«Та хіба про це розкажеш,
Баби. 1942 рік» – у багатьох навернулися сльози, коли вони дивилися на цю постановку театру «Книги» (вул. Кузнєцова, 8), прем'єра якої відбулася на міському фестивалі самодіяльної народної творчості «Переможна весна».
Усього на півгодини поринули глядачі тієї суворої військової пори, але прониклива гра акторів дала відчути, що довелося винести російським бабам! На їхню частку випали голод («Лебеди нарвати б треба, та коржиків хоч спекти...») і важка робота («Знову, значить, до впаду... Я і кінь, я і бик!»), похоронки на чоловіків ( "Раніше я була яка! А тепер... Тепер вдова!") і хвороби дітей ("У мене менший, Павлушка, вже тиждень не встає!") ...
Таке безпросвітне було життя цих баб, що балерина з концертної бригади видалася їм ангелом. «Хіба ми можемо таку красу ворогові віддати? - Ні, не дарма загинув мій Вася! Щоб вона ось так могла! – вирішують жінки.
Вони мріють поїсти хліба, але коли він опиняється у їхніх руках, все віддають удові – для Павлушки…
Так, зовсім інакше жилося б цим жінкам, якби не було війни…
«Баби.1942 рік» були єдиним театральним номером серед більш ніж ста номерів міського конкурсу «Переможна весна» і принесли її виконавцям – бібліотекарям О.В. філії №6 Є.А.Голосової та Анастасії Черемних – диплом другого ступеня у номінації «Оригінальний жанр».
Ольга Василівна Безхлібяк (керівник театру «Книги») стала призером ще однієї номінації – «Декламація та художнє читання» (доросла вікова група).
Театр «Книги» бібліотеки-філії №6 готує до 70-річчя Перемоги ще одну постановку – за книгою Б.Васильєва «А зорі тут тихі».
В.В. Анкушина, бібліограф бібліотеки-філії №6
…Та хіба про це розкажеш
В які роки ти жила!
Який безмірний тягар
На жіночі плечі лягла!
Того ранку попрощався з тобою
Твій чоловік, або брат, або син,
І ти зі своєю долею
Залишилася віч-на-віч.
Наодинці зі сльозами,
З несжатими в полі хлібами
Ти зустріла цю війну.
І все - без кінця і без рахунку -
Печалі, праці та турботи
Припали на тебе на одну.
Однією тобі - хоч-не-хоч -
А треба всюди встигнути;
Одна ти і вдома, і в полі,
Однією тобі плакати та співати.
А хмари звисають все нижче,
А громи гуркочуть все ближче,
Все частіше недобра звістка.
І ти перед усією країною,
І ти перед усією війною
Далася взнаки — яка ти є.
Ти йшла, затаївши своє горе,
Суворим шляхом трудовим.
Весь фронт, що від моря до моря,
Годувала ти своїм хлібом.
У холодні зими, в хуртовини,
У тієї далекої межі
Солдат зігрівали шинелі,
Що пошила дбайливо ти.
Кидалися у гуркоті, у димі
Радянські воїни у бій,
І руйнувалися ворожі твердині
Від бомб, начинених тобою.
За все ти бралася без страху.
І, як у приказці який,
Була ти і пряхою і ткацькою,
Вміла — голкою та пилкою.
Рубила, возила, копала.
Та хіба перечитаєш?
А в листах на фронт запевняла,
Що ніби чудово живеш.
Бійці твої листи читали,
І там, на передньому краї,
Вони добре розуміли
Святу неправду твою.
І воїн, що йде на битву
І зустріти готовий її,
Як клятву, шепотів, як молитву,
Далеке твоє ім'я…
Аналіз вірша «Російській жінці» Ісаковського
Військова лірика стала візитною карткоютворчості Михайла Васильовича Ісаковського
Вірш написано 1945 року. Його авторові на цей момент виповнилося 45 років. Велику Вітчизняну війну провів у евакуації. Ще в передвоєнні роки він став найвідомішим поетом-піснярем, видав безліч віршованих збірок. Цікаво, що його перший опублікований вірш також був присвячений військовій темі солдатам Першої Світової. За жанром – гімн, ода, за розміром нагадує трискладник, римування перехресне, суміжне та оперізувальна. Складається із 12 строф. Ліричний герой- І сам автор, і кожна людина, яка розуміє повсякденний подвиг жінки у війну. «Та хіба про це розповіси»: проводивши чоловіка, сина, братів, залишившись без будь-якої підтримки, часто на окупованій території, жінка піднімала дітей, доходила старих. Намагалася «хоч-не-хоч» встигати не лише вдома, а й у полі, щоб не допустити голоду. «Ішла шляхом трудовим»: годувала весь фронт, працювала на заводах. «За все ти бралася без страху»: сила духу та мужність жінок також допомагали зламати ворога, як і атаки солдатів. "Святу неправду твою": забуваючи про себе, не шкодуючи себе, вона твердила, що живе чудово. Така згуртованість, солідарність допомогли вистояти народові у роки війни. Жінка стала своєрідним прапором цієї війни. Строй вірша трохи плутаний, наближений до живої розмовної інтонації. Більше того, є в ньому і пісенні, і фольклорні елементи. Скажімо, усічені форми дієслів: бралася, далася взнаки, кидалися. Або, наприклад, прийменник «у», що просторічно розбиває фразу: у тієї у далекої. Перечислювальна градація: рубала, возила, копала. Порівняння як клятву, як молитву. Сама назва - посилання до некрасовської поезії, що багато писав про російських жінок, селянок. Анафора: і ти перед усією. Самотність перед небаченими досі бід і небезпек – одна з головних тем цього вірша. Образ жінки тут також сприймається як образ Батьківщини. Епітети: ворожі твердині, далеке ім'я, недобра звістка. Інверсія: годувала ти, шила ти. Є й висловлювання, які можна було б визнати за гіперболи, якби за ними не стояла правда: від моря до моря, без кінця і без рахунку, перед країною, перед війною. Вірш починається і завершується трьома крапками. Справді, не переказати, кожен свідок, очевидець, учасник додасть щось своє. У період останнього перелому поет закликає оцінити неоціненний подвиг жінок у роки війни.
Душевність і трагізм нерозривно поєднуються у творі М. Ісаковського «Російській жінці».
М. Ісаковський – вірш «Російській жінці».
У роки Великої Вітчизняної війниМ. Ісаковський написав один із найкращих своїх творів - вірш «Російській жінці», створивши в ньому образ вірної супутниці російського солдата, великої трудівниці тилу, на плечі якої лягла «безмірна вага».
За своїми жанровими ознаками цей вірш - ода, але ця ця зовсім позбавлена помпезності, характерного пафосу. Самі вигуки, починаючи з першого рядка («…Та хіба про це розповіси - в які ти роки жила!») не мають нічого спільного з риторикою. Вони нагадують нам зітхання людини, що багато і глибоко розмірковувала про долю російської жінки.
Якою ж постає героїня вірша Ісаковського? Сильною, ніжною, турботливою, люблячою, вмілою. Вона мужньо виносить все, що випало на її частку: розставання з коханими, рідними людьми, самотність, смуток, труд, турбота. Їй не страшна жодна робота, все вона може й уміє. А найголовніше - це душевне багатство російської жінки, її чуйність, любов. У листах вона намагається заспокоїти, підтримати свого коханого солдата, який захищає Батьківщину. І образ російської жінки, крім героїчних, набуває нових, романтичних рис: далеке ім'я її зміцнює дух воїна, «що йде на битву».