живими цього року

Шкала для оцінки загального коефіцієнта смертності немовлят

Антена-Кількість народжених мертвими за рік (або число

тальна = _ померлих до пологів після 22 тижнів вагітності)х 1000

Інтранатальна = _______ Число померлих під час пологів за рік_______х 1000

смертність Загальна кількість народжених живими та мертвими

Число народжених Число померлих в пер-

Перинатальна = мертвими + ши 168 годин життях 1000

Демографія та ситуація в Росії

Демографія(Від грец. demos- народ і grapho- писати) - наука про населення,закономірності його відтворення у зв'язку з соціально-економічними та історичними умовами.

Населення(Народонаселення) - сукупність людей, об'єднаних спільністю проживання в межах будь-якої країни або частини її території (провінції, землі, області, краю, району, певного населеного пункту), а також групи країн або всього світу.

До питань, вивченням яких займається демографія, ставляться:

Територіальне розміщення населення;

Аналіз впливу населення різних факторів(екологічних, медичних, правових, соціально-економічних, умов життя, побуту, традицій тощо);

Виявлення тенденцій та процесів, що відбуваються серед населення у зв'язку з цими факторами.

Однією з найважливіших характеристик населення стан його здоров'я. Виявленням взаємозв'язку демографічних процесів відтворення населення з позицій медицини та охорони здоров'я та розробкою на цій основі медико-соціальних заходів, спрямованих на забезпечення найбільш сприятливого розвитку демографічних процесів, покращення здоров'я населення, займається медична демографія, що виникла на початку 70-х років XX ст. на стику загальної демографії та соціальної медицини. Вивчення населення ведеться за допомогою статистичних методів у двох основних напрямках - вивчення статики та динаміки населення.

Статика населення

Це чисельний склад населення певний (критичний) час.

Склад населення вивчається за низкою основних ознак, що характеризують його структуру.

До таких ознак належать:

підлога;

вік;

соціальна та професійна приналежність;

сімейний стан;

рівень освіти;

місце проживання;

географічне розміщення;

щільність населення.

Показники статикинаселення необхідні для:

Розрахунки показників природного руху населення;

Планування усієї системи охорони здоров'я, охорони здоров'я окремих регіонів та лікувально-профілактичних установ;

Розрахунки потреби в амбулаторно-поліклінічній, стаціонарній допомозі (загальній та спеціалізованій);

визначення необхідних ресурсів охорони здоров'я та конкретної лікувально-профілактичної установи;

Розрахунки кількісних показників, що характеризують діяльність органів та закладів охорони здоров'я;

Організації протиепідемічних заходів.

Дані про чисельність населення та його склад особливо важливі для амбулаторно-поліклінічної ланки. Саме чисельність, віково-статевий склад населення лежать в основі організації дільничної служби, організації загальнолікарської практики.

Основні демографічні показники статистики та методи їх розрахунку.

Основними показниками, що характеризують статику населення, є загальна чисельність, структура населення (за статтю, віком), щільність населення.

Починаючи з 1992 р. у Росії відзначається скорочення чисельності населення.

Дуже важливим демографічним показником є вікова структуранаселення,що дозволяє, зокрема, на підставі розрахунку частки осіб віком 0-14 років, 15-49 років, 50 років і старше визначити віковий тип населення.

Залежно від розподілу населення за цими віковими групами розрізняють прогресивний, регресивний та стаціонарний типи населення.

Прогресивний тип населеннявважається на тих територіях, регіонів або країн, у яких частка осіб віком від 0 до 14 років перевищує частку осіб віком від 50 років і більше.

При регресивний тип населення, навпаки, частка людей віком 50 років і більше перевищує частку осіб вікової групи від 0 до 14 років.

Стаціонарний тип населення, у якому спостерігається рівність числа осіб цих вікових груп.

За цією класифікацією населення Росії, як і більшості економічно розвинених країн, належить до регресивного типу .

Однак у зв'язку з тим, що до періоду дитинства відноситься вік від 0 до 18 років, а вік 50 років для більшості країн є віком працездатного населення, багато дослідників вважають за недоцільне брати за основу визначення вікового типу населення кордону в 14 і 50 років. Тому вважають, що визначати рівень демографічної «старості» населення необхідно питомої вагиосіб віком 60 років і більше. За цим критерієм демографічно старим типом населення населення територій, регіонів, країн, у яких частка осіб цих вікових груп становить понад 12 %.

В даний час в Росії частка осіб старше за працездатний вік перевищує 20%, що свідчить про старіння населення, вимагає певних підходів у демографічній політицідержави і ставить низку завдань з організації геріатричної та геронтологічної допомоги.

Структура населення за віком та статтю:

Динаміка населення

є рух населення, мобільність, зміна його чисельності, що може відбуватися внаслідок різних процесів. За рахунок руху населення змінюються його чисельність, віково-статевий, національний, соціальний склад, частка зайнятого населення та інші показники.

Розрізняють:

соціальну мобільність, тобто. перехід людей з одних соціальних груп до інших, внаслідок зміни матеріального становища, рівня освіти тощо;

Механічне рух населення ( міграція) - переміщення людей через межі тих чи інших територій, пов'язане із зміною місця проживання, навчанням чи роботою;

природний рух населення, що зумовлює зміну поколінь внаслідок народжень та смертей.

Результатом цих процесів є в першому випадку зміна чисельності людей за соціальними групами, професіями, рівнем освіти і т.д., у другому - зміни в розселенні людей по території, у третьому - зміна чисельності та статево-вікової структури.

Міграціяподіляється на:

Безповоротну (переселення зі зміною постійного місця проживання);

Тимчасову (переселення досить тривалий, але обмежений термін);

Сезонну (переміщення у певні періоди, сезони року);

Маятникову (регулярні переміщення за межі свого населеного пункту до місця навчання чи роботи). Виділяють також зовнішню та внутрішню міграцію.

Зовнішня міграція, тобто. переміщення за межі своєї країни поділяється на:

Еміграцію - пересування громадян зі своєї країни до іншої на тривалий термін або постійне проживання;

Імміграцію - переміщення громадян з іншої країни до цієї.

Внутрішня міграціяє переміщенням на поселення з одного району проживання в інший, з однієї території на іншу, а також переїзд жителів із села до міста - частина процесу урбанізації. Дані про міграцію вибуття, що заповнюються під час реєстрації за місцем перебування та надходять з органів внутрішніх справ. Отже, відтворення населення широкому значенні слова характеризується усіма трьома видами зміни чисельності населення. У вужчому сенсі під відтворенням розуміють процес зміни поколінь внаслідок народжуваності та смертності.

Джерелами для отримання фактичних даних для демографії служать результати обліку чисельності та складу населення, одержувані при:

Переписах, які регулярно проводяться в економічно розвинутих країнах;

Вибіркові дослідження, що включають як власне демографічні, так і соціально-гігієнічні, соціологічні та інші види обстежень;

Поточному обліку змін у чисельності та складі населення на основі реєстрації деяких демографічних явищ (народжень, смертей, шлюбів, розлучень та ін.). Найбільш точним і достовірним джерелом вивчення чисельності населення, його складу, структури є загальні переписи населення, які регулярно проводяться в більшості країн.

Показники динамікинаселення дозволяють:

оцінювати стан здоров'я населення;

прогнозувати потреби у тих чи інших лікувально-профілактичних закладах та медичних кадрах;

Оцінювати соціальне, демографічне та медичне благополуччя населення;

Характеризувати приріст чи спад населення;

Оцінювати міграційні процеси у країні, регіоні;

Судити про зміну соціального статусунаселення.

Для медичних працівників більше значення мають природний рух населення, міграція, що надають значний вплив на рівень здоров'я, і ​​меншою мірою - соціальна мобільність, хоч і переміщення з однієї соціальної групив іншу може надавати несприятливий впливом геть стан здоров'я.

Дуже цінну інформацію, у тому числі і для органів та закладів охорони здоров'я, можна отримати, вивчаючи динаміку населення, зокрема, його міграцію (механічний рух) та природний рух.

Основними показниками, що характеризують міграційні процеси, є:

Число прибулих на цю територію (в абсолютних числах та в розрахунку на 1000 населення);

Число вибулих з території (в абсолютних числах та в розрахунку на 1000 населення);

Міграційний приріст;

Показник ефективності міграції.

Більше значення для медичних працівників, органів та установ охорони здоров'я мають показники природного руху населення,до основних видів яких належать:

народжуваність;

смертність;

природний приріст населення.

Крім основних показників, що характеризують природний рух населення, використовуються і додаткові показники, що уточнюють основні (плодючість, материнська смертність, дитяча смертність, структура смертності з причин, віку тощо).

Народжуваністьє процес відновлення нових поколінь, пов'язаний з біологічними факторами, що визначають здатність організму до відтворення потомства (зачаття, запліднення, виношування плода, пологи). При вивченні та аналізі народжуваності в людському суспільстві слід пам'ятати, що вона визначається не тільки біологічними умовами, а й соціально-економічними процесами, умовами праці, побуту, шлюбним віком, традиціями, релігійними настановами та цілим рядом інших факторів, які визначають внутрішньосімейні відносини та впливають регулювання кількості народжених дітей.

Визначення інтенсивності народжуваності проводиться на підставі розрахунку та аналізу різних показників, до яких належать:

загальний показник народжуваності (народжуваність);

коефіцієнти загальної та шлюбної плодючості;

сумарний коефіцієнт народжуваності;

повікові показники плодючості.

Загальний показник народжуваності(Народжуваність) являє собою загальну кількість народжених живими протягом року, що припадає на 1000 населення, і розраховується за формулою.

Для отримання об'єктивних та точних даних про народжуваність у країні чи якомусь її регіоні необхідний якісний облік усіх випадків народження, який досягається шляхом реєстрації кожного новонародженого.

Відповідно до чинного законодавства реєстрація дитини провадиться протягом місяця з дня народження органами РАГС за місцем народження дитини або місцем проживання батьків на підставі «Медичного свідоцтва про народження», яке видається закладом охорони здоров'я, в якому відбулися пологи.

«Медичне свідоцтво про народження» складається лікарем, а в населених пунктах 30 (частіше у сільській місцевості), де в закладах охорони здоров'я працюють середні медичні працівники – фельдшером чи акушеркою, які приймали пологи. У разі народження дитини поза лікувальним закладом «Медичне свідоцтво про народження» видає установу, медичний працівник якої приймав пологи; при пологах вдома факт народження засвідчується двома свідками.

Загальний показник народжуваності є не лише важливим демографічним, а й медико-соціальним критерієм життєздатності та відтворення населення.

У комплексі з іншими показниками народжуваність можна використовувати як один із показників стану здоров'я населення, хоча й не повною мірою відображає рівень добробуту населення.

Оцінюючи показника народжуваності прийнято вважати рівень:

Показники народжуваності у різних регіонах країни, у сільській місцевості та містах відрізняються один від одного. Так було в сільській місцевості сталося різкіше зниження народжуваності.

За останні 25 років приблизно в 30 економічно слаборозвинених країнах рівень народжуваності також знизився, але в багатьох державах Африки, Латинська Америка, а також в Індії та Бангладеш цього не сталося.

Однак загальний показник народжуваності дає лише загальну характеристику процесу, але не дозволяє точно судити про інтенсивність цього явища, тому для більш точних оцінок народжуваності використовують спеціальні показники. коефіцієнти загальної та шлюбної плодючості, що розраховуються на 1000 жінок дітородного віку (від 15 до 49 років). Кількість народжень до і після цього віку незначна, і тому їх при розрахунках нехтують.

Коефіцієнт загальної плодючості є число народжених живими, що припадає на 1000 жінок віком від 15 до 49 років, а коефіцієнт шлюбної плодючості - кількість народжених, що припадає на 1000 жінок фертильного віку, які перебувають у шлюбі.

Крім цих коефіцієнтів, народжуваність уточнюється за віковими показниками плодючості, навіщо весь період дітородного віку ділять окремі інтервали (1 5 -1 9 , 2 0 -2 4 , 2 5 -2 9 , 3 0 -3 4 , 3 5 -3 9 , 40 -4 4 , 4 5 -4 9 років) і визначають кількість народжених живими, що припадає на 1000 жінок відповідної вікової групи.

До найважливішим показникамприродного руху населення відносяться показники смертності, взаємодія між якими та показниками народжуваності характеризує зміну одних поколінь іншими, відтворення населення.

Загальну смертність населення країни, регіоні характеризують за допомогою загального показника смертності,який є число померлих (М), що припадає на 1000 населення до середньорічної чисельності населення (S):

Отримання точних даних про смертність залежить від правильного обліку кожного випадку смерті, реєстрація якого провадиться в органах РАГС на підставі «Медичного свідоцтва про смерть», що видається в закладах охорони здоров'я лікарем, який встановив смерть хворого або мертвого. «Медичне свідоцтво про смерть» може бути видане і середнім медичним працівником(фельдшером) на підставі спостереження за хворим та записів у медичній документації.

Протягом XX ст. у Росії загалом спостерігалося зниження загальної смертності. Так, якщо на початку століття показник загальної смертності становив 35-50%, то вже в 1940 р. він знизився до 18%, а в 1969 р. досяг свого найменшого значення за весь час спостережень і склав 6,9%. Після цього відзначається поступове підвищення показника загальної смертності з періодами його відносного зниження (з 1985 по 1989, з 1996 по 1998), і до кінця 2003 він досяг 16,4% о.

Загальний показник смертності у економічно розвинених країнах перебуває лише на рівні середніх показників, і немає різкого його збільшення. Загальний показник смертності дає лише наближену оцінку смертності, що дозволяє виявити загальні тенденції, але точніше характеризують процес смертності його віково-статеві показники.

Показник смертності відповідної вікової групи (від 0 до 1 року, від 1 до 4 років, від 5 до 9 років, ..., від 50 до 54 років, від 55 до 60 років, ..., 85 років і старше) розраховується за формулою:

Аналогічно розраховується і показник вікової смертності серед чоловіків та жінок. Найбільш високий показник повікової смертності відзначається у віці 85 років і старше (207,2%), а найнижчий - у вікових групах 5-9 і 10-14 років (0,5%). Рівень смертності осіб чоловічої статі вищий за аналогічний показник у жінок не тільки в цілому, а й за окремими віковими групами, причому більш інтенсивне зростання цього показника відзначається серед чоловіків.

Серед повікових показників смертності особливе місце посідає показник дитячої смертності,розрахунок якої має особливості.

Цей показник досить точно відображає рівень розвитку охорони здоров'я в країні, зокрема системи охорони материнства та дитинства, ефективність заходів щодо зниження дитячої смертності, дозволяє планувати та вживати заходів щодо її зниження.

Враховуються і показники материнської смерті, яка розраховується за такою формулою:

Серед показників природного руху населення важливе місце належить показнику природного приросту населеннящо служить найбільш загальною характеристикою зростання чисельності населення в країні, регіоні. Природний приріст населення може бути виражений в абсолютних числах як різницю між числом народжених і померлих у цьому році, але частіше він розраховується як показник природного приросту, який визначається різницею між показниками народжуваності та загальної смертності:

З 1992 р. в Росії - вперше за всю історію країни (за винятком періодів воєн) - спостерігається негативний природний приріст (протиприродне зменшення населення), який у 1999 р. досяг рівня - 6,8% 0 (див. табл. 1.3). Багато економічно розвинених країн проходять через періоди негативного природного приросту населення (Австрія 1975-1985 рр., Німеччина 1970-1994 рр., Угорщина 1980-1994 рр., Данія 1981 - 1987 рр., Італія 1993- .).

Негативний природний приріст є одним із несприятливих демографічних явищ, що свідчить про скорочення чисельності населення, його депопуляції , або вимирання. Негативний природний приріст є свідченням явного неблагополуччя у суспільстві та відображає несприятливу соціально-економічну ситуацію в країні. Останніми роками у Росії намітилася деяка тенденція до скорочення протиприродних втрат населення, а деяких регіонах (2003 р. - в 17) зафіксовано природний приріст населення. Проте сам собою природний приріст населення який завжди відбиває демографічну ситуацію. Оскільки одні й самі величини приросту можна отримати при різних показниках народжуваності і смертності, природний приріст оцінюють з урахуванням цих показників.

Важливе значення для характеристики здоров'я населення та планування заходів щодо його охорони має вивчення структури причин смерті, а також визначення показника середньої тривалості майбутнього життя.

Структура причин смертності:

серед дорослого населення

Середня тривалістьмайбутнього життя (СППЗ)є гіпотетичним числом років, яке має прожити покоління одночасно народжених або однолітків певного віку за умови збереження повікових показників смертності на рівні року, для якого проводилося обчислення.

Крім демографічних показників, що характеризують рівень здоров'я населення, для його оцінки використовують інші показники (захворюваність, інвалідність, фізичний розвиток). Провідним показником оцінки здоров'я населення є захворюваність.